ПРЕЗИДЕНТСЬКУ КАМПАНІЮ ЮРІЙ ЛУЦЕНКО РОЗПОЧАВ ІЗ ДРОГОБИЧА

 

ПРЕЗИДЕНТСЬКУ КАМПАНІЮ ЮРІЙ ЛУЦЕНКО РОЗПОЧАВ ІЗ ДРОГОБИЧА




14 вересня 2013 року в Дрогобичі перебував Юрій Луценко. Він взяв участь у семінарі “Місцева територіальна громада як ефективний інструмент впливу в публічній сфері”, провів прес-конференцію для журналістів і виступив перед дрогобичанами в Народному домі “Просвіти”. Мені вдалося взяти інтерв’ю в лідера Третьої Республіки України.

 

Україна: ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

 

семінар “Місцева територіальна громада як ефективний інструмент впливу в публічній сфері” відбувся за сприяння представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україні, Руху “Третя Українська Республіка” та Центру громадянських ініціатив. Прикметно, що ці семінари відбуватимуться по всій Україні, але старт дано в Дрогобичі. Цьому в значній мірі сприяли дрогобичани Тарас Демко, Володимир Кондзьолка і Тарас Кучма, які представляли Рух “Третя Українська Республіка”. До древнього міста приїхали активісти із Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Києва, Луганщини, Одещини, Вінниччини та Хмельниччини.

Звісно, центральною фігурою став Юрій Луценко. Перед присутніми виступили також один із лідерів Зарваницької ініціативи Тарас Стецьків, координатор проектів Фонду Фрідріха Науманна Володимир Олійник, керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, керівник одного із органів самоорганізації населення (ОСН) в Києві Валерій Гуманенко. Від дрогобичан слово мали Володимир Кондзьолка і Тарас Кучма.

Але найбільше зацікавлення у присутніх викликав виступ Римми Білоцерківської, яка очолює громадську організацію “Правовий простір м. Сєвєродонецька” (Луганська область). Просто й доступно вона пояснила, що слід здійснити перезавантаження України, бо ми будуємо не ту державу. Всі державні органи створені з грубим порушенням чинного законодавства, включаючи міліцію, прокуратуру, суди. На її думку, свого часу країни Європи не дали можливості олігархам захопити власність громади. У нас цим правом не скористалися. Навпаки, політики різних калібрів свідомо замовчували цей факт. Ось і маємо те, що маємо, коли власністю громади розпоряджається будь-хто, лише не люди. Доволі яскраво це видно на прикладі міст. Тут усім керує міська рада, хоча насправді все має належати територіальній громаді. Саме тут, впевнена Римма Білоцерківська, яка приїхала до Дрогобича, здолавши шлях у понад півтори тисячі кілометрів, і криється корінь корупції в державі, інших зловживань. Лише перезавантаження України, створення територіальних громад дозволять позбутися олігархічних кланів. “Правовий простір Сєвєродонецька”, яким вона керує, вже створив понад 30 територіальних громад в Україні, які на своїй території стали повноправними господарями. Головне ж полягає в тому, що мова може йти про перерозподіл майна на користь громади, а цього дуже бояться місцеві князьки. Для багатьох слова луганчанки прозвучали громом серед ясного неба, але якщо вдуматися, то вони справді мають сенс. Прикметно, що говорила вона літературною українською мовою, і це для неї принципово.

 

ДРОГОБИЧ У ДЗЕРКАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ПРОБЛЕМ

 

Якщо Володимир Кондзьолка говорив про становлення реального самоврядування територіальних громад на конституційних засадах, то Тарас Кучма - про методологію оцінювання виконання представницьких функцій місцевими радами на прикладі Дрогобицької міської ради.

Можливо, Дрогобич і має якусь специфіку, але проблеми місцевої влади і територіальних громад однакові у всій Україні.

2010-го року до Дрогобицької міської ради було обрано 50 депутатів, з них 25 – на одномандатних округах. На вибори прийшли 53 відсотки виборців. Всього за мажоритарних депутатів проголосувало 11 відсотків виборців, але сьогодні саме ці люди творять містечкову політику.

Прикметно, що більше половини голосів виборців не набрав жодний із депутатів. В середньому на округах за них проголосувало 312 виборців, причому лише за вісьмох проголосувало більше цього середнього показника.

Осібно стоять депутати від Стебника, але їх мало, а тому вони не можуть лобіювати інтереси громади, водночас інтереси громади Дрогобича не є інтересами їх виборців.

Чимало тих, хто став депутатами, під час передвиборчої кампанії вирішували проблеми округу за рахунок власних фінансів або використовуючи своє керівництво у комунальних службах. Вже після виборів, аби схилити депутатів на свій бік, міський голова Олексій Радзієвський дав їм посади в державних та комунальних структурах, задобрив земельними ділянками й таке інше.

Партії теж не користуються великою популярністю в дрогобичан. Найбільше вони підтримали Фронт змін і “Свободу”, але у відсотковому значенні цей показник ледве перевищує 7 пунктів. Мова йшла про політичний бренд на всеукраїнському рівні, а не про конкретних висуванців партій. Скажімо, за “свободівців”-мажоритарників не голосував ніхто. Інші партії набрали від 1,7 до 3, 8 відсотка.

Міський голова Олексій Радзієвський набрав третину голосів виборців, але за всіх кандидатів на цю посаду голосувало менше половини виборців, які є у списку. Опозиційні кандидати разом набрали менше, ніж обраний міський голова.

За даними моніторингу, 62 відсотки депутатів є потенційно залежними від влади з різних причин. Їх не лише працевлаштували, а й дали можливість очолити депутатські комісії, причому в ключових з них більшість складають саме провладні депутати.

Лише троє депутатів постійно відвідують сесійні засідання. Так само троє відвідали менше 50 відсотків, що є підставою для відкликання згідно чинного законодавства. Більшість пропустила від 11 до 46 відсотків сесійних засідань.

Лише 16 депутатів із 50 прозвітували перед громадою, причому багато з них зробили це формально.

Не секрет, що чимало депутатів отримали земельні ділянки – 8 під своїм прізвищем, інші – прикриваючись родичами та підставними особами.

Хоча ще 2009 року затверджений Статут територіальної громади Дрогобича, але він виписаний так, що територіальна громада фактично позбавлена будь-яких реальних прав. Скажімо, практично неможливо провести загальні збори громади, адже за рішення мають проголосувати тисячу осіб, а найбільший зал у Дрогобичі вміщає лише 600. Місцеві ініціативи мають бути підписані теж тисячею осіб, а це великий шмат роботи. Виходить парадоксальна ситуація: стати депутатом можна, набравши сто голосів, а щоби прийняти якесь рішення на користь громади, вже знадобиться тисячу голосів. Те саме і з громадськими слуханнями, які в Дрогобичі не діють як форма прямої демократії, тому що влада не зацікавлена в участі громади в прийнятті рішень.

 

ТЕХАСЬКИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

Як я вже сказав, у центрі уваги того дня був Юрій Луценко. Його хід думок прозорий і зрозумілий. Відчувається, що він вистраждав це у в’язниці. В різних інтерпретаціях лідер Третьої Української Республіки повторював це на семінарі, в інтерв’ю, на прес-конференції, у виступі перед дрогобичанами.

До речі, це був фактично перший виступ Юрія Луценка перед громадою після виходу з ув’язнення. До цього були різні тематичні виступи на конференціях, круглих столах, але дрогобицька громада удостоїлася честі першою вислухати фактично сповідь Юрія Луценка.

На його думку, найважливішим завданням 2013-го року є підписання Україною угоди про Асоціацію з Євросоюзом. У 2015-ому маємо обрати президента з числа демократичних лідерів. Але найважчим для України, вважає Юрій Луценко, буде 2017-ий рік. Якщо в найкоротший термін після обрання демократичний президент не зможе запропонувати Україні бодай паростків змін, нас чекають важкі випробування. Це зараз Путін, Медведчук і комуністи не страшні, а тоді вони повилізають, реально загрожуючи Україні.

Аби унеможливити такий хід розвитку подій, лідери опозиційних партій, на думку Юрія Луценка, не повинні йти трьома колонами на президентські вибори, а вже зараз домовитися про єдиного кандидата. Проте навіть цього не достатньо. Цей лідер уже сьогодні повинен знати, хто в нього буде прем’єр-міністром, Генеральним прокурором, міністром економіки й таке інше. На жаль, нині лише думають про другий тур президентських виборів, а там намагатимуться об’єднатися для спільної перемоги.

Юрій Луценко вважає, що вирішальним фактором перемоги має стати вимогливість громадян до лідерів опозиційних партій. Під час президентської кампанії перед ними слід ставити саме ці завдання: кого вони бачать у своїй команді, що планують зробити вже в перший рік президентства? Якщо цей перший рік стане провальним, то вже в 2017 році на президентських виборах регіонали й комуністи сформують більшість і не дадуть президентові можливості провести реформи.

Під час виступів Юрій Луценко наводив слова відомого ліберального історика Ярослава Грицака про те, що жодна політична революція неможлива, якщо не відбудеться революція моральна. Звичайно, важко з цим не погодитись. Проте для Юрія Луценка питання узаконення в правах воїнів УПА, єдиної державної мови, єдиної помісної Церкви й таке інше вже не є першочерговими. Він вважає, що на перший план має вийти програма, у якій буде чітко прописаний і зрозумілий алгоритм дій, люди повинні зрозуміти, куди ми йдемо і що будуємо. А ще навколо цих пріоритетів має об’єднатися команда, яка візьме на себе обов’язок втілювати в життя обіцяне. Аж тоді Юрій Луценко обіцяє допомогти цим людям.

 Проте виникає логічне запитання: невже в цій програмі не буде питань саме про узаконення в правах воїнів УПА, єдиної державної мови, єдиної помісної Церкви й такого іншого? Чи знову за ліберальним зразком діятимемо за принципом наголошувати на тому, що нас об’єднує, а не роз’єднує? Взагалі, як на мене, Юрій Луценко діє чітко в ліберальному річищі, бо в його виступах не прозвучало навіть натяку на українську національну ідею. Навряд чи це можна назвати випадковістю. Просто так мислить цей політик, як, зрештою, й усі з табору тих, кого ми звикли називати опозиційними. Проте ліберальна опозиційність ще ніколи не призводила до нічого доброго, тим більше не може призвести до повалення режиму Януковича, а, головне, - до зміни Системи, щоб нові демократичні януковичі не будували своїх межигір’їв.

Осібно слід сказати про план Юрія Луценка “Напалм”, якого так жахаються нинішні правоохоронці. На нещодавній зустрічі прокурори в нього так прямо й запитали: “Ви хочете нас спалити дотла?”. Звичайно, це не так, і Юрій Луценко наголошує, що якщо й буде наступна революція, то вона має бути мирною, без жодної краплі крові.

Що ж передбачає план “Напалм”? Насамперед після обрання демократичного президента слід ліквідувати Генеральну прокуратуру, міністерство внутрішніх справ і суди. В той же день Верховна Рада України має прийняти відповідні закони щодо реорганізації цих інституцій. За словами Юрія Луценка, відповідні законопроекти вже готові. Наступний крок – проведення люстрації слідчих, прокурорів та суддів, причетних до порушення прав українців, що визнано Європейським судом. За словами Юрія Луценка, таких справ назбиралося понад тисячу. Такий хід дасть змогу позбутися трьох чвертей тих, кого ми нині звично називаємо правоохоронцями, хоча насправді, за визначенням Юрія Луценка, це найнебезпечніший клан в Україні. Далі слід набрати новий персонал, але провести його через детектор брехні. Через цей пристрій мають пройти і ті з правоохоронців, які залишилися після первинної перевірки. Якщо вони відмовляться, можуть іти на пенсію, якщо не пройдуть – їх чекає в’язниця. Цей метод практикують розвідки цивілізованих країн, деякі банки. Зокрема, в Україні через детектор брехні проходять працівники “Приватбанку”. Крім того, нові службовці мають дати згоду на те, що проти них може бути застосоване право так званої провокації хабара.

Юрій Луценко не приховував, що це грузинський досвід. Тільки зараз у цій країні ситуація помінялась, і його колега, вже теперішній міністр внутрішніх справ цієї країни, сидить у в’язниці. Але ця система в загальному принесла позитивні результати, і нині в Грузії до правоохоронців звертаються за допомогою, а не бояться, що ті загрожуватимуть їхньому здоров’ю і навіть життю.

Принциповим залишається питання фінансування. Юрій Луценко переконаний, що правоохоронцям слід суттєво підвищити зарплату, щоби в них не чесались руки від хабарів. Але якщо в Грузії це зробили за рахунок американського уряду, то в нас можна прийняти закон про податкову амністію для тих олігархів, які вивели свій капітал за кордон. Юрій Луценко переконаний, що вони повинні значну частину вкрадених коштів віддати державі й тоді можуть спати спокійно.   

На зустрічах Юрій Луценко говорив про Віктора Ющенка, який не виправдав надій і зрадив українців, і майже не згадував про Юлію Тимошенко, застерігаючи, що добре знає характер і психологію Віктора Януковича. Необережне слово може зашкодити Юлії Володимирівні.

Нинішній режим Юрій Луценко назвав гангстерським, а Україну порівняв з Техасом. Цей штат свого часу відділився від Мексики, але ще не приєднався до США. У своїй Конституції техасці записали, що Техас мають право грабувати … лише вони самі. “Саме так стосовно України діє Віктор Янукович, - зазначив Юрій Луценко. – Асоціація з Євросоюзом йому потрібна для того, аби закріпити цей статус”. На його думку, тому й потрібна відставка Януковича, аби вберегти Україну для Європи.

Юрієві Луценку дуже сподобався Дрогобич, особливо старовинні церкви. Він переконаний, що з розвитком туризму древнє місто займе свою нішу в Європі.

Якби я не знав, що Юрієві Луценку заборонено судом балотуватися, в тім числі й у президенти, то подумав би, що саме із Дрогобича він розпочав свою передвиборчу кампанію. Але все може змінитись у 2014 році, в тім числі й бажання самого Юрія Луценка, який сьогодні каже, що в президенти не балотуватиметься.

Цю статтю, а також ексклюзивне інтерв’ю Юрія Луценка газеті “Тустань”, розповідь про прес-конференцію та звіт з виступу перед дрогобичанами читайте в наступних номерах газети, на сайтах tustan.io.ua та drog.ce-ya.com, де можна також переглянути світлини. Відео-звіт про ці події шукайте у Фейсбуці на сторінці Анатолій Власюк.

 

Анатолій ВЛАСЮК             



Создан 16 сен 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником