ОЛІГАРХИ ЩЕ НЕ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ПОТРІБЕН ЇМ КЛИЧКО-ПРЕЗИДЕНТ

 

ОЛІГАРХИ ЩЕ НЕ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ПОТРІБЕН ЇМ КЛИЧКО-ПРЕЗИДЕНТ




Заява Віталія Кличка на сесії Верховної Ради України про те, що він балотуватиметься в президенти України, з одного боку, була очікуваною, а з іншого – сприйнята як поспішна й неадекватна реакція на випади влади особисто проти нього.

Очікуваною, бо поведінка Віталія Кличка переконувала, що він вважає себе лідером на президентську булаву серед двох інших претендентів від опозиційних партій. На користь цього свідчили не лише соціологічні опитування, за результатами яких він неодмінно випереджував і Тягнибока, і Яценюка. Свідченням його впевненості у власній вищості була і його особиста вибіркова участь в акціях протесту, яка прокотилася всією Україною, і дещо відмінне від інших опозиційних фракцій голосування у Верховній Раді Україні, й інші фактори.

Проблема полягає в тому, що ніхто, крім “УДАРу”, всерйоз не сприймає Віталія Кличка лідером об’єднаної опозиції, не дивлячись на очевидні речі. Незважаючи на застереження Юлії Тимошенко, що не слід мати єдиного кандидата в президенти від опозиції уже в першому турі, Віталій Кличко своєю заявою фактично проголосив протилежний підхід до проблеми. Парадоксально, але цю позицію фактично підтримують Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок, бачачи себе в ролі цього єдиного кандидата.

Мабуть, зараз лише Юлія Тимошенко вірить у те, що в 2015-ому році балотуватиметься в президенти України. Навіть якщо це станеться і вона змінить свою позицію, закликаючи до того, щоби був єдиний кандидат від опозиції уже в першому турі, маючи на увазі, звісно, себе, то навряд чи Кличко погодиться на такий хід подій, а, своєю чергою, теж змінить власну позицію на протилежну, говорячи вже про те, що спільними мають бути дії опозиціонерів уже після першого туру, а до цього кожен має спробувати президентського щастя самотужки.

Проте в цій ситуації головним є інше. Навряд чи колись Юлія Тимошенко, якщо матиме змогу балотуватись у президенти, погодиться з тим фактом, що Віталій Кличко може не лише теоретично стати єдиним кандидатом від опозиційних сил. Мені здається, що вона не пересилить себе навіть тоді, коли зрозуміє, що їй все-таки не дають можливості позмагатися за президентську булаву.

Все це більше би виглядало на віртуальну політику, якби лідери опозиційних партій – зрештою, як і лідери партій провладних, - не змінювали своїх позицій у залежності від того, чи вигідно їм це особисто. При цьому державницькі позиції відходять на другий план.

І все ж заява Кличка про президентство багатьма сприйнята як той факт, що боксер повівся на провладну провокацію. Згідно нової норми закону, Кличка можуть не допустити до президентських виборів, оскільки він сплачує податки в Німеччині. Сам цей факт психологічно відбирає у нього значну кількість прихильників, бо наші люди з підозрою ставляться до тих, хто підгодовує економіки інших країн. Радянський совок ще не вивітрився з наших мізків, і для цих людей краще, аби Кличко був такий же бідний і голодний, як вони.

Уже стало прийнятним в Україні, коли Конституція виявляється нікчемною перед якимось законом. За Основним Законом, ув’язнений має право брати участь у президентських виборах. Проте в законі про вибори президента сказано цілком протилежне. Народні депутати не поспішають привести у відповідність чинне законодавство. І можете бути впевнені в тому, що проянуковицька Центральна виборча комісія послуговуватиметься законом, а не Конституцією, адже це Тимошенко сидить, а не чинний президент.

Так само і у випадку з Кличком. Є норма про десятилітнє проживання в Україні, й Кличко цю норму виконує, бо прописаний у Києві. Але він також має право на проживання у Німеччині, до скарбниці якої сплачує податки. Іншими словами, нічого протизаконного, що йшло би врозріз із Конституцією і забороняло йому балотуватися в президенти, він не здійснює. Проте з прийняттям нового одіозного закону, від авторства якого відхрещуються окремі “батьківщинці” й “ударівці”, може з’ясуватися, що норма Конституції виявиться нікчемною перед бажанням регіоналів позбутися найнебезпечнішого опонента Януковича. І можете не сумніватися, що в обох випадках Конституційний суд України виступить на боці нині сильнішого, тобто влади, а не Тимошенко чи Кличка.

У цій ситуації маємо ще один нюанс. Вкотре влада забиває клин у стосунки між опозиціонерами, сіючи в їхньому таборі недовіру один до одного. І хай “батьківщинець” не вносив одіозних поправок до закону, а “ударівка” не “проспала” ці поправки, - все ж диму без вогню, як нашіптують регіонали, не буває – навіть на тлі того, що всупереч регламенту спікер Рибак “продавив” цей закон, остаточно викривши підступні плани Банкової щодо Кличка.

Нинішній порівняно високий рейтинг Кличка відносно інших опозиційних лідерів упродовж півтора року до президентських виборів може суттєво впасти, і тоді лідерові “УДАРу” та його команді доведеться шукати інші аргументи, таки йти на коаліцію з опозиційними силами, аби виторгувати собі місця в майбутній президентській команді та майбутньому уряді. Звісно, знову не йтиметься про державні інтереси, але такою є природа української політики.

Наразі Віталій Кличко опинився біля розбитого корита. З одного боку, він фаворит президентських перегонів від опозиції, з іншого – влада хоче усунути його від боротьби за президентську булаву. Свого остаточного рішення щодо Кличка ще не прийняли олігархи. Від їхнього слова багато що залежить, бо від зароблених у Німеччині коштів каші в Україні не звариш.

 

Анатолій ВЛАСЮК          

 



Создан 02 ноя 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником