Хто стане міським головою Стебника?

 
 

Хто стане міським головою Стебника?




ХТО СТАНЕ МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ СТЕБНИКА?

Нині увага політичних сил і потенційних виборців прикута до президентської кампанії. Проте не за горами – 30 травня 2010 року – вибори до місцевих органів влади, якщо, звісно, не трапиться якихось форс-мажорних обставин.
Саме вибори міських, селищних і сільських голів, а також депутатських корпусів найбільше хвилюють людей на місцях. Як укотре не помилитись і обрати справді гідних народних обранців?
Актуальною ця проблема є і для Стебника. Вже сьогодні в маршрутках, удома, в магазинах і просто на вулиці стебничани називають прізвища ймовірних претендентів на посаду міського голови Стебника. Найчастіше чути прізвища Романа Калапача, Василя Пецюха, Петра Старосольського, Костянтина Іваночка, Ігора Сушицького, Марії Губицької. Звичайно, ще не факт, що всі ці особи будуть балотуватись, а у списках претендентів ми можемо побачити й інші прізвища. І все ж деколи буває корисним зробити попередній прогноз і поміркувати, які шанси має кожний із названих імовірних кандидатів на посаду міського голови.

РОМАН КАЛАПАЧ

Принаймні, це поки що єдиний чоловік, який публічно заявив, що буде вдруге балотуватися на посаду міського голови Стебника.
Звичайно, можна скептично поставитися до цього, бо вже такої вагомої підтримки, як чотири роки тому, у Романа Степановича не буде. Люди купились тоді на імідж “національного героя”, проте доволі швидко розчарувались у новому мерові, бо він виявив свою абсолютну недієздатність у розв’язанні господарських проблем. Чого вартує лише епопея з невивезенням сміття із Стебника і прізвисько, яке, мабуть, уже навічно приклеїлося до п. Калапача, – Сміттяр. Та й інші особисті негативні риси, які Роман Степанович проявив на посаді міського голови, не додали йому популярності.
Проте скидати з рахунків нинішнього мера все ж не треба. Він уміло використовує адміністративний ресурс, з’являючись на кабельному телебаченні та різноманітних зібраннях. Звичайно, відверто за себе він ще не агітує, але це читається між рядками кожного речення, сказаного ним. Крім того, є чимало у Стебнику людей, які кровно зацікавлені у тому, аби Роман Калапач і далі керував містом й допомагав їм розв’язувати їхні меркантильні проблеми.
Слід врахувати і так звану “владну” хворобу, якою заразився Роман Калапач. Абсолютна більшість з тих, хто побував на керівних посадах, намагається знову повернутися на старе місце, яке стає хлібним у буквальному розумінні цього слова, коли лише від твого підпису залежить, чи буде розв’язана якась проблема. На мою думку, нинішній мер готовий ставити свічку і Богові, і Дияволу, аби втриматися на посаді. Недаремно ж він з таким завзяттям воював у суді, аби його поновили на роботі.
Але доля Романа Калапача насправді тепер залежить від стебничан. Вони побачили його справжнє обличчя, знають йому ціну як недбайливому господарнику – тож мають зробити вибір.

ВАСИЛЬ ПЕЦЮХ

Як на мене, найбільше шансів знову стати міським головою Стебника має Василь Пецюх. Чимало стебничан нині жалкують, що чотири роки тому повірили Романові Калапачу. Нині вони готові виправити свою помилку і проголосувати, власне, за Василя Пецюха.
Мабуть, це єдиний мер за всі роки Незалежності України, на адресу якого лунає більше позитиву, ніж негативу. Коли аналізуєш його роботу, то бачиш, що Роман Калапач не лише не продовжив добрі справи, початі попередником, а й загнав їх у глухий кут.
Чимало стебничан вкотре готові доручити Василеві Пецюху керувати містом, але і з його боку має бути проявлена ініціатива. Нині колишній мер знаходиться в тіні, але йому болить занепад міста.

ПЕТРО СТАРОСОЛЬСЬКИЙ

Несподіваним фаворитом на виборах міського голови Стебника може стати Петро Старосольський. Його імовірна згода балотуватися на мера може бути викликана насамперед меркантильними інтересами.
Нині Петро Старосольський очолює управління земельних ресурсів у Дрогобицькому районі. Земельні питання – справа делікатна, а на таку хлібну посаду є чимало претендентів.
Петро Романович прекрасно розуміє, що попри все інше, утримуватися на цій посаді йому дозволяє партійна належність до “Нашої України”. Але якщо Президентом України стане Віктор Янукович чи Юлія Тимошенко, то на місцях вони теж захочуть мати своїх людей.
З іншого боку, Петрові Старосольському не слід сподіватися на партійну підтримку і на виборах міського голови. Справа в тім, що він “воює” з лідером нашоукраїнців у Дрогобичі Богданом Іванцівим. На сесіях Дрогобицької міської ради вони не те що голосують по-різному, а вдаються до словесних перепалок, і їх змушені мирити депутати з інших фракцій. Власне, від Богдана Іванціва найбільше залежить, чи буде “Наша Україна” підтримувати Петра Старосольського на виборах мера. Не знаю, що мало би статись, аби з цього був позитивний результат.
Натомість Петро Старосольський не сподівається на підтримку політичної сили, до якої належить (принаймні прихильників Богдана Іванціва), а намагається самотужки засвітитися перед виборцями. Наприклад, одному з об’єднань співвласників багатоквартирних будинків він передав кошти з так званого депутатського фонду, який ще донедавна існував у Дрогобицькій міській раді.
Мабуть, все-таки Петро Старосольський не здатний виграти вибори, але принаймні добряче попсує нерви іншим претендентам.

КОСТЯНТИН ІВАНОЧКО

Голова Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Стебника Костянтин Іваночко міг би стати фігурою, яка би об’єднала багатьох, якби не наше містечкове гетьманство.
Свого часу він був заступником міського голови Дрогобича з гуманітарних питань, депутатом Львівської обласної ради, так що владу знає зсередини. З іншого боку, йому, кандидатові філологічних наук, явно бракує господарської жилки. Можуть заперечити, що “гуманітарій” Гук керує Дрогобичем, але питання в тому, як керує. Не будучи господарником, Костянтин Іваночко міг би на посаду першого заступника міського голови в разі своєї перемоги підібрати компетентну людину (подейкують, що ним міг би стати Василь Пецюх, але останній навряд чи з цим погодиться), а самому зайнятися розв’язанням стратегічних завдань, не вилізаючи, як кажуть, зі Львова і Києва, добиваючись коштів і преференцій для Стебника.
Втім, за ним тягнеться один скандал, який може зіпсувати передвиборчу кампанію. Мова йде про квартиру, за надання якої йому проголосували депутати Дрогобицької міської ради, однак згодом з’ясувалося, що на черзі перед Костянтином Іваночком стояло ще декілька осіб.
Шанси Костянтина Іваночка дійсно були би великими, якби національно-демократичні сили Стебника зробили ставку на нього одного, що в даній ситуації видається малореальним.

ІГОР СУШИЦЬКИЙ

Ігор Сушицький, який у Стебнику більше відомий за прізвиськом Помік (так називається створений ним торговий центр), за деякою інформацією, має підтримку з боку Партії регіонів. Мабуть, ця політична сила не буде напряму підтримувати його на посаду міського голови, бо відоме ставлення стебничан, як і галичан, до Віктора Януковича і його команди. Проте негласна підтримка теж матиме велике значення.
Ставлення до Ігоря Сушицького в Стебнику неоднозначне. Одні вважають його успішним підприємцем, інші звертають увагу на його емоційність і нетактовне ставлення до людей. Як би там не було, але скидати з рахунків цю ймовірну кандидатуру на посаду міського голови теж не слід.

МАРІЯ ГУБИЦЬКА

Депутат Стебницької міської ради Марія Губицька відверто не говорить, що буде балотуватися в мери, але й не заперечує, коли хтось про це каже.
Будучи членом фракції “Наша Україна”, вона, мабуть, не зможе сподіватися на підтримку цієї політичної сили, а, швидше за все, піде як самовисуванка. З іншого боку, вона намагається привернути увагу стебничан, хоча її дії більше схожі на популістські, ніж на прагматичні – з виходом на конкретний результат. Так було, коли вона долучилася до протестів стебничан у зв’язку з невивезенням сміття. Нині Марія Губицька виношує ідею проведення громадських слухань щодо повернення громаді меблевого магазину.
Навряд чи вдасться Марії Губицькій стати міським головою, хоча певну кількість голосів виборців вона може набрати.

КАНДИДАТИ ВІД ПАРТІЙ

Будь-яка політична сила, яка себе поважає, повинна висунути на вибори свого кандидата в мери. Мабуть, так чинитимуть “Наша Україна” і “Батьківщина”, які мають у Стебнику, попри всі застереження, найбільше прихильників. А ось з кандидатами на міського голову від цих партій справа гірша.
Безумовним лідером “Нашої України” після дочасного припинення повноважень міського голови Романа Калапача був секретар міської ради Геннадій Куцан. Проте він не використав даний йому шанс, не зміцнив свої позиції, а лише змарнував час. Більше того, депутати ніяк не можуть дочекатися, коли він після лікарняного з’явиться на роботі, аби звільнити його з посади секретаря ради.
Звичайно, Геннадія Куцана можуть підштовхувати до висунення на посаду міського голови, і чимало стебничан розуміють, що він став жертвою не лише своєї некомпетентності у господарських питаннях, а й змови з боку депутатів. Зрештою, він сам повинен вирішувати, балотуватися йому чи ні, зміцнювати за ці півроку, що залишилися до виборів, позиції “Нашої України”, чи й далі хитрувати, як свого часу Роман Калапач, вилежуючись на лікарняному.
У “Батьківщини” зокрема і Блоку Юлії Тимошенко загалом немає видимого кандидата у мери, який би міг повести за собою стебничан. Звичайно, багато що залежатиме від того, чи стане Юлія Тимошенко Президентом України, чи залишиться лідером опозиції, що в неї більше виходить. Але вже сьогодні її прихильникам у Стебнику треба визначатися, кого підтримувати – того ж Геннадія Куцана, чи Костянтина Іваночка, чи Василя Пецюха, чи ще когось іншого.

ГРОМАДСЬКИЙ МЕР

Чи не найголовнішим учасником виборів мера мають стати громада і громадські організації. Вони показали свою боєздатність, а за останній рік створені нові, які одразу активно включились у громадське життя міста.
Стає очевидним, що громадські організації повинні об’єднати свої зусилля і висунути свого кандидата від імені громади або підтримати того, хто не на словах, а на ділі захищатиме інтереси громади.
Мабуть, одній із громадських організацій слід взяти на себе ініціативу й консолідувати зусилля інших громадських організацій задля виборів громадського мера. Лише такий міський голова здатний прислужитися громаді – на відміну від інших, які виконуватимуть партійні вказівки чи забаганки певної групи людей.

МЕР БЕЗ ДЕПУТАТІВ - І НІ ТУДИ, І НІ СЮДИ

Нинішній закон про вибори не передбачає другого туру при обранні міського голови. Якби був другий тур, то ще не факт, що той, хто набрав більшість голосів у першому, стане мером. А так виходить, що людина, яка заручилася підтримкою якихось десяти відсотків чи навіть менше голосів виборців, стає виразником інтересів громади.
Тому дуже важливо, хто стане депутатом міської ради, наскільки якісним буде насамперед відбір політичних сил, які делегуватимуть своїх людей. Велике значення має, чи знайде новообраний мер спільну мову з депутатами – але не за принципом “ти мені – я тобі”, як здебільшого це відбувається зараз, а задля захисту інтересів громади.
Стає також очевидним, що абсолютна більшість нинішніх народних обранців не засідатиме у наступній міській раді. Мабуть, ні в кого немає сумнівів, що буде обраний новий міський голова. Хочеться сподіватися, що ці зміни підуть Стебнику на користь.

Анатолій ВЛАСЮК


Создан 15 дек 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником