ТУСТАНЬ №12

 

ТУСТАНЬ №12




Читайте tustan.io.ua - сайт газети “Тустань”

N12 (639) 25 - 30 квітня 2013 року Ціна 1 гривня

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuk60@i.ua; тел. 067-3678019

 

ОПОЗИЦІЯ ПРОТИ ОПОЗИЦІЇ

 

Минулого тижня опозиція програла три битви: не вдалося повторно проголосувати за вибори в Києві, не вдалося відмінити пенсійну реформу і не вдалося відправити у відставку уряд Азарова.

Опозиція ще не програла війну, але регіонали вже святкують перемогу. Чи не вперше з початку роботи нового парламенту провладним силам вдалося масштабно нацькувати опозиціонерів-більшовиків проти опозиціонерів-меншовиків. Останніх, підозрюючи у зрадництві й продажництві, намагаються навіть виштовхати за межі опозиції, граючи на випередження щодо з’яви нових  тушок.

А 18 травня розпочнеться процес поглинання “Батьківщиною” Фронту змін. Усе йде за провладним сценарієм. Свого часу Партія регіонів поглинула “Сильну Україну” Тігіпка. Чи нинішня опозиція нічим не відрізняється від влади у своєму прагненні, даруйте за тавтологію, прийти до влади?

Безперечно, опозиції потрібне очищення. Безперечно, не може бути жодних компромісів з тими, хто продався. Але як би з водою не вихлюпнути дитя. Адже в опозиції є люди, які не згодні з тим, що, скажімо, в “Батьківщині” рішення одноосібно приймаються Яценюком і Турчиновим. З різних міркувань більшість незадоволених наразі мовчить, але в критичній ситуації все може вилізти назовні.

Закритість, непрозорість, відсутність внутрішньо-партійної демократії й інші “болячки”, включаючи авторитаризм і пасіонарність лідерів, призводять не до зміцнення опозиції, а до роздроблення сил, здатних змести режим Януковича. Цей процес розпочався не сьогодні. Згадаймо, як Анатолій Гриценко уміло ліквідував Українську партію (символічна назва!) Ігоря Насалика, потоптався по українській вишиванці, а нині займає нішу такого собі опозиційного гуру, який критикує всіх. І чи не стане Луценко підтримувати його як кандидата в Президенти України?

Чи здатні зрозуміти опозиціонери, що, воюючи один проти одного, підіграють владі й зміцнюють режим Януковича?

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВОЛОДИМИР ЛЕНІН У ЖИТТІ ОЛЕКСАНДРА КОРОСТЕЛЬОВА

 

Двадцять другого квітня першому заступникові дрогобицького міського голови Олександрові Коростельову виповнилося п’ятдесят років. Він народився одного дня з вождем світового пролетаріату Володимиром Леніним.

“Ленін, як і багато інших, - каже Олександр Михайлович, - належить до непересічних людей, які в історії залишили великий слід. Який - це історикам треба говорити, чи ці люди зробили правильно чи неправильно, чи в тому напрямку чи не в тому вони повели за собою інших, але це люди масштабні в історичному плані. Я ніколи не комплексував з того, що народився одного дня з Леніним. У класі мене називали Леніним. Зачіскою я вийшов подібним на нього. Хочу бути подібним і розумом. Але, виходячи з того, що я живу зовсім в інший час, виходячи з того, що я є підприємець, маленький капіталіст (маленький!) або буржуа, як завгодно, з Леніним нас нічого не поєднує, ми стоїмо по абсолютно різні сторони барикад. Таких, як я, Ленін не любив і все робив для того, щоби таких, як я, не було. Тому на сьогоднішній день у нас абсолютно різні погляди на те, якою має бути держава, які цінності. В тому числі й ті, які стосуються приватної власності”.

Про це Олександр Коростельов говорив мені під час передвиборчої кампанії 2010 року, коли він намагався стати депутатом Львівської обласної ради, але не отримав заповітного мандату, і очолював штаб Олексія Радзієвського.

“Поки не буде у владі потужний менеджер - не політик, я стверджую, а менеджер, -  доти не буде порядку. Потрібна людина, яка може об’єднати інших, яка в стані підібрати команду, поставити чіткі завдання і добитися їх виконання. Ця команда повинна бути єдиною, ще раз повторюю: голова міста, депутати міської та обласної рад. Тільки після цього можна сподіватися на позитивні зміни”. Це з того ж інтерв’ю. Менеджером мав стати Олексій Радзієвський, але ним не став, зважаючи на нинішній плачевний стан Дрогобича і Стебника. Мабуть, і сам Олександр Михайлович досі вважає себе сильним менеджером, але одна справа керувати своїми підприємствами, а інша - містом, коли економіка тобі не піддається, що б ти не робив.

У тому що сталося, багато хто звинувачує саме Коростельова, а не Радзієвського. Можливо, це найбільша кадрова помилка міського голови за всі роки його життя, але, з іншого боку, будь-хто, опинившись на місці Коростельова, не дав би собі ради. Просто виникають питання морального змісту. Чому чимало місцевих тендерів виграють підприємства, якими раніше керував маленький буржуа Коростельов? Чому більмом в оці дрогобичан автобусні маршрути до “Пляцу”, який теж пов’язують з іменем людини, якого Ленін би не полюбив? І чому починати асфальтувати Дрогобич треба з вулиці, на якій живеш?

Олександр Михайлович пишається донечками, особливою старшою, яка, за його ж словами, вже знає чотири мови. Сам він, будучи прихильником гірських лиж, любить екстремальні ситуації, які дозволяють долати страх. Ось тільки екстремальну ситуацію в дрогобицькій економіці, коли заглохли всі потужні підприємства,  ніяк йому не вдається опанувати. А ще він затятий футболіст, грибар і рибалка. Втім, мабуть, на все це у нього не вистачає часу, як раніше.

А ось що в тому інтерв’ю трирічної давності Олександр Коростельов розповів про себе: “Народився в Золочеві, але в перший же рік мого життя тато переїхав у Дрогобич. Закінчив четверту дрогобицьку школу і Харківський юридичний інститут (на сьогоднішній день це Харківська юридична академія імені Ярослава Мудрого). Служив в армії. Працював на різних посадах. До армії був свердлильником на заводі. Потім - слідчий прокуратури, інструктор міськвиконкому в Трускавці, інструктор Дрогобицького міського комітету партії. З 1991 року - приватний підприємець”. Про холдинг “Доброта”, яким керував Олександр Михайлович, можна писати детективний роман. “Иных уж нет, а те далече...”, як казав поет. Але це тема окремої розповіді.

Подейкують, що Олександр Коростельов дав слово батькові, нині вже, на жаль, покійному, стати міським головою.

З роси і води вам, Олександре Михайловичу, і міцного здоров’я!

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ВІТАЄМО З ЮВІЛЕЄМ!

 

Син, невістка, внук, сват, родина, сусіди, друзі, фірма “Відродження” і газета “Тустань” вітають з ювілеєм

Інну Михайлівну

ГНАТИК

і бажають їй міцного здоров’я.

 

Хай Матір Божа

Вас охороняє,

сіяє втіхи

зірка золота,

Ісус Христос

з небес

благословляє

на щедрі,

довгі,

многії літа!

 

ВИПИВ ПИВО - ДОПОМІГ ДІТЯМ

 

У Верховній Раді зареєстровано законопроекти, якими пропонується збільшити ставку акцизного податку на пиво з 0,87 грн. до 2,5 грн. за літр, а отримані кошти спрямувати на фiнансування державних закладів охорони здоров’я, зокрема будівництво Нацiональної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит” у Києві. Про це повідомив співавтор законопроектів, перший заступник голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я Роман Ілик, повідомляє офіційний сайт політика.

За словами народного депутата, реалізація цих законодавчих ініціатив насамперед зменшить споживання слабоалкогольних напоїв серед підлітків, адже за даними міжнародних опитувань саме українська молодь б’є рекорди із споживання пива у Європі.

“За даними мiжнародного опитування “Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді” (НВSС), проведеного у 2006 роцi, як українськi хлопцi, так i українськi дiвчата 11, 13 та 15 pоків мали найвищi piвні споживання алкоголю у порiвняннi з пiдлiтками iз 40 iнших країн НВSС. Данi наступного опитування НВSС, яке було проведено 2010 року, свідчать про тенденцію до зниження споживання алкоголю у всіх групах пiдлiткiв в Україні. Однiєю з основних причин цього було пiдвищення ставок акцизу у 2009 та 2010 роках. Проте, Україна посіла друге (пiсля Чехiї) мiсце у цьому рейтингу”, – стверджується у пояснювальній записці законопроекту.

Іншим законопроектом “Про внесення змiн до Бюджетного кодексу України” народні депутати пропонують спрямувати доходи вiд пiдвищення ставок акцизного податку на пиво на фiнансування охорони здоров’я, зокрема, Нацiональної дитячої спецiалiзованої лiкарнi “Охматдит”.

“Завдяки підвищенню акцизу на пиво вже у 2013 році держбюджет доотримає 2 млрд. грн. Ці кошти ми пропонуємо спрямувати на будівництво “Охматдиту”. Також цей законопроект зобов’язує Уряд що-року спрямовувати не менше 50 відсотків надходжень від акцизів на галузь охорони здоров’я”, – каже Роман Ілик.

 

Прес-служба народного депутата України

Романа Ілика

 

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

 

Сьогодні, 25 квітня, відбудеться чергове, тридцять сьоме, засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі. Говоритимемо про проблеми та перспективи “Просвіти”. Участь у дискусії візьмуть просвітяни, священики, викладачі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, громадські та політичні активісти, журналісти.

 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

 

Друзі вітають з днем народження

Світлану МАКСИМОВУ

і бажають їй міцного здоров’я!

 

Нехай життя 

квітує

буйним цвітом

і день народження

приходить знов і знов,

а доля хай дарує

з кожним роком

здоров’я, злагоду,

любов!

 

Друзі вітають з днем народження

Ігоря ШЕВЧЕНКА

і бажають йому міцного здоров’я!

 

Хай здоров’я,

радість і достаток,

Сиплються,

немов вишневий цвіт.

Хай малює

доля з буднів свято

і дарує

Вам багато літ!

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НГВУ “БОРИСЛАВНАФТОГАЗ”

 

Четверте засідання Дискусійного клубу в Бориславі відбулося 17 квітня 2013 року. Говорили про проблеми та перспективи нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз”.

Багато цікавого розповіли колишній міський голова Борислава Микола Тустановський, нинішній очільник міста Володимир Фірман, старі нафтовики Ярослав Мирка, Олександр Васьків і Любомир Зарицький.

З’ясувалося, що нині бюджетна сфера дає до міського бюджету більше надходжень, ніж НГВУ “Бориславнафтогаз”. Фірма належить до приватної структури “Укрнафта”, а тому їй притаманні закритість, непрозорість. Проте в результаті потерпають бориславці, адже заходів зі збереження довкілля, забезпечення життя і здоров’я мешканців міста явно недостатньо. Фактично бориславці стали заручниками олігархічної структури, яка на свій розсуд розпоряджається надрами і не дбає про людей, які живуть у місті. Заходи міської влади щодо поліпшення ситуації теж не є вичерпними й загрожують Бориславу техногенною катастрофою.

На думку Миколи Тустановського, який останнім часом працював у НГВУ “Бориславнафтогаз”, ця організація має найбільші перспективи на Західній Україні. Бурові роботи не виконуються тільки тому, що складними є питання землевідведення. Вартість робіт і окупність свердловин є надзвичайно великими. А сьогодні всі стали на бізнесові рейки і рахують гроші. У Бориславі було 33 великі підприємства. На сьогодні вони зупинились. Нафтова галузь міста свого часу сплачувала до міського бюджету 12 відсотків надходжень. У НГВУ “Бориславнафтогаз” працює майже півтори тисячі чоловік. Місто дуже залежне від цього підприємства. Донедавна Борислав мав одну з найбільших в області середніх зарплат за рахунок нафтовиків. Основні проблеми міста розв’язуються за рахунок цього підприємства. Звичайно, є й проблеми, насамперед екологічні, які виникають у процесі видобутку нафти. Маємо витоки нафти, високу загазованість. Щороку на розв’язання цих проблем скеровується до 14 мільйонів гривень. Основним методом збільшення нафтовидобутку є буріння нових свердловин. Це дуже затратна галузь. Скажімо, свердловина на півтори тисячі метрів коштує близько 70 мільйонів гривень. НГВУ “Бориславнафтогаз” є збитковим, тому, звичайно, у власників виникає питання, чому вони повинні фінансувати, власне, наше місто. Свого часу, будучи міським головою, Микола Тустановський піднімав питання про надання Бориславу особливого статусу з метою зменшення оподаткування. Треба постійно думати над тим, аби в подальшому не виникали проблеми з нафтовидобутком у Бориславі, щоби наше місто не звучало у негативному плані на всю Україну.  Важливою проблемою залишається Бориславська озокеритова шахта. Нема достовірної інформації про стан шахти.

Ярослав Мирка, ветеран нафтової справи у Бориславі, стверджує, що в місті після проведення дегазаційних робіт у 1972 році, коли підірвався будинок і загинуло 18 осіб, було виявлено 172 зони загазованості. Були зроблені аерокосмічні дослідження, після чого планово почали розв’язувати проблему дегазації. На його думку, кількість зон загазованості зросла. Ярослав Мирка теж живе в одній із таких зон. Уся робота звелася до того, що пофарбували дегазаційні свердловини і поставили відповідні цифри. Він не знає, чи заміряють нині загазованість хоча би застарілими переносними приладами. Зросла й інтенсивність загазованості. Свого часу на території Борислава працювало з півтора десятка газокомпресорних станцій. Зараз залишилося лише дві. Вони підбирають тільки верхів’я газу. Свого часу були розроблені на вищому рівні заходи для забезпечення проживання і виведення з розробки нафтових і газових родовищ. На думку Ярослава Мирки, ще гірша ситуація у Східниці, де закрили нерентабельні свердловини. “Може пропасти нафтуся”, - підкреслив він.

На моє переконання, ніби приймаються рішення на найвищому рівні, розробляються заходи, але зовсім недавно могла статися трагедія на вулиці Довженка, причому набагато масштабніша, ніж у 1972 році, коли вибухнув будинок на нинішній вулиці Володимира Великого (тодішній Щорса). Зі зростанням кількості зон загазованості у будь-якому місці Борислава може рвонути.

Директор Бориславської друкарні Мар’ян Наминанік зауважив, що кількість зон загазованості збільшується, а держава ліквідувала установи, які би мали займатися їх виявленням. Пояснюється це нестачею коштів, а фактично байдужістю до життя людей.

Міський голова Борислава Володимир Фірман запропонував у подальшому проводити засідання Дискусійного клубу в приміщенні міської ради. На його думку, родовища виснажуються і без буріння не можна продовжувати нафтову справу. Він вважає, що в Бориславі порушується соціальна справедливість, коли не розв’язуються екологічні проблеми. Мабуть, в області не знайти більш проблемного міста, ніж Борислав. Та й в Україні їх є не так багато. У Бориславі “Укрнафта” користується трьомастами земельних ділянок.

Володимир Фірман вважає, що насправді в Бориславі є лише 15 зон загазованості. Враховуючи, що було 15 компресорних станцій, то кожна працювала в зоні підвищеної загазованості. На моє запитання, чи загазованість у Бориславі більша, ніж на деяких донецьких шахтах, де сталися вибухи, міський голова відповів: “Однозначно”. При цьому конкретних даних не має навіть міська влада, хоча, здавалося б, “Укрнафта” і “Бориславнафтогаз” мали б надати потрібну інформацію. Дані можна почерпнути лише у науково-дослідних інститутах.

За словами міського голови Борислава, “Укрнафта” - це приватна фірма, яка абсолютно не зацікавлена в тому, щоби розвивати виробництво. І це є найбільшою проблемою. Коли приходять приватні інвестори, вони не справляються з поставленим завданням і лише руйнують виробництво. Борислав це відчув на прикладі фабрики нетканих матеріалів, хлібзаводу, “Діброви”, фарфорового заводу, причому не має значення, чи це інвестор приїжджий, чи місцевий. Щоб вийти з ситуації, треба припинити монополію “Укрнафти”. Нині в Бориславі зареєстровані вже дві компанії, які можуть порушити цю монополію. Податки від діяльності “Укрнафти” йдуть у Київ, так що ситуацію треба змінювати.

Присутні на дискусії зауважили, що, може, краще взагалі “Укрнафту” не пускати в Борислав, а розв’язувати місцеві проблеми слід по-іншому. Але Володимир Фірман зазначив, що чинне законодавство цього не дозволяє робити. Міський голова не назвав точної цифри, скільки зараз відсотків “Бориславнафтогаз” дає у бюджет, але зауважив, що бюджетна сфера вже випередила в цьому це підприємство. Він вважає, що може настати такий час, коли “Бориславнафтогаз” узагалі перестане існувати в Бориславі, бо коли мова йде про гроші, ніхто місто жаліти не буде. Як приклад можна навести Дрогобицький нафтопереробний завод. 600 чоловік залишилися без роботи. Ще один приклад - “Аеросвіт”, де власником є той самий олігарх - п. Коломойський.

Відповідаючи на моє запитання: “Наскільки безпечно жити в нашому місті?”, Володимир Фірман сказав, що небезпечно, і особливо це виявляється весною. Навіть неозброєним оком видно, як “дихає” газ на окремих ділянках, зокрема, на Чорновола, 12, що біля озокеритової шахти. До речі, нині природній озокерит уже практично не застосовується, бо знайшли йому штучні замінники. Тому ніхто й не поспішає вкладати кошти в реанімацію озокеритової шахти в Бориславі.

Володимир Фірман повідомив, що незабаром Верховна Рада України надасть Бориславу особливий статус, чим займається народний депутат України Ірина Сех як голова екологічного комітету. Щоправда, у цьому засумнівався ветеран нафтової справи Олександр Васьків, який свого часу працював головним інженером НГВУ “Бориславнафтогаз”.

На жаль, бориславці мають недостатньо інформації щодо справжнього стану справ. Скажімо, якби ті, хто живе біля загазованих місць, розуміли, що вони і їхні рідні можуть у будь-який момент загинути, - мабуть, шукали би всі можливі й неможливі шляхи, аби цього не допустити. Монополісти і влада користуються незнанням людей. А якщо врахувати, що маємо слабку громаду, слабку владу і слабку опозицію, то ситуація в Бориславі взагалі видається безнадійною. Якби в Польщі, чи Німеччині, чи Угорщині була би хоч на один відсоток подібна ситуація, європейці би вже заблокували дороги, відправили у відставку владу, знайшли би тисячі інших способів, аби розв’язати проблему, а не чекати на вірну смерть.

Як на мене, бориславська влада веде безплідну дискусію з владою київською та львівською, яка в принципі не виступатиме проти нафтового монополіста в нашому регіоні, хоча би мала насамперед діяти з державницьких позицій і дбати про життя і здоров’я людей. Прохання, подяки, випрошування нічого не дадуть, якщо бориславська влада не опиратиметься на громаду. Саме люди здатні розв’язати проблему, якщо спільно виступлять проти тих, хто їх гнобить, вважає фактично рабами. Допоки бориславська влада цього не усвідомить, то варитиметься у власному соку і не зможе розв’язати проблем, аби вивести Борислав із кризи.

Детальний звіт про дискусію читайте на сайті tustan.io.ua і переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте на Ютубі за  посиланням “Анатолій Власюк 4 Дискусійний клуб Борислав” (8 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ В ДРОГОБИЧІ

 

Тридцять шосте засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі відбулося 18 квітня 2013 року і було присвячене проблемам і перспективам теплопостачання.

Опонентами виступили Ігор Хом’як, керівник комунального підприємства “Дрогобичтеплокомуненерго”, і Володимир Кондзьолка, помічник-консультант народного депутата України Романа Ілика. Перший агітував за централізоване опалення, другий – за автономне. Своєрідним представником третьої сторони був керівник громадської організації “Небайдужі Дрогобичани” Святослав Сурма, на думку якого за суперечкою між прихильниками централізованого та автономного опалення не видно дрогобицької громади, адже мова насамперед мала би йти про моральний аспект даної проблеми. В дискусії взяли участь громадські діячі Олег Косик, Хосе Турчик, Микола Варивода, Валерій Каленюк, Ігор Бучковський та інші.

За словами Ігоря Хом’яка, він завжди користується нагодою донести до всіх проблеми теплопостачання, які виникли в Дрогобичі, і переконати у правоті своєї позиції. Він керує підприємством уже п’ять років. Загалом у даній галузі на різних посадах, у тім числі й заступником міського голови, він працює вже 17 років, а тому проблеми знає, як кажуть, із середини.

За його ініціативою вдавалося приймати концептуальні документи на кшталт стратегії розвитку підприємства. До цього долучалися різні інституції, в тім числі й міжнародні. Зараз вкотре вийшли з черговим документом щодо енерго-економної ефективної схеми теплопостачання міста. Простіше кажучи, мова йде про схеми оптимізації теплопостачання. Доцільність цього назріла вже давно. Замовником концепції виступив департамент міського господарства.

Саме по цій схемі, в розробці якої брав участь, Ігор Хом’як виступав на недавній сесії Дрогобицької міської ради. Він визнав, що його виступ був невдалим, тому що були упереджені позиції депутатів, і він не зміг систематизувати свої думки.

За його словами, є певні проблеми в централізованій системі опалення Дрогобича. Що втрачене, то втрачене. Але слід виходити з того, що вже роками підприємству ніхто не допомагає ні з міського, ні з обласного, ні з державного бюджетів, а обладнання потребує модернізації, то необхідне залучення коштів задля забезпечення надійності і непереривності теплопостачання.

Ситуацію з теплопостачанням, на думку Ігоря Хом’яка, можна порівняти з дорогами. Ми роками робили ямковий ремонт, а тепер з’ясовується, що все-таки треба робити ремонт капітальний. Так само якщо роками не залучати коштів у модернізацію і реконструкцію, то тоді слід вдаватися до радикальних дій.

Підприємство вирішило вдатися до необхідних кредитів. Вирішальною умовою для отримання кредиту, крім усього іншого, має бути декларація міста про те, що воно має намір робити з централізованим опаленням. Мова йде про те, чи децентралізувати його повністю, чи помірковано, чи зберегти повністю централізоване опалення.   За схемою виходить у Дрогобичі так званий проміжковий варіант. “Маючи таку програму, - підкреслив Ігор Хом’як, - ми можемо претендувати на різні дотації та інвестиції не лише на рівні європейських чи світових банків, а й на рівні Кабінету Міністрів”. Якщо система розвалюється, то не беруться навіть інвестиції як різниця між тарифами. Не маючи відшкодування втрат, не можна претендувати на підвищення тарифів.

Як керівник підприємства Ігор Хом’як особисто не планує вдаватися до радикальних дій, але так само закликає опонентів не вдаватися до радикальних дій щодо своєї позиції. Ці схеми можуть бути досконалими чи недосконалими. Все це ще треба затвердити у Києві, а це не так просто, зважаючи на бюрократичну систему й її корупційні складові.

Проте при встановленні автономного опалення комісія має керуватися все-таки цими схемами. Без наявності схем комісія взагалі не може цього розглядати. Інша справа, що в попередні роки комісія, не маючи схем, цього не враховувала.

На сесії була подана схема теплопостачання, проти якої виступили навіть деякі так звані провладні депутати. Ігор Хом’як радить опонентам не ходити в прокуратуру, бо неодмінно програють справу. Він пропонує зупинити цей процес протистояння, оскільки існує соціальна напруга. “Але дайте можливість людям, які є моїми споживачами, - наголосив Ігор Хом’як, - нормально платити за послугу, бо по мірі відключень на них припадає все більше навантаження”. Соціальна напруга буде не для багатих, а для бідних. Треба так давати дозволи, вважає Ігор Хом’як, щоби можна було не ошукувати, не ображати тих, хто залишається споживачем централізованого опалення.

Володимир Кондзьолка вважає, що кінцеві мети, про що він говорить і про що говорить його опонент, - дуже близькі. Просто мова йде про різні шляхи досягнення кінцевої мети. Якщо взяти українське центральне опалення і порівняти його з європейським центральним опаленням, то ця схема є значно дешевша в Європі, ніж індивідуальне опалення.  Кінцева мета кожного споживача - отримати дешеве тепло.

Декілька років тому Володимир Кондзьолка виступав у міністерстві житлово-комунального господарства. Тоді він сказав, що є  великим прихильником центрального опалення, але в його європейському варіанті. При європейському центральному опаленні затрат набагато менше, ніж при індивідуальному опаленні, якщо, скажімо, на даху будинку стоїть котельня. Але щоб прийти до європейського центрального опалення, треба пройти етап автономного опалення.

Міністерством розроблена система, яка називається “індивідуальний тепло-пункт”, коли через під’їзд іде дві труби - прямої подачі і зворотної, в квартиру заходить дві труби, стоїть розміром з котел індивідуальний тепло-пункт з лічильником, і ви самі використовуєте гарячу воду і самі ж подаєте тепло. Скільки тепла спожили, стільки ви за нього платите. Але вся опалювальна система має бути зведена в одну точку, тобто те, що сьогодні дає автономне опалення.

Зупинився Володимир Кондзьолка і на своїх поданнях у прокуратуру, про що згадував Ігор Хом’як. Вони були скеровані для того, щоби виконати норми чинного законодавства, які стосуються організації теплопостачання. Схема теплопостачання була зроблена незаконним способом, тому рішення відмінене.

Як інженер, Володимир Кондзьолка абсолютно підтримує ідею, що будинки треба відключати повністю від тепла, бо все решта нонсенс. “Але я не можу зрозуміти як громадянин, - підкреслив він, - чому відключення малозабезпечених людей, які не мають коштів, має лягати на сусідів”. Воно має лягати на владу, насамперед на місцеву владу. Схема має бути простою: опитують мешканців будинку; якщо більше 30 відсотків висловлюється за автономне опалення, міська влада має розробляти по цьому будинку програму відключення цілого будинку. І будинок має бути відключений повністю.

Як на мене, упродовж багатьох десятиліть держава свідомо обдурювала мешканців, нав’язуючи їм завищені тарифи на воду і тепло. В цьому міг переконатися кожний, хто встановив лічильник на воду чи перейшов на автономне опалення. Платежі зменшилися в декілька разів. Можна лише здогадатися, в чиїх кишенях осідали кошти. Але точно зрозуміло, що вони не йшли на заміну зношених водогінних труб чи застарілих теплотрас. Нині держава, лобіюючи централізоване опалення, знову свідомо залазить у кишені своїх громадян, обдираючи їх, як липку. І вкотре виручені кошти не йдуть на модернізацію житлово-комунального господарства. Не можна проблеми держави розв’язувати за рахунок людей. Потрібно дійсно проводити реформи, в тім числі і в житлово-комунальному господарстві, а не діяти лише на користь олігархічних структур, як це відбувається зараз. Інакше все завершиться крахом, наслідки якого ми не можемо собі уявити навіть у найстрашнішому сні. 

Детальний звіт про дискусію читайте на сайті tustan. io.ua і переглядайте світлини. Відео-звіт шукайте на Ютубі за  посиланням “Анатолій Власюк 36 Дискусійний клуб Дрогобич” (9 епізодів).

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

ПРО СТО ГРИВЕНЬ, або Роль громади у справі тепло-збереження

 

 Так сталося, що тему тепло-збереження у Дрогобичі перетворили в проблему автономного опалення. Добре це чи зле, не беруся судити, але для розуміння проблеми подам декілька думок.

 Всім відома історія про знайдену випадковим перехожим на дорозі купюри в сто гривень. Мораль цього стає зрозумілішою, коли продовжимо її. Перехожий підняв купюру і задумався що з нею робити. Є два способи дій. Перший висловлює торгівець з магазину, який закликає “щасливчика” до себе зі словами: “Бери собі ці гроші!” і пропонує свій товар. Інший каже, що, можливо, це хтось загубив, то краще знайти його і віддати гроші.

 З морального боку, пропозиція іншого більш прийнятна, бо думає про ближнього, про те, щоб допомогти йому не понести втрат.

 Яка ж аналогія із автономним опаленням? Пряма. Торгівець - це образ фірми, що займається продажем та встановленням котлів. Я не ставлю під сумнів їхню чесність, але спокуса за будь-яку ціну лобіювати дозволи на автономне опалення деколи виходить за рамки порядності.

 Цих “сто гривень” - це результат тимчасової різниці від вартості газу для централізованого опалення та вартості газу, який використовується котлом автономного опалення від труби газової плити у квартирі. Різниця ця відповідно 1,3 грн та 70 коп. за кубометр (майже у два рази). Звідси міфічна ефективність котла. Зараз не будемо розглядати варіанту вирівнювання цін на газ, що буде логічним і неминучим в найближчий час. Це тема іншої розмови.

 Поговорімо про те, що наші багатоквартирні будинки проектувалися тільки для використання централізованого опалення, тому зміна проекту (а встановлення автономного опалення такою зміною і є) тягне виконання робіт за межами квартири, де проводиться встановлення. Це зміна газопроводів для збільшеного використання газу, це балансування теплосистеми будинку, гільзування коменів та інші разові витрати, що потрібно зробити бажаючому стати автономним. Крім цього, обігрів приміщень спільного користування трубами центрального опалення потребує постійної оплати певних прораховуваних сум упродовж опалювального сезону. Спосіб ізоляції труб опалювальної системи, що проходить через житлові приміщення, які їх не використовують, теж потребує фінансової компенсації залежно від способу ізоляції і т.п.

 Іншими словами, ті люди, що встановлюють автономне опалювання, повинні зважати, що централізоване опалення залишається діяти і вони продовжують користуватися його теплом, але не дуже охоче готові за нього розраховуватися і жити за рахунок інших.

 Громадська точка зору, по-перше, повинна акцентувати не просто на забороні встановлення автономного опалення (це для чиновників механізм отримання поборів), а організації цього процесу так, щоб ніхто не залишався в програші, нормативно визначаючи всі (!) витрати, які повинні нести ті, хто бажає встановити автономне опалення. По-друге, слід вести мову ширше і критично розглядати процеси приготування, транспортування та передачі тепла на предмет ефективності, запровадити прозорість встановлення та зміни тарифів. По-третє, ширше використовувати державні програми енергозбереження та грантові джерела.

 

 Святослав Сурма

ГО “Небайдужі Дрогобичани”

18 квітня 2013 року

 

На Ютубі за посиланням “Анатолій Власюк” вміщено майже шістсот міні-розповідей про сучасні події та наших краян.

Відео-звіти з різних подій ви можете знайти також на Фейсбуці на сторінці Анатолія Власюка.

На сайті tustan.io.ua читайте статті з газет “Тустань” і “Барабський міст”, аналітичного вісника українського націоналіста “Криївка”.

Тут же можна знайти цікаві матеріали з Інтернету.

 

 

ПЕРШЕ КВІТНЯ

 

НАТАЛЯ ЗЕЛЕНА СТАЛА ВЕДУЧОЮ ТЕЛЕКАНАЛУ “ІНТЕР”

 

Першого квітня у Трускавці перебував відомий олігарх, власник телеканалу “Інтер” Дмитро Фірташ.

Випадково він побачив трансляцію новин дрогобицького телеканалу “Алсет” і ведучу Наталю Зелену. Після цього помічники Фірташа зробили Наталі пропозицію, від якої вона не змогла відмовитися.

Наша землячка переїхала до Києва і приступила до роботи на телеканалі “Інтер”. Наразі вона веде новини, але зараз готується стати партнеркою Савіка Шустера у програмі “Шустер лайф”.

Намагання власника “Алсету” Віктора Возняка зупинити Наталю Зелену не дали бажаного результату. І справа навіть не у високій зарплаті (щоправда, сума замовчується). Журналістка, за її словами, хоче набратися досвіду на ведучому телеканалі України, а потім за кошти, які вдасться заробити, створити на Дрогобиччині власний телеканал, про що вона давно вже мріє.

Завдяки Наталі Зеленій до Києва перебрався й Ігор Чиж, ведучий телеоператор “Алсету”. Це було умовою, поставленою журналісткою Дмитрові Фірташу. Олігарх змушений був погодитись, і тепер ми бачимо зйомки Ігоря з усіх гарячих точок України.

Наталя працевлаштувала в Києві й свого чоловіка Андрія, разом з яким зараз працює над пілотним проектом розважального шоу “Перше квітня”, в якому подружжя виступатиме ведучими. Нова передача буде присвячена розіграшам відомих в Україні людей.

Також Наталя Зелена вестиме на “Інтері” авторську передачу “Мала батьківщина”. Мабуть, неважко здогадатися, що перша програма буде присвячена Дрогобичу.

Дрогобичанка підписала контракт з телеканалом “Інтер” на два роки з імовірним продовженням угоди. На жаль, в документі зазначено, що упродовж цього часу вона не має права давати інтерв’ю.

Побажаємо Наталі творчих успіхів!

 

Леся ВАРЕНИК

 

ЛЕСЯ ГРИЦИК ВИКОНАЛА ГОЛОВНУ РОЛЬ У ТЕЛЕСЕРІАЛІ “ЖУРНАЛІСТКА”

  

Першого квітня завершилися зйомки телесеріалу “Журналістка”, головну роль в якому зіграла дрогобичанка Леся Грицик, яка працює в редакції газети “Галицька зоря”.

Ми попросили її відповісти на наші запитання.

- Лесю, про що цей фільм?

- Про журналістку, яка пробиває собі місце під сонцем. Не секрет, що чільні місця в журналістиці займають, як правило, чоловіки, тоді як жінкам, більш талановитим і професійним, не завжди вдається розкрити свій хист. Ось моя героїня й розвінчує міф про те, нібито жінки мають сидіти вдома і займатися вихованням дітей. Їй вдається створити класну газету. За рейтингом це видання випереджує багато подібних, в яких головними редакторами є чоловіки.

- Чому саме Вам запропонували зіграти головну роль?

- Про це треба запитати в режисера фільму. Я не професійна акторка, але, пам’ятаю, ще зі школи мріяла про театральний інститут. Брала участь у виставах, які ставив наш шкільний театр. А робота в редакції газети дозволила мені не просто грати роль, а доносити до глядача те, що доводиться робити щодня.

- Кажуть, Ви сперечалися з автором сцена-рію, переконуючи його переписати окремі сцени?

- Було й таке. Сценарист живе у Києві й уявлення не має про будні провінційних газет. Мені довелося в прямому значенні цього слова опустити його на землю, адже те, що відбувається в Києві, зовсім не схоже на те, що твориться, скажімо, в Дрогобичі.

- У фільмі багато любовних сцен. Як поставився до цього Ваш чоловік Ярослав, який також працює в “Галицькій зорі”?

- Спочатку ревнував, аж поки я не запросила його на зйомки фільму. Він на власні очі побачив, до яких викрутасів вдаються, аби показати у всій красі любовні сцени, як ви кажете. Насправді техніка сучасного кіно, монтаж, дублери і таке інше дозволяють зробити неймовірне. Це рутинна робота, яка дуже виснажує, так що не треба заздрити акторам, які змушені усміхатись і вдавати, що отримали задоволення.

- Коли Ви грали роль журналістки, то чи мали перед собою якийсь приклад, на кого хотіли бути схожими?

- Ще перед зйомками режисер сказав мені: “Лесю, грай сама себе. Нікого не копіюй!”. Що я й робила.

- Чи задоволені Ви роботою над фільмом?

- На жаль, зараз бачу, що деякі епізоди могла би зіграти по-іншому. Але це телесеріал, тут нема часу і фінансових можливостей на багато дублів.

- Коли ми побачимо телесеріал “Журналістка” на екранах?

- Цього я не знаю, але думаю, що ще до кінця року. Зараз іде озвучування і монтаж стрічки.

- Чи буде продовження картини?

- Так, зараз я знайомлюся зі сценарієм “Журналістки-2”. Наразі мені подобається, сценарист врахував багато моїх попередніх побажань.

- Як часто Ви буваєте в Дрогобичі?

- Щодня!

- ???

- Зйомки відбуваються в Дрогобичі. Ми побачимо кав’ярні нашого древнього міста, редакцію “Галицької зорі”, кабінети ратуші, готель “Тустань”. В епізодах беруть участь дрогобичани. Так що з Дрогобича я нікуди не виїжджала. За інших обставин я би не погодилась зніматись у фільмі.

 

Остап САЛО

 

 ВІКТОР ЯНУКОВИЧ ЛЕДВЕ НЕ СТАВ ПОЧЕСНИМ ГРОМАДЯНИНОМ БОРИСЛАВА

 

Першого квітня на позачерговій сесії Бориславської міської ради за пропозицією міського голови Володимира Фірмана було винесене питання про присвоєння звання Почесний мешканець Борислава Президентові України Вікторові Януковичу. Виступаючи перед депутатами, міський голова розповів, яку допомогу надавали Бориславу під час минулорічних виборів кандидати у народні депутати України. Він та-кож заявив, що завдяки Вікторові Федоровичу вдалося втиснути в Державний бюджет України рядок, за яким Борислав має отримати в 2013 році десять мільйонів гривень на соціально-економічний розвиток. Проти присвоєння Президентові України звання Почесного мешканця Борислава різко виступила опозиція. Коли дійшло до голосування, з’ясувалося, що бракує одного голосу, аби пропозиція міського голови була втілена у життя. Потім стало відомо, що не голосував сам Володимир Фірман, який у цей час мило розмовляв із кимось по телефону. Наступного разу мають присвоїти звання почесного громадянина Борислава прем’єр-міністрові України Миколі Азарову, який, будучи геологом за фахом, сприяє пошуку нафти на Бориславському родовищі.

 

ПЕРЕД РАТУШЕЮ ПОСТАНЕ ПАМ’ЯТНИК ДРОГОБИЦЬКІЙ КОВБАСІ

 

Першого квітня депутат Дрогобицької міської ради від Партії Захисників Вітчизни Іван Ільницький виступив з ініціативою встановити перед ратушею, там, де колись стояв монумент Володимирові Леніну, символ Дрогобича - дрогобицьку ковбасу. За задумом одного з львівських архітекторів, якого він залучив до роботи, пам’ятник представлятиме собою дві схрещені палки ковбаси, на яких буде написано, що це саме дрогобицька ковбаса, аби зголоднілий люд не переплутав. В інтерв’ю нашій газеті Іван Миколайович закликав своїх виборців із вулиці Спортивної з розумінням поставитися до його ініціативи. “Виникнуть певні труднощі з асфальтуванням доріг, висадженням дерев й іншими роботами, які здійснювалися за мій кошт, - зауважив він. - Але всі ми є патріотами Дрогобича, а тому наш головний символ - дрогобицька ковбаса - має бути гідно представлений дрогобичанам і гостям міста. За мої гроші пам’ятник Дрогобицькій Ковбасі незабаром постане перед ратушею”. Кажуть, що виборці Івана Ільницького з розумінням поставилися до ініціативи свого обранця і навіть внесли 231 гривню 76 копійок на побудову пам’ятника Дрогобицькій Ковбасі.

 

СЕНДАКІВКА ЗАМІСТЬ ЖДАНІВКИ

 

Першого квітня на сесії Верховної Ради України прийняте рішення про перейменування села Жданівка на Дрогобиччи-ні на Сендаківку. Так визнані заслуги Михайла Дмитровича Сендака перед Україною.

 

ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ!

 

Застерігаємо читачів і тих, хто став жертвою, що все, надруковане на цій сторінці, яку ми так і назвали “Перше квітня”, - суцільна вигадка.

Розумний посміється. А з дурня що візьмеш?

Так що смійтеся на здоров’я!

До речі, у вас вся спина біла. І де це ви так встигли заляпатись?

 

 

 

 

 

 



Создан 07 мая 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником