БАРАБСЬКИЙ МІСТ № 5

 

БАРАБСЬКИЙ МІСТ № 5




 

БАРАБСЬКИЙ МІСТ

 

БОРИСЛАВСЬКА ГАЗЕТА

 

N5

16 - 31 березня 2013 року

Ціна 1 гривня

 

Слово редактора

 

СВЯТЕНИКИ

 

Звична історія. Ледве втискуюсь у переповнену бориславську маршрутку. Молодь сидить. Старші люди стоять.

Проїжджаємо повз церкву. Молодь хреститься. Потім студенти й учні знову вдають, що сплять, або так пильно вдивляються у вікно, відвертаючи голови від старих, що нависли над ними, ніби вгледіли інопланетян.

Ця ж молодь носить вишиванки, ходить до церкви, співає українських пісень. Коли ми її втратили? Чому наші діти й онуки стали святениками?

Відповідь до банального проста. Тому що старше покоління - святеницьке. У нас є релігія - нема віри. Маємо владу, яка дбає про власний зиск, а не потреби громади. Школа не виконує своїх функцій: замість виховання дітей на першому місці спостерігаємо виживання - учителів від скрути, приміщень від руйнації. Безробіття спонукає батьків шукати заробітків за кордоном, віддаючи дітей на поталу вулиці.

Підміна понять стала основою міста святеників. Маємо в Бориславі чимало церков і чи не найбільше в Україні мощей святих - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті. Маємо владу, яка знаходиться в руках однієї політичної сили, а, отже, її повноваження аж зашкалюють, - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті. Маємо школу, яка би мала вчителем стояти, як заповідав Франко, - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті. Маємо батьків, які на виборах голосують за партії національно-демократичного спрямування, - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті.

Святеництво. Підміна понять. І нема на те ради.

Якось не витримав. Зігнав з насидженого місця школярку й посадив сімдесятирічну бабусю. Дівча образилося. Маршрутка промовчала. Ніхто не підтримав мій почин. Молоді продовжували нахабно сидіти, старші люди - смиренно стояти.

Будівництво нових церков, залучення мощей святих, нові вибори, - ніщо не змінить святенницький Борислав, допоки люди не заглянуть у власні душі. Бог дав нам випробування. Ми живемо на пороховій діжці і в будь-який момент можемо зникнути з лиця землі. Якби подібна екологічна ситуація, відсутність води, розбиті дороги, масове безробіття були в якомусь європейському містечку, - місцеву владу змели  б в один день. Або вона би очолила похід мешканців проти центральної влади. Ми ж мовчимо. Бо святеники...

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВОЛОДИМИРА ФІРМАНА – У ВІДСТАВКУ!

 

 

БОРИСЛАВ МАЄ ЧОТИРИ ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ: ЕКОЛОГІЯ, ВОДА, ДОРОГИ, БЕЗРОБІТТЯ.

ЯК ВИ ДУМАЄТЕ, ЧИ ЗДАТНИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА РОЗВ’ЯЗАТИ ЦІ ПРОБЛЕМИ?

Я ВВАЖАЮ, ЩО НІ!

ТО НАВІЩО МОРДУВАТИ ВОЛОДИМИРА ФІРМАНА НА ПОСАДІ МІСЬКОГО ГОЛОВИ, ЯКЩО ВІН НЕ НАДАЄТЬСЯ ДО ЦІЄЇ РОБОТИ?

НЕХАЙ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО СВОЄЇ ГУРТІВНІ!

НАВІЩО ВОЛОДИМИР ФІРМАН МАЄ МОРДУВАТИ БОРИСЛАВЦІВ СВОЇМИ АМБІЦІЯМИ ТА НЕКОМПЕТЕНТНІСТЮ, БО ОДНОГО РАЗУ ВИРІШИВ, ЩО МОЖЕ ЇХ ОЩАСЛИВИТИ, СТАВШИ МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ?

Я ЗА ТЕ, ЩОБИ  ВОЛОДИМИР ФІРМАН ДОЧАСНО ПРИПИНИВ ПОВНОВАЖЕННЯ МІСЬКОГО ГОЛОВИ БОРИСЛАВА!

НЕХАЙ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО СВОЄЇ ГУРТІВНІ!

 

АНАТОЛІЙ ВЛАСЮК

 

Острів “Східниця”. Відомий курорт відрізали від цивілізації 

 

 

Для чого усувати конкурентів з-під тишка чи розпалювати пристрасті навколо розподілу бюджету. Щоб відтіснити Східницю, достатньо кілька років не ремонтувати єдину дорогу до селища.

Східницю шанують ті, хто приїжджає на бальнеологічний курорт саме лікуватися, а не за розвагами. Понад 30 джерел з унікальною лікувальною водою розкидані по усьому селищі. Курортники  цілий день у русі – мандрують від джерела до джерела, п’ють водичку й набираються наснаги. Східницька вода має унікальні властивості, бо її набирають відразу з джерела, а не подають за кілька кілометрів водопроводами, як у Трускавці чи Моршині.

Єдина дорога до бальнеологічного курорту починається на околиці Трускавця й простягається через місто обласного підпорядкування Борислав.

Хтось ніби спеціально на виїзді з Трускавця розбив  дорогу так, що, побачивши численні вибоїни, не хочеться їхати далі. Але найбільші випробування починаються у Бориславі на вулиці Степана Бандери. Це не дорога, а шлях до пекла.  Машини і автобуси повзуть в сторону Східниці з мінімальною швидкістю, бо водії бояться  загубити колеса.

Що багато говорити. Гляньте на фотографії, як завдяки бездіяльності місцевої влади відомий бальнеологічний курорт перетворюють в острів “Східницю”.

Ось саме з цієї пекельної дороги починається створюватися образ Львівщини як  (не)перспективного для вкладання інвестицій краю.

Мабуть, шлях до відомого  курорту  ще не увійшов до 94 відсотків відремонтованих в Україні доріг, про що відзвітував “Укравтодір”.

 

Богдан КУШНІР

(Інтернет-видання кореспонденТ. Net)

 

 

БОРИСЛАВ ПРОРВАЛО НА ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ

 

15 березня у Бориславі мали відбутись аж три громадські слухання. Перше присвячене встановленню пам’ятника Тарасові Шевченку. Два інших - щодо проекту рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради “Про встановлення тарифу на послуги з утримання майданчика для платного паркування транспортних засобів на вул. Весняній (р-н МКП “Ринок”)” і щодо проекту рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради “Про застосування конкурсних засад при наданні житлово-комунальних послуг у житловому фонді Бориславської міської ради”. Інформація про це була подана заздалегідь на офіційному сайті Бориславської міської ради. Проте виникає запитання, чи багато бориславців заходять на цю сторінку і взагалі користуються Інтернетом? Чи прийшли вони на ці громадські слухання? Чи все зроблено так, аби найбільш активні бориславці були цього дня зайняті чимось іншим?

 

КОЛИ ПРОЗВІТУЄ МІСЬКИЙ ГОЛОВА?

 

Згідно чинного законодавства, міський голова має звітувати перед громадою бодай раз на рік. Таку спробу Володимир Фірман зробив наприкінці минулого року, але на його звіт до Палацу культури завітало, крім чиновників з міської ради та журналістів, лише два бориславці, один з яких зізнався, що прийшов сюди випадково. Як би там не було, але міський голова, якщо хоче жити і керувати в правовому полі, мав би повторити спробу і знову запросити бориславців на звіт. Це мали би зробити і секретар міської ради, заступники міського голови, депутати Бориславської міської ради. Але минуло вже два з половиною місяці з початку нового року, а звітів можновладців не видно і не чутно. Цікаво, а чому сплять правоохоронні органи? Вони мали би стежити за дотриманням чинного законодавства у Бориславі.

 

СХІДНИЦЬКА ІНІЦІАТИВА

 

Депутати Східницької селищної ради ініціюють  розірвання договору оренди нерухомого майна, укладеного між Територіальною громадою смт Східниця в особі Східницької селищної ради, від імені якої діє КП “Господарник”, та Комунальним закладом Львівської обласної ради “Львівська обласна лікарня відновного лікування”. Таке рішення прийняте на сесії Східницької селищної ради. Львівська обласна лікарня відновного лікування  у 2010 році взяла в оренду на 10 років будівлю Східницької селищної ради (в смт Східниця на вул. Промислова, 10 б). Умови договору за цей період з боку обласної лікарні  не виконуються. Згідно  умов договору мали б бути виконані ремонтні роботи щодо маніпуляційної  кімнати, не було влаштовано кімнату відпочинку персоналу та туалету, а також не влаштовано нової міні-котельні для здійснення теплопостачання швидкої у смт Східниця.  Ремонт в цих приміщеннях зроблено коштами місцевих підприємців. За словами селищного голови Східниці Івана Піляка, оприлюднений проект рішення Львівської обласної ради “Про надання згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області будівель центральної міської лікарні м. Борислава у смт Східниця” залишає курорт Східницю без приміщення для швидкої допомоги. Тому депутати та громада ініціюють розірвання договору оренди з обласною лікарнею відновного лікування. Бюджет Східниці виконується, тому є можливість привести дане приміщення до вимог, що відповідає нормам функціонування швидкої допомоги, яка може обслуговувати не тільки мешканців та відпочиваючих Східниці, а й навколишні села (Майдан, Новий Кропивник, Старий Кропивник, Довге-Гірське, Рибник). Окрім того, депутати Східницької селищної ради звернулися до Бориславської міської ради з проханням передати приміщення будівель Бориславської центральної міської лікарні  у смт Східниця на баланс Східницької селищної ради. “Якщо буде розірваний договір оренди з обласною лікарнею відновного лікування, ми хочемо, щоб ці  приміщення передали на баланс селищної ради. В цьому випадку  ми зможемо вкладати кошти в ремонт та покращення медичної бази. Функціонально  приміщення можуть залишатися  у структурі лікарні відновного лікування”, - сказав селищний голова Східниці.

Продається двокімнатна квартира в центрі Дрогобича.

Площа - 40 квадратних метрів.

Висота стелі - 3,5 метра.

Можна придбати під житло або для бізнесу.

Ціна за домовленістю.

Телефон 097-4421240. Олена

 

ЦІЛОДОБОВЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ В БОРИСЛАВІ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ

 

27 лютого в приміщенні Бориславської друкарні відбулося друге засідання Дискусійного клубу. Воно було присвячене проблемам водопостачання в місті нафтовиків. Участь у Дискусії взяли політичні та громадські активісти, небайдужі бориславці, а також ті, хто свого часу був причетний до роботи у комунальному підприємстві “Бориславводоканал”. Представники влади проігнорували цей захід, хоча й були запрошені. Або їм нічого сказати, бо важко заперечити очевидні факти, або в даній ситуації не вважають за можливе дискутувати й доводити свою правоту.

 

ДРОГОБИЧ ПЕРЕЙШОВ ДО ЦІЛОДОБОВОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ

 

Як відомо, коли нинішній міський голова Борислава Володимир Фірман ішов до влади, то одним із пунктів його передвиборчої програми була обіцянка цілодобового водопостачання. Однак бачимо, що нині існує проблема з елементарною подачею води до домівок бориславців. Вкладення коштів у цю сферу не приносить бажаних результатів, керівників КП “Бориславводоканал” змінюють, як шкарпетки, графік подачі води немилосердно не виконується, а влада запевняє, що є, мовляв, певні труднощі, але ми їх героїчно долаємо.

Перш ніж перейти безпосередньо до викладу дискусії, хотів би зауважити, що 21 лютого в Дрогобичі на засіданні аналогічного Дискусійного клубу розглядалося питання подачі води в місті Юрія Котермака. Від грудня минулого року воно здійснюється цілодобово. Цьому сприяла багаторічна попередня робота незмінного керівника КП “Дрогобичводоканал” Романа Шагали, який заручився фінансовою підтримкою Європейського банку реконструкції та розвитку. Певні проблеми, звісно, існують, але на тлі Борислава – це небо і земля.

Під час дискусії в Дрогобичі говорили й про Борислав. Зокрема, про те, що місто винне Дрогобичу понад чотири мільйони гривень за стоки. Натомість бориславська влада, створивши паралельну до КП “Бориславводоканал” структуру, фактично хотіла позбутися боргів. Однак цей номер не пройшов, бо новому підприємству так і не вдалося отримати ліцензію. Прозвучала й інформація про те, що, прийшовши до влади, команда Володимира Фірмана викопала труби із землі, продала їх на металобрухт, аби частково погасити заборгованість із зарплати працівникам. Однак повністю проблеми це не розв’язало, борг залишився й поволі виплачується, а труб уже не повернеш.

І головне: Роман Шагала заявив, що всі капіталовкладення у водопостачання, які здійснює бориславська влада, приносять нульовий результат.

 

БОРИСЛАВ МОЖЕ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ВОДИ

 

А тепер перейдемо до дискусії у Бориславі.

Колишній міський голова Борислава Микола Тустановський вважає, що ми не знаємо реальної ситуації на водоканалі. Борги зростають, нинішній керівник підприємства написав фактичну заяву на звільнення – відмовився від виконання обов’язків директора і головного інженера, залишивши за собою посаду начальника диспетчерської служби.

Колишній міський голова Борислава Володимир Шмігельський, який потім керував КП “Бориславводоканал”, стверджує, що вже нема терпіння спостерігати за ситуацією на підприємстві. При всіх негараздах, які спостерігались упродовж двадцяти років, ситуація на підприємстві стала не те що критичною, а небезпечною для міста. Під час його керівництва працювала лінія в 500 і 200 міліметрів. Вдалося збудувати 700-міліметрову лінію. Багато хто говорив, що це нікому не потрібна річ. На сьогодні маємо кричущий факт, який необхідно озвучити: нинішня влада “поховала” 500-міліметрову трубу. 200-мілітрова труба принципово не вирішувала питання, хоча це теж серйозна річ, але 500-міліметрова труба – це катастрофа. Ми знову залишилися з одною ниткою. Їхнє пояснення дуже примітивне: мовляв, до “п’ятисотки” підключено східницькі пансіонати, в такий спосіб вони борються з крадіжками води. Це не піддається жодній критиці. Для цього є абонентська служба, інші відповідні служби, які тим повинні займатись.

Через місяців два-три труба стане непридатною. Про це треба кричати криком. Володимир Шмігельський дивується, куди дивиться прокуратура, Служба безпеки. Свого часу з Рибника вдалося зробити дві паралельні нитки: одна 500-міліметрова, друга – 200-міліметрова. Вони були з’єднані між собою. В будь-який момент, коли траплялась аварійна ситуація, одна нитка перекривалась, жодних проблем не виникало. Він припускає, що влітку можуть почати викопувати 500-міліметрову трубу. Її вартість 200-250 тисяч гривень, якщо її викопати і здати на металобрухт. А фактична вартість такої нитки мільйонів 12-15.

Володимир Шмігельський підтвердив, що на насосній станції було поставлене подвійне обладнання. Тобто стояло п’ять старих насосів, а також поставили ще два нові. Вони нормально забезпечували водопостачання по тому режиму, по якому працювали. На сьогоднішній день, за його словами, працює один насос без резерву. В 1990 році на водозаборі в річку була занурена труба, з якої забиралася вода. На сьогодні це все ще поки що працює. “Я чув, - каже Володимир Шмігельський, - що влада додумалась до того, що хоче на Палія “поховати” збірники”. Працювати без збірників – це ноу-хау нашої влади. У Бориславі нема відпрацьованої гідравліки, а це буде повне розбалансування. Можна мати додатково три тисячі кубів води, якою можна було би повністю наповнити резервуари в нічний час на Бухові і на Палія, коли електрична енергія є дешевшою. Це дало би можливість подовжити подачу води хоча би в ранішній час. Це були реальні речі. Сьогодні це вже нереально.

На думку Володимира Шмігельського, про ці небезпеки, які можуть чекати бориславську громаду, слід не просто говорити. Треба діяти, бо буде біда, якщо знищать 500-міліметрову трубу і позбудуться водозбірників. Фахівцем своєї справи він вважає п. Дубкова, який свого часу очолював дрогобицький, а потім бориславський водоканали. На Ріпному зробили гігантську будову без води. Потрачено чотири з половиною мільйона гривень державних і місцевих коштів. Там води не було, нема і ніколи не буде. Дебет цього потічка далекий від того, що хотіли з нього одержати. Ідея перейти на локальні водозабори є утопією, хоча багато хто з цим може не погодитися. “Сьогодні Борислав на локальних водозаборах ради собі не дасть”, - підкреслив Володимир Шмігельський.

Яка нині ситуація на водоканалі? Розігнали дуже багато працівників, які є фахівцями і тривалий час там працювали. Набрали молодь, яка не має досвіду. Є пальне – виїхали на ремонт водоканалу, нема пального – сидять на місці. “Як на мене, там повний хаос”, - стверджує Володимир Шмігельський. Рік тому він був у кабінеті міського голови після прямої лінії по телебаченню. Володимир Шмігельський нагадав Володимирові Фірману їхню розмову про проблеми на водоканалі перед виборами. Ще раз нагадав усю проблематику водоканалу, що це непроста річ. “Я йому розповідав хвилин двадцять про це, - поділився спогадами Володимир Шмігельський. – Мене вразило те, що людина навіть не взяла олівець, щоби хоч щось записати з того досвіду десятирічної роботи головою і керівником водоканалу”. Не пройшла і його пропозиція знову повернутися на роботу керівником водоканалу, адже є багатющий досвід. “Нам потрібні нові обличчя”, - відповів Володимир Фірман. На думку Володимира Шмігельського, все йде до того, що Борислав справді може залишитися без води.

 

локальні водозабори технічно не забезпечать таку кількість води, яка необхідна Бориславу

 

Відповідаючи на моє запитання: “Якби Ви зараз були міським головою чи керівником водоканалу, що насамперед треба зробити в тій ситуації, яка склалась?”, Володимир Шмігельський відповів: “Зараз, як на мене, потрібно років два-три відновлювати те, що було втрачене за останній час”. На його думку, серйозну увагу слід приділити водозабору. Два трансформатори, які там є, повинні працювати в автономному режимі на випадок будь-якої ситуації. Крім того, повинно бути забезпечене насосне обладнання. На нічний час, як мінімум, повинен бути великий і менший насос, а вдень потрібно ще один-два насоси, щоби ми могли спокійно спати і не переживати, що щось станеться. Треба терміново відновити 500-міліметрову лінію і паралельність тих ліній, щоби вони працювали в тому режимі, як раніше. Тоді зможуть директор водоканалу і міський голова спокійно спати, бо навіть в аварійній ситуації можна буде подати воду. Далі слід працювати за тими перспективними напрямками, за якими працювали всі влади, - і Удовенко, і Тустановський, і Іваницький. Кожна влада щось хотіла зробити, але не вийшло сповна. Були плани дуже хороші. Є плани, які можна сьогодні пробувати реалізовувати. Звичайно, це нереально за рахунок міського бюджету, потрібно шукати інші джерела. Зараз важко говорити про весь комплекс заходів.

“Я лише один раз за чотири роки разом з п.Гедро виїхали вночі на аварійну ситуацію”, - підкреслив Володимир Шмігельський. Деякі речі можна передбачити, унеможливити наслідки і в нормальному режимі працювати над покращенням водопостачання в Бориславі.

Доцента Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Мирона Цайтлера цікавили питання по Рибнику. Володимир Шмігельський фахово охарактеризував ситуацію. Борислав відмовився від локальних водозаборів після того, як почалося будівництво на Трускавецькій – Коваліва - Володимира Великого. Великі квартали забудови локальними водозаборами витягнути неможливо. Це технічні речі. Розробляли проектні інститути. В даній ситуації кожний буде відповідати за свої речі. Сьогодні, наприклад, так розбудувалися Тустановичі, що “Вальки” не вистачає. Кожний сьогодні тягне воду в ванну, душ, збоку ставить сауну, мийку – зараз споживання води стало набагато більше, ніж раніше, бо раніше туалет був надворі, а в хаті – умивальник.

Мирон Цайтлер стверджує, що в тридцятих роках ХХ століття в Бориславі мешкало 45 тисяч людей. Промисловість добувала нафту приблизно 300-500 тисяч тонн на рік. Води вистачало. Проте Володимир Шмігельський заперечив, що, скажімо, не було “нетканки”, яка забирала тисячу кубів води на добу, не було “Галлаку”, який брав до 40 тисяч кубів води на місяць, не було БЕЛМЗу, багатьох інших заводів. Зараз цих підприємств нема, але мова йде про інше. Ми знаємо, що вода просто втікає. Ми ставимо питання перед водоканалом: чому не борються з витоками?  Це питання капітального будівництва. В старий водоканал закладена експлуатація, а капітальні речі, нові водопроводи не закладені. Це є питання власника водоканалу. За рахунок бюджету повинні вишукувати кошти для таких капітальних будівель. Сьогодні вимагати від водоканалу, щоби він відремонтував мережі, - це утопія. Отже, локальні водозабори технічно не забезпечать таку кількість води, яка необхідна Бориславу. Про саму кількість зараз не варто сперечатись, але технічно на деякі мікрорайони не можна подати таку кількість води при сучасній схемі водопостачання.

Директор Бориславської друкарні Мар’ян Наминанік був переконаний, що Мирон Цайтлер, задаючи це питання, фактично озвучив позицію влади. Мирон Цайтлер це заперечив, зазначивши, що не є у Фронті змін, не претендує на жодні преференції, працює в Дрогобичі, але є бориславцем і вболіває за рідне місто.

Володимир Шмігельський попросив згадати засуху останніх років і задав риторичне запитання: що ми будемо робити влітку? Інженери прорахували можливості кожного джерела з великим запасом і на багато років спрогнозували ці речі. Вчені за комуністичних часів не були дурнішими від нас. А поляки, які шикарно зробили водозабори? Треба їх лише відновити. Всі водозабори, які були – Валька, Ріпне, Штателянди, Раточин – були в працюючому режимі за Польщі. Раніше Іван Дубков брав депутатів – “Садитесь, поехали на экскурсию!”. Депутати тих скликань, до речі, були на всіх водозаборах і бачили що робилося.

На моє запитання, наскільки реальним є те, що влада знову може продавати труби, бо вже одного разу так зробила на початку каденції, бо, мовляв, не було чим платити зарплату, - Володимир Шмігельський відповів, що  не хоче ображати присутнього колишнього міського голову Миколу Тустановського, але це було започатковано за нього. Він просив його: не робіть цього. Тоді працювала стара схема з’єднаного водопостачання Дрогобич – Борислав – Трускавець. У Дрогобичі свого часу пішла нафта, і туди возили воду. Ми мали нормальні з двох боків чотирисотку і п’ятисотку лінії з Дрогобича. “На сьогоднішній день ці труби викопані, бачив неодноразово, як їх викопували, - сказав Володимир Шмігельський, - а потім читаю в “Нафтовику Борислава” – якісь злочинці викопали труби, і ніхто не знає, хто це зробив. Як це ніхто не знає? Працівники водоканалу викопували, вивозили на машинах – до чотирьох кілометрів чотирисотої труби. Підприємства Борислава за дольову участь у той час будували ці всі речі, а люди, які нічого не створили, сьогодні продають те, до чого вони не мають жодного відношення”. На думку Володимира Шмігельського, це злочин, це самий натуральний злочин.

Активістка екологічного руху Ольга Максимович зазначила, що минулого року КРУ здійснювало перевірку водоканалу. Були зроблені висновки, що та вода, яку споживає Борислав і яка подається з Рибника до Бухова, не співпадає в цифрах. Якщо поступає 27 тисяч кубометрів води на Бухів, а ми використовуємо лише тисячу, - то де решта? Значить, є десь сторонні витоки. Є японське обладнання, яке робить перевірку трас, які є врізки. Чи робили перевірки? Кажуть, робили. Але, видно, не зробили до кінця. А ми мусимо оплачувати всю вартість води.

Володимир Шмігельський зауважив, що питання Східниці дуже просто вирішується бориславським водоканалом. Є окрема лінія з Бухова на Східницю. Ставиться лічильник, Східниця відокремлюється – всі питання зняті. Потрібна тільки воля першого керівника міста і директора водоканалу.

Ольга Максимович запропонувала такий лічильник поставити на вході в Борислав, щоб ми знали які витоки і куди йдуть. “До речі, по перевірці КРУ ніде нема ніяких матеріалів”, - стверджує вона.

 

“спочатку на нарадах була дискусія, яка потім перетворювалась у твердий монолог міського голови”

 

Ярослав Лопушанський керував бориславським водоканалом доти, доки не прийшла нова влада. До цього він ставиться по-філософськи: попросили – і пішов.

На його думку, суттєві помилки влади полягають в тому, що голова міста і люди, які керували комуналкою, абсолютно не прислухалися до людей, які працювали в комунальній службі. Вони думали як Чапаєв шашкою помахати і – зразу все. Мовляв, водоканал – там злодії, в ЖЕКах теж незрозумілі люди, ось прийдуть нові хлопці, ми там наведемо порядок, і все буде добре. Але не так сталось, як хотілося.

Ще в перші місяці нової влади Ярослав Лопушанський показував усю роботу водоканалу голові міста, було багато поїздок. На його погляд, Володимир Фірман ніби розумів ситуацію, принаймні уважно слухав. “Мені здавалося, що буде з того якийсь толк, і почнемо працювати”, - сказав Ярослав Лопушанський. Але спочатку на нарадах була дискусія, яка потім перетворювалась у твердий монолог міського голови. Він казав, що Рибника нам не потрібно. Як так? Адже в шістдесятих роках працювали цілі інститути, які довели, що у нас не було заводів і фабрик, не було такого розвитку міста, але локальні водозабори не справляються. Довели, що треба будувати спочатку двістіп’ятдесятку, потім п’ятисотку і запускати Рибник як основний водозабір на місто Борислав. А Володимир Фірман без жодних доказів, аргументів заявив, що, мовляв, Рибник нам не потрібен, ми справимося з локальними водозаборами. Доказати йому щось було неможливо. Він казав, що Східниця краде всю воду, частина води йде на Трускавець, частина – на Дрогобич, всі крадуть воду, а Рибник нам не потрібен. З ним важко було на цю тему дискутувати і щось доводити. Через два-три місяці ніхто не хотів слухати і не сприймав аргументи.

Дуже великою помилкою була і п’ятисотка. Вони її ліквідували, пояснюючи, що Східниця краде воду. Другий аргумент: мовляв, великі витоки, і вони не можуть ліквідувати аварії на п’ятисотці. Як тільки вони її відрізали, десь через два тижні стається аварія на семисотці, прямо біля насосної станції, і рве семисотку, і вони тепер нічим не можуть подати воду. А у нас була схема: перекриваємо одну лінію, а по другій лінії запускаємо воду. Так, були певні проблеми і негаразди, але на місто вода йшла у будь-якому випадку. “Це їхня помилка, - зауважив Ярослав Лопушанський, - і я не знаю, чим це закінчиться”. Якщо люди в Бориславі, крім влади, мають якусь вагу, то в жодному разі не можна допустити ліквідації п’ятисотки. Її треба зараз терміново ремонтувати, бо ще місяць-два, до літа, і вона посиплеться, тоді ніхто її вже не відремонтує.

Ярослав Лопушанський переконаний, що раніше на комуналку ніхто не звертав увагу. Покійна голова міста Олена Старун погрожувала керівникам підприємств: підеш директором водоканалу на декілька місяців. Керівник водоканалу – це було нижче, ніж керівник будь-якого іншого підприємства. “Я вважав, що треба підключати науку”, - підкреслив Ярослав Лопушанський. З науковцями була заключена угода. На деяких виставках пропагувалася гідравлічна модель міста. Були виділені кошти, але не до кінця проплачені, за роботу по ревізії водопостачання Борислава. На карту нанесені колодязі, мережі. Все в електронному виді. Зробили десь на 70 відсотків. Левову частку зробив п.Гедро. Наука дає свій результат, і це помилка влади, яка цього не розуміє. Адже мова йде про передові технології, досвід людей. Місто би знало, що має робити.

На думку Ярослава Лопушанського, нова влада зробила серйозні помилки у кадрових питаннях. Як можна було виганяти людей? У нього питали, чи він вигнав такого-то і такого-то. Як його вигнати? “Я не буду його виганяти, бо він мені потрібний”, - відповідав Ярослав Лопушанський. З цими речами не можна було змиритися. В перші дні буквально на всіх підприємствах поставили “смотрящіх”. Мало не з ПТУ приходить хлопчина – про що з ним розмовляти? Що його вчити? “Навіть якщо зараз зробити якийсь план, намалювати графік, як вивести підприємство з цього стану, в якому воно зараз знаходиться, - каже Ярослав Лопушанський, - я думаю, що зараз нема кому це зробити”.

 

ЩО БИ НЕ ПРОПОНУВАЛИ ФАХІВЦІ, ВЛАДА ЦЬОГО НЕ СПРИЙМАЄ

 

Коли я слухав Володимира Шмігельського й Ярослава Лопушанського, то склалося враження, що, як у сталінські часи, прийшли шкідники (“врєдітєлі”), але тепер вони знаходяться при владі, у “білому домі”. Невже вони спеціально все роблять, аби загробити водоканал?

Володимир Шмігельський вважає, що до влади прийшли люди, які не розуміються в тих питаннях. Це не фахові люди. “Я не знаю, чи на сьогоднішній день у Бориславі є взагалі схема водопостачання і водовідведення”, - зауважив він. З’ясувалося, що вона є, але не закінчена. Треба почати з обліку. Була різна ситуація з електроенергією, з газопостачанням, але поставили облік – і будь здоров.

Ярослав Лопушанський, говорячи про водозабори, не розуміє, кому прийшла в голову ідея вкладати такі величезні кошти в локальні водозабори. Вони не узаконені. Йому не вистачило місяця-півтора, аби довести цю справу до логічного завершення. Всі документи абсолютно були готові. Було доведено, що вони дуже давно працюють у Бориславі, з 60-70-х років минулого століття. Деякі водозабори є з довоєнних років. Сама назва “Штателянди” підтверджувала, що водозабори давно працювали в Бориславі.

Відповідаючи на моє запитання, що би дало узаконення водозаборів, Ярослав Лопушанський відповів, що зараз, коли вони не узаконені, будь-яка комісія може довести, що вода береться незаконно. Проте контролюючі органи закривають на це очі. Мусить бути дозвіл на спеціальне водокористування.

Що стосується локальних водозаборів, то добре, коли хороший рік, йдуть дощі, велика вологість. З локальних водозаборів на місто йшло десь 6-8 тисяч кубів води. А Борислав на добу споживає лише дві з половиною тисяч кубів води. То для чого нам Рибник? Правильно, нам Рибник не потрібний. Так думає влада. І почалася ця катавасія. Але ж 6 – 8 тисяч кубів води – це коли дощі, коли природа дала можливість забирати воду. З Ріпного в хороші часи можна було забрати до двох тисяч кубів води. На Ріпному працювала лише одна людина, яка чистила жолоб. Ось це були затрати на Ріпному. Ця вода хлорувалась і поступала на місто. Прийшло в голову вкласти новій владі в це 4 мільйони, і з’ясувалося, що навіть двох тисяч кубів місто не має.

Зупинився Ярослав Лопушанський і на проблемі Вальки. Він дуже хотів відмовитися від хлорування води. На Вальці хотіли відмовитися від цього і запровадити знезараження води без хлору. Зробили все, закупили установку, треба було щось підписати і дещо заплатити. “Похоронили, забули і на фік нікому це не потрібно”, - гірко сказав він. На його думку, при владі нині такі люди, які абсолютно не розуміються на цій справі.

Виходить, що би не пропонували фахівці, влада цього не сприймає? Питання залишилося риторичним, бо відповідь, на жаль, є очевидною.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

16 березня

1896 - Помер Петро Ніщинський - український письменник і композитор.

17 березня

1874 - Народився о. д-р Августин Волошин - президент Карпатської України.

1917 - Постала в Києві Українська Центральна Рада - парламент Великої України на чолі з Михайлом Грушевським.

1945 - Утворено в Німеччині Український Національний Комітет під проводом генерала Павла Шандрука.

18 березня

1848 - Угорський сейм ухвалив закон про відміну кріпосного права в Закарпатті.

19 березня

1664 - Поляки розстріляли в Корсуні гетьмана Івана Виговського.

1864 - Народився митрополит Василь Липківський.

1887 - Народився Василь Доманицький - український літературознавець і фольклорист.

1892 - Народився Максим Рильський - видатний поет, перекладач кращих творів світової літератури, академік.

1939 - Загинув у бою з мадярами полковник Михайло Колодзінський-Гузар.

20 березня

1632 - Народився гетьман України Іван Мазепа.

1895 - Вийшло друком перше число “Громадського Голосу”, під редакцією Івана Франка.

21 березня

1627 - Народився видатний богослов і проповідник Захарія Копистенський.

1627 - Народився Василь Іванис - голова Кубанського уряду

1942 - Померла українська письменниця Ольга Кобилянська.

23 березня

1842 - Народився визначний український композитор Микола Лисенко.

25 березня

1651 - Полковник Іван Богун розбив поляків під Вінницею.

26 березня

1908 - Помер історик Володимир Антонович.

1909 - Помер український історик і композитор Микола Аркас.

27 березня

1654 - Переяславський договір гетьмана Богдана Хмельницького з Московщиною.

28 березня

1623 - Народився Роман Ракушка-Романовський - козацький літописець.

1709 - Договір між гетьманом Іваном Мазепою, шведським королем Карлом XII і кошовим Костем Гордієнком про спільну боротьбу з Росією.

29 березня

1864 - Відбулася у Львові українською мовою перша постановка “Марусі” Г. Квітки-Основ’яненка.

1972 - Помер митрополит Іларіон - визначний український вчений, автор багатьох наукових, релігійних і мовознавчих праць, колишній міністр освіти УНР.

30 березня

1973 - Помер ідеолог і публіцист доктор Дмитро Донцов.

1991 - Прибув до Львова Голова Української Греко-Католицької Церкви Блаж. Патріарх Мирослав Іван Кардинал Любачівський, зайнявши історичний митрополичий престіл цієї Церкви в Україні.

 

 

ЯКЩО В КРАНІ НЕМА ВОДИ – ЗНАЧИТЬ … БОРИСЛАВСЬКУ ВЛАДУ ГЕТЬ?

 

Останнім часом проблемі поліпшення водопостачання в Бориславі було присвячено низку заходів. Однак стан справ не тільки не покращився, а в деякій мірі став навіть гіршим. Принаймні води в кранах бориславців не побільшало.

 

ПРОБЛЕМА ВОДОПОСТАЧАННЯ – ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ

 

Нещодавно під орудою народного депутата України Романа Ілика відбулася робоча нарада в Бориславі щодо даної проблеми. Зібрання не було відкритим, журналістів на нього не запросили. Це право організаторів, однак громада мала би знати, що влада на різних рівнях намагається зробити, аби поліпшити водопостачання у Бориславі. З окремих джерел інформації вдалося з’ясувати, що подібна зустріч відбудеться через декілька місяців, і вже на ній будуть представлені засоби масової інформації. До цього часу бориславська влада має розробити ряд заходів щодо поліпшення ситуації з водопостачанням, а, головне, використати уповні внутрішні резерви. Що з цього вийде, побачимо.

Відтак відбулося два засідання Дискусійного клубу (один у Дрогобичі, інший у Бориславі), присвячених цій темі. Про це вже розлого писалося в газетах “Тустань” і “Барабський міст”. Тут би хотів нагадати, що нинішня бориславська влада була піддана жорсткій критиці за некомпетентність при розв’язанні проблеми водопостачання. Витрачено купу грошей, а результат фактично нульовий.

Бориславська влада відреагувала на це, м’яко кажучи, своєрідно. На офіційному сайті Бориславської міської ради з’явилося повідомлення, в якому Дискусійний клуб був названий так званим, а його учасників звинуватили в піар-кампанії, підготовці до наступних виборів. Ба більше, нас звинуватили в тому, що на засідання Дискусійного клубу не були запрошені представники влади. Але ми запросили депутатів Львівської обласної ради і Бориславської міської ради, які з різних причин не прийшли. Чи Володимир Фірман вважає, що влада – це лише він, а депутати владою не є? Було згадано і про моє комуністичне минуле, сказано про те, що лише до комуністичної влади я би не був в опозиції. Так і хочеться відповісти: “Марення сивої кобили! Націоналісти в таких випадках застосовують букотерапію по тих місцях, звідкіля ноги ростуть”. По суті ж висловленого не було сказано нічого конкретного, що свідчить про слабкість влади, її боязнь визнати власні помилки, а, головне, намітити конкретні шляхи виходу із кризи.

Це яскраво проявилось на останньому круглому столі, організованому Бориславською міською радою. Він відбувся 6 березня цього року й був присвячений поліпшенню водопостачання в місті. Про це й поговоримо докладніше.

 

ВОЛОДИМИР ФІРМАН ПОЧУВ ЛИШЕ СЕБЕ

 

За великим рахунком, те, що відбулося в залі засідань Бориславського міськвиконкому, важко назвати круглим столом. Радше це була виробнича нарада при міському голові. Але навіть у такому форматі учасникам вдалося донести декілька суттєвих моментів щодо розуміння проблеми. Біда лише в тім, чи почув це Володимир Фірман.

Найперше мене вразило, даруйте на слові, школярство Ігоря Дзебаса, який є головою ліквідаційної комісії комунального підприємства “Бориславводоканал”. Здавалось би, людина мала досконало знати проблеми підприємства, орієнтуватися в цифрах. Натомість він, немов школяр, називав певні цифри, говорячи про роботу КП “Бориславводоканал”, але коли міський голова просив його дещо уточнити, плутався, не міг знайти потрібного папірця, паузи немилосердно затягувались, а Володимир Фірман, який мав би виступити ведучим круглого столу, разом з іншими чекав, коли Ігор Дзебас озвучить інформацію. Все це було би весело, якби не було так сумно. Якщо такі люди допущені до розв’язання проблем водопостачання у Бориславі, то навряд чи можливе розв’язання цієї проблеми в принципі. Можливо, дійсно, призначити на цю посаду якогось тямущого бориславського старшокласника, який орієнтується в комп’ютерних технологіях? Він би виконував ці обов’язки краще і за меншу платню.

Друге, що кинулось в очі, - так це позиція Володимира Фірмана. З боку колишнього міського голови Борислава Миколи Тустановського, колишнього керівника КП “Бориславводоканал” Ярослава Лопушанського, колишнього працівника цього підприємства Ярослава Верхоляка, депутата Бориславської міської ради Володимира Хауляка, активістки екологічного руху Ольги Максимович  та інших лунали критичні зауваження і щодо водопостачання в місті, і на адресу міського голови, але той, здається, нічого не сприймав. Натомість сипав цифрами, пояснював, чому так сталось. Порівняно з Ігорем Дзебасом це виходило в нього краще, але за два з половиною роки каденції й слона можна навчити танцювати.

Проте в мене склалося враження, що Володимир Фірман нікого, крім себе, не чує. Скажімо, доцентові Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Миронові Цайтлеру довелося тричі (!) повторити свою пропозицію, аби міський голова її оцінив. Боюсь, що інших пропозицій він просто не почув, а тому, залишаючись у полоні власної самозакоханості, йому не вдасться рішуче покращити стан справ із водопостачанням у Бориславі.

 

З ЧОГО СМІЮТЬСЯ БОРИСЛАВСЬКІ ТА СХІДНИЦЬКІ ГОРОБЦІ?

 

Особисто для себе я не побачив перспективи поліпшення водопостачання. Говорили про минуле, згадували сьогодення, а майбутнє покрилося туманом. Хотілося почути від Володимира Фірмана, що він і його команда робитимуть ще два з половиною роки до завершення каденції, аби водопостачання у Бориславі стало цілодобовим, як про це у своїй передвиборчій програмі говорив нинішній міський голова. Складається враження, що коли він ішов на вибори, то не розумів усієї серйозності бориславських проблем, у тім числі й з водопостачанням. Але тоді мова повинна йти про відповідальність подібних політиканів. Принаймні треба вміти визнавати свої помилки й чесно сказати: бориславці, цілодобового водопостачання не буде. У цивілізованих країнах цивілізовані таки люди йдуть у відставку, якщо не виконали своїх обіцянок. Чи Володимир Фірман має таємний козир у рукаві, який наразі приховує від мешканців міста?

Про це на круглому столі пролунала лише одна фраза, не підтримана Володимиром Фірманом. У повітрі давно витає ідея здачі бориславської води за великим рахунком у концесію. Називають у кулуарах навіть ім’я головного концесіонера. Це народний депутат України Ярослав Дубневич. Проте кажуть, що якщо бориславська вода опиниться в приватній власності, то так званий концесіонер може підняти ціну настільки, наскільки це йому вигідно, не вкладаючи практично коштів у будівництво нових водогонів і утримання в належному стані існуючих. З іншого боку, влада умиє руки, сказавши: мовляв, ми вже цим не керуємо, запитуйте у власника. Сподіваюся, що до такої підлості нинішні керівники міста все-таки не дійдуть, а якщо спробують це зробити, то громада не дозволить.

А на круглому столі з вуст начальника відділу житлово-комунального господарства міської ради Олега Левицького прозвучала пропозиція про підвищення тарифів на воду. Схоже, це був пробний камінець, аби побачити реакцію громадськості. Однак сказано це було невчасно, бо перед тим говорили про крадіжки води. Реакція присутніх була однозначною: з підвищенням тарифів на воду зростуть крадіжки. З цим змушений був погодитись і Володимир Фірман.

Обговорення проблеми показало, що в Бориславі є небайдужі люди, які здатні висловити свою точку зору. Одні говорили це обережно, намагаючись не образити міського голову, все ще сподіваючись, що “добрий цар” зуміє розв’язати проблему водопостачання в Бориславі. Інші були різкими, бо вже давно поставили хрест на Володимирові Фірману як міському голові, розуміючи, що й за п’ять каденцій ця самовпевнена людина не здатна цієї проблеми розв’язати.

Вразило те, як була подана інформація про круглий стіл на офіційному сайті Бориславської міської ради. Якщо вірити версії можновладців, критики як такої не було, всі крапки над “і” розставив міський голова, а тепер створять робочу групу, яка “дасть змогу разом, аналізуючи помилки попередників і теперішні напрацювання, вирішити наболіле”. Сміх та й годі! Замість того, щоби прислухатися до попередників, влада має нахабство говорити про якісь напрацювання у водопостачанні Борислава.

Як би там не було, ключовою залишається проблема фінансування. Сподіватися на бюджети різних рівнів не доводиться, якими би не були стосунки Володимира Фірмана з регіоналами та їхніми сателітами комуністами. Інвестиції в Борислав теж не підуть, бо хто ж із серйозних підприємців захоче мати справу з нинішніми місцевими можновладцями, над некомпетентністю яких сміються бориславські та східницькі горобці? Можна ще спробувати виграти міжнародні гранти, але й тут, схоже, нема відповідних спеціалістів, аби зацікавити тих, хто має гроші на розв’язання відповідних проблем.

А води у крані бориславців як нема, так найближчим часом і не передбачається. Доки терпітимемо?

Під час круглого столу прозвучало чимало цікавих пропозицій, які озвучимо в наступних публікаціях.

На сайті tustan.io.ua читайте репортаж з круглого столу та переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте на Ютубі за посиланням “Анатолій Власюк Борислав круглий стіл” (17 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

На Ютубі за посиланням “Інтерв’ю Анатолія Власюка” вміщено понад чотириста міні-розповідей про сучасні події та наших краян. Відео-звіти з різних подій ви можете знайти на Фейсбуці на сторінці Анатолія Власюка

 

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”. Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету

На сайті kryjivka.io.ua читайте статті з часопису українського націоналіста “Криївка”, а також твори класиків українського націоналізму Дмитра Донцова, Степана Бандери, Василя Іванишина та інших



Обновлен 17 мар 2013. Создан 16 мар 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником