Воля громади № 4

 
 

Воля громади № 4




Слово редактора

ГЕРОЇ

Наприкінці травня відзначаємо Свято Героїв, започатковане ще Організацією українських націоналістів. Нині, на жаль, воно знівельоване нашим совєтським мисленням і бажанням можновладців хоч якимось чином долучитися до національно-визвольних змагань.
Справжніх героїв тієї нещадної боротьби зі сталінізмом і гітлеризмом залишилося мало. В упівських одностроях ми бачимо й тих, хто свого часу не витримав енкаведистських тортур і здав своїх бойових побратимів або просто злякався. Нині випливають факти, коли на зорі становлення незалежної України різноманітні “братства” і “станиці” вояків ОУН-УПА створювались кагебістами в рамках так званої керованої демократії.
Не дивлячись на ці гіркі сторінки української історії, яка вкотре повторюється, ніхто не відбере в нас Свята Героїв - у бандерівському ро-зумінні цього слова.
Виступаючи з приводу загибелі Романа Шухевича, Провідник ОУН заявив: “Ніхто з нас не зупиниться ні перед якою жертвою, як не зупинився він, віддаючи своє життя за волю батьківщини. Він дав нам найкращий приклад, що в найважчих обставинах, здавалось би, у найбезвигляднішій ситуації можна і треба боротися за велику правду. З Його ім’ям нерозривно зв’язаний і найбільше героїчний етап революційно-визвольної боротьби України, який буде найтривкішою основою дальшого все ширшого розгортання аж до величної перемоги Української Національної Революції. Здійснення великої ідеї, що на її жертівнику українська нація склала вже стільки своїх найкращих синів і дочок і все більше, більше їх приносить - буде колись нагородою Божої справедливости. А великий легіон найдосконаліших зразків героїзму й самопожертви для ідеї глибоко западе в душу нації і буде її провадити в дальшому розвитку довгі століття. В тому легіоні героїв стоять поруч себе усі, що віддали своє життя за волю України, відомі й невідомі лицарі святої справи”.
Не за таку Україну, яку маємо нині, воювали наші герої, не про таку незалежність вони мріяли. І винні у цьому не лише януковичі, а й наші “хруні”, які у вишиванках розкрадають неньку-Україну. Даремно вони сподіваються, що їм удасться уникнути народної кари. Вже не за горами справжня незалежність України, за яку бандерівці віддали своє життя.
Слава Україні! Героям слава!

Анатолій ВЛАСЮК

Сесійні пристрасті

БЮДЖЕТ І РЕФОРМИ ПО-КАЛАПАЧІВСЬКИ

Минулої п’ятниці, 21 травня, завершила роботу двадцять сьома сесія Стебницької міської ради п’ятого демократичного скликання. Якщо зважити на те, що наприкінці жовтня можуть відбутися вибори до місцевих органів влади, то народним обранцям залишається або навести лад у місті, в чому виникають великі сумніви, або розподілити те, що, грубо кажучи, ще погано лежить. Схоже, депутати йдуть другим шляхом.

ХАМСТВО РОМАНА КАЛАПАЧА

Головним у порядку денному сесії було, звичайно, затвердження міського бюджету на 2010 рік, однак не це питання викликало найбільший ажіотаж. Міський голова Стебника Роман Калапач задумав реорганізувати структуру та штатний розпис Стебницької міської ради. Він і доповідав з цього питання.
На його думку, міський голова повинен мати лише одного заступника – з питань економіки, інвестицій і господарства. Таким чином, заступник з гуманітарних питань Лілія Шологон практично залишається без роботи, бо у рамках цієї структури навряд чи вона погодиться на якусь посаду. Тим часом єдиний заступник мера стає куратором відділу інвестицій, економіки, бухгалтерського обліку та звітності, йому підпорядковуються юрисконсульт, головний архітектор міста, спеціаліст з будівництва, спеціаліст з оренди і приватизації. Він також відповідає за роботу міського відділення міліції, міського центру зайнятості, закладів освіти, культури і медицини, відділу Пенсійного фонду, служби соціального захисту, відділу субсидій. Як бачимо, повноважень чимало, але ще не факт, що цю посаду обійме Богдан Асафат, який, схоже, разом з Лілією Шологон знаходиться у серйозній опозиції до Романа Калапача, а, значить, до депутатського корпусу, бо мерові, з одного боку, вдалося “підім’яти” депутатів під себе, а, з іншого, - він діє строго за курсом “генеральної лінії” депутатського корпусу.
Натомість секретареві ради Геннадієві Куцану позбавлення посади не загрожує. Він став слухняним виконавцем волі Романа Калапача і депутатського корпусу. Недавня опозиційність вивітрилась, як дим, коли під ним захиталося керівне крісло. Я розумію, що бувають певні компроміси, але безпринципність ще нікого не прикрашала. За задумом Романа Калапача, секретар ради займатиметься взаємодією виконавчих органів з постійними комісіями міської ради. І – все! Більше жодних повноважень Геннадій Куцан не отримав. Що ж, лояльність лояльністю, але довірою міського голови, схоже, він вже не користуватиметься.
Ще в структурі виконавчих органів передбачена посада керуючого справами, є загальний відділ, спеціаліст з реєстрації актів цивільного стану, спеціаліст у справах спорту, туризму та молоді.
Запропонована реорганізація викликала критику з боку лише чотирьох депутатів, які й проголосували проти неї. Тарас Паньків, назвавши Романа Калапача авантюристом, зауважив, що комісії не розглядали даного питання. Потім з’ясувалося, що питання вони розглянули, але самого депутата на засідання не покликали. Спроба Романа Калапача захистити власне дітище й названа цифра у сто тисяч економії коштів у результаті реорганізації не вплинули на стихійних опозиціонерів. Депутат Василь Бабчій був проти ліквідації військового столу, а Роман Білас зауважив, що це питання не обговорювалось у трудовому колективі. До речі, представники трудового колективу зайшли до сесійної зали, але Роман Калапач у грубій формі намагався виставити їх за двері, проте люди спокійно чекали на рішення депутатів. Мова навіть не йде про порушення конституційних прав громадян, адже кожний може бути присутній на сесії, а про те, у якій хамській формі Роман Калапач намагався позбутися своїх підлеглих у сесійній залі. Микола Варивода обурився з цього приводу, зазначивши, що працівникам виконкому слід пояснити просту істину: ніхто їх з роботи звільняти не буде. Протистояння між мером і колективом є характерною ознакою того, що керівник є лідером лише за посадою, а не фактично. Так само його сприймають і в місті. Тому говорити про якийсь стратегічний розвиток Стебника у даному випадку не доводиться.
Чи не найбільш емоційним був виступ Марії Губицької, яка звинуватила міського голову в тому, що йому потрібні у виконкомі “свої люди”. Вона закинула йому і незаконне отримання премії в сумі 26 тисяч гривень і задала риторичне запитання: “Чому не скорочуєте керуючого справами?”. І справді, якщо мер задумав зекономити кошти на зарплату, то обов’язки керуючого справами міг би виконувати секретар ради. Чи все-таки Геннадієві Куцану не довіряють, адже мова йде про документацію, яка проходить через Ігоря Говірка?
Схоже, реорганізація так просто Романові Калапачу не дасться. “Ображені” можуть звернутися до суду, тим паче мають для цього всі підстави, адже мова йде про порушення чинного законодавства. Ось тільки суд затягнеться до того часу, коли Роман Калапач уже не буде мером, а, отже, буде втрачена актуальність.

ВІРТУАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ СПОЖИВАННЯ

З бюджетних питань доповідала начальник відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності Оксана Німеровська. Не принижуючи її фахові здібності як спеціаліста, все ж зауважимо, що подібні звіти повинен робити заступник мера, а за його відсутності – сам Роман Калапач. Співдоповідачем мав виступити голова постійної депутатської комісії з питань планування, бюджету та фінансів Орест Середницький, але співдоповіді фактично не було, а лише окремі зауваження, і депутат навіть не виходив до трибуни. Звичайно, Стебницька міська рада не є Верховною Радою України, але все ж слід розмежовувати – бодай формально! – законодавчу і виконавчу гілки влади. Узурпація і концентрація її в одних руках ні до чого доброго не призводять. Чи в Стебнику вже діють за правилами Віктора Януковича, прагнучи до позірної стабільності? Проте нагадаю, що другим словом пропрезидентської більшості в парламенті після “стабільності” є “реформи”, якими в Україні, а тим паче в Стебнику, і не пахне.
За словами Оксани Німеровської, бюджет 2009 року був перевиконаний, чого, мабуть, стебничани на собі не відчули. Де відремонтовані дороги, дахи?
Загальний обсяг доходів міського бюджету на 2010 рік встановлено в сумі 3 мільйони 425 тисяч 900 гривень, а видатків - у сумі 3 мільйони 627 тисяч 900 гривень. До слова, дефіцит місцевих бюджетів не передбачений чинним законодавством. Депутати сподіваються, що вагомим буде внесок дрогобичан у стебницький бюджет. Нещодавно вони проголосували за надання 350 тисяч гривень. Але минулого року задекларована сума становила 150 тисяч, з яких надійшло лише 75 тисяч. Цьогоріч основні дрогобицькі підприємства не працюють, так що марно сподіватися взагалі на якусь суму. Тому ентузіазмові Романа Калапача, який тішився з цих віртуальних грошей, можна лише поспівчувати.
З майже трьох з половиною мільйонів удаваних доходів мільйон чотириста тисяч піде на зарплату працівникам “білого дому”, ще понад 32 тисячі гривень на “предмети, обладнання та інвентар”, зокрема, на паливно-мастильні матеріали, причому мер щомісяця має наїздити мало не тисячу кілометрів, ще 48 тисяч гривень – на телефонні розмови урядників, друк інформації в газетах (аж 22 тисяч 500 гривень!) щодо проведеної роботи міської ради, хоча стебничани такої інформації не читали. Як бачимо, дуже дорого керівництво Романа Калапача обходиться стебничанам, хоча з правової точки зору тут комар носа не підточить. Лише риторичним залишається запитання: наскільки ефективним є таке керівництво, якщо зважити, що, крім зарплати, Роман Калапач щомісяця отримує 50 відсотків за інтенсивність (працює 24 години на добу чи в робочий час його можна побачити в недержавних установах інших міст Дрогобиччини?) і плюс 50 відсотків премії? До речі, депутати справно за це голосують, а стебничани й не здогадуються, як мер денно і нощно дбає про них.
На цьому тлі на житлово-комунальне господарство міста передбачено лише 910 тисяч гривень. І тут ми надибуємо на цікаві цифри. Керівники об’єднань співвласників багатоквартирних будинків мають взяти на замітку, що на капітальний ремонт житлового фонду їм мають виділити 78 тисяч гривень. Цікаво, чи встигнуть це зробити до грудня? На вилов бродячих тварин в бюджет закладено аж 6 тисяч гривень. Цікаво, чи є у Стебнику гицлі? На нанесення дорожньої розмітки депутати розщедрилися дати аж 5 тисяч гривень. Чи ви бачили “зебри” у Стебнику? Потішать стебничан виготовленням детального плану території центральної частини міста, на що передбачено 76 тисяч гривень. На реконструкцію, ремонт і утримання доріг піде 99 тисяч гривень. Мабуть, чимало з них вгатять у болото на вулиці Трускавецькій, як це було в минулі роки.
Є ще чимало цікавих цифр, до яких ми повернемося в наступних публікаціях. Однак вже зараз можна стверджувати, що віртуальність стебницького бюджету, скерованого здебільшого на споживання, а не на розвиток, не виведуть місто з прориву, та ще й з такою дружньою командою мера і депутатів.

ВІД ІНВАЛІДІВ ВІДКУПИЛИСЬ ОФІСОМ

Ще в квітні минулого року керівник Асоціації інвалідів “Серце допомоги” Роман Кіндратишин звернувся з письмовою заявою на ім’я Романа Калапача надати організації офіс. Нагадаємо, що зараз інваліди збираються в приміщенні, яке безкоштовно їм надала Асоціація підприємств і підприємців Стебника. Понад рік мер “футболив” п.Романа, хоча публічно давав обіцянки посприяти. І ось на сесії таке приміщення інвалідам дали – кімнатку площею 35 квадратних метрів на вулиці Трускавецькій, 2.
Здається, мер свою обіцянку виконав. Але ще в грудні минулого року Роман Кіндратишин написав заяву про доцільність використання приміщення пральні “Лотос” для потреб “Серця допомоги”. Однак на сесії з’ясувалось, що на це приміщення претендує КП “МВУЖКГ”, хоча свої претензії на нього були оформлені значно пізніше. За логікою і чинним законодавством, заяви мають розглядатись у порядку поступлення. Але тут почали траплятись чудеса. Геннадій Куцан насміявся з інвалідів: “Вони що, будуть там прати?”. Орест Середницький запропонував неповносправним мешканцям міста (а нині в Асоціації нараховується 150 інвалідів) підготувати бізнес-план. Інакше як знущанням це не назвеш. Невже депутат не розуміє, що мова не йде про оборудку, як у випадку з меблевим магазином, а про життєві потреби інвалідів? Навіть зібратися у крихітному приміщенні вони не зможуть, не те що розподілити гуманітарну допомогу.
З іншого боку, Марія Губицька засумнівалась, чи зможе КП “МВУЖКГ” самотужки відремонтувати занедбане приміщення, якщо мешканці Стебника відчувають проблеми з наданням елементарних послуг. Підсолодити пілюлю спробував Роман Калапач, який запропонував, аби інваліди не виготовляли технічну документацію, як це роблять усі претенденти на орендовані приміщення. Але впадає в око, що “Серцю допомоги” приміщення надали терміном на один рік, хоча іншим в аналогічній ситуації – на 5 і 10 років. Через рік можна буде інвалідів попросити із займаного приміщення?
Що стосується самого приміщення “Лотосу”, то депутати вирішили, аби виконавчий комітет міської ради підготував у термін до 1 червня поточного року “пропозиції щодо подальшого ефективного використання будівлі на вулиці Куліша, 4 загальною площею 849, 4 квадратних метрів”, хоча ні в кого вже немає сумніву, що це приміщення без бою дістанеться КП “МВУЖКГ”. Можливо, й наступної сесії не дочекаються, а все вирішать на засіданні міськвиконкому...

Анатолій ВЛАСЮК

ЗНИКЛИ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ

На сесії депутати прийняли рішення про заміну печатки Стебницької міської ради. Ні, вона не зникла, просто на ній був напис, що це міська рада народних депутатів. За словами керуючого справами Ігоря Говірка, таких написів уже не існує з 1991 року. За великим рахунком, будь-яке рішення сесії, прийняте з цього часу і закріплене печаткою, можна анулювати в судових засіданнях.

ВИКРАЛИ ЛІФТОВІ ДВИГУНИ

Минулої п’ятниці у будинках на вулицях Мельника, 4 і Грушевського, 11 вкрали ліфтові двигуни. Зараз ліфти їздять, але двері не відкриваються. Є особи підозрюваних, але на гарячому їх не впіймали. Представники ліфтового господарства з відповідною заявою до міліції не звертались, бо не вірять в ефективність роботи правоохоронців.

АЛКОГОЛЬ У СТЕБНИКУ ПРОДАЮТЬ ЦІЛОДОБОВО

На вівторковій нараді в Стебницькій міській раді укотре порушена проблема продажу алкоголю в місті. Голови об’єднань співвласників багатоквартирних будинків стверджують, що горілку можна придбати практично у будь-яку годину доби. Виникають питання: а чи мають питейні заклади відповідні ліцензії і куди дивиться міліція? Крім того, після десятої години вечора дуже важко почувати себе в безпеці, бо можна стати жертвою п’яних молодиків. Мабуть, комусь з можновладців і правоохоронців вигідно, щоб алкоголь продавався наліво і направо, бо вони мають з того зиск?

ВИСТАВКА ВИШИВАНОК У ЛІКАРНІ

В міській лікарні Стебника відкрито виставку вишиванок. Серед експонатів – рушники, серветки, подушки, картини, сорочки та кофти, інші вишивані речі. Свій вклад у виставку внесли не лише лікарі, медсестри, санітарки, але і пацієнти. Виставка експонується в кількох відділеннях лікарні та сприяє позитивній аурі в закладі, одужанню в кращих естетичних умовах.

Фотофакт

ДЕШЕВА РЕКЛАМА

Стебник обвішаний рекламними щитами. Вони пропонують нам різноманітні товари і послуги. Поза тим минулого року до міського бюджету надійшло лише 2 тисячі 800 гривень у вигляді податку за рекламу. А, крім бізнесових, ми бачили чимало агітаційних бігбордів, пов’язаних з президентською кампанією. Не треба бути великим спеціалістом, аби зрозуміти, що міська скарбниця недоотримала десятки тисяч гривень. Питання лише в тому, в чию широку кишеню потрапили ці гроші, за які можна було відремонтувати дороги, полатати дахи. Ось і виходить, що у Стебнику чи не найдешевша в Україні реклама. Цьогоріч депутати запланували отримати шість з половиною тисяч гривень податку з реклами. Чи вдасться виконати цей показник, побачать народні обранці наступної каденції.


Церковний календар

ПЕТРІВКА

31 травня - початок Петрового посту.
Святі Апостоли молитвою і постом приготовлялися на зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили перед тим, як почали проповідувати Євангелію. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостольських: “Вони наста-новили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували” (14, 23).
Тож і свята Церква з давніх-давен молитвою і постом приготовляє своїх вірних до зустрічі великого празника Святих Верховних Апостолів Петра й Павла, що їх пам’ять святкуємо 12 липня, а наступного дня ще й Собор 12-ти Апостолів. Цей піст наступає по св. П’ятдесятниці, тому в давнину деколи звали його постом П’ятдесятниці. Він знаний також, як піст св. Апостолів, піст Апостольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.
Піст св. Апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З 4 століття маємо про нього свідоцтва св. Атанасія Великого і св. Амвросія Медіолянського, а з 5 ст. - св. Льва Великого і Теодорета Кирського.
Яке призначення посту?
1. Викорінення пристрастей і похотей. 2. Досягнення стри-маності й помірності. 3. Приготування до загробного рівноангельського життя. “Бо Царство Боже не їжа та пиття” (Рим. 14, 17). Молитва твориться з увагою особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.
У чому полягає піст?
Піст полягає в утримуванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілесний піст вводить людину в другий — духовний: молитву, істинні добрі діла, стриманість, чистоту… Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі (Свят. Василій Великий).
Що примушує християнина постувати?
Перше: любов до Бога Друге: страх Божий. Третє: послух. Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли любові — праведники усіх часів. Постував Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постували апостоли, що описано в Діяннях апостолів, також Ап. Павло, постували святителі і мученики, благочестиві князі, священики і миряни — саме тому, що досягли великої любові. Страх Божий спонукає людину постувати, коли в житті її трапляється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, ізраїльський народ), які були приречені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спас-ли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях іс-тини. Незліченні випадки, коли піст і молитва зупиняли хво-робу, рятували від смертельної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правильний настрій серця: “сокрушенний і смиренний”. Це, як ми знаємо, є ЄДИНОЮ жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає. Навіть і не знаючи цього, благочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постувати, дослухаючись настанов Апостольської Церкви. Друга з десятьох найголовні-ших настанов Церкви є піст. (Перша — молитва). Піст — це перш за все рух, активність духа, боротьба з млявістю, ліно-щами, зманіженістю, розслабленням волі і тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства (Митр. Антоній). Піст тіла є їжа для душі (Свят. Іван Золотоустий).

НА ЗЕЛЕНІ СВЯТА - БЕЗ ГАЗУ

У Дрогобичі на Зелені свята мешканці 6 багатоповерхових будинків були без природнього газу. Ця проблема накопичувалась десятки років. Зокрема, в деяких будинках у незадовільному стані димоходи, вентиляційне обладнання труб, по яких надходить газ до помешкань. У деяких квартирах виявлено самовільно встановлені котли, газові колонки у ванних кімнатах, не відповідають вимогам правил техніки безпеки шланги з’єднань між газовою трубою і плитою тощо.

ДЕПУТАТУ ПОГРОЖУЮТЬ ФІЗИЧНОЮ РОЗПРАВОЮ

Стебничанин, депутат Дрогобицької міської ради, начальник управління Держкомзему України у Дрогобицькому районі Петро Старосольський на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради зробив запит, в якому попросив підтримки і захисту міського голови Миколи Гука і міської ради від неправомірних дій щодо нього з боку одного з депутатів обласної ради та його партнерів по бізнесу. Як заявив депутат, його компрометують, постійно погрожують звільненням з роботи, а останнім часом - навіть фізичною розправою за те, що він відмовився взяти участь в земельних махінаціях. Мова йде про продаж через нібито підставних осіб земельних ділянок у Дрогобицькому районі, які межують із Трускавцем, під будівництво готелю та житлового масиву. З цим Петро Старосольський пов’язує і дворазове обкрадання його службового кабінету і сейфу, звідки зникли значна сума зарплати, бланки актів права власності на землю, кутовий штамп і печатка. Депутати шляхом поіменного голосування прийняли заяву з приводу депутатського запиту Петра Старосольського, яку буде скеровано в органи державної влади, силові структури та до Львівської облради. Це питання порядку денного депутати вирішили розглянути у закритому режимі, та згодом таки запросили до зали журналістів.

ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ПОМЕРЛИХ ВІД СНІДУ

21 травня у Дрогобичі на площі Ринок спеціалісти міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провели акцію із вшанування пам’яті людей, які померли від ВІЛ-СНІДУ. У ході акції перехожим роздавали інформаційні буклети та проводили опитування. Завершилася акція викладенням символічного хреста із запалених лампадок на знак пам’яті про осіб, яких забрала ця страшна недуга.

ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СХІДНИЦІ

Нещодавно у Східниці на базі відпочинкових комплексів “Три сини” та “Санта Марія” проходив міжнародний семінар з проблем транскордонного співробітництва на тему “Співпраця регіонів – запорука подолання економічної кризи”. До участі в семінарі були запрошені не лише представники нашого регіону (Борислав, Східниця, Трускавець, Стебник), але і Закарпаття та Польщі. Обговорювалися питання співпраці в економіці, освіті, працевлаштуванні, культурі та інших сферах.

ПОРУШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ НА “ГАЛИЧИНІ”

Фахівці теруправління Держгірпромнагдяду по Львівській області проводять комплексну перевірку стану промислової безпеки, умов та охорони праці на ВАТ “НПК Галичина” (м. Дрогобич). Проведено 6 обстежень структурних підрозділів, виявлено 62 порушення нормативно-правових актів про охорону праці. Видано 4 розпорядження про зупинку експлуатації обладнання, до адміністративної відповідальності притягнуто 6 інженерно-технічних працівників підприємства.

СКОРОЧЕНЬ БЮДЖЕТНИКІВ У ТРУСКАВЦІ НЕ БУДЕ

Міський голова Трускавця Лев Грицак заявив на сесії міської ради, що в місті не будуть скорочувати працівників бюджетної сфери. За його словами, під час економічної кризи потрібно скорочувати видатки, але скорочення працівників бюджетної сфери не вихід. “Можна скоротити посаду, коли людина вийшла на пенсію і має джерело доходу, або переїхала на інше місце проживання. Приміром, нещодавно я підписав відповідне рішення про скорочення штатної одиниці у міській бібліотеці, коли людина вийшла на пенсію”, – сказав Лев Грицак.

ДОЛОТНИКИ - У ПРОФСПІЛКОВІЙ ВІДПУСТЦІ

Заборгованість із виплати зарплати на ВАТ “Дрогобицький долотний завод” становить 1 мільйон 200 тисяч гривень. До 21 травня завод працює на 30 відсотків потужності, щоб пройти американський аудит. Попередньо заплановано, що з червня працівники підуть у профспілкову відпустку, яка триватиме до 3 липня. Підприємство нестабільно працює ще з жовтня 2008 року, але не скорочено жодного працівника. Сьогодні на заводі працює 1168 людей, вони отримують 2/3 зарплати за простій.

Особистість

НАТАЛІЯ МАТІЙЧИН: “БУТИ УКРАЇНКОЮ – ЦЕ ЩОСЬ НАДЗВИЧАЙНЕ”

Наталія Олексіївна Матійчин працює вчителькою біології у Стебницькій загальноосвітній школі № 11. Ось уже тридцять років вона викладає цей предмет. Її називають дивачкою, вона й сама каже, що належить до розряду “білих ворон”. А насправді Наталія Олексіївна – особистість, духовно багата людина, яка має що передати іншим людям і своїм учням. Ми говоримо про те, як вона стала вчителькою, як наближається до розуміння Бога у Всесвіті, як відчула себе українкою.

“ПРОФЕСІЯ ВЧИТЕЛЯ – ЦЕ ЛЮБОВ, ДОБРОТА, НІЖНІСТЬ”

- Наталіє Олексіївно, як Ви стали вчителькою?
- Знаєте, досить цікаво склалася моя доля. В дитинстві я була доволі мрійливою дівчинкою. Я хотіла бути то астрономом, то геологом, то фізиком-ядерником, мене цікавили балет, музика, танці, співи. Батько подарував мені велику лупу, і я розглядала в неї камінці, вишукуючи в них щось цікавеньке. Я самостійно за книжкою вивчила карту зоряного неба. Пам’ятаю, зранку пішла шукати ранкову зорю Венеру. Мама прокинулась, а мене нема. Куди зникла дитина? Можливо, вже тоді щось таке небесне у мене закладалося. А потім я планувала поступати в мореходне училище, поїхала в Одесу. Але мене розчарували, бо дівчат тоді у мореходку не приймали. І тоді я поступаю в університет. Ніколи не планувала бути вчителем. Та ви що? Це не моє! Але в результаті сталося те, що сталося. Я працюю в школі. Як би ви це пояснили? Я не знаю. Мабуть, все-таки є щось написане у нашій долі наперед. Бог визначає щось у людині. Я вважаю, що учитель – це не той, який знає тільки свою математику чи фізику. Це повинна бути нестандартна людина, захоплена, улюблена, цікава, яка постійно вчиться. Я вам скажу відверто: я постійно вчусь. Дякую за це, можливо, нашому завучу – Лідії Іванівні Лісовець, яка постійно спонукує працювати над собою, а не сидіти на одному місці з конспектами двадцятирічної давності.
- Але чому, власне, біологія, а не якийсь інший предмет?
- Що стосується біології, то і тут Бог скерував мене правильно. Я дуже люблю рослини. Ось подивіться, в моєму кабінеті сімдесят вазонків. Я дуже люблю доглядати за рослинами, я з ними спілкуюсь. Я їх витираю, поливаю і запитую: “Як твоє здоров’я?”. Знаєте, я ставлюся до них, як до живих. Та вони і є живими. Маю вдома папужку. Я навчила його розмовляти, він передає всі інтонації мови. Він у нас трошки вередливий, емоційний – як маленька трирічна дитина. Люблю собак, кішок, свійську птицю. Мабуть, і тут Господь скерував мене, власне, на цю професію, яка відповідає моєму духу, - Любові, Доброти, Ніжності. Я це люблю, мені це смакує.
- Наталіє Олексіївно, а як Ви прийшли до Бога?
- Мабуть, це в мені зріло, як зернятко. Я одружилась, мій чоловік має нахили релігійного характеру. Власне, він мене зацікавив Біблією. Він часто бував у відрядженнях, а мені казав: “Читай!”. І я читала, а чого не розуміла, він мені пояснював. І ось на цьому тлі у мене визрівали питання: а що говорить Біблія про любов, про Бога, про створення Всесвіту і людини, що таке взагалі є людина як Божий помисел, чи дійсно є рай і пекло. Читаю багато духовної літератури, яка дає відповіді на ці та інші запитання. Ось людина – це просто тварина, яка має розум, чи це дійсно Боже творіння, яке має не лише тіло, як тварини, а й душу, тобто духовне, яке заховане в це фізичне тіло? Зараз я дуже багато працюю над цим, розмірковую і вдячна Господу за те, що він дав мені можливість розвиватися не тільки в науковому чи професійному плані, а, власне, працювати над своєю душею, над своєю духовністю.

“Я ЗБАГНУЛА, ЩО УКРАЇНА – ЦЕ НЕ ПРОСТО ЧАСТИНКА ЯКОЇСЬ ЗЕМЛІ”

- Наскільки я знаю, Ви виховувались у російськомовному середовищі. А коли відчули себе українкою?
- Я дуже вдячна своїй вчительці української мови і літератури. Вона давала мені читати цікаву літературу, в неї була чудова бібліотека. А почала з того, що відчула мою любов до віршів. Дала мені почитати вірші Сосюри, Тичини, Рильського. Тичину я не зрозуміла, Рильського любила, а Сосюру просто обожнювала. Потім я стала читати прозу. Знаєте, вона мені пояснила, чому Шевченко пише не так, як Пушкін. Пушкін був при цареві, там був вищий аристократичний світ, а в Україні була неволя. Вона розкрила мені Шевченка. Я йшла на конкурс читців його поезії й зайняла друге місце. Тоді вчителька сказала: “Бачиш, я вірила в тебе, я знала, що ти можеш”.
- А що ще вплинуло на Ваше розуміння українськості в зрілому віці?
- Я прочитала книгу “Шлях аріїв”. Це був спалах національного духу, коли я раптом відчула, що Україна – це щось древнє, щось незвичне, про що ми ніколи не читали, не писали при Радянській владі. Про це зась було говорити. Я відкрила для себе найдавніший пласт – трипільську культуру. А потім мені потрапила до рук книжка “Фрагменти астральної історії України”. Там Леся Українка, Іван Франко, інші наші генії пишуть про це. Я була шокована. Мене вразило, що коли будували гідроелектростанції, то натрапили на кам’яні могили. Але археологам не дали попрацювати, не дали їх викопати, все покрила вода. Це було зроблено спеціально, щоб забрати нашу історію. Але це було, є, воно нікуди не зникло. А ті камені, які встигли викопати, зникли у Росії назавжди, і Україна їх немає, не отримала, складається враження, що цього ніколи не було. Розумієте, нас підводили до думки, що ми лише маленька нація, яка є братнім народом російського народу. А коли я начиталася про Трипілля, арійську культуру, побачила, яка наша історична роль, - я була шокована. Можливо, ми навіть та Праатлантида, на базі якої поширювались знання на Схід - і виникла культура Індії, на Південь – і виникла грецька культура, на Захід – і виникла культура кельтів. Я ходила така піднесена, бо раптом збагнула, що Україна – це не просто частинка якоїсь землі. Виявляється, бути українкою – це не бути американкою, яка просто має двохсотлітню культуру, і більше нічого, а бути українкою – це щось надзвичайне.
- Ось Ви вчителька біології. А як передати дітям оцю духовність, українськість? Адже на уроці це, мабуть, важко зробити?
- Ні, я не можу з вами погодитись. Можливо, це більше викладається на уроках історії, української мови та літератури, зарубіжної літератури, правознавства. Але в мене є уроки екології. І ці уроки можна так проводити, що ви не просто будете вивчати, як людина впливає на воду, на повітря, а чому ми, українці, такі байдужі до довкілля, яке нас оточує. І я розповідаю про ліси, які колись були священними. Ми мали Київську Русь, ще не християнську, але в ній були свої закони екології, коли не дозволялося, наприклад, виловлювати рибу, поки не минув нерест. Були священні діброви, які не дозволяли вирубувати, - і не тому, що там жили якісь духи, а тому, що це був Всесвіт у житті. І коли я ці питання піднімаю, то кажу: “Діти, ми ж українці, чому ми такі байдужі?”. Тому не треба думати, що урок – це викладання суто наукових понять. Завжди можна націлити учнів на якийсь елемент духовності. Або візьмемо питання здорового способу життя. Я маю книжку “Харчування українця”. Мені розкрився світ Котляревського – а там галушки, пампушки і таке інше. А я пірнула туди – а там столітні каші, які по-різному варилися, з різними приправами. Ми про це забуваємо. Я кажу дітям: “Харчуймося як українці”. Їмо зарубіжні фрукти – апельсини, мандарини, манго, ківі. А я кажу: “Діти, любімо те, що росте в нашому садку: яблука, вишні, сливи, черешні”. Виявляється, фрукти африканські несуть холодну енергетику, а наші – гарячу. Генетика українця складається з генофонду, який формувався тисячоліттями, власне, на цій землі. Коли діти починають їсти заморську їжу, в них раптом виникають алергія, висипка, діатез. Наша генетика не хоче їсти чужого. Тому я кажу дітям любити українську кухню, вживати нашу природню їжу – борщ, сало, вареники, голубці, каші різноманітні. Кажу учням, поцікавтеся, що їли ваші бабусі по селах. Давайте повертатися до нашого українського світу.
Анатолій ВЛАСЮК

Знаменні дати

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

28 травня
1763 — В Києві відкрита школа з навчання живопису
1877 — Народився Максиміліан Волошин, російський поет і маляр українського походження
1916 — Помер Іван Якович Франко, український письменник і громадський діяч
1934 - Помер гравер, поет і друкар Степан Беринда.
2000 — Помер Ігор Білозір, український композитор і виконавець, народний артист України
29 травня
1878 - Народився Петро Карманський, поет-модерніст, перекладач “Божественної комедії” Данте разом з Максимом Рильським
1952 - Помер генерал-поручник армії УНР Михайло Омелянович-Павленко.
1964 — у Києві відкрито найбільший у СРСР ботанічний сад
1965 — засновано Донецький національний університет
1988 - Відкриття і посвячення пам’ятника святому князеві Володимирові Великому в Лондоні
2006 — Помер Омелян Йосипович Пріцак, український вчений-історик, мовознавець, орієнталіст
30 травня
1876 — У німецькому містечку Емс російський цар Олександр ІІ підписав Емський указ, спрямований на придушення української мови та культури
1921 — Засновано Донецький політехнічний інститут
1923 — У Празі засновано Українське історико-філологічне товариство на чолі з Дмитром Антоновичем
1887 — Народився Олександр Архипенко, український скульптор та художник, один з основоположників кубізму в скульптурі
1979 — Народився Анатолій Тимощук, український футболіст, заслужений майстер спорту
31 травня
1223 — Монгольські війська перемогли русько-половецькі сили у битві на Калці
1628 — Загинули Михайло Дорошенко і Оліфер Голуб, козацькі ватажки
1894 — Відкрито львівський електричний трамвай
1946 — У Києві створено літакобудівне конструкторське бюро О.К.Антонова
1989 — у Неаполі утворено Міжнародну асоціацію україністів
1 червня
941 — Руський великий князь Ігор прибив щит на ворота Царгорода
1630 - Тарас Трясило погромив поляків біля Переяслава
1652 — Богдан Хмельницький розбив поляків під Батогом
1881 — Народився Лев Ганкевич, політичний діяч, публіцист, правник, прокурор Галичини
1891- Помер Василь Мова (Лиманський), український поет і письменник Кубані
1903 — Народився Блаженний священномученик Василь Величковський
1996 — Україна перевела останні ядерні ракети в Росію, ставши без’ядерною державою
2 червня
1868 — Народився Федір Фердинандович Андерс, інженер, конструктор першого в Україні дирижабля
1888 - Народився український письменник Кость Буревій
1936 - Помер письменник Андрій Чайківськмй.
3 червня
1545 — Народився Іван Вишенський, письменник-полеміст
1638 — Почалася Жовнинська битва, вирішальна битва повстанців на чолі з Дмитром Гунею проти польсько-шляхетського війська під час повстання Острянина
1768 — Гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Гонти визволили Умань від польської шляхти
1863 — Народився Євген Петрушевич, президент ЗУНР
1906 — У Петербурзі почав виходити часопис “Український вісник” , орган української громади.
1928 — Народився Степанков Костянтин, український актор театру і кіно
1974 — Народився Сергій Ребров, український футболіст

Дощ не завадив

ФК “СТЕБНИК” СТАВ ЛІДЕРОМ ЧЕМПІОНАТУ

У четвер, 13 травня, відбувся п’ятий тур чемпіонату Дрогобиччини з футболу у вищій лізі.
До цього тільки дві команди мали по чотири перемоги: ФК “Стебник” і ФК “Підбуж”. Обидві команди грали на виїзді. Підбужани грали з командою “Стар” (Дрогобич), а наша команда – з “Колосом” (Меденичі). Ці обидві команди – з когорти тих, що можуть обіграти будь-якого суперника. В ігри втрутилась погода, пройшов сильний дощ, і весь перший тайм він теж падав.
Відразу зазначимо, що ігри були напружені й непередбачувані. У Дрогобичі ФК “Підбуж” двічі по ходу гри вів у рахунку, але в кінцевому результаті була нічия 2:2.
Гра у Меденичах почалась у високому темпі. Молода команда господарів старалася проти минулорічного чемпіона зіграти у відкритий футбол, показати все, на що вона здатна. Така гра подобається уболівальникам і разом з тим тримає всіх у напрузі. Однак дався взнаки більший досвід нашої команди. По ходу гри забивши два м’ячі (відзначився один з найкращих у цій грі Ігор Кісак), наша команда спокійно довела гру до перемоги.
Після цього туру ми стали одноосібними лідерами турнірної таблиці, випередивши ФК “Підбуж” на два очки і набравши 15 очок. Ми, як ніколи, дуже вдало, по-чемпіонськи почали цей сезон. В цьому велика заслуга всіх, хто займається футболом у Стебнику, а особливо нашого фан-клубу, який на кожній грі, вдома чи на виїзді, підтримує нашу команду. Це віддані уболівальники нашої команди, які в дощ і погоду завжди з нами упродовж багатьох років. У районі навряд чи знайдеться такий фан-клуб, який би не тільки так віддано і палко уболівав за команду, але й підтримував її фінансово. Честь і хвала їм і велика вдячність від керівництва ФК “Стебник”. Коли ми разом, ми сильні, ми переможемо.
У неділю, 16 травня, повинен був відбутися шостий тур чемпіонату Дрогобиччини у вищій лізі. ФК “Стебник” повинен був приймати вдома ФК “Лішня”, але через погодні умови, сильні дощі тур було перенесено на резервний день. Це було рішення виконкому Федерації футболу Дрогобиччини.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”

А молодь підводить...

ДВАНАДЦЯТИЙ ГРАВЕЦЬ СТЕБНИЦЬКИХ ФУТБОЛІСТІВ

23 травня, у неділю, відбувся сьомий тур чемпіонату Дрогобицького району з футболу у вищій лізі.
ФК “Стебник” грав на виїзді з командою “Беркут” (Нижні Гаї). Ця команда упродовж двох років грала в обласному чемпіонаті досить успішно. На ігри проти минулорічного чемпіона всі команди настроюються особливо, бо престижно його обіграти.
У ФК “Стебник” стовідсотковий результат в основної команди. Юнаки програли вже вдруге в сезоні. Це говорить про те, що у нашій молодіжній команді йде зміна поколінь, а деякі гравці, які в минулому сезоні стали чемпіонами, зазнались і грають абияк. Тренерові молодіжки Олегові Володимировичу Ориничу треба розібратись з такими гравцями і виправити ситуацію, яка склалась у його команді. Так грати не личить чемпіону. Я як голова СК “Стебник” попросив тренера упродовж тижня провести збори, на яких ми розберемось зі станом команди і зробимо відповідні висновки.
Після того, як наша молодіжка в рівній грі програла 1:2, на поле вийшли основні склади. Відразу кинулось в очі, що у команді господарів грають два футболісти обласного рівня, які виступають за ФК “Миколаїв”. Ми зразу звернули увагу судді на це, а він зателефонував голові федерації футболу п.Кобільнику, і той дав дозвіл тим футболістам грати, мотивуючи тим, що вони вже в обласному чемпіонаті не грають, що їхні карточки є у нього. Ми з цим розберемось. Якщо це неправда, будемо робити певні висновки і звернення до виконкому федерації, щоб розібратись у цьому випадку. Не може такого бути, щоб голова районної федерації футболу, якого вибирали представники усіх команд, приймав односторонньо рішення, яке суперечить регламенту проведення районних змагань з футболу 2010 року.
Гра почалась напружено. Ще скажу, що цю принципову гру обслуговував один суддя, який тільки-но почав судити ігри в районному чемпіонаті. Було допущено багато ненавмисних помилок, і в цілому суддя не впорався зі своїми обов’язками. Відповідні люди із федерації знали, як важко у Нижніх Гаях судити ігри з участю господарів, треба було призначити бригаду суддів, тим більше, що грав минулорічний чемпіон. З цієї ситуації наша команда вийшла з честю, обігравши господарів поля з рахунком 4:1, довівши свою командну силу на футбольному полі.
З допомогою гравців обласного рівня господарі почали активно атакувати наші ворота. Небезпечні моменти виникали один за одним. Але наша команда має вже досвід проведення таких ігор, коли супротивник атакує. Всередині першого тайму з кутового Олег Котик подав передачу, а Олександр Куленич красиво головою забив перший гол у ворота господарів. Вони після голу з подвійною силою почали атакувати наші ворота. Наш захист грав надійно, не допускаючи грубих помилок, а команда упіймала господарів на контратаці, і Гришко забиває другий м’яч. Перший тайм так і закінчився з рахунком 2:0 на нашу користь. На початку другого тайму через помилку нашого захисту один із гравців господарів (№9), який виступає за ФК “Миколаїв”, головою забиває гол у наші ворота. Господарі з подвійною силою після забитого м’яча почали атакувати наші ворота. Тим більше, що всередині другого тайму за розмову з суддею другу жовту карточку отримав Ігор Крижанівський, який був вилучений з поля. Це трошки полегшило гру господарям, і вони почали систематично атакувати наші ворота.
Наша команда за рахунок самовіддачі, досвіду, замін не лише відстояла свої ворота, а забила ще два м’ячі у ворота господарів і в кінцевому результаті обіграла господарів з рахунком 4:1. Ще один м’яч після кутового головою забив Олександр Куленич, а під завісу другого тайму за рахунок своєї індивідуальної майстерності, обігравши весь захист господарів, забив гол Ігор Кіссак, набравши майже оптимальну форму.
Дуже надійно, показавши зрілу гру, відстояв у воротах наш молодий воротар Василь Гаврак. Дуже активно підтримував нашу команду офіційно створений фан-клуб, який у важкі хвилини гри надихав наших гравців на боротьбу за кожний м’яч, і команда віддячила своїм уболівальникам, обігравши свого суперника. Цікаво, що фан-клуб майже повним складом приїхав підтримати свою команду, довівши тим відданість ФК “Стебник”. Це говорить про те, що наша команда дійсно має свого надійного дванадцятого гравця. Так тримати! Коли ми разом – ми непереможні.
У неділю, 30 травня, ми приймаємо своїх сусідів – ФК “Трускавець”.

Осип БАНДУРА,
голова СК “Стебник”

Так тримати!

“ПАТРІОТ”: УСПІХ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

Нещодавно у Дрогобичі відбувся щорічний Міжнародний турнір з кікбоксингу “Весна Тайфуну”, організатором якого був спортивний клуб “Тайфун”.
Турнір росте з кожним роком, розширюється географія клубів і товариств, які беруть участь у ньому. І сам турнір (це моя особиста думка) на теренах Львівської області займає почесне перше місце зі всіх кікбоксерських турнірів.
Цього року на змаганнях були присутні 303 спортсмени з Дніпропетровська, Нікополя, Івано-Франківська, Рівного, Тернополя, Криму, Львова, Мукачевого, Ужгорода, Стрия, Трускавця, Стебника, Дрогобича. Збільшилась спортивна делегація із Польщі. Спортивний клуб “Патріот” (Стебник) представляло 16 спортсменів, а саме: Геличак Степан, Рябов Микола, Паньків Назарій, Онисько Ераст, Михайлюк Микола, Мицик Соломія, Михайлюк Михайло, Язев Роман, Пилип Андрій, Чекпаков Самат, Салабун Лев, Матківський Олег, Кішко Руслан, Мартинович Сергій, Гнатків Анатолій, Перепилиця Максим.
Першими вийшли на татамі наймолодші учасники. Ерік Онисько (9 років) переміг львів’янина, а Микола Михайлюк (також 9 років) переміг спортсмена із Рівного. У півфіналі зійшлись Назарко Паньків та Михайлюк Микола. У запеклій боротьбі переміг останній. Фінальний двобій звів одноклубників - Ониська Ераста та Михайлюка Миколу. Важко було надати комусь перевагу - ніхто не хотів поступатись. Врешті-решт перемогу присудили Миколі.
Мицик Соломія у півфіналі поступилась спортсменці із Рівного, хоча нічим не поступалась. Язев Роман у драматичному фінальному бою програв кікбоксеру із Тернополя. Приємно здивував тренерів Кішко Руслан, який у півфіналі переміг стриянина, а у фіналі - досвідченого Олега Матківського. Анатолій Гнатків у розділі семі-контакт програв фінальну дуель і став другим. Спеціалісти радять Анатолію поміняти розділ на фул-контакт і пророкують великі досягнення.
На висоті був Лев Салабун, який переміг двох кандидатів у майстри спорту, спочатку представника Тернополя, а згодом - і нашого Сергія Мартиновича. Щоправда, Сергій не був у своїй найкращій формі, але це ніяк не зменшує перемоги Лева. Треба у формі бути завжди!
У розділі лоу-кік Микола Рябов позмагався зі стриянином Іваном Гайвановичем, який важчий аж на 24 кг. Миколі в рингу було непереливки, знаю сам, тому що також колись програв цьому велетню зі Стрия. Але Микола молодець, тому що виявив мужність вийти на ринг. Перше місце у розділі фул-контакт здобув Геличак Степан. Також впевнено проводить першу половину сезону Бартош Андрій, який зайняв на цьому турнірі перше місце і вже не вперше цього року привозить медаль у домашню колекцію.
Цього дня перші місця посіли також Перепилиця Максим, Чекпаков Самат (розділ лоу-кік), Язев Роман(розділ лоу-кік), Пилип Андрій (розділ лоу-кік). Михайлюк Михайло (розділ лоу-кік). Рябов Микола (розділ фул-контакт).
Загальна кількість перших місць - 11, других - 6, третіх - 2. Прогрес відчутний не тільки у розвитку турніру, але й у здобутті спортивним клубом “Патріот” перших місць на цьому турнірі. Не хочу зурочити, але позитив є. Тому так тримати, “Патріот”!


Олег ГРИГОРЕНКО,
голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”


Создан 28 мая 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником