Тустань № 501

 
 

Тустань № 501




Микола Гук - хабарник і злодій? - 4 стор.

№ 40 (501) 15 - 21 грудня 2009 року ЦІНА 25 КОПІЙОК

www tustan.io.ua е-mail:vlasjuktustan@rambler.ru тел. 067-3678019

Провінційний щоденник

РІЗДВО

Через десять днів Америка і Європа, весь цивілізований світ святкуватимуть Різдво. Україна, як завжди, опинилась у тенетах Росії й радітиме черговій річниці від дня народження Ісуса Христа вже після Нового року.
Ми прагнемо до Європи, а релігі-йними традиціями, ментальністю своєю загрузли у московщині. Язик не повертається сказати - в азійщи-ні, бо Японія, Китай показують еко-номічні чудеса. Росія й Азія з її муд-рістю й багатотисячолітніми тради-ціями - це дві великі різниці.
Заклик Миколи Хвильового “Геть від Москви!”, як ніколи, залишаєть-ся актуальним. А основні кандида-ти у Президенти України - Януко-вич, Тимошенко, Яценюк, Литвин, Тігіпко, не кажучи вже про Симо-ненка, Богословську, Мороза - в тій чи іншій мірі орієнтовані на Москву. Її небезпідставно бояться, бо вона, буцімто захищаючи інтереси росіян в Україні, може ввести свої війська на територію нашої держави, як це зробила у серпні минулого року в Грузії. Але здебільшого у цих канди-датів у президенти спрацьовує ре-флекс меншовартості, закладена на генетичному рівні здатність бути рабом у господаря.
Різдво кожний політик викорис-тає для свого піару, не уяснивши су-тності приходу Ісуса Христа на гріш-ну Землю. Після новорічного чарку-вання їм тим паче буде важче це зрозуміти. У хмільному чаді Україна вибиратиме собі Президента...

Анатолій ВЛАСЮК

ФІОЛЕТОВА РЕВОЛЮЦІЯ-4:ГУКОВА ДУМКА

Трагіфарскомедія з елементами пародії на одну дію

Нещодавно наснився мені сон. Все у ньому переплелось: правда і вигадка, уява і фантазії, минуле, сьогодення й майбутнє. Не сприймайте його серйозно, хоча в кожному сні є натяк, а хто захоче - зрозуміє, на що саме. Зі сна, як і з пісні, слова не вики-неш.
П’єсу можуть виконувати про-фесійні та аматорські колективи.

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Микола ГУК
Петро МАЦАН
Василь КИРИЛИЧ
Леонід ГОЛЬБЕРГ
ЧИСТА СИЛА
НЕЧИСТА СИЛА

З’ЯВА ПЕРША

Микола ГУК, заклавши руки за спину, прасує кроками свій кабінет у ратуші. Раптом зупиня-ється і говорить сам до себе.
Микола ГУК (збуджено). Так, но-вини невтішні. За соціологічними опитуваннями, вдруге мене місь-ким головою не виберуть. Треба щось робити. Чкурнути з Дрогоби-ча? А хата на вулиці Козацькій, яку я будую? Шкода... Директором рин-ку теж не піду, бо це комунальне під-приємство, а депутати за мене не проголосують. Піти директором ла-зні? Милити спини оцим всім вав-риним, волошиним, лужецьким? Не дочекаються! Що робити? Що ро-бити?! Єдиний вихід - газета!

З’ЯВА ДРУГА
Заходять Петро МАЦАН, Ва-силь КИРИЛИЧ, Леонід ГОЛЬ-БЕРГ.
Микола ГУК вмощується у мерське крісло, а гості упро-довж всього дійства стоять, як раби перед господарем.
Микола ГУК (зневажливо). Ну що, панове журналісти! Вирішив я заснувати власну газету, яка буде розташована у приміщенні, де зараз знаходиться “Галицька зоря”.
Петро МАЦАН (несміливо). Па-не голово, а як же ми?
Микола ГУК (відверто сміється в очі). Ми - це хто? Ти й так все гре-беш під себе. Навіть перестав мене критикувати на шпальтах “Галиць-кої зорі”. Якби Василь Іванишин був живий, навряд чи схвалив такі твої дії. Ти ж даєш мені зрозуміти, щоби я закрив очі на те, як ти хочеш прих-ватизувати приміщення “Галицької зорі”. Ти думаєш, я такий дурний?
Петро МАЦАН (похнюплено). І в думках такого не було.
Василь КИРИЛИЧ (з вогником в очах, з надією на те, що йому вдасться вхопити кусник з нового корита). Пане голово, ви знаєте, що я завжди був на вашому боці. А що то за нова газета?
Микола ГУК (войовниче). Знаю я, як ти був на моєму боці. Критику-вав мене ще в газеті “Мій Дрогобич”. А хто посприяв тому, аби моя дру-жина Валентина не працювала у га-зеті Грицака? Ти сам туди вліз, а її вигнав - геніальну журналістку, без допомоги якої Грицак навряд чи знову стане мером Трускавця!
Василь КИРИЛИЧ (похнюп-лено). І в думках такого не було.
Леонід ГОЛЬБЕРГ (з надією під-заробити). Це, мабуть, буде газета, яка не подібна ні на “Вільне слово”, ні на “Галицьку зорю”.
Микола ГУК (з блиском в очах). Це буде нове слово у журналістиці! Куди там “Вільному слову” з його чотирма сотнями примірників! А “Галицька зоря”? Ми даємо 100 ти-сяч гривень дотації, а вони дру-кують 700 примірників і за приміще-ння платять всього одну гривню на рік. Соромно, пане Мацан! У “Віль-ному слові” і “Галицькій зорі” мало не 70 відсотків складають матеріа-ли, написані Іваном Тихим і Лесею Ясюрою, які працюють у мене в ін-формаційному відділі. А ваших ори-гінальних матеріалів - як кіт напла-кав!
Петро МАЦАН переминаєть-ся з ноги на ногу, але не знає, що відповісти Миколі ГУКУ.
Микола ГУК (з іще більшим бли-ском в очах). У нашому регіоні живе близько 200 тисяч осіб. Наклад но-вої газети буде мінімум 50 тисяч примірників, щоб “Гукова думка” бу-ла в кожній сім’ї!
Леонід ГОЛЬБЕРГ (приречено). Перепрошую, “Гукова думка” - це назва нової газети?
Микола ГУК (вогники з його очей, здається, готові підпалити кабінет у ратуші). А я хіба не ска-зав? Так, “Гукова думка” - це геніа-льна назва. Спочатку я думав наз-вати газету “Вільна думка” на відмі-ну від “Вільного слова”, де вільним словом і не пахне. Але потім мене осяяло! Адже вільна думка - це моя, Гукова, думка! І лише той, хто вільно думає, думає так, як я. Ві-льна думка - це Гукова думка!
Петро МАЦАН, Василь КИРИ-ЛИЧ, Леонід ГОЛЬБЕРГ ніби приречені на страту - стоять і не знають що робити.
Микола ГУК (з тріумфом пере-можця). Отже, вирішено. Головним редактором буду я, першим заступ-ником - моя дружина Валентина, яка зараз натхненно працює на Ар-сенія Яценюка. Заступником - Ро-ман Ощипок, який видає інтернет-газету “Майдан”.
Петро МАЦАН (з надією у голо-сі). А я?
Микола ГУК (жорстко). Ти за-лишишся на тій посаді, на якій був до того часу, коли вигнав Івана Тихо-го, - відповідальним секретарем.
Василь КИРИЛИЧ (з надією у голосі). А я?
Микола ГУК (жорстко). Будеш кореспондентом по Трускавцю.
Леонід ГОЛЬБЕРГ (з надією у голосі). А я?
Микола ГУК (майже весело). А ти у мене будеш головним бухгалте-ром і сидітимеш на касі. Люблю я жидів, а вони люблять гроші.

З’ЯВА ТРЕТЯ
ЧИСТА СИЛА (серйозно). Театр абсурду, доведений до абсурду.
НЕЧИСТА СИЛА (серйозно). Абсолютно з тобою згідна.
ЧИСТА СИЛА (безнадійно). А який режисер життя Микола Гук!
НЕЧИСТА СИЛА (безнадійно). А які актори у нього, ніби вони жити-муть вічно...
Завіса

Анатолій ВЛАСЮК


КОРУПЦІЯ ВИЩИХ ЕШЕЛОНІВ ВЛАДИ, ПІДКУП ВИБОРЦІВ

Звернення до громади Дрогобиччини

Шановні краяни!
Звернутися до Вас спонукало вітання з нагоди святкування 18-ої річниці Збройних Сил України Прем’єр - міністра України Ю.В. Тимошенко.
Щоб підняти мінімальні пенсії та мінімальну заробітну плату, чуємо одне: немає можливості, немає грошей, банкрутство держави!! Тому, що це виходить не з уст прем’єр - міністра України Ю.В.Тимошенко!
А роздавати, наголошуємо, роздавати народні гроші, як свої особисті, окремим категоріям, як у 2005 році так і у 2009 році, чиновникам вищого ешелону влади, а потім звинувачуючи всіх і вся: кошти є, тому, що ВОНА ПРАЦЮЄ!
Відвернути загрозу від сіл Модричі, Сілець Дрогобицького району, міст Дрогобич, Стебник, Трускавець від екологічної катастрофи , - коштів немає! А додатково фінансувати часопис УУрядовий кур’єр” в сумі 6 мільйонів гривень для висвітлювання своєї персони, кошти є! Що це?! Ми засвідчуємо - корупція вищих ешелонів влади, підкуп виборців!
Правова держава - це система органів та інститутів, які гарантують й охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства. Це держава, в якій панує закон.
Прослухавши вітання прем’єр - міністра України Ю.Тимошенко з нагоди 18-ої річниці Збройних Сил України, нам стало соромно, що ми живемо в цій країні, де такі люди займають вищі керівні посади в державі - Україна. Які мають нас за гоїв! Ми кажемо, що потрібно за все відповідати та звертаємося до Вас, шановні громадяни Дрогобиччини: не дамо себе одурити на виборах Президента України 17 січня 2010 року.
Ми з цього вітання пізнали, наголошуємо, пізнали, що у 2009 році уряд Ю.В.Тимошенко профінансував Збройні Сили України на 30 відсотків більше за уряд В.Януковича і аж у два рази більше, ніж уряд Ю.Єханурова. Ми запитуємо: за кого вони нас вважають, тобто нас, “маленьких українців”? Коли ми знаємо чисту правду, що ідейну обмеженість до Збройних Сил України постійно мав і має уряд Ю.В.Тимошенко. Про цю проблему неодноразово наголошували, будучи на посаді Міністра оборони Збройних Сил України в уряді Ю.В.Тимошенко, А. Гриценко та Ю.Єхануров, а ще знаємо, що ми дожили до того дня, коли з листом до Прем’єр-міністра Ю.В.Тимошенко звертався Президент України В.А.Ющенко щодо фінансування Збройних Сил України згідно державного бюджету. Що це?!
З цього питання Дрогобицька районна організація ГП “ПОРА” робила заяву в вересні місяці ц.р.
Так, ми знаємо, що Україна не Естонія!
За що знущаються, за що судять І.Дем’янюка? Ви думаєте, за те, що він читав Талмуд (свята книга жидів, яка за двотисячну історію свого існування не загубила, не змінила ані одного рядка), яка учить, що кожного не жида, який його читав, треба покарати смертю. Ні! А за те, що там сказано:“Бог надав гоєві людську подобу, щоб жидам служив. Гой є худобина в людській подобі і приречений служити жидові денно і нічно” (Медраш Талпіот, 225-л).
Жиди дуже кричать про християнську несправедливість щодо них, зокрема про примусове жидівське гетто. А те гетто створили не християни і не мусульмани, а самі жидівські рабини, щоби врятувати жидів від асиміляції.
Та з бігом часу, коли люди пізнали, хто такі жиди, вони зненавиділи їх за їхне хижацьке лихварство та безсоромне ошуканство. І тоді ці країни почали виганяти жидів, крім нашої волелюбної держави - Україна, за що має, на нашу думку, таку долю. Тому що ще Папа Римський Олександр ІІІ заборонив 1170 року християнам, під загрозою великої церковної кари, служити у жидів, вибирати жидів на громадські посади. Але, ми знаємо, що через усю свою історію жиди завжди стояли на боці сильнішого.
Тому кричать кравчуки, табачники, вітренки, симоненки, павлюки, базіви, та свої перевертні: “Распні!”, слабкий, незрозумілий він - В.А.Ющенко, тому що українець. А ще тому, що вони читають жидівську святу книгу Талмуд, який подає переважно закони щоденного життя - “Жидівський народ є єдиний вибраний Богом, а всі інші народи заслуговують лише презирство та ненависть. Майно всіх народів належить жидівському нородаві, отже, він має право відібрати від них те майно” (Чожен Ганішпат, 348).
Ми, члени Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА”, звертаємося до Вас: будьте пильними, не дамо пришестю Месії, який вигубить усіх гоїв у світі, як пише друга жидівська свята книга Кабала. Україна це вже проходила у 1921 - 22 р.р., 1932 - 33 р.р., 1937 - 38 р.р., 1946 - 47 р.р. тощо. На нашу думку, ми маємо українського Президента, якого необхідно підтримати на наступних виборах 2010 року. А в травні місяці наступного року на виборах до місцевих рад необхідно підтримувати ті політичні сили, які працюють для Вас і заради Вас!
Славім народження ХРИСТА! З Різдвом ХРИСТОВИМ, друзі милі! Нехай омріяне здійсниться, і Новий рік пройде у мирі, з любов’ю й радістю у серці! Щоб негаразди оминали, натхненням повнилися мрії, щоб в душах Ваших не згасали кохання, віра та надія!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!!!
Генріх МУРАВСЬКИЙ,
голова Дрогобицької районної
організації ГП “ПОРА”,
депутат Дрогобицької районної ради

КОЛИ РАНЕВИЧІ, ПОЧАЄВИЧІ, МИХАЙЛЕВИЧІ БУДУТЬ МАТИ ПИТНУ ВОДУ?

Кара “квотним” чиновникам, харцизякам, пройдисвітам.
Від нині у мене, немає серця.
А є помста за “маленького українця”.
Г.Публічний

Шановний голово Львівської обласної держадміністрації Миколо Івановичу Кміть!!!
Щиро вдячний разом з громадою с. Михайлевичі Вам за оперативне реагування на мій лист, який турбує жителів с. Михайлевичі щодо забезпечення питною водою при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. А це ж стосується і сіл Раневичі та Пачаєвичі Дрогобицького району, а не заміна водопровідних мереж, як пише Ваш “квотний спеціаліст” начальник головного управління ЖКГ Є.Бентковський № 01/9-04-2303 від 25.11.2009 року.
Низький Вам уклін!
Після отримання листа від начальника головного управління ЖКГ Є.Бентковського люди “відчули”, що “живуть” у державі, де панує закон, чиновники виконують свої обов’язки згідно штатного розпису, тобто недаремно ми їх кормимо, одягаємо, на “мерси” садимо. А вони за це роблять добро для “маленького українця”!
Коли я звернувся до Вас, мав надію, що ви заставите свого підлеглого голову райдержадміністрації М.Кравця виконати свої обов’язки в розрізі даного питання, після цього дане питання набере обертів державного значення. І це питання турбує не тільки громади с. Михайлевичі, а і сіл Раневичі, Пачаєвичі. І не буде мені розписувати п.Є.Бентковський, що це не його обов’язки, а “Облсількомунгоспу”! Та повчати мене, куди потрібно депутату районної ради звертатися. Я і без даного спеціаліста знаю, скільки коштує “тухла” гречка!
Я і мешканці с.с. Раневичі, Почаєвичі, Михайлевичі хочемо знати, коли будемо мати питну воду, наголошую питну воду? А я почну отримувати не відписки, а грамотну відповідь від спеціаліста обласного рівня. Прошу Вас об’єктивно, по-державницьки розібратися в даному питанні та допомогти жителям даних сіл. ПОРА розкласти котлети окремо, мухи окремо!
Прошу Депутата Львівської обласної ради Л.Захарчишина дане питання винести на розгляд сесії Львівської обласної ради.
Голові Дрогобицької районної ради Л.Литвину ініціюю (третій рік) дане питання винести на розгляд ХХVІ сесії Дрогобицької районної ради. Люди повинні знати, чому і за що вони страждають! І чому так себе поводить голова райдержадміністрації М.Кравець, який відсторонився від виконання своїх службових обов’язків!

Щиро
депутат Дрогобицької районної ради,
голова Дрогобицької районної
організації ГП “ПОРА”
Генріх МУРАВСЬКИЙ

ГАЛИЦЬКА РЕСПУБЛІКА
(Із циклу “Барабський міст”)
В’ячеславові ЦВЄТКОВУ

(Продовж. Поч. у попередніх числах)

Фатальною ж ця помилка була тому, що незабаром мали відбутися президентські вибори. Непогані шанси якщо не перемогти, то хоча би задекларувати у відкритій боротьбі принципи національної незалежності України мав один львівський підприємець, якого занадто пізно познайомили з Тарасом, коли той уже надіслав матеріали про Садового в Америку та Канаду. Цей львівський підприємець дотримувався тих же поглядів, що й Тарас і члени “Галицької Республіки”. Якби люди взнали, що цього підприємця підтримує ще й “Галицька Республіка”, то віддали би йому свої голоси, принаймні на Заході України. А на Сході та Півдні він набирав голоси виборців завдяки своїй підприємницькій діяльності.
Тепер скандал з “Галицькою Республікою” міг нашкодити справі, і тому Возняк робив усе можливе й неможливе, щоби відкликати матеріали, а якщо це не вдасться, то хоча би призупинити їхнє тиражування до того часу, поки не скінчаться президентські вибори.

З’ЄДНАНІ ШТАТИ АМЕРИКИ. ВАШИНГТОН. 2055 РІК. 30 ЧЕРВНЯ

Центральне Розвідувальне Управління З’єднаних Штатів Америки завербувало Богдана Садового без особливих зусиль. ЦРУ вдалося перехопити всі матеріали, надіслані Тарасом Возняком в американські та канадські газети. Пахло сенсацією світового масштабу. Але ЦРУ не потрібен був скандал. У всякому випадку, цю сенсацію треба було притримати до президентських виборів в Україні. А вже у залежності від того, хто з кандидатів буде перемагати, приймати рішення: публікувати ці матеріали чи ні.
ЦРУ не залякувало Богдана Садового фізичною розправою, як свого часу це стосовно нього робила поліція Служби безпеки. Просто Джон Гриневич, офіцер ЦРУ, залишив Богданові матеріали, які повністю викривали Садового, а наступного дня надіслав поштою декілька пікантних фотографій, де керівник емігрантської організації “Галицької Республіки” був в оточенні декількох повій. Садовий зробив висновок, що за ним стежили давно, якщо навіть фотоапарат у борделі поставили.
Але не це гнітило Садового. Він зрозумів, що може втратити все, а головне - реноме політика-емігранта, який дбає про незалежність України. Погоджуючись на роль подвійного агента, Богдан навіть, здається, не розумів, що це загрожує його життю, оскільки у будь-який момент українська чи американська спецслужби могли, використавши, викреслити його з життя. Очевидно, він уже не усвідомлював, яка небезпека чатувала на нього. Він був засліплений думкою, що може втратити своє високе становище в суспільстві, а тому думка про саму смерть видавалася йому дріб’язковою.
У З’єднані Штати Америки Садовий поїхав буцімто для розширення контактів і завоювання життєвого простору для “Галицької Республіки”. Насправді ж ЦРУ цікавило усе, що Садовий знає про українську поліцію Служби безпеки, про саму організацію “Галицька Республіка”. Тепер Богданові доводилося більше бувати у З’єднаних Штатах Америки, ніж у Канаді, бо ЦРУ боялося, що якимось чином інформація про справжнього Садового просочиться до канадської діаспори. А ці люди панькатися й церемонитися з Богданом не будуть.
Як це не парадоксально, але довкола особи Садового співпали інтереси багатьох зацікавлених сторін - істинної “Галицької Республіки” та її керівника Тараса Возняка, кандидата в українські президенти, української поліції Служби безпеки, американського ЦРУ. До президентських виборів в Україні Садовий мав час насолоджуватися життям. Він це і робив, хоча й не розумів до кінця, в яку халепу потрапив.

КАНАДА. ТОРОНТО. 2055 РІК. 5 ЛИПНЯ

Уляна образилася на Богдана за те, що той не взяв її з собою у З’єднані Штати Америки. Ні, вона не мала гарячого бажання побувати у сусідній країні, однак перша думка, яка у неї виникла, коли Садовий демонстративно без неї поїхав, була та, що він має коханку.
Уляна не претендувала на роль дружини Богдана, хоча фактично нею була, бо виконувала всі функції, притаманні дружинам. Вона розуміла, що люди такого масштабу, як Садовий, з яким рахуються поважні й впливові сильні світу цього, можуть і не звернути увагу на неї, а тому дівчина робила все можливе, аби не нав’язуватися Богдану. І разом з тим вона мало не щодня очікувала, що Богдан обійме її, поцілує і скаже: “Кохана, будь моєю дружиною”. Вона бачила це у сні, марила цим на роботі, жила цим. Але дні минали, а Богдан не заводив розмову на цю тему.
Уляна емігрувала з батьками до Канади наприкінці дев’яностих років минулого століття, коли всім свідомим українцям стало ясно, що їхня держава укотре за час свого існування стає сировинним і геополітичним придатком Росії, джерелом дешевої робочої сили для неї. Вихована у кращих традиціях української державності, Уляна покохала Богдана швидше як національного героя, а не як привабливого молодого чоловіка. Пізніше їй було добре з ним, вона отримувала задоволення, насолоджувалася його тілом, і це лише підсилило її кохання, але перший поштовх у її любові був замішаний, власне, на національній ідеї. Богдан був для Уляни лицарем на білому коні, її ідеалом, про якого вона мріяла все життя. Уляна вважала себе щасливою, що така людина їй зустрілася, і, як їй здавалося, відповіла взаємністю на її почуття.
Ні, вона несправедлива до Богдана. Він не з тих людей, які дивляться тобі прямо в очі, думаючи в цей час про свою коханку. Він поїхав у справах, можливо, навіть ризикуючи власним життям, а тому не хотів брати з собою Уляну, чимось тривожити її.
Але всі ці думки про Богдана виявилися марними, коли Уляна за терміновою телеграмою прилетіла до Оттави. Її батько був редактором української газети “Кленове листя”, і те, що він сказав їй, перевернуло все життя Уляни. Батько найсуворішим голосом, яким тільки володів, наказав доньці не повертатися до Садового, бо той зрадник і паскудник, якого ще світ не бачив. Він дав почитати їй матеріал, отриманий від Тараса Возняка. Американське ЦРУ, перехопивши подібні матеріали в політичних та економічних газетах, не могло припустити, що ця ж інформація буде надіслана в малопопулярний тижневик “Кленове листя”, який виходив накладом усього в 150 примірників.
Коли Уляна прочитала весь матеріал, здригнувшись від гори звинувачень на адресу Богдана, вона зі сльозами в очах, але спокійно сказала батькові:
- Але ж це все може бути фальшивкою! Як ти можеш це публікувати, навіть не поговоривши з Богданом?
- Ти засліплена коханням до цього покидька! - несамовито кричав батько. Такого він собі ніколи не дозволяв у стосунках з донькою. - Я не дозволяю тобі зустрічатися з ним! Матеріали я отримав від людей, яким довіряю стовідсотково! І я їх опублікую, навіть якщо це буде коштувати мені життя!
Батько Уляни як у воду дивився.

ЛЬВІВ. 2055 РІК. 10 ЛИПНЯ

Андрій Лев був обраний депутатом Національних Зборів України від Партії прихильників пива (три “П”, як її називали у народі). Спочатку його ніхто всерйоз не сприймав, хоча він і був керуючим банку “Львів-Карпати-Україна” і мав філії в усіх областях держави, а також володів низкою підприємств, у тім числі й спільних з іноземним капіталом, на Сході та Півдні України.
Вперше про нього серйозно заговорили, коли він запропонував Національним Зборам України проект закону “Про державних службовців і агентів Служби безпеки”. В ньому мовилося про те, щоб створити на кожному рівні (місто-район-область) відповідні комісії, які були би наділені надзвичайними правами у фільтруванні тих службовців, які є штатними чи позаштатними співробітниками Служби безпеки. Андрій Лев пропонував для таких державних службовців вибір: або розголошення їхньої таємниці, і вони продовжують працювати на попередньому місці роботи, або вони добровільно відмовляються від державної служби, і тоді їхнє співробітництво зі Службою безпеки залишається таємницею.
Несподівано проект закону Андрія Лева дістав підтримку багатьох депутатів. Усі розуміли, що Україна, ставши поліцейською державою, зайшла занадто далеко у тотальному стеженні за власними громадянами. Якщо начальник поліції Служби безпеки України дозволяв собі перебивати на прес-конференції самого Президента, а той мовчки ковтав цю пігулку, то всі розуміли, хто справді керує державою. Президент, хоч і слабовольний, був ще певною гарантією дотримання конституційних прав в Україні. Наступним кроком могло би бути таке, що сам начальник поліції Служби безпеки висунув би себе у Президенти і, без сумніву, став би ним, бо йому нічого не вартувало взяти під свій особистий контроль елекронне голосування.
Андрій Лев і його друзі з депутатської групи “Демократія” внесли проект закону до порядку денного в останній момент, коли нишпорки зі Служби безпеки та їхні платні агенти з числа народних депутатів вже нічого не могли вдіяти. У першому читанні законопроект набрав мало не три чверті голосів депутатів, що стало справжньою світовою сенсацією. Світові інформаційні агентства кожне по-своєму трактували цю новину. Всі сходилися на думці, що серед депутатів Національних Зборів, мабуть, немає і одного відсотка людей, які би в тій чи іншій мірі не були пов’язані зі Службою безпеки. Але і вони збунтувались, живучи під постійним спостереженням поліцаїв.

Анатолій ВЛАСЮК

(Далі буде)

ВІД МИРОСЛАВА МАРИНОВИЧА ДО МИКОЛИ ГУКА

МИРОСЛАВ МАРИНОВИЧ - ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН ДРОГОБИЧА

Нє, дрогобицькі депутати - дивні люди. Упродовж нетривалого часу вони здатні приймати протилежні рі-шення. Я вже писав, жи вони на знак солідарності з моїм фацетом Ромком Пастухом не присвоїли зва-ння почесного дрогобичанина Ми-рославові Мариновичу. А й справді! Ромко того звання не має, то є ще хтось більш достойний? Але, вид-но, дрогобицька “Пора”, яка горою за Мирослава Мариновича, приспа-ла пильність депутатів, і ті минулого вівторка, 8 грудня, в акурат напере-додні Міжнародного Дня захисту прав людини, за що все життя боро-вся наш краянин, таки присвоїли йому звання “Почесний громадянин Дрогобича”. Цього разу голосування відбулось без жодних проблем: рі-шення було прийнято одностайно всіма присутніми депутатами.

ОЛЕКСАНДРОВІ ЧЕБАНЕНКУ - ЩЕ ЧОТИРЬОХ ЯРОСЛАВІВ МУДРИХ

Минулого тижня Президент Укра-їни Віктор Ющенко нагородив голо-вного лікаря АТ “Санаторно-готель-ний комплекс “Дніпро-Бескид” із Трускавця Олександра Чебаненка орденом князя Ярослава Мудрого п’ятого ступеня. Як йдеться в указі, його нагороджено за значний вне-сок у соціально-економічний та ку-льтурний розвиток Львівщини, ваго-мі професійні здобутки та з нагоди 70-річчя утворення області. Олек-сандр Чебаненко також повний ка-валер ордену “За заслуги” І, ІІ і ІІІ ступенів, а ще у радянські часи був нагороджений орденом “Знак По-шани”, має ряд орденів від Церков різних конфесій. Вітаємо Олександ-ра Івановича, бажаємо мудрості й здоров’я і вперше в історії України стати повним кавалером ордена Ярослава Мудрого.

ДРОГОБИЦЬКИЙ “НОСТРАДАМУС” КЕРУЄ БІРЖОЮ ПРАЦІ

Колишній директор КП “Дрогоби-цький ринок” Богдан Волошин приз-начений керівником Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості. Він змінив на цій посаді довголіт-нього керівника цієї установи Івана Назаревича, який відзначив 65-літ-ній ювілей і пішов на пенсію. Учора, 14 грудня, в Богдана Васильовича був день народження, з чим його і вітаємо. До речі, народився він од-ного дня з Нострадамусом, так що деякі події, принаймні у своєму жит-ті, може передбачити.

ІНВЕСТИЦІЇ ВІД “ФОКСІ-РОКСІ”

Нє, я балдію від кадрових пере-тасувань Миколи Гука. Минулого ти-жня начальником відділу економіч-ного розвитку став Дмитро Неміров. Цей молодий чоловік запам’ятався своєю безуспішною спробою стати керуючим справами, але депутати не проголосували за це. Я не знаю, на чому спеціалізується пан Дмит-ро, але найвідоміший факт у його біографії - це те, що він є сином вла-сниці популярного у Дрогобичі зак-ладу “Фоксі-Роксі”, де можна і кави випити, і кулю в лоб отримати (від більярду, який стоїть посеред залу, де сидять відвідувачі, а часто киями орудують не зовсім тверезі дрогоби-чани). Подейкують, що Дмитро Не-міров стане правою рукою Миколи Гука щодо інвестицій, зокрема в по-будові сміттєпереробного заводу. Як сказав один мій фацет із ратуші, там “бабла нємєряно”. А поперед-ник Дмитра Немірова Микола Лет-нянчин переведений на посаду на-чальника управління з надзвичай-них справ. Тут бабла менше, але як-що станеться повінь чи землетрус, гроші течуть не потічком, а рікою.

І ЗНОВУ В ДРОГОБИЧІ ЗАГОСТРЮЄТЬСЯ ПРОБЛЕМА ЗІ СМІТТЯМ

У Дрогобичі склалася непроста ситуація зі сміттям. Мешканці Бро-ниці знову здійснили спробу блоку-вання дороги до сміттєзвалища, а тут ще й водії сміттєвозів застрайку-вали через заборговану зарплату. Директор департаменту міського го-сподарства Юрій Кондратюк вва-жає, що свого часу було великою помилкою передання функцій виве-зення твердих побутових відходів від будинкових управ до комбінату міського господарства. Вивезення сміття є для підприємства збитко-вим. А коли за це відповідали буди-нкові управи, вони мали прибуток. Вихід із становища директор депар-таменту бачить у поверненні будин-ковим управам права надання на-селенню послуг з вивезення сміт-тя. Крім того, 25 відсотків сміття, яке з Дрогобича вивозять на Брони-цьке сміттєзвалище, губиться по дорозі. Про це на сесії Дрогобиць-кої міської ради минулого тижня заявив депутат Степан Яким. За йо-го словами, близько десяти кіломе-трів, а саме такою є відстань від Дрогобича до сміттєзвалища, оба-біч дороги закидані сміттям. “Це не тільки має жахливий вигляд, а й шкодить здоров’ю людей. Досить займатися вібрацією повітря – тре-ба діяти”, – каже Степан Яким. Де-путат звернувся до керівників кому-нальних служб належно зреагувати на його зауваження і на наступному пленарному засіданні сесії доповіс-ти про це.

СТЕБНИЧАНИ КРАДУТЬ УСЕ

За словами начальника Стебни-цького відділення міліції Вадима Рябцева, останнім часом почасті-шали крадіжки, причому стебнича-ни крадуть усе підряд - від мобіль-них телефонів до металобрухту. Особливо дошкуляють правоохоро-нцям крадіжки на дачах. Головний міліціонер Стебника запропонував дачникам разом з його підлеглими чергувати, аби упіймати злодіїв. Також почастішали сімейні конфлік-ти. Інколи на одну квартиру доводи-ться виїжджати і двічі на день.

У БОРИСЛАВІ ПОГРАБУВАЛИ ПОШТАРКУ

Минулого тижня невідомий напав на поштарку і викрав у неї 15 тисяч гривень (це була пенсія людям) і мобільний телефон. Очевидці стве-рджують, що він був весь у чорному і мав медичну маску на обличчі.

НЕ ДАВАЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ НЕВІДОМИМ

До відділу реєстру виборців вико-навчого комітету Дрогобицької місь-кої ради останнім часом почали на-дходити скарги громадян про те, що, представляючись працівни-ками відділу реєстру виборців, до них телефонують невідомі особи і намагаються вияснити інформацію про осіб, які проживають за певни-ми адресами, мотивуючи це нібито уточненням списків виборців. Про це повідомив начальник цього відділу Богдан Николаїшин. Як зазначив він, відділ не має ніякої причетності до цієї діяльності і за-кликає дрогобичан не надавати таку інформацію невідомим особам, особливо телефоном.

БОРГ ІЗ ЗАРПЛАТИ - СМЕРТЕЛЬНИЙ ГРІХ

Станом на 1 грудня підприємства заборгували своїм працівникам 7,5 мільйона гривень зарплатні. Так, ВАТ “Дрогобицький долотний за-вод” боргує людям 1,8 мільйона гривень, ТзОВ “Універсал” – 730 ти-сяч гривень, комбінат міського го-сподарства – 700 тисяч гривень, уп-равління механізації будівництва ВАТ “Прикарпатбуд” – 422 тисячі гривень, ВАТ “Дрогобицький маши-нобудівний завод” – 290 тисяч гри-вень, ВАТ “Прикарпатбуд” – 263 ти-сячі гривень, КП “Будинкова управа № 3” – 233 тисячі гривень.

МИКОЛА ГУК - “ФАШИСТ, ЗЛОДІЙ, ХАБАРНИК І БАНДИТ”?

Депутати Дрогобицької міської ради не включили до порядку ден-ного останнього пленарного засі-дання, яке відбулося 8 грудня, пита-ння про подолання вето міського го-лови стосовно приватизації ТзОВ “Нео-Космос” земельної ділянки, прилеглої до приміщення колиш-ньої хімчистки “Космос” на вулиці Трускавецькій. Це товариство, за яким стоїть дрогобицький підприє-мець пан Павець, свого часу прива-тизувало цілісний майновий комп-лекс комунальної хімчистки. Після цього на порядок денний було пос-тавлено питання приватизації земе-льної ділянки, на якій вона розміще-на. До земельної ділянки, яка була закріплена відповідними рішення-ми, за хімчисткою було долечено ще одну ділянку площею 172 квад-ратних метрів. Депутати навіть не виявили бажання внести питання подолання вето до порядку денного. У результаті депутат Богдан Іванців назвав Миколу Гука хабарником, а Ольга Павець, сестра пана Павця, - фашистом, злодієм, хабарником та бандитом. Микола Гук наказав мі-ліціянтам вивести її із сесійної зали, але ті навіть не поворухнулись.
Ось така фільозофія, пані та панове...

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ

ОГОЛОШЕННЯ

Втрачені ліцензійні картки АВМ 335754; АВВ 330177; АВВ 303178; АА 232701; АА 264061; АА 318109; АА 318114; АА 232699; АА 232351; АА 303181; АВФ 321856; АВМ 335755, видані Львівським обласним управлінням Голов-автотрансінспекції на ім’я При-ватного підприємства “Галич-Авто” вважати недійними.


Создан 15 дек 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником