ВАЖЛИВІ РЕЧІ ОБ’ЄДНУЮТЬ Мирна енергія України

 

ВАЖЛИВІ РЕЧІ ОБ’ЄДНУЮТЬ Мирна енергія України




Груднева Європейська революція в Україні, незалежно від сценаріїв подальшого розгортання й наслідків, уже сколихнула весь світ і суттєво переформатувала усталені уявлення про долю європейської демократії, західні цінності та навіть про пострадянські процеси. Ніхто не знав і не міг уявити, у що переросте студентська та журналістська акція проти блокування євроінтеграції у Києві та Львові.

Минув лише перший місяць, а Євромайдан вже став частиною нашого життя. Діти в українських школах бавляться в майдан, тітушок і беркутів. Натомість, львівські програмісти навіть розробили гру для Android, суть якої наступна: об'єднати три і більше однакових елементи в горизонтальну або вертикальну лінію (елементи: беркут, внутрішні війська, «ті тушки», йолка і бімба; бонуси: Євросоюз, Україна, Стрічка єднання, козак з бандурою, козак з прапором України). За цей короткий місяць Євромайдан зумів об'єднати людей по всьому світу в боротьбі зі злочинною владою, і люди повірили. Побувавши там і відчувши справжню атмосферу революції свободи, можу впевнено сказати, що Майдан сьогодні – це, мов Запорізька Січ. Тут панує щось на кшталт того, що прийнято називати справжнім «українським козацьким волелюбним духом». Це Січ небайдужих людей, які стоять за своє майбутнє, майбутнє своїх дітей та онуків і всієї країни. Це територія свободи й гідності.

Знимкуючи місце кривавої бійні біля Стелли, я зустріла коменданта Євромайдану – Андрія Парубія, який радо погодився на спілкування. Про намети, розвідку та настрої людей грудневої революції 2013 року пан Андрій розповів в спеціальному інтерв'ю для наших читачів.

- Пане Андрію, скільки наметів зараз на Майдані? 

На Майдані зараз знаходиться 202 намети (в периметрі Майдану). Всі вони повністю обліковані, складена карта. У мене є телефон кожного відповідального. Також наметове містечко є біля Київської адміністрації, проте я навіть не можу сказати, скільки наметів зараз там є, адже їх динаміка постійно зростає.

- Наскільки ефективною є робота розвідки? Коли ви дізнаєтеся про можливий штурм? 

Скажу вам відверто, розвідка поставлена дуже добре. Вони перебувають на відстані кількох кілометрів від Майдану, мають рації і повідомляють нам про дислокації «Беркуту». Окрім розвідки, у нас біля кожної барикади зараз стоять по дві сотні осіб, адже щоночі на Майдані лунають істеричні крики, що йде «Беркут» (усміхається – прим. авт.).

- Влада зрозуміла, що штурми Майдану лише його збурюють і вони вирішили чекати, поки все втихомириться. Це правда, що тепер Ви замість «Беркуту» «воюєте» з бомжами?  

Так, правда. Влада з різних обласних центрів сюди звозить бомжів, виставляє біля барикад і каже: «Вас тут нагодують, вас тут обігріють». Ось так ми тепер замість «Беркуту» «воюємо» з бомжами. Вдень вони їдять на Майдані, але з 12 ночі ми намагаємося вивести їх за периметр, однак вони іншими під’їздами приходять назад на Майдан. Це все робиться для того, щоб дискредитувати Майдан, розкласти його зсередини. Але ми вже сьогодні домовилися з одною з нічліжок, що в певній годині буде приїжджати автобус, а ми будемо оплачувати їхнє перебування там.

- Ідуть новорічно-різдвяні свята, учасникам Майдану  треба додому, до сімей. Як бути далі? 

Це зараз одне з питань, яке ми узгоджуємо спільно із громадськими структурами та студентськими страйкомами. Але я згоден з вами – звичайно, це є проблемна річ. Вже місяць тривають акції протесту. Скажу, особисто я – на грані виснаження, втратив сім кілограм. Тому, якщо комусь треба буде схуднути – на революцію, на Майдан (усміхається – прим. авт.).

- Чим відрізняється Майдан 2004 і Майдан 2013 років? 

Говорять, що теперішній Майдан більш динамічний. Система самоорганізації дуже подібна, але настрій тут трошки інший, більш напружений, більш тривожний. На Майдані 2004 року у нас не було сутичок з «Беркутом». На помаранчевому Майдані було більше фестивальної публіки, які приїхали, обмоталися прапором, прийшли під Кабмін, Адміністрацію президента, пофотографувалися й поїхали. Тепер приїжджають надовго, на дві-три ночі, приїжджають свідомо.

До слова, Андрій Парубій – досвідчений комендант-революціонер. Під час Помаранчевої революції в 2004 році нардеп був комендантом в Українському домі, що на той час був штабом і духовним центром революції 2004-го.

Ще одним досвідченим революціонером є Ігор Пилипчук – медіа-координатор «Спільної Справи», громадянського руху по припиненню повноважень Верховної Ради та Президента. З паном Ігорем я теж мала нагоду поспілкуватися і задати декілька запитань, які, впевнена, цікавлять кожного з нас. 

- Щойно спілкувалася із Андрієм Парубієм, який теж, як і Ви, має досвід двох Майданів – теперішнього Євромайдану і Майдану Помаранчевої революції. Пан Андрій зазначив, що відмінність між ними є. Ви з цим згідні?

Є величезна різниця. На помаранчевому Майдані було відчуття колосальної ейфорії. Тут цього відчуття не було ніколи. Як на мене, це дуже добре, оскільки замість ейфорії є концентрація. Це почуття особистої відповідальності за все, що відбувається. Це потужне відчуття солідарності. Відповідальність, солідарність і зосередженість – ось цим і відмінний теперішній Майдан від минулого. Плюс налаштованість не на швидку і блискучу перемогу, а на те, що все це є важка, марудна щоденна праця, відповідальна і страшенно необхідна для всіх. У першу чергу - для себе.

- Євромайдан – територія, де є рівність і взаємодопомога, де з вдячністю приймають внесок кожного. Це уроки любові до умовних противників – гарячий чай для беркутівців, канапки і концерти для синьо-білих. Це, за словами співачки Руслани, творча революція, де кожен вносить свою лепту. Чи можна розглядати Євромайдан як своєрідну лабораторію, де формується новий громадянин України?

З одного боку, Євромайдан – це ідеалізована Україна. Але не така, якою вона є чи стає. Бо до того далеко. Радше, це відображення України, якою вона могла би бути. Тобто це «інший стан» – те, чого би ми насправді хотіли від нас самих. Кожен зокрема, хто там є, як і всі разом, відкривають для себе свій «інший стан». Раніше багато хто навіть не підозрював, що такий є можливим – коли відкриваєш себе самого таким, як досі не знав. Коли робиш великі, у сенсі відданості чи солідарності, вчинки, яких не сподівався від себе у звичних умовах життя. І не сподівався таких від співгромадян як від спільноти. А виявляється, що я сам, ми, вони на таке здатні. З іншого боку, Майдан – це лабораторія соціального досвіду.

- Чи згідні Ви зі мною, що зараз ми маємо три протестні хвилі Євромайдану? Перша - студентська, пов’язана з євроасоціацією. Після 30 листопада її змінила друга – «батьківська» хвиля, коли піднялися дорослі на захист дітей. Тепер - третя хвиля протесту, яку в народі називають Січчю (за аналогією з козацькою республікою).

Це, мабуть, навіть не хвилі, а три різні стадії Євромайдану. Я страшенно ціную власне цю найпершу стадію - молодіжну, донасильницьку, так би мовити. На мою думку, це була реакція обурення – обурення через втрачені надії і вкрадену Європу. То було дуже зріле і дуже конструктивне обурення.  Щодо другої стадії, то цілком згідний, що її можна означити як батьківську. Ну, і безперечно, є третій етап – він розпочався нещодавно. І є та буде найважчим - йому притаманне усвідомлення вимоги тривалості. Цей етап виявляє найбільшу різницю з Помаранчевою революцією, коли ми збиралися, організувалися, взяли на себе відповідальність, вийшли і здобули те, чого хотіли. Цього разу так не є. Цього разу ми здобуваємо дуже мало, дуже марудно, дуже мучівно і спроквола. Зате маємо рішучість провадити цю марудну, мучівну, тривалу працю. І це є величезний наш здобуток, цінність якого виявиться дещо пізніше.

- Кожен так чи інакше переживає теперішній Майдан, навіть якщо безпосередньо до нього не залучений. Хтось ставиться до подій із вірою, хтось зі скепсисом. Що може поєднати всіх?

Вже поєднало - надія на зміни. В кожному разі цей Майдан допоміг нам подолати апатію і зневіру. Євромайдан і все, що з ним пов’язане, допомогло реабілітувати «помаранчеву» добу – для себе самих, у своїх власних очах. Тепер уже для всіх зрозуміло: цей досвід мобілізації відбувся тому, що ми мали досвід попередній.

- А чого варто чекати, якщо все-таки Янукович не піде у відставку до 1 січня 2014 року?

Якщо Янукович не піде у відставку до 1 січня 2014 року, громадянський рух «Спільна Справа» ініціюватиме формування Центральної виборчої комісії з моральних авторитетів України та проведення легітимних народних виборів президента і парламенту. Люди, які розповідають про відсутність правових механізмів по усуненню Януковича, є «банальними невігласами». Які механізми були у французів, коли вони проголошували свою республіку і усували від влади короля? Які механізми мали американські колоністи, коли відмовлялись від влади британської корони? Верховенство права означає насамперед природнє право громадян вирішувати долю своєї держави, керуючись винятково своєю волею, а не літерами на папірцях корумпованого законодавства. Верховенство права в буквальному сенсі означає верховенство права над законом. Кожен опозиціонер, який сьогодні відмовляється від вимоги про відставку президента, має забиратись з Майдану і йти в табір прихильників Януковича у Маріїнському парку. Ситуація сьогодні чорно-біла. Або ви з нами, або ви проти нас. Нейтралітету чи напівтонів немає.

- «Стояти до кінця», «боротися до кінця», «іти до кінця» – такі заклики і означення намірів звучать на Майдані постійно. Що є «кінцем»? Що стане перемогою? 

Наразі ми не можемо знати, якою саме буде перемога. Події можуть дуже швидко і стрімко розвиватися. І оця готовність іти до кінця, який не є чітко окресленим, здатність не зазнавати від цього фрустрації – це також одна з особливостей і величезний здобуток Єврореволюції. Тільки на перший погляд відсутність окресленого кінця є чимось парадоксальним. Насправді в цьому суть європейських вартостей. Ми домагаємося іншої якості життя. Риторично відійшли від підписання асоціації з ЄС, але займаємося речами набагато більше європейськими. Власне зміна якості життя через протест і самоорганізацію вже є європейською якістю.

Сьогодні влада хоче, щоб мітингувальники розчарувалися, зневірились у своїй спроможності досягти результату й розбрелись по домівках, махнувши на все рукою. У відповідь Євромайдан висунув гасло: «Разом – до перемоги!», що, в принципі, правильно. Проблема лише в тому, що варіантів цієї перемоги – декілька. Щоб усунути режим Януковича, нам слід позбавити його не влади, а сили – влада тоді випаде з його рук сама. Як не дивно, для цього потрібен не гострий меч, а світлий розум і чисте сумління. Ми позбавимо режим сили хіба тоді, коли житимемо за правилами й цінностями, над якими він не владний. Кожна душа, що перестала жити за цінностями Януковича, стане територією, на якій він не матиме юрисдикції. Свого часу Едмунд Берк мудро зауважив: «Єдине, що потрібне для тріумфу зла, це щоб добрі люди були бездіяльні». Отже, нам слід чинити від супротивного: діяти. Нашим гаслом має бути: «Жити за європейськими цінностями – вже сьогодні!». Допоки Майдан не створює дискомфорту режиму – режим не буде на нього реагувати. Ми маємо перейти від оборони до нападу. Янукович та Азаров мають слідкувати за революцією з бункерів, а не з вікон Кабміну та Адміністрації Президента.

Руслана Лижичко чи не єдина серед співаків-революціонерів, яка майже щодень проводить пліч-о-пліч з майданівцями. Виснажена, змарніла, із захриплим голосом, але все ж погодилася дати невеличкий коментар для наших читачів про революційні події останнього місяця. «Я провела на Майдані 25 ночей. На сцені - від 5 до 10 годин на добу, - каже співачка. – Втоми не помічаю... Голосу нема... Відчуття унікальності і феномену Майдану збільшується... Це унікальна територія, маленька нова країна, мирна енергія України! Майдан – це вже символ і образ всіх нас, всієї України. На нас дивиться зараз весь світ і питає: чи витримають, чи вистоять?! Я - просто музикант, і політика для мене - чужа стихія, але я знаю точно: Майдан - це вже новий стиль і спосіб життя. І ця маленька територія народовладдя зобов'язана дати нову модель суспільства. Я зроблю все можливе і неможливе від себе... Бо так треба, бо іншого шансу не буде. Люди, не вагайтесь, а знайте: коли величезна кількість людей концентрованим зусиллям б'є в одну ціль, відбувається епохальна зміна. Ніщо не може зупинити цієї сили! Спільна мета, спільна дія, спільна перемога. Сказали – Зробили – Перемогли!».

Повертаючись потягом додому, мені доводилось чути чимало думок про останні події в країні. Зокрема моя супутниця, киянка Ельвіра, яка їхала на відпочинок до Трускавця, виявилася цілком збайдужілою стосовно подій на Євромайдані, мовляв, революціонери створюють у Києві дискомфорт. Так, ми живемо у складний час: скажена інфляція, корупція, надумані розбіжності. Базікаємо про політику, звинувачуємо інших в наших проблемах, кричимо про національну гордість. Але наша проблема не в слабкості – вона в байдужості, яка поступово переросла в типову рису. Пригадаймо: як доволі часто у своєму мовленні ми вживаємо це слово?! Але ми чомусь звикли бути байдужими не лише в таких ситуаціях, а завжди і у всьому проявляти свій невимовний егоїзм, так як часто живемо за правилом: «Моя хата з краю…». Ми всі змирилися жити з низьким рівнем життя, з недоступним житлом, з брехнею політиків, з корупцією, та і взагалі – всією цією моделлю сучасного життя. Нас лякають ще гіршим життям, і ми поступово здаємо позиції… Може достатньо з нас тієї байдужості, що тягнеться ще з радянщини?! Давайте навчимося помічати те, що відбувається перед нашими очима, звертати увагу на події, що трапляються. І не варто тішити себе ілюзією, що «це не мене стосується», бо неможливо залишатися чистим, живучи в болоті!

Сьогодні як ніколи є актуальним вислів славного РУХівця Вячеслава Чорновола – «Україна починається з тебе!». Чорновіл ще замолоду поставив собі за мету – українська самостійна держава. І крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею, книга за книгою – йшов до цієї мети. Він сплатив дорогу ціну за неї і довів: боротьба за незалежність не буває буденною, це не заперечення чогось. Це самозречення. Це утвердження. Нам, орієнтуючись на Чорновола, так само послідовно потрібно впроваджувати його ідею в життя. Він за неї боровся – нам її втілювати.

Слава Україні! Слава Героям! Слава Євромайдану!

 

Наталія ЖМУРКО. Фото автора



Создан 25 дек 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником