Тустань № 1/2010

 
 

Тустань № 1/2010




№1 (503) 1 - 7 червня 2010 року Ціна 25 копійок
www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuktustan@rambler.ru; тел. 067-3678019

Провінційний щоденник

СТУС

Нещодавно Дмитро Стус заявив, що якщо є люди, які хочуть встановлення пам’ятника Сталіну, значить, це треба зробити і ставитися до цього нормально.
Мабуть, ніхто би не звернув уваги на цю заяву, якби не постать Дмитра Стуса, який є сином Василя Стуса, закатованого уже не в сталінських, а в брежнєвських концтаборах.
У нас витворився тип українця, який говорить ніби правильні речі, та ще й посилається на своїх родичів, які віддали своє життя за незалежність України. Ось депутат місцевої ради каже, що його батько загинув в УПА, а вуйко і тета теж були “в лісі”. Але ж я знаю, що цей народний обранець за гроші пороздавав стільки земельних ділянок, що вистачить на безбідне життя навіть його онукам. Або ніби правильні речі говорять Олег Тягнибок чи Володимир Яворівський, але я їм не вірю, бо за кожним словом - нещирість і меркантильні інтереси, і вони для мене не націоналіст і “інженер людських душ”, а звичайнісінькі обивателі, які спекулюють на святих речах.Що ж ви, хлопці, скурвилися, хоча й маєте таких поважних родичів?
Я не знаю, що би сказав Василь Стус з приводу встановлення пам’ятника Сталіну. Можливо, він би погодився з сином, бо воювати з пам’ятниками безперспективно, але при цьому, мабуть, неодмінно додав, що треба водити екскурсії школярів до такого пам’ятника і казати: “Ось, дітки, кат України, який виморив голодом наше селянство, знищив у концтаборах цвіт нації”. Мабуть, Василь Стус серйозно би поговорив з Дмитром і запитав би його, що той робить у Нацраді з гуманітарних питань при Президентові України. Який гуманізм з Януковичем? Це Ганна Герман може тішити себе, що буцімто впливає на Віктора Федоровича і робить з “урки” інтелігента. Як насправді ці “інтелігенти” люблять Василя Стуса, видно на прикладі неприсвоєння його імені Донецькому університету.
Що ж, син за батька не відповідає, але мав би пам’ятати, що “полі-тичні” з “кримінальними” не знаходили спільної мови.

Анатолій ВЛАСЮК

ПРЕМІЇ ГАЗЕТИ “ТУСТАНЬ”

Традиційно на День журналіста оголошуємо лауреатів премій газети “Тустань”.
Лауреатом премії імені Петра Китая став Володимир Турмис, заступник редактора газети “Гали-цька зоря”, - за серію статей у газеті “Галицька зоря” під рубрикою “Р.S.”.
Лауреатами премії імені Стефана Коваліва стали Богдан Британ, кореспондент газети “Вільне слово”, - за вірші високої художньої проби, та Ігор Логин, директор Дрогобицької загальноосвітньої школи № 15, - за багаторічну діяльність на ниві народної педагогіки.
Лауреатами премії імені Віктора Маціва стали Володимир Ключак, редактор інтернет-видання “Трускавецький вісник” і газети “Відродження”, - за серію статей на жіночу тему, і Ярослав Грицик, відповідальний секретар газети “Галицька зоря”, - за серію статей на спортивну тематику в газеті “Галицька зоря”.
Лауреатом премії Анатолія Власюка став Петро Іванишин, доктор філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, - за пропаганду і втілення у життя бандерівських ідей націотворення.
Щиро вітаю лауреатів премії газети “Тустань”, бажаю їм міцного здоров’я, творчих успіхів і нагадую, що кожен з них має можливість претендувати не лише на моральне визнання, а й на матеріальне винагородження.
З Днем журналіста, колеги!

Анатолій ВЛАСЮК

“ТРЕТІЙ ТОСТ” ВІКТОРА МАЦІВА

Минулого тижня побачив світ шостий випуск “Бібліотечки газети “Тустань”. До нього увійшла книга Віктора Маціва “Третій тост. Книга перша”. Це передрук інтерв’ю талановитого журналіста (на жаль, уже покійного) з газети “Вільне слово”. Перед нами постають жінки з їхніми секретами, неповторністю і загадковістю.
Коли я сьогодні перечитую його статті, вкотре переконуюсь, що він був талановитим журналістом. Здається, газета живе одним днем, але в кожній його статті, репортажі, інтерв’ю є щось незбагненне, що не піддається впливу часу. Написано просто, але зі смаком - ні слова забрати, ні додати.
Ні, були в нього і відверті халтури, коли писав заради заробітку, і Віктор цього не приховував, хоча, звичайно, і не пишався цим. Але не це визначало його харизму як людини і журналіста.
Він умів завжди підмітити тонку деталь, яка характеризувала людину. Особливо видно це на прикладі так званих жіночих інтерв’ю. Здається, задає нехитре, просте запитання, як кажуть, без задньої думки, а співрозмовниця розкриває душу, ніби говорить з близькою людиною. Не знаю ні в Дрогобичі, ні на Львівщині, ні в Україні журналіста, який міг бути таким тонким поціновувачем жінок.
Він був неконфліктним чоловіком, вірніше, малоконфліктним, бо таки конфлікти у його житті траплялися з різними людьми, але в більшості випадків Віктор намагався згладити гострі кути, хоча й завжди залишався при своїй думці. Він ніколи не вибачався перед тими людьми, яких скривдив якоюсь своєю дією чи словом, але було видно, що почуває себе некомфортно, хоча гордість не дозволяла йому визнати свою помилку.
Його вирізняло особливе ставлення до жінок. Здавалося, він хотів завоювати всіх і одразу. Але з його боку не було нахабства, і виходило природнім, що жінки відповідали йому взаємністю й закохувалися в нього. Ба, більше! Воювали за Віктора між собою. Чи кохав він когось по-справжньому? Ніколи про це не говорив, і тому цю таємницю навіки поховав у своєму серці.
Попри те, що Віктор Маців мав багатьох друзів, знайомих, колег, по-чував себе самотнім на цьому світі. Навіть коли сміявся, глибокий сум таївся в його очах. Втім, мабуть, він прекрасно розумів, що не всі ті, хто назвалися друзями чи колегами, є такими насправді. Одна справа перехилити з кимось чарку, інша - допомогти людині в скрутну хвилину. Від усвідомлення цієї істини його самотність лише поглиблювалася.
У рідкісні хвилини він був відвертим, хоча відчувалося, що хоче вилити свою душу, але в останній момент стримувався.
Він мужньо переносив хворобу, хоча, мабуть, лише в останні дні життя усвідомив, що приречений, і багатьом казав, що вже більше з ними не побачиться.
У нього завжди була проблема з грішми. Так завжди буває з талановитими людьми. Ось чомусь нездари, сірятина такої проблеми не мають і навіть не знають, що з тими грішми робити. Віктор працював як проклятий, довбав одним пальцем, як дятел, комп’ютерну клавіатуру (так і не хотів перевчитись, аби друкувати двома руками) - а грошей все одно було катма...
До видання цієї книги долучилися Анна Луців, Орест Хандоняк, Сергій Розора, Олексій Радзієвський, Ярослав Лаврик, Богдан Іванців, Богдан Хамандяк, Ольга Павець, Анна Корягіна, Олександр Магльона, Євгеній Шильник, Андрій Голодненко, Руслан Сич, Роман Ощипок, Валерій Губерський, Ігор Куцопей, Володимир Коваль, добродій, який побажав залишитися невідомим.

Анатолій ВЛАСЮК

ІГОР ЛОГИН: “СТЕПАН БАНДЕРА - ГЕРОЙ У НАШИХ ДУШАХ, НАРОДНИЙ ГЕРОЙ”

Ігор Львович Логин - відомий у Дрогобичі чоловік. Він - директор загальноосвітньої школи № 15, депутат міської ради, керівник фракції Конгресу українських націоналістів. Ми розмовляємо з ним про присвоєння школі, якою він керує, імені Героя України Степана Бандери і про труднощі, які виникають на цьому шляху,
- Ігоре Львовичу, вже декілька разів мені доводилося чути, що п’ятнадцята школа носить ім’я Степана Бандери. Коли їй присвоїли це ім’я?
- 27 квітня цього року на засіданні трудового колективу ми прийняли рішення про присвоєння школі імені Героя України Степана Бандери. Нас підтримали батьки. Однак це лише перший етап. Треба зібрати низку документів, які представити міністерству освіти і науки. Потім нас повинна підтримати сесія міської ради і своє слово сказати обласна держадміністрація.
- Чому школа обирає саме це ім’я?
- Педагогічний колектив нашої школи упродовж багатьох років має тісну співпрацю з Братством ОУН-УПА, Спілкою політв’язнів. Ми запрошуємо ветеранів національно-визвольних змагань на свята. В нас є зібрана достатня кількість матеріалів саме про участь політв’язнів і ветеранів ОУН-УПА. Тобто десь ми прив’язали участь у позакласній і виховній роботі, саме національно-патріотичне виховання до проблеми присвоєння школі імені Степана Бандери.
- Чи є перспектива, що школі дійсно нададуть ім’я Степана Бандери, зважаючи на те, що міністерством керує відомий українофоб Дмитро Табачник?
- Бачите, ми не єдині. І десята школа прийняла рішення про присвоєння школі імені Євгена Коновальця, чотирнадцята школа - Дмитра Грицая, гімназія - Богдана Лепкого, дев’ята - братів Кіцилів. Яким буде рішення міністерства, я не знаю, хоча Дмитро Табачник казав, що якщо є рішення трудових колективів, міської громади, то вирішення подібних питань буде позитивним. Побачимо, як буде насправді.
- Ви - член Конгресу українських націоналістів, і тому нема нічого дивного, що ви за присвоєння школі імені Степана Бандери. А якщо на Сході України якийсь комуніст, директор школи, запропонує присвоїти своєму навчальному закладу, скажімо, ім’я Леніна? Чи не йде в такому випадку мова про політизацію школи?
- Бачите, 2009 рік - це був Рік Степана Бандери, ми святкували сторіччя від дня його народження. 2010 рік - це Рік Героїв України. І, можливо, тут і є якась політична складова. Ми свідомо беремо на себе повноту відповідальності й сподіваємось, що з присвоєнням школі імені Героя України Степана Бандери десь підніметься і престиж Провідника ОУН, бо я як директор і член Конгресу українських націоналістів вважаю, що Степан Бандера герой у наших душах, народний герой.
- Чи не обговорювалися в педколективі пропозиції щодо надання школі інших імен?
- Так, пропонували надати школі ім’я Тараса Шевченка, оскільки ми знаходимося на вулиці, яка носить його ім’я. Інша пропозиція була присвоїти школі ім’я В’ячеслава Чорновола, бо недалеко стоїть йому пам’ятник. Але ми зупинились все-таки на імені Степана Бандери. Я не бачу в цьому нічого злого. Я вважаю, що це буде хороший приклад утвердження національної ідеї, утвердження народних героїв. І це говорить про те, що Україна є, вона буде, і ми віддаєм повагу тій людині.
- Як Ви ставитеся до того, що Віктор Ющенко присвоїв Степанові Бандері звання Героя України?
- Степанові Бандері тісно серед тих Героїв, які вже отримали це звання, бо не всі з них є дійсно Героями України. І мене болить, і болить багатьох людей, що справді Герой України Степан Бандера опинився в такій ситуації. Ми чекали, що Віктор Ющенко присвоїть Степанові Бандері це звання на його сторіччя. Я пригадую, скільки тоді зібралося людей, десь до п’яти тисяч, а, може, й більше, на такій невеличкій території у його родинному селі, була й делегація нашого міста. І Ющенко тоді боявся присвоїти Бандері це звання. Можливо, він тоді ще так не думав, але зробив це між першим і другим туром президенстських виборів, і це була несподіванка.
- Це був як політичний аванс виборцям на місцевих виборах?
- Так. Степанові Бандері не потрібно цього звання, бо він справді є Героєм України. І тут ще політичне збурення відбулося, бо присвоєння цього звання одразу подіяло на Схід. Якщо ми говоримо про 750 тисяч різниці між Януковичем і Тимошенко, то, напевно, там є левова частка тих людей, які боялися цього, не хотіли цього. Ющенко фактично зіграв на Януковича отією позицією “проти всіх”, присвоєнням Степанові Бандері звання Героя України. Десь зрозуміло, що поляки неоднозначно ставляться до цього, Росія. Але ж всі знають, що суду над УПА не було на Нюрнбергському процесі, документів, що Бандера - злочинець, колабораціоніст, немає. Крім того, всі знають, що він був знищений і як був знищений - агентом КГБ Сташинським. І Сташинського засудили на вісім років після суду 1962 року в Карлсруе. І та трагічна ситуація з його дружиною, дитиною... Всі знають, що Бандеру знищили як ворога СССР. Степана Бандеру поховали на німецькій землі, але тіло його, власне, землі не торкається. Будемо сподіватися, що з часом його перепоховають в Україні.

Анатолій ВЛАСЮК

ДО ПОДІЙ В ІЧКЕРІЇ-ЧЕЧНІ

Мовчите, “державці”, мовчите.
А ні слова, а ні пари з вуст
за Чечню, де крила розпростер
з міркою московлення прокруст.

Власний вимір в нього на усе.
І ніхто для нього не указ.
У масакрі весь його процес:
Там урве, там укоротить враз, -

Аж парує кров’ю чорний сніг,
На якім покремсані тіла.
Стоси жертв. І ляскає батіг
в кігтях двоголового орла.

То одвічний москалевий чин, -
що не по його, шматує: - зась!
А малоросійщина мовчить -
макіяжить під московську грязь.

Вмент забули, як Батурин днесь горів,
Як багнетив Крути Муравйов,
Як у тридцять третьому хохлів
їла смерть, під сталінське: - дайош!..

Мало вас ярмили, що волів.
Мало вам кухонності розмов...
Знову смерть - за праведності гнів.
Знов “одноязичіє” - для мов.

Знову пута путіни несуть -
прагнуть збити гори до рівнин,
не пустить Чечню на вольну путь,
на яку ступив свободи син.

Він, що вовк, якого я люблю, -
бо не лиже п’яти хазяям
і не терпить зверхності приблуд,
що нахабні гірше, аніж хам.

Син Чечні нашийник не сприйма,
бо для нього Воля, - над усе.
А братва хохляцька надніма,
сухарі з водою в буді ссе.

То ж допоки, браття, ще мовчать, -
коли брата Волі ріже кат.
Нині в брата стогне дитинча, -
завтра плач прийде до наших хат...

Мовчите, “державці”, мовчите.
А ні слова, а ні пари з вуст
за Чечню, де крила розпротер
з міркою московлення прокруст.

В’ячеслав УМНОВ

МЕНШОВАРТІСТЬ МИКОЛИ ГУКА

Міський голова Дрогобича Микола Гук у стилі типового імпрезіоніста (любителя імпрез - визначення Василя Іванишина) постійно хизується власним націоналізмом.
Він не розуміє, що, скажімо, надання вулиці імені Степана Бандери чи встановлення погруддя Шухевича в приміщенні ратуші на тлі нівеляції національної ідеї свідчать радше про шароварщину та малоросійське мислення лішнянського провінціала, ніж про бандерівський дух.
Оці шароварщина і малоросійське мислення яскраво проявляються, коли Микола Гук, який, до речі, народився одного дня, хоча й в різні роки, з Чорноморським флотом Росії (випадкових співпадінь не буває, панове!), вкотре прогинається перед світовим жидівством. А те, що світове жидівство добряче наклало лапу на національно-революційний за духом Дрогобич, - доконаний факт. Так, мер фактично пожалкував на оперативній нараді, що у шкільній програмі не вивчають творчість Бруно Шульца. І слава Богу! Не слід засмічувати дітям мізки творіннями хворої людини. Чомусь мер не поцікавився, чи вивчають у школі твори, скажімо, нашого краянина Стефана Коваліва, який писав правду про жидів...

Анатолій ВЛАСЮК

БОГДАН ЮЗЕФІВ: “УПЕРШЕ В УКРАЇНІ МИ ХОЧЕМО ЗАПРОПОНУВАТИ ГРОМАДСЬКУ ЕКСПЕРТИЗУ РІШЕНЬ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”

Мабуть, багатьох не задовільняє діяльність влади. А ось реальних впливів на прийняття нею рішень ми не маємо. Виконати цю роль можуть громадські організації, які складають основу громадянського суспільства в будь-якій цивілізованій країні.
Схоже, у Дрогобичі теж розпочався громадянський рух. Яскравий приклад цьому – діяльність громадської організації “Дрогобицька громада”, яку очолив Богдан ЮЗЕФІВ. Ми розмовляємо з ним про перші успіхи й проблеми “Дрогобицької громади”.
- Пане Богдане, ось уже майже півроку “Дрогобицька громада” воює з владою щодо тарифів на житлово-комунальні послуги. Чи маєте якісь успіхи?
- Наша громадська організація лобіює інтереси мешканців Дрогобича у питаннях житлово-комунальних послуг. Є певні зрушення у цьому питанні. Так, прокурор міста після нашого запиту вніс протест щодо незаконного підвищення тарифів і цим зупинив рішення міської ради. Чекаємо, як влада відреагує на цей протест і які прийме рішення щодо тарифів. Ми вважаємо, що це рішення є нечинним, і хочемо зобов’язати дрогобицьку владу організувати роботу з заключення договорів і складення відносин мешканців з будинковими управами згідно діючих на сьогодні документів.
- Що Ви маєте на увазі?
- Мова йде про Постанову Кабінету Міністрів України № 529, в якій чітко прописані структура формування тарифів і порядок їх формування. Жеківці повинні провести збори окремо з мешканцями кожного будинку, запропонувати людям послуги, а люди повинні визначитися з переліком послуг, які вони вважають за потрібне, аби їм надавали. Слід роздрукувати вартість цих послуг по кожному будинку окремо. Після цього, погодивши всі питання, треба заключити з кожним мешканцем договір і на таких договірних умовах виконувати зобов’язання: мешканці – свої, будинкові управи – свої.
- Ви вважаєте, що таким чином можна вплинути на будинкові управи?
- Ми вважаємо, що це навчить будинкові управи не трактувати себе як монополіста і організацію, від якої усе залежить. Це звичайне комунальне підприємство, яке має можливість надавати людям певні послуги, і мешканці повинні цим скористатися.
- Але чи матиме громада вплив на формування таких рішень тими ж будинковими управами, міською владою?
- Це дуже важливе питання. Ми хочемо, щоб громада мала вплив на формування таких рішень. З цією метою вперше в Україні ми хочемо запропонувати громадську експертизу рішень виконавчої влади. Такі співпраця і контроль з боку громади над діями виконавчої влади передбачені Указом Президента України і Постановою Кабінету Міністрів. Ми неодноразово зверталися до міського голови Миколи Гука, однак це не дало жодних результатів, тому ми змушені були звернутись у прокуратуру, і прокурор виніс відповідне подання. Ми наполягатимемо на проведенні експертизи рішень виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо формування тарифів.
- Дехто трактує діяльність “Дрогобицької громади” як війну з будинковими управами.
- Ні, про війну мова не йде. Навпаки – ми хочемо допомогти ЖЕКам. Адже вони пропонують людям послуги, від яких можна і відмовитись. Мешканці повинні задуматись про альтернативу цим послугам. Якщо ти хочеш утримувати свій будинок, то повинен подумати про створення об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). А нині влада фактично насильно штовхає людей в такі ОСББ. Проте, згідно закону, будинкова управа повинна спочатку зробити капітальний ремонт, а потім вже можна говорити про ОСББ. Чи в стані вона це здійснити? А коли мешканці візьмуть на себе частину відповідальності, то, можливо, з часом доростуть до того, щоб створювати свої об’єднання.

Анатолій ВЛАСЮК

МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР “ОРА”
ПРЕДСТАВЛЯЄ ЕКСКЛЮЗИВНУ ПРОГРАМУ “ГРАЦІЯ”

Для групи, що починає працювати з 05.06.2010 р. – ціна акційна !!!!!!!!

Ця програма розрахована для жінок і чоловіків, які дбають про своє здоров’я, усвідомлюють, що за один рік через неправильне харчування, екологію, стреси, воду ми накопичуємо в організмі від 7 до 15 кг шлаків і токсинів. Це негативно відображається на нашому самопочутті, порушує обмінні процеси, гормональний баланс, а загалом зменшує тривалість повноцінного, енергійного життя на декілька років.
У програмі використано комплексний підхід до духовного, душевного та фізичного здоров’я людини, поєднано знання як найсучасніших досягнень у медицині, так і нетрадиційні методи лікування. З нашої практики є результати “пострункішання” за один тиждень від 3 до 7 кг та значного покращення самопочуття, прилив сил та енергії, нормалізація обмінних процесів. Ефект зберігається близько 3-5 років.
Програма включає:
І. Консультацію фітотерапевта.
Комп’ютерне діагностичне обстеження організму.
Курс лекцій-навчань:
“Підхід до системного очищення організму з точки зору психосоматичної медицини”
ІІ. Про здорове харчування, дієтотерапію.
Дихальну та гармонізуючу гімнастику.
Правильний питтєвий режим, значення здорового способу життя.
Психоемоційне розвантаження, індивідуальна психологічна корекція.
ІІІ. Озонотерапія.
ІV. Детокс (очистка організму апаратним методом).
V. Nuga Best (ліжко-масажер).
ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ 999 ГРН.
Фітотерапія за вибором:
на основі продукції фірми “Стевії”;
на основі медової продукції;
на основі продукції фірми “Тенторіум”;
на основі продукції фірми “Вівасан”;
на основі продукції фірми “Амріта”.
Подаруй 7 днів для свого здоров’я, краси та молодості!
Один з найефективніших та швидких способів оздоровлення!
Додаткова інформація за телефоном: 2-23-71, 2-26-45 та 0981342477.
Група формується за попереднім записом, кількість учасників програми обмежена.


ВІД РОМАНА ІЛИКА ДО ОЛЕГА ПІНЧУКА

ЧИ ХОЧУТЬ ВЧИТЕЛІ, АБИ РОМАН ІЛИК СТАВ ГОЛОВОЮ ЛЬВІВСЬКОЇ “БАТЬКІВЩИНИ”?

Йой, вар’юють наші люди, якщо мова йде про хлібне місце. Особливо це стосується політики, бо політика - то є великий бізнес. Нещодавно навколо імені Романа Ілика розгорівся скандал. Наш краянин народився у Бориславі, має свою стоматологічну фірму в Дрогобичі, а нині працює заступником голови Львівської обласної ради. Відтак директорів та вчителів низки шкіл Самбірського району змушують підписувати лист-звернення до Юлії Тимошенко на підтримку Романа Ілика як кандидата на посаду голови Львівської обласної організації партії ВО “Батьківщина”. Останнім часом бізнес-крило ВО “Батьківщина”, яке не зуміло зварити каші з нинішнім лідером Іваном Деньковичем, вдалося до активного тиску на голів первинних партійних осередків, змушуючи їх підтримати кандидатуру Романа Ілика у ході звітно-виборчої конференції партії. Вочевидь, до таких дій бізнесменів змушує слабка позиція та невпевненість у тому, що результати голосування будуть на їхню користь. Проте, як повідомляють деякі інтернет-видання, Роман Ілик будь-якими методами планує довести Юлії Тимошенко, що має беззаперечну політичну підтримку серед однопартійців. Однак частина директорів та вчителів шкіл висловила свій протест проти таких дій. З огляду на це, керівники освітніх закладів вирішили звернутися через засоби масової інформації до Президента України Віктора Януковича як гаранта Конституції з проханням захистити їх від спроб політичного впливу, який здійснюють державні службовці, водночас давши оцінку правомірності таких дій. Також директори шкіл просять Президента захистити їхнє право вільного вибору, яке є невід’ємною частиною нашого суспільства. Чи агітували на Дрогобиччині за Романа Ілика як імовірного лідера обласної “Батьківщини”, наразі невідомо, хоча могли це робити, сподіваючись на певні преференції для себе. Про якісь моральні принципи тут, звісно, не йдеться, бо політика і мораль, як каже моя Стефка, - речі несумісні.

У СТЕБНИКУ ЗНИКЛИ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ

На сесії депутати прийняли рішення про заміну печатки Стебницької міської ради. Ні, вона не зникла, просто на ній був напис, що це міська рада народних депутатів. За словами керуючого справами Ігоря Говірка, таких написів уже не існує з 1991 року. За великим рахунком, будь-яке рішення сесії, прийняте з цього часу і закріплене печаткою, можна анулювати в судових засіданнях.

ДО ЄВРО-2012 ЗБУДУЮТЬ ДОРОГУ СТРИЙ-ТРУСКАВЕЦЬ?

“Першочергове завдання на сьогодні – будівництво якісної дороги між Трускавцем та Стриєм. Ми по-ставили завдання керівництву області, і ми це профінансуємо, щоб від Львівського аеропорту до порогу готелю у Трускавці можна було дістатися за годину”, - заявив 25 травня під час брифінгу у Львові віце-прем’єр-міністр України з питань Євро-2012 Борис Колесніков. Він сказав: “Враховуючи дефіцит національного бюджету, борги попереднього уряду, у виборі пріоритетів для фінансування ми керуємося принципом найнеобхіднішого. Найнеобхідніше для Львова – стадіон і аеропорт. Щодо доріг, то питання номер один – дорога між Львовом і Трускавцем, особливо відрізок від Трускавця до Стрия у 28 кілометрів. Після вирішення цього питання можна буде братися за наступні”. Віце-прем’єр акцентував: “Коли ми вирішимо питання сполучення між Львовом і Трускавцем, ми закриваємо усі питання УЄФА до Львова щодо готельного господарства. Адже дефіциту місць немає”.

ВЕСНЯНІ ПАРТІЙНІ ПЕРЕЛЬОТИ

Весна - пора перельотів. Партійних. Так, заступник міського голови Стебника Лілія Шологон і депутат Стебницької міської ради Марія Губицька вийшли із “Нашої України” і вступили в Партію захисників Вітчизни Юрія Кармазіна, яка тяжіє до Юлії Тимошенко. А депутати-“порсти” Олег Ковальчин і Орест Лобос все більше тяжіють до партії Гриценка. Що ж, це вірна ознака того, що наступні вибори вже не за горами.

ПЕТРО СТАРОСОЛЬСЬКИЙ СТАРТУВАВ У БОРОТЬБІ ЗА КРІСЛО СТЕБНИЦЬКОГО МЕРА?

Стебничанин, депутат Дрогобицької міської ради, начальник управління Держкомзему України у Дрогобицькому районі Петро Старосольський на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради зробив запит, в якому попросив підтримки і захисту міського голови Миколи Гука і міської ради від неправомірних дій щодо нього з боку одного з депутатів обласної ради та його партнерів по бізнесу. Як заявив депутат, його компрометують, постійно погрожують звільненням з роботи, а останнім часом - навіть фізичною розправою за те, що він відмовився взяти участь в земельних махінаціях. Мова йде про продаж через нібито підставних осіб земельних ділянок у Дрогобицькому районі, які межують із Трускавцем, під будівництво готелю та житлового масиву. З цим Петро Старосольський пов’язує і дворазове обкрадання його службового кабінету і сейфу, звідки зникли значна сума зарплати, бланки актів права власності на землю, кутовий штамп і печатка. Депутати шляхом поіменного голосування прийняли заяву з приводу депутатського запиту Петра Старосольського, яку буде скеровано в органи державної влади, силові структури та до Львівської облради. Це питання порядку денного депутати вирішили розглянути у закритому режимі, та згодом таки запросили до зали журналістів. Не виключено, що Петро Старосольський буде балотуватися на міського голову Стебника, а історія з його сейфом у багатьох викликає сумніви.

У БОРИСЛАВІ ХОЧУТЬ ОБЛІКУВАТИ ВОДУ

Найболючішою проблемою водопостачання Борислава та курортного селища Східниці є непомірно великі непродуктивні втрати води. Із більш як 20 тисяч кубічних метрів, які щоденно подається на місто, населення споживає її трохи більше 3,5 тисяч кубометрів. Решта, а це майже 17 тисяч кубів, невідомо куди зникає. І ось у структурі міського водоканалізаційного господарства утворене дочірне підприємство “Бориславводосервіс”, директором якого став депутат Бориславської міської ради Ігор Дзебас. Підприємство надаватиме послуги зі встан-влення водомірних вузлів і проводитиме повірку засобів обліку води для населення, бюджетних організацій та інших споживачів у Бориславі та Східниці. З одного боку, добре, що будуть контролювати, куди втікає вода, але викликає сумнів, чи вдасться дійсно це зробити. Дехто навіть каже, що створена ще одна структура для відмивання грошей. А ось кардинальної проблеми, пов’язаної зі встановленням нових труб, аби вода не витікала куди не слід, розв’язати не зможуть.

ГОРІЛКА - ЦІЛОДОБОВО

Голови ОСББ у Стебнику стверджують, що горілку можна придбати практично у будь-яку годину доби. Виникають питання: а чи мають питейні заклади відповідні ліцензії і куди дивиться міліція? Крім того, після десятої години вечора дуже важко почувати себе в безпеці, бо можна стати жертвою п’яних молодиків. Мабуть, владі та міліції вигідно, аби в Стебнику пили.

ВУЛИЦЯ ІНВЕСТИЦІЙНА

Не шукайте вулиці з такою назвою на карті Стебника. Але деякі дотепники пропонують перейменувати вулицю Трускавецьку на вулицю Інвестиційну, сподіваючись, що потенційні інвестори із сусіднього Трускавця нарешті здійснять капітальний ремонт цієї вулиці. Щоразу влада і фірми, з якими вона заключає контракт, втоптують у болото десятки тисяч гривень, а дороги як не було, так і нема. Цікаво, що жоден із можновладців ще не заплатив із власної кишені за свою безгосподарність. Чи занадто багато дармових грошей осіло в цих кишенях?

ЖАБА - СИМВОЛ УКРАЇНСТВА?

Колишній дрогобичанин, відомий скульптор Олег Пінчук спорудив двометровий пам’ятник жабі, який незабаром встановлять у центрі Києва. Він каже: “Той, хто поцілує жабу, незабаром одружиться. Таке народне повір’я”. Втім, гості столиці думатимуть інакше, адже жаба вже давно стала символом українства, зокрема ревнивого ставлення до чужих успіхів і багатства. Недаремно ж ми кажемо: “Жаба дусить”. Декілька років тому Олег Пінчук прославився тим, що виготовлені ним статуетки “Прометей Престиж” упродовж семи років вручали на акціях “Людина Року”, однак гонорарів авторові не платили. Він змушений був навіть подати до суду, щоб від-новити справедливість.
Ось така фільозофія, пані та панове...

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ

“Тустань”
Незалежний опозиційний часопис
Виходить з червня 1992 року
Реєстраційне свідоцтво
ЛВ №231 від 21 березня 1995 р.
Засновник, видавець і редактор
Анатолій ВЛАСЮК
Обсяг 0,5 друкованого аркуша
Наклад - 350 примірників
Надруковано у КП “Бориславська міська друкарня”
Передрук матеріалів без письмового дозволу
редакції заборонений


Создан 31 мая 2010



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
--- 22 окт 2010 ответить
молодці
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником