Тустань № 500

 
 

Тустань № 500




Читайте “Тустань” в Інтернеті - tustan.io.ua



№ 39 (500) 8 - 14 грудня 2009 року ЦІНА 25 КОПІЙОК

www tustan.io.ua е-mail:vlasjuktustan@rambler.ru тел. 067-3678019

Провінційний щоденник

ДЕМ’ЯНЮК

Жиди готують чергову провокацію проти українців: за будь-яку ціну вони хочуть визнати винним Івана Дем’янюка у знищенні людей під час Другої світової війни.
Свого часу його судили в Ізраїлі, але найвищий суд цієї країни виправдав нашого краянина. Тепер жидівське лобі в Сполучених Штатах Аме-рики добилося екстрадиції Івана Дем’янюка із цієї країни. Не випадково була обрана Німеччина, яка хоче зберегти свою цноту і зректися гітлерівської спадщини.
Під час Другої світової війни українців загинуло більше, ніж жидів. Але якщо українці не роблять на цьому спекуляції, то жиди зробили Голокост своєю національною ідеєю. Чимало українців ризикувало своїм життям, рятуючи жидів від гітлерівців. Проте ідеологам сіонізму вигідно зробити злочинцем український народ, аби й далі насаджувати у світі свою людиноненависницьку ідеологію. Саме українці найбільше цьому протидіють.
Іван Дем’янюк у цій брудній грі може стати невинною жер-вою.

Анатолій ВЛАСЮК

ФІОЛЕТОВА РЕВОЛЮЦІЯ-4: ПАЛАТА № 6

Трагіфарскомедія з елементами пародії на одну дію

Нещодавно наснився мені сон. Все у ньому переплелось: правда і вигадка, уява і фантазії, минуле, сьогодення й майбутнє. Не сприймайте його серйозно, хоча в кожному сні є натяк, а хто захоче - зрозуміє, на що саме. Зі сна, як і з пісні, слова не викинеш.
П’єсу можуть виконувати про-фесійні та аматорські колективи.

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Микола ГУК
НАПОЛЕОН
ЛЕНІН
Леонід ГОЛЬБЕРГ
ЧИСТА СИЛА
НЕЧИСТА СИЛА

З’ЯВА ПЕРША

Микола ГУК, заклавши руки за спину, прасує кроками лікарняну палату. Раптом зупиняється і говорить сам до себе.

Микола ГУК (збуджено). Ось запроторили мене до лікарні, ніби я псих якийсь. А я ж нормальна людина! Що поганого в тому, що я хотів створити музей ковбаси? А кому заважав би пам’ятник цибулі? Бач, не сподобалось їм, що стіни в ратуші я намалював на червоно. А що робити, якщо іншої фарби не було? Ну, захотів завести Книгу рекордів Гіннеса. Це що, злочин? Ну, скоротив би чиновників з ратуші на 25 відсотків - так вони ж нічого і так не роблять. Ось і зобов’язав їх напекти пампушків і зварити узвар - хоч якась користь від них була би. Ні, і хто мене сюди запроторив, хотів би я знати? Треба зателефонувати моєму другові Льоні Черновецькому в Київ. “Космос” точно знає, як мене звідси визволити. Чи, може, прямо до Ющенка зателефону-вати? Він - Месія України, а я - Месія Дрогобича.

Микола ГУК замовкає. Починає шукати мобільний телефон, але потім здогадується, що його у нього відібрали. Заклавши руки за спину, продовжує прасувати кроками лікарняну палату.

З’ЯВА ДРУГА

До лікарняної палати захо-дять НАПОЛЕОН, ЛЕНІН І ЛЕОНІД ГОЛЬБЕРГ.

НАПОЛЕОН (насуплено дивиться на Миколу ГУКА, ніби той щось йому винен). А що, мені подобається пропозиція поставити біля ратуші пам’ятник “копен-дупен”. Якщо хтось у ратуші видає дурне розпорядження, замість того, аби роз-в’язувати конкретні проблеми міста, той би апарат так би копнув невдаху, що він би до Севастополя долетів. Якби я мав той апарат під час своєї кампанії в Москву в 1812 році, то багатьох моїх генералів з їхніми дурними пропозиціями вже давно би не було.

Микола ГУК забивається в кут, аби його ніхто не рухав.

ЛЕНІН (насуплено дивиться на Миколу ГУКА, ніби той щось йому винен). А я категорично проти того, аби апарат “копен-дупен” стояв біля входу в ратушу. Туди треба повернути пам’ятник мені, коханому. І який злочинець задумав поставити па-м’ятник цибулі біля входу в ратушу? Те, що стіни у ратуші помалювали на червоно, схвалюю, бо це свідчить про відродження комуністичної ідеї.
Леонід ГОЛЬБЕРГ (насуплено дивиться на Миколу ГУКА, ніби той щось йому винен). Я як головний лікар психіатричної лікарні схвалюю, пане Гук, ваш вибір, бо лише Арсеній Яценюк зможе стати справжнім захисником національної більшості в Україні - я, звичайно, маю на увазі жидів. Лише Президент України Арсеній Яценюк...
Микола ГУК (вискакуючи з кута, куди сам себе загнав). Я помилився, пане Гольберг! Я не того кандидата мав на увазі підтримати!
Леонід ГОЛЬБЕРГ (з лікарською добродушністю, як лікар хворому). Всі ми у своєму житті помиляємося, пане Гук, але ви тимчасо-во хворі, щоб адекватно оцінювати свої дії. Ми вас вилікуємо, і тоді ви побачите, що не помилялись.
ЛЕНІН (революційно). Не помиляється лише той, хто нічого не робить.
НАПОЛЕОН (з апатією). Ліпше нічого не робити, і тоді тобі не бу-дуть казати, що ти помилився. І на-віщо я затіяв той клятий похід на Москву?
ЛЕНІН (революційно). Батенько, я вже вам тисячу разів казав, що з Москвою не слід зачіпатися.
Микола ГУК (як загнаний звір). Ви знову маєте мене на увазі? Так, я самовпевнений, тому що впевне-ний у собі. Все, що я роблю, лише на користь громаді. І вашого апарату “копен-дупен” я не боюсь, бо він щодо мене не спрацює.

НАПОЛЕОН, ЛЕНІН, Леонід ГОЛЬБЕРГ здивовано дивляться на Миколу ГУКА і не розуміють, до чого він це сказав.

З’ЯВА ТРЕТЯ

НЕЧИСТА СИЛА (іронічно). Якщо взяти за великим рахунком, то кожна людина має свій бздік.
ЧИСТА СИЛА (спокійно). Але не кожна людина повинна це показу-вати. Тим більше міський голова повинен бути адекватним в очах виборців.
НЕЧИСТА СИЛА (серйозно). А я просто думаю, що Микола Гук - мій клієнт. Він зневажливо ставиться не тільки до людей, якими керує у ратуші, а й до всієї громади. Люди для нього - бидло. Ні, це мій клієнт!
ЧИСТА СИЛА (обережно). Але в нього є і світлі сторони. Він пише вірші.
НЕЧИСТА СИЛА (сміючись). Ліпше би він їх не писав.
ЧИСТА СИЛА (безнадійно). Навіть не знаю, що він має зробити, аби дрогобичани були йому вдячні.

Завіса

Анатолій ВЛАСЮК

КАРА ЧИНОВНИКАМ, ХАРЦИЗЯКАМ, ПРОЙДИСВІТАМ!

Ми, члени V звітно-виборчої конференції Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА”, нагадуємо, що саме з “ПОРОЮ” багато виборців пов’язали свої надії на радикальне оновлення вітчизняного політикуму, на прихід до влади нового покоління людей, не обтяжених “гріхами” попереднього режиму. І в більшості випадків ми думаємо, що наші виборці про це не жалкують!
Довіру людей необхідно виправдовувати постійною роботою. Саме Дрогобицька районна організація ГП “ПОРА” завжди виступала проти політичних компромісів з корупціонерами та злочинцями, проти цинічного дерибану, з одного боку, та дешевого популізму, з іншого.
Дрогобицька районна організація ГП “ПОРА” констатує з 2005 року, що національно-патріотичну помаранчеву революцію звершив народ, однак нині можна бачити, що на всіх рівнях влади служать ті, хто прислужував старій, тобто ідолам. Їхнє завдання у громадському житті - лише одна з можливостей пристосуватися. Якщо вони керівники, то їхній принцип: я начальник - ти дурень, якщо підлеглі, то навпаки: ти начальник - я дурень. Працюють так і вихваляють те тільки доти, доки мають конкретний зиск.
Батьківщина для них - поняття умовне. За більшу винагороду можуть зробити практично все, якщо це не нашкодить особисто їм. Стоять на найкоротшій дорозі до яничарства. Бо вони - пристосуванці!
Їх кумир - Попандопало, символ - флюгер, філософія - хочеш жити, вмій крутитися. І так вони крутяться з 2005 року, готуючись до реваншу.
Ми, члени Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА”, маємо бути взірцем громадянських чеснот та прикладом відповідальності перед виборцями та національно-патріотичними політичними організаціями району.
І тому хочемо задекларувати, що ще 4 вересня цього року Дрогобицька районна організація ГП “ПОРА” зробила заяву щодо підтримки В.А.Ющенка на майбутніх президентських виборах 17 січня 2010 року.
Після цього, 20 жовтня цього року, до нас звернувся голова Дрогобицької районної організації “Наша Україна” В.Дзвінка щодо підтримки В.А.Ющенка на президентських виборах 2010 року. Ми зібралися, підписали заяву, підтримали пропозицію “Нашої України” щодо підтримки В.А.Ющенка. А що далі?
А більше дзвінків від “Нашої України” не чути, і роботи немає! А при підписанні заяви було прийняте рішення, що після висування, офіційної реєстрації В.А.Ющенка кандидатом на чергові президентські вибори у Дрогобицькому Народному домі імені Івана Франка буде проведено зібрання громадськості регіону щодо подальшої роботи.
На жаль, ми цього не бачимо. Бачимо на шпальтах всіх місцевих і обласних газет та по телебаченню Партію регіонів та ролики В.Януковича. Що це - друге пришестя яничарства???!!!
Хочемо задекларувати, що у такі періоди усілякі корисливі й сепаратні дії відповідальних осіб називають безвідповідальними, якщо не зрадою і мародерством. Для нас, членів ГП “ПОРА”, немає розподілу посад і престижних кабінетів - є розподіл обов’язків!!!
Шановні виборці! Будьте пильні при голосуванні на виборах до місцевих рад!
Ви не повинні дивитися на лідерів, які знаходяться у місті Києві, або на тих, хто носить вишиті сорочки, а насправді має порожню душу, думає серцем, а не розумом, тобто є яничаром!
Ви повинні дивитися не на гасла, які висловлюють місцеві політикани як і їхні “патрони”, а ви повинні підтримувати і приєднуватися до тих, хто щось робить на місцях!
“Кара чиновникам, харцизякам, пройдисвітам. Від нині немає у мене серця, а є помста за маленького українця” (Г.Публічний).

Прийнято
на V звітно-виборчій конференції Дрогобицької районної
організації ГП “ПОРА”
29 листопада 2009 року

Генріх МУРАВСЬКИЙ,
голова Дрогобицької
районної організації
ГП “ПОРА”,
депутат Дрогобицької
районної ради

ГЕНРІХ МУРАВСЬКИЙ - ЛІДЕР РАЙОННОЇ “ПОРИ”

29 листопада 2009 року відбулася V звітно-виборча конференція Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА”, на якій було обрано керівний склад організації, а саме:
- головою Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА” було переобрано Муравського Генріха Генріховича,
- заступником голови Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА” з ідеологічної роботи було обрано Іванишин Лесю Миронівну,
- Раду Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА” обрано в складі п’яти чоловік, а саме:
- Муравський Г.Г.,
- Іванишин Л.М.,
- Сушко П.Я.,
- Андрусів В.В.,
- Сус О.М.
- контрольно-ревізійну комісію Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА” обрано у складі трьох чоловік, а саме:
- Ліщинський М.І.,
- Двожан П.Й.,
- Мазур Р.К.

Леся ІВАНИШИН,
заступник голови Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА” з ідеологічної роботи


ГАЛИЦЬКА РЕСПУБЛІКА

(Із циклу “Барабський міст”)

В’ячеславові ЦВЄТКОВУ

(Продовж. Поч. у попередніх числах)

Процесія мовчки й сумно йшла вулицями Дрогобича до Поля Скорботи. Нишпоркам зі Служби безпеки, поліціянтам і “Беркуту” нічого було робити, бо порядок забезпечували самі ж люди.
Гучних промов на траурному мітингу ніхто не проголошував. Лише старий товариш батька Марти, погрожуючи кулаком у бік ратуші, вигукнув: “Спи, Андрію, спокійно! Ми ще їм покажемо! Це ще не наше останнє слово!”. Завбачливі люди взяли його під руки та відвели убік, аби не було більшої біди.
Іван Петрович, який віднедавна керував дрогобицькою Службою безпеки, хотів зателефонувати начальству, що ситуація у місті спокійна, планованих акцій непокори немає, коли до нього підбіг переляканий і захеканий заступник:
- Біда, Петровичу!
- Ну, кажи, не тягни кота за хвіст, як ти любиш!
- У натовпі вбили Андрія, головного фінансиста “Галицької Республіки”. Він мав завтра вирушати до Канади до Садового.
- І?
- У кишені в нього знайшли записку: “Смерть зрадникам!”.
Уперше за багато років Іван Петрович відчув страх.

КАНАДА. ТОРОНТО. 2055 РІК. 21 ЧЕРВНЯ

Богдан розумів: щось трапилось, коли Андрій не з’явився у Канаді. Кур’єр української поліції безпеки туманно пояснював Садовому, що у керівництва змінилися плани і що для підсилення організації в Канаду буде надіслана інша людина в поміч Богданові. Коли це станеться, його повідомлять додатково. А зараз потрібно напружено працювати, виходити на контакти з канадськими політиками та бізнесменами, завойовувати сферу впливу “Галицької Республіки” на Американському континенті. Кур’єр був лише посередником між керівництвом і Богданом і нічого більше не знав, а тому і не міг сказати.
Перебуваючи у Канаді, поступово Богдан став звикати до норм життя західного світу. Йому подобалися комфорт, побутові дрібниці, ставлення представників української діаспори до нього. Інколи йому навіть видавалося, що ніякої “Галицької Республіки” не існує, що він ніколи не був знайомий із Мартою, що поліція безпеки, агентом якої він став, - це лише страшний сон. Але то були лише миттєвості запаморочення розуму, а жорстока дійсність нагадувала про себе, руйнуючи залишки совісті та моралі у Богдановій душі.
У центрі Торонто українська діаспора винайняла йому як національному герою трикімнатне помешкання, одна кімната якого слугувала офісом для “Галицької Республіки”.
Уляна, секретар-референт, нагадала Богданові, що о дванадцятій він має зустрітися з Джоном Гриневичем, американським бізнесменом українського походження. Богданові не подобалися ці ділові зустрічі, бо однаково і “Галицька Республіка” для своєї діяльності, і він особисто мали чималі гроші, які стікалися від української діаспори та поліції безпеки. Однак необхідно було створювати видимість, що він заклопотаний справами, в тім числі й фінансовими, “Галицької Республіки” і зустрічатися з усілякими Джонами, Пітерами і Біллами.
Коли Уляна принесла каву та тістечка, чарівно посміхаючись Джонові та Богдану, американець, проводжаючи поглядом її струнку фігуру, ніби згадуючи щось приємне, примружившись, як кіт на сонці, мовив:
- О, у вас чудовий смак, пане Богдане! Я би і сам не відмовився мати у своєму штаті таку чудову спокусницю.
Уляна ще встигла почути його слова, оглянулась і, чарівно всміхаючись, вийшла.
- Я перепрошую, пане Гриневич, під час робочого часу не вживаю алкоголю, тому можу запропонувати лише каву та тістечка. - Богдан, ніби ревнуючи, відводив предмет розмови від Уляни. - До того ж, у мене сьогодні ще дві зустрічі, тому я би хотів бути, що називається, у формі.
- О, я прекрасно вас розумію, пане Богдане! Я у захопленні від вашої мужності. Керувати такою організацією як “Галицька Республіка” далеко від батьківщини і вірити у свою ідею - на це не кожний здатний. Мій дідусь народився у Бориславі, а бабця - у Дрогобичі, то вже мій батько, їхній син, коли йому було двадцять літ, вилетів до З’єднаних Штатів і так тут і залишився, і я ще малюком багато чув про нашу Україну. Як бачите, і мову українську знаю.
- Яким видом бізнесу ви займаєтеся, пане Джон? - ввічливо, але наполегливо перебив його Богдан, хоча, звичайно, мав уже аналітичну довідку, хто такий цей Гриневич і що знаходиться у сфері його інтересів.
- О, так, так, вибачайте, я забув, що ви дуже зайнята людина. - Гриневич фальшиво усміхнувся, показуючи всі свої білосніжні зуби і розуміючи, що про нього знають все. Єдине, що він не враховував: про нього знають більше, ніж він про це думав. - Сфера мого бізнесу - це мас-медіа. Тому мої пропозиції доволі прості і, думаю, повинні вас зацікавити. Ваша організація не буде мати жодної сили, якщо її ідеї не будуть прорекламовані.
- Боюся, що в цьому немає потреби, - Богдан допив каву, даючи зрозуміти набридливому Джону, що розмова завершена. - Українська діаспора нас непогано фінансує, і всі необхідні матеріали виходять у канадських часописах.
- Так, але я маю на увазі інше. - Гриневич і не збирався відступати. - Вам необхідно виходити на американський ринок. Ми б також могли видавати друковану продукцію, призначену для України.
- Боюсь, що фінансово ми цього не можемо собі дозволити. Поки що. - У Богдана не було повноважень від Служби безпеки щодо друкованої продукції для України.
- О, тоді ви не знаєте, що таке український патріотизм американця Джона Гриневича! Я не кажу, що ми будемо працювати безкоштовно, але заради ідеї готові багатьом пожертвувати.
- У будь-якому випадку, пане Джон, я цих питань одноосібно не вирішую. Я мушу порадитися зі своїми друзями і тут, і в Україні. Ваші пропозиції перспективні, але на все потрібен час.
- Розумію, розумію, пане Богдане, - Джон допив каву і загадково усміхнувся Садовому.
Вони вже стали прощатися, коли Джон ударив себе п’ятірнею по лобі:
- Пане Богдане, перепрошую великодушно, але мушу вас затримати ще на хвильку. В редакцію однієї з моїх газет прийшов анонімний матеріал про вас і вашу організацію. Я вам його залишу, бо він доволі об’ємний. Я розумію, що брехні там більше, ніж правди. Я насамперед бізнесмен, і публікація цих сенсаційних матеріалів принесла би мені чималі гроші. Але, будучи симпатиком “Галицької Республіки” і патріотом України, я хотів би спочатку порадитися з вами. Це не в правилах американського та й будь-якого бізнесу, але гроші грішми, а національна ідея - понад усе.
- Добре, я ознайомлюся з вашими матеріалами і через певний час дам вам знати. - Богдан намагався бути спокійним, але це йому мало вдавалося.
- Приємно було з вами познайомитися. До побачення, пане Богдане. До побачення, чарівна Уляно.
Коли Богдан залишився наодинці і почав читати матеріал, залишений Джоном, він, здається, зрозумів суть істини, що все таємне колись стає явним.

КИЇВ. 2055 РІК. 23 ЧЕРВНЯ

Уже декілька місяців Тарас Возняк, керівник “Галицької Республіки”, переховувався від нишпорок із поліції Служби безпеки. Огранізація була розгромлена, лише декілька чоловік залишилося на волі.
Про зраду Богдана Садового і про смерть Марти Тарас довідався від одного відповідального працівника цієї Служби безпеки. Це був непомітний, тихий і скромний чоловічок - один із небагатьох, який залишився відданим українській справі. Лікуючись у Трускавці й попиваючи “нафтусю”, він прийняв керівника дрогобицької Служби безпеки, який вважав своїм обов’язком відвідати київського гостя, працівника центрального апарату. Після другої розпитої пляшки коньяку дрогобицький поліціянт розслабився і виявився занадто балакучим, а тому й розповів усю історію створення, розквіту й занепаду “Галицької Республіки”, хоча формально не мав права цього робити. Киянин чув цю історію, але вперше довідався про подробиці. Дрогобицький служака уже не міг стриматися, щоб не показати перед київським апаратником своєї видатної ролі у цій справі.
Працівник центрального апарату Служби безпеки мав свою думку стосовно тих процесів, які відбувалися в Україні. Свою думку він ніде не афішував, бо це могло скінчитися не тільки вигнанням з роботи, а й ще чимось більш трагічним. Але через надійних людей йому вдалося донести до Тараса Возняка інформацію, почуту в Трускавці.
Інтуїтивно Тарас уже давно відчував, що зі справою виїзду Богдана в Канаду не все гаразд. Хоча на весь світ “Галицька Республіка” гриміла як емігрантська організація, про істинне її призначення знало небагато людей.
Тарас картав себе за фатальну помилку, допущену декілька місяців тому, коли він узнав про зраду Садового. Знаходячись у полоні емоцій, Возняк через своїх людей надіслав у З’єднані Штати Америки та Канаду інформацію про істинну роль Богдана і емігрантської “Галицької Республіки”, а також філії української поліції Служби безпеки у Канаді. Цей матеріал мав би вже бути опублікованим у декількох солідних газетах, щоби світова громадськість знала, хто є хто. Але всі мислимі й немислимі терміни давно минули, а матеріал не з’являвся. Возняк не розумів, що трапилося.

Анатолій ВЛАСЮК

(Далі буде)


ВІД МИКОЛИ ГУКА ДО ВАСИЛЯ СТОРОНСЬКОГО

ПАМПУШКИ ПІД РОЗПИСКУ

Міський голова Дрогобича Мико-ла Гук продовжує тихо вар’ювати. Про музей ковбаси і пам’ятник ци-булі вже ніц не чути, а нині у його голові б’є фонтаном нова ідея. Ми-нулого тижня він видав розпоря-дження про проведення фестивалю “Дрогобицький пампушок” силами працівників виконавчого комітету. На столах, які будуть розставлені навколо Ратуші, чиновники мають розкласти спечені пампушки та уз-вар і частувати дрогобичан. Про це зобов’язання кожен працівник вико-навчого комітету буде повідомлений особисто під розписку. Особисто я би не ризикнув з’їсти пампуха від можновладця з ратуші. Якщо вони печуть пампухи так, як керують гос-подаркою міста, то здуття живота чи проносу не позбутися. Подейку-ють, що і тут мер хоче схитрувати, бо не сам пектиме пампухи, а дору-чить це своїй дружині. Оскільки сі-мейство Гуків підтримує Арсенія Яценюка, то можна очікувати яко-гось цікавого жидівського рецепту в їхніх пампушках.

ТРУСКАВЕЦЬ ЗАРОБИТЬ НА НОВОМУ РОЦІ ТА РІЗДВІ

Трускавець чи не найбільше по-терпів від паніки навколо свинячого грипу. Відпочивальники втікали з ку-рорту, залишивши санаторії та місь-ку скарбницю без копійки. Тепер си-туація змінилась. Міський голова Трускавця Лев Грицак спростував інформацію про те, що на Новий рік лише одиниці людей резервують місця у трускавецьких санаторіях. “У нас є інформація, що в окремих санаторіях бронювання місць на новорічно-різдвяний період перебу-ває в стадії завершення. Таким чи-ном, ситуація нормалізувалася та не потребує нездорового “підігріву”, – сказав він.

СТРАЙКУЮТЬ ДРОГОБИЦЬКІ СМІТТЯРІ

Міський голова Дрогобича Мико-ла Гук так догосподарювався, жи мі-сто знову може захлинутися від смі-ття. Минулого тижня у Дрогобичі ро-зпочали страйк водії спецавтомобі-лів комбінату міського господарст-ва, зайнятих на вивезенні з міста сміття. Причиною стала заборгова-ність із зарплатні. Ця заборгова-ність тягнеться ще з березня. Після повернення на посаду за рішенням суду в червні міський голова Мико-ла Гук виявив заборгованість зарп-латні в сумі 300 тисяч гривень і зо-бов’язав дирекцію її погасити. Зобо-в’язати - зобов’язав, але й сам ніц не допоміг, аби її погасити. Більше того, нині вона становить вже 700 тисяч гривень. Директор другий ти-ждень на лікарняному, але право пі-дпису під фінансовими документа-ми не передав нікому. Микола Гук скерував на підприємство компете-нтну комісію, яка має проаналізува-ти його фінансовий стан.

СТЕБНИК ЗНОВУ ЗАГРУЗНЕ У СМІТТІ?

З січня наступного року Стебник знову може зіштовхнутися з пробле-мою невивезення сміття. Справа в тім, що вже на декількох нарадах поспіль у ратуші міський голова Дрогобича Микола Гук говорить, аби місцевий комбінат міського госпо-дарства не вивозив сміття із Стеб-ника, оскільки сам Дрогобич пото-пає у смітті, та ще й надає допомогу Бориславу і Трускавцю. Угоди діють до кінця цього року. Відтак об’єднан-ня співвласників багатоквартирних будинків мають заключити угоди з КП “МВУЖКГ”. Але чи буде здатне це підприємство вивозити сміття, якщо сміттєвози постійно ламають-ся? Крім того, існує багатотисячна заборгованість Броницькому сміт-тєзвалищу за вивезення сміття. Є загроза того, що стебницькі сміттє-вози просто не допустять до Брони-цького сміттєзвалища. Очевидно, владі вже сьогодні треба думати, як розв’язати цю проблему, а не готу-ватися потихеньку до новорічно-різ-двяних свят.

“НАФТУСЯ” ПРОТИ ГРИПУ

Водичка “Нафтуся” діє як жива вакцина проти грипу. Вона підвищує опірність усього організму від будь-яких інфекцій та вірусів. Про це на прес-конференції у Львові заявив науковий співробітник Інституту фі-зіології ім. Богомольця НАН України Ігор Попович. За його словами, він тривалий час вивчав властивості ці-єї води і може з точністю сказати, що вона діє як так звані адаптогени – женьшень, мумійо, прополіс та ін-ші, які підвищують здатність органі-зму протистояти негативним факто-рам. Так само “Нафтуся” зовсім не поступається широко розрекламо-ваному бальзаму “Біттнер”. Зокре-ма, вона має ефективний засіб бо-ротьби із синдромом хронічної вто-ми та імунодефіцитом, під-вищуючи стійкість організму до не-гативних факторів, зміцнення захи-сних сил організму. Як своєрідна жива вакцина, за словами Ігоря По-повича, діють мікроорганізми, які живуть у “Нафтусі”.

ПЕРЕДЧАСНА АГІТАЦІЯ У ТРУСКАВЦІ

Депутат Трускавецької міської ради Ігор Пілько, який представив-ся помічником майбутнього канди-дата на посаду міського голови Рус-лана Козара, провів агітацію з меш-канцями однієї з вулиць. Міський голова Трускавця Лев Грицак вва-жає, що у місті розпочато передча-сні перегони на посаду міського го-лови. Якщо такі факти і надалі бу-дуть фіксуватися з боку будь-якого майбутнього кандидата, міська вла-да буде змушена подати позов до суду, а такі кандидати можуть бути зняті з виборів.

МИКОЛА ГУК НЕХТУЄ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА ЛЮДЕЙ

Минулого вівторка, 1 грудня, дро-гобицькі підприємці знову прийшли до дрогобицької ратуші вимагати від міського голови дозволити їм то-ргувати на вулицях в центрі Дрого-бича хоча би до свята Миколая, щоб розпродати закуплений товар. Місь-кий голова Микола Гук роз’яснив, що він виконує закон, відповідно до якого стихійна торгівля на вулицях і тротуарах заборонена, а також по-слався на постанови головного дер-жавного санітарного лікаря Львівсь-кої області і головного державного санітарного лікаря м. Дрогобича про необхідність ліквідації у Дрогобичі стихійної торгівлі. Проте мер забув, що не створив належних умов праці на ринку на Пилипа Орлика, а тому грубо нехтує конституційними пра-вами дрогобицьких підприємців.

КНИГА РЕКОРДІВ ГІННЕСА ЧИ АНТИ-ГУК?

Ініціативу завести у дрогобицькій ратуші Книгу рекордів Гіннеса по-дав дрогобицький міський голова Микола Гук. Нє, а що ще має робити бідака, якщо господарка валиться на очах? На його думку, у цій книзі мають бути розміщені як досягнен-ня, так і антидосягнення. За пропо-зицією Миколи Гука, першим запи-сом у цій книзі буде повідомлення про лист, який чиновники готували 1 рік 7 місяців і 21 день. Про те, чо-му відповідь не була підготовлена вчасно, чиновники тепер мають ро-зповісти у пояснювальних запис-ках, яких зажадав міський голова. Також Микола Гук доручив керуючій справами виконкому Ользі Зубри-цькій провести організаційну роботу зі створення Книги рекордів Гінне-са. А ми пропонуємо створити книгу Анти-Гук, в яку зібрати всі некомпе-тентні розпорядження і відверті бздури, які видав дрогобицький мер, а також описати до яких катас-трофічних наслідків доведений Дрогобич за час його бездарного го-сподарювання.

У ВОЛІ ЯКУБОВІЙ БУДЕ СМІТТЄ-ЗВАЛИЩЕ?

Нещодавно відбулася зустріч мі-ського голови Трускавця Лева Гри-цака, голови Дрогобицької районної держадміністрації Михайла Кравця, його заступника Володимира Шмі-гельського та сільського голови Во-лі Якубової. На зустрічі йшлося про можливість виділення Волею Яку-бовою земельної ділянки для виве-зення сміття із Дрогобича та Трус-кавця, що значно зекономить кош-ти, адже тепер сміття з курорту во-зять аж на Стрийське сміттєзва-лище. Чи купляться на це мешканці Волі Якубової, чи повторять долю Брониці?

ВАСИЛЕВІ СТОРОНСЬКОМУ - ЗВАННЯ ПОЧЕСНОГО ГРОМА-ДЯНИНА ДРОГОБИЧА

Минулої суботи відбувся вечір, присвячений 60-річчю від дня наро-дження Василя Сторонського. Дійс-тво було театралізованим, ювіляра вітали поважні гості. Олег Загоруль-ко, голова профкому Львівського академічного музично-драматично-го театру імені Юрія Дрогобича, в якому нині працює Василь Сторон-ський, подарував йому чек на реалі-зацію творчих планів, а Заслужена артистка України Лариса Недін - ефірний час у своїй передачі “Вечір-ній клуб актриси Лариси”, яку вона веде на Українському радіо. Василь Сторонський уже давно став народ-ним поетом і композитором, його пі-сні лунають по радіо, хоча не завж-ди люди знають, хто їх автор. Мож-ливо, і дрогобицька влада зробить щось файне для Василя Мироно-вича? Скажімо, присвоїть йому звання “Почесного громадянина Дрогобича”.
Ось така фільозофія, пані та панове...

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ


Создан 08 дек 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником