Воля громади № 8

 
 

Воля громади № 8




Слово редактора

ЗРАДНИКИ

Парламентська коаліція “Стабільність і реформи” зараз налічує 257 депутатів, з них 20 перейшло з фракції БЮТ і 14 - з фракції “Наша Україна - Народна Самооборона”.
Якби в нинішньому таборі опозиції не виявилося зрадників, то неважко підрахувати, що коаліція Партії регіонів-Блоку Литвина-Комуністичної партії взагалі би не відбулася, адже нараховувала б лише 223 “штики” за необхідного мінімуму в 226 голосів. Політичні експерти вважають, що з табору Ющенка і Тимошенко найближчим часом до коаліції переметнеться ще 16 народних депутатів України.
Звичайно, цього би не сталось, якби Юлія Тимошенко ретельно підбирала депутатів до списку блоку, який носить її ім’я, а Ющенко відверто не потурав переходу “своїх” депутатів до коаліції більшості. Неофіційний представник колишнього президента в парламенті Олександр Третьяков узагалі висловився за розпуск фракції “Наша Україна - Народна Самооборона”, свідомо натякаючи на поповнення рядів коаліції.
На місцях теж доволі наплодилося зрадників. Звичайно, можна по-різному ставитися до цього слова, але зрадник і в Африці зрадник. Якщо ти йшов до влади від однієї політичної сили, а переметнувся після виборів до тих, хто виграв, то бодай попроси у людей вибачення, покайся, а не чини так, ніби нічого не сталося.
Своїх тридцятисрібників має і Стебник. Декілька колись активних діячів “Нашої України” перейшло до Партії регіонів. Я не збираюся їх засуджувати чи виправдовувати, бо людям без моралі все одно кому служити. Це не зрада ідеології, бо яка вже там ідеологія в “Нашій Україні” чи БЮТі, як, зрештою, в Партії регіонів чи в політичних силах Тігіпка або Яценюка. Шкурні інтереси так і пруть, так що з такими людьми навіть вітатися не варто.
Але поштовхом відходу стебницьких нашоукраїнців до Партії регіонів чи інших політичних сил послужила безхребетна позиція керманича місцевої партійної організації Геннадія Куцана. Я теж не збираюсь засуджувати його чи виправдовувати, бо кожна людина сама стелить собі долю. Подейкують, що він заплатив Романові Калапачу, аби залишитись при посаді. Я в це не вірю, хоча й не можу пояснити, яким дивом він таки залишився й зараз прогинається перед мером. Останнє слово залишається за його однопартійцями й стебничанами, які мають дати йому оцінку на виборах. Як і іншим зрадникам.

Анатолій ВЛАСЮК

Альтернатива владі

СТЕБНИК ЗРОБИВ ПЕРШИЙ КРОК ДО ТОГО, АБИ СТАТИ ЄВРОПЕЙСЬКИМ МІСТОМ

У неділю, 20 червня, в Стебнику відбулася подія, про яку мало хто знав, а якщо й знав, то не звернув на це належної уваги, - перший етап Другого форуму громадських організацій міста.
Як зазначив голова ініціативної групи з проведення цього зібрання Павло Побережний, Перший форум, який відбувся 2008 року, вирішив створити в Стебнику потужну єдину силу, яка би об’єднала громадські організації міста. За цей час була проведена велика чорнова робота, якої, можливо, й не було видно неозброєним оком. Головне, що в міру своїх можливостей громадські організації, незважаючи на труднощі, все-таки працювали, а деякі навіть відновили свою діяльність.
Павло Побережний зазначив, що потреба об’єднати зусилля громадських організацій є необхідною. На жаль, громада в багатьох випадках є байдужою, але не треба нарікати на стан справ, а слід щоденно працювати, аби подолати наслідки тієї кризи, яка нині є у Стебнику.
На Другому форумі громадських організацій Стебника виступив голова Дрогобицького об’єднання громадських організацій “Дрогобицька громада” Богдан Юзефів. Насамперед він наголосив на тому, що не треба прагнути до масовості, головне, щоб представники громадських організацій діяли свідомо на користь громади. У “Дрогобицькій громаді” об’єдналося шість громадських організацій міста.
Богдан Юзефів сказав, що, скажімо, в “Нашій Україні” чи БЮТі є не більше членів цих партій, ніж у громадських організаціях, але саме партійці йдуть до влади, відштовхуючи інших, нав’язуючи свою думку, а ми мовчимо.
“Дрогобицька громада” працює вже вісім місяців, має певні успіхи. Скажімо, вперше в Україні провела громадську експертизу щодо надання житлово-комунальних послуг мешканцям Дрогобича. В результаті було встановлено, що люди переплачували на 30-50 відсотків більше, ніж реальні послуги були надані. Прокурор вніс протест на рішення виконкому про підвищення тарифів. Зараз “Дрогобицька громада” здійснює громадську експертизу оренди приміщень. Навіть неозброєним оком видно, що тут діють корупційні схеми.
Богдан Юзефів переконаний, що владу можна змусити працювати на себе через громадські слухання. Так сталося в Дрогобичі, коли “Дрогобицька громада” ініціювала проведення декількох подібних громадських слухань, на яких внесла конкретні пропозиції. Голова “Дрогобицької громади” запропонував стебничанам допомогу в експертизі тарифів, юридичні консультації.
Голова Асоціації підприємств і підприємців Стебника Богдан Уневич зазначив, що влада в особі Романа Калапача шукала різних зачіпок, аби форум не відбувся, і зачитав проект Договору між громадськими організаціями, а колишній міський голова Василь Пецюх - проект Звернення до громади міста.
Учасники форуму вирішили провести другий етап, на якому підписати ці документи й створити Стебницький громадський рух, до якого можуть приєднатися всі, хто забажає. Альтернатива офіційній владі створена, а Стебник зробив перший крок до того, аби стати європейським містом, адже саме в Європі громадські організації видіграють вирішальну роль у місцевому самоврядуванні.

Анатолій ВЛАСЮК

САМ ПАН - САМ ДУРЕНЬ?

Як казав герой одного фільму, “збулась голуба мрія ідіота” - Роман Калапач фактично одноосібно керує Стебником. Щоправда, колись стебницькі війти робили те саме, в них не було громіздкого штату, як зараз, а справи йшли добре. На жаль, некомпетентному господарникові Романові Калапачу, який, м’яко кажучи, неналежним чином використовує бюджетні кошти (один так званий ремонт доріг чого вартує!), це не загрожує, але факт залишається фактом: секретар міської ради Геннадій Куцан знаходиться у відпустці, перший заступник мера Богдан Асафат - на лікарняному (за його словами, в нього не хочуть брати листки непрацездатності - готують на звільнення?), ще один заступник Лілія Шологон теж фактично відсторонена від посади. Залишився, правда, керуючий справами міськвиконкому Ігор Говірко, який свого часу, будучи депутатом, голосував за відставку Романа Калапача, а тепер вірно виконує всі його розпорядження, навіть якщо вони суперечать чинному законодавству.

ЛІЛІЯ ШОЛОГОН ПОВЕРТАЄТЬСЯ?

Заступник міського голови Лілія Шологон подала позовну заяву до суду. Вона не згідна зі скороченням її посади у штатному розписі Стебницької міської ради. Суддя Зоряна Павлів запропонувала сторонам “не робити публіки” на всю Україну, але Роман Калапач гордо відхилив цю мирну пропозицію. Перше судове засідання по цій справі має відбутися 2 лип-ня.

КАЛАПАЧ СФАЛЬСИФІКУВАВ РІШЕННЯ СЕСІЇ?

П’ять депутатів Стебницької міської ради звернулися до Дрогобицького міжрайонного прокурора Олега Соболя з заявою. Вони стверджують, що в одному з розпоряджень Романа Калапача була вчинена фальсифікація та підроблено рішення останньої сесії Стебницької міської ради. Зокрема, мова йде про затвердження структури виконавчих органів. Народні обранці вимагають притягнути винних до кримінальної відповідальності. Серед “винних” може опинитися не лише Роман Калапач, а й секретар ради Геннадій Куцан.

Найстарша стебничанка

ЮЛІЮ ФЕДИНУ НАГОРОДИВ БОГ ЩАСТЯМ ДОВГОЛІТТЯ

Попри усі життєві випробування, які судилося перенести найстаршій нині мешканці Стебника Юлії Фаримі, на свої дев’ятьдесят дев’ять літ (п’ятого травня 2011 року нашій бабусі виповниться рівно сотня) вона виглядає просто чудово! Мабуть, тому що генерація наших предків була значно міцнішою та витривалішою за “геномодифікованість” сьогоднішнього покоління. Дай Боже, щоб і надалі бабуся залишалася такою ж життєрадісною, повною енергії та бадьорості, як сьогодні.

МІСЦЕВА ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ НЕ ПОМІЧАТИ ПАНІ ЮЛІЮ

Як співає відомий широкому загалу Вахтанг Кікабідзе, “мої роки – моє багатство”. Багатство п. Юлії – це її сім’я: син Мирослав (на жаль, донька Віра вже покійна), чотири онуки, семеро правнуків і одна праправнучка (дворічна Вірунька).
Мешкає Юлія Іллівна у власній оселі на вулиці М.Заньковецької, яку будувала разом з чоловіком (нині покійним) п.Михайлом. Сьогодні тут проживають її син Мирослав та невістка Лідія. Мало не щодня навідують бабусю правнуки – 14-річна Ліда, 5-річний Славко, 12-річний Михайлик (якого назвали в честь дідуся, оскільки народився з ним в один день – десятого листопада), та 5-річна Софійка. Це діти бабусиних онуків Ігоря та Олега (дітей п.Лідії та п.Мирослава). Діти Любомира та Лілії (онуків покійної доньки п.Віри), на жаль, не так часто навідуються, оскільки проживають далеченько. Правнуки Петрусь та Ольга (діти онука Любомира) навчались у Києві, де і залишилися працювати. Онука Лілія виїхала на роботу в Росію (у Підмосков’я). Згодом вийшла заміж і залишилась там проживати разом з сином Павлом. Маленька Вірунька, яку назвали в честь бабусі Віри, також народилася в Росії.
Та, незважаючи на відстань, онуки та правнуки за бабусю не забувають – часто телефонують, надсилають листівки, щороку вітають з уродинами.
Та, на жаль, владоможці, як стверджує син Мирослав, жодного року не вітали п. Юлію з уродинами. Сумніваюся, що влада взагалі знає про існування найстаршої за віком стебничанки. А якщо й знає, то намагається не помічати. А шкода. Хіба так багато в Україні проживає людей 1911 року народження? Можливо, як виповниться сотня, то спроможуться привітати. А поки що – де вже владі до бабусиних іменин, коли тут стільки клопотів з перестановкою кадрів?..

ПОПРИ УСІ ЖИТТЄВІ НЕГАРАЗДИ ЗАЛИШИЛАСЯ ЖИТТЄРАДІСНОЮ ТА МОТОРНОЮ

Тиха ошатна вуличка на Панській Горі, справжня домашність оселі та добродушні господарі – моє перше враження від знайомства з бабусею. Вишивки, обруси – все в українському стилі. Та й бабуся, слава Богу, нівроку, моторна. Сама ще спроможна ходити по хаті.
- Декілька днів поспіль навіть виходила на вулицю, по-господарськи оглядала своє обійстя, - пригадує син Мирослав.
Невістка Лідія каже, що п.Юлія завжди була життєрадісною, цікавилася сьогоденням, навіть колишнього Президента Віктора Ющенка та прем’єр-міністра Юлію Тимошенко впізнавала в теленовинах.
- Усім допомагала мудрими порадами, - пригадує п.Лідія. - І була справною куховаркою. Раніше бабуся проживала у покійної доньки Віри. Але ж як смачно варила! Доводилося і на дві сім’ї. Нам усе було ніколи, завше на роботі. А вона і зварить, і онуків догляне. А які смачні варила вареники (онуки, а потім і правнуки навіть брали з собою в дорогу, коли були студентами), які пампушки пекла, пасочки, солодощі... Який варила підбиваний та польський борщ! Пальчики оближеш!- каже п. Лідія. - Хоча прожила таке нелегке життя, - додала з сумом.
- Коли була молодою, ще дітьми померли дві доньки,- продовжив розповідь п. Мирослав. - Мама дуже переживала їх втрату. Майже три роки лікувала нервовий розлад в обласній лікарні Львова. Я тоді ходив ще до школи (навчався в загальноосвітній школі №11). Наша сім’я раніше мешкала на вулиці 17 вересня, поблизу нової котельні. Сестра Віра заміняла мені маму: куховарила, прала, поралася по господарству. Дуже допомагали дідусь та бабуся (батькові родичі), яких я слабо пам’ятаю. Малий ще був.
Батько мій спочатку працював на колії бригадиром, згодом млинарем на калійному заводі. Але молов не муку (сміється), а каініт (калієво-магнієву руду), який дуже осідає на легені. Робота дуже небезпечна для здоров’я. Мабуть, через те і захворів на білокрів’я і у 1967 році помер у віці 62-х років.
Але за життя ще встиг погодити у вищих інстанціях план на будівництво будинку на вул. Заньковецькій, оскільки з нашого дому нас виселили. Розбудовували комунізм (сміється). Влада запропонувала два варіанти: дати нам квартиру або виділити ділянку для будівництва власного дому. Мої батьки вибрали другий варіант. Через важку хворобу батько не міг закінчити будову, встиг лише збудувати врем’янку. Мама змушена була закінчувати будівництво власними силами: “вибивати” у керівництва заводу будматеріали. Багато допомогли і дідусь з бабусею (батькові родичі), які дуже любили маму. Бо була роботящою і моторною. І, попри усі життєві випробування, залишилася життєрадісною, повною сил та енергії.

“СКОРІШ ЗА ВСЕ, МАМИНІ МОЛИТВИ ВБЕРЕГЛИ МЕНЕ”

- У ті бурхливі часи я служив у армії. Спочатку проходили “учебку” в Чернівцях, згодом перекинули у Закарпаття (в районі Берегова), де з нас було сформовано полк, який вивезли в Монголію. Наприкінці 60-х років між СРСР були незначні сутички з Китаєм. Доля закинула нас на монгольські полігони (спочатку жили в палатках, потім – у казармах). Вищестоячі військові чини називали нас смертниками. Оскільки китайські військові вихвалялися монгольським жителям вчинити м’ясорубку – спочатку проїхатися по радянських військах танками, а згодом впень вирізати місцеве населення. Усе це мало статися в той день, коли в Москві на Красній Площі мав проходити військовий парад. А шанси були нерівні: один полк нашої піхоти проти п’ятьох китайських...
Багато моїх товаришів описували це жахіття батькам. Я цього не робив, бо знав, що мама й так пережила стільки лиха. Коли мене мали забирати в армію, напередодні Пасхальних празників, у мами в печі згоріла перша пасха. Вперше в житті! Мабуть, мама вже тоді передчувала щось недобре. І гаряче за мене молилася, бо була і є дуже богомольною. І таки ніщо інше, як її щирі молитви до Бога врятували нам усім життя.
Я потрапив у тридцятку перших смертників, яких, озброївши раціями, кинули на вишки в дозір, аби ми перші зустріли удар ворога. Командир дивізії з Улан-Батора наголошував: “Ребята, продержитесь только пять суток. И вам прибудет подкрепление!”.
Але китайські війська не наступали. Мабуть, через сильні морози. Бо навіть рації не хотіли працювати. За бойові заслуги мені дали відпустку. А в матері краялося серце за мене. Мало не щодня вона ходила в церкву і молилася за моє благополучне повернення.

ЮЛІЯ ІЛЛІВНА БУЛА ДОНЬКОЮ СТЕБНИЦЬКОГО ВІЙТА

Я поцікавилася, чи походила бабуся з заможної родини? З’ясовується, що ні. Юлія Іллівна була донькою стебницького війта. Походила з багатодітної сім’ї, де, крім неї, ще було восьмеро дітей. Пані Юлія була передостанньою. Поля, як розповів п.Мирослав, було достатньо. Та мусили тяжко гарувати. Окрім того, старший брат був каліка і треба було ще й за нього подбати.
Так у тяжкій праці пройшли найкращі роки молодої жінки.
- Через тоту господарку, - пригадав слова мами Мирослав Михайлович, - вийшла заміж аж у 27 років. Дуже пізно, як на той час. За щоденними клопотами батькам було ніколи займатися дітьми. А батькові треба було думати й за обов’язки війта. Бо думав за добробут людей, а не за власну кишеню, як теперішня влада.
До нашого приходу бабуся попоїла, прийняла ліки і міцно спала, навіть не маючи гадки, що про неї стільки говорять. Коли її розбудили й одягли, виглядала трохи розгубленою. І як не переконували стареньку, вона чомусь вирішила, що я – з Верховної Ради і вона мене бачила по телевізору. Тому просили мене передати “тотим, на горі”: “Най ся тоті пани з партій межи собою не чублять, бо то ся всьо відбиває на господарці України, а нарід – бідує!”.
- Невже за таких тяжких умов можна так гарно виглядати на свої роки? - запитала я. - Можливо є якісь особливі рецепти?
- Як бачите, можна, – засміялися господарі.
- Мати ніколи не мордувала себе дієтами, але завжди дотримувалася строгого посту. Через життєві випробування часто хворіла, проходила курс лікування у бальнеологічному відділенні Дрогобицької лікарні. Але завжди пила відвар з кропиви. Додавала її сиру до супів, салатів. І їй, і сім’ї. Це йшло на користь. А головне – ніколи не байдикувала! – Пригадав Мирослав Михайлович.
Винагородив Господь Юлію Іллівну щастям довголіття. Хоча старенька вважає по-іншому: покарав за гріхи, бо вже усіх її однолітків, як стверджує п.Юлія, забрав Бог досебе. Усіх її братів і сестер, і її улюблених донечок.
Та попри усі тяжкі життєві випробування, які випали на її долю, нехай завжди перебуває з нею та з її родиною ласка та милість Всевишнього.

Вікторія ЛИШИК

Фотофакт

СТЕБНИЦЬКА МЕНШОВАРТІСТЬ

Будь-який цивілізований народ шанує своїх національних героїв. Пам’ятники їм є місцем поклоніння. У Стебнику, схоже, пам’ятник Тарасові Шевченку став розмінною монетою, убивчою характеристикою нашої меншовартості. Біля нього не те що квітів не побачиш, які би мали бути там цілодобово упродовж року, та ще й коні пасуться. Цього не бачать керівники КП “МВУЖКГ”? Про це не знає Роман Калапач? Чи вони зайняті більш глобальними проблемами? А коні? Коні, як завжди, не винні...

Замах на свободу слова

РОМАН КАЛАПАЧ – БРЕХУН

Не перестає дивувати своєю дрімучістю міський голова Стебника Роман Калапач.
Минулого вівторка чергову нараду він проводив у своєму кабінеті. Оскільки це не було в сесійній залі, а на території мера, я зайшов і чемно запитав, чи можна бути присутнім. “Ні, не можна”, - відповів Роман Степанович, а потім додав, що нарада згодом буде продовжена у сесійній залі.
Я вийшов і став чекати. Але коли нарада закінчилась, всі вийшли і до сесійної зали не пішли. Я, на всяк випадок, запитав, чи порушувались на нараді якісь секретні питання, про які не мав би знати журналіст. З’ясувалося, що ні, обговорювали, як завжди, поточні проблеми.
Якось не пасує міському голові вдаватися до шулерства, виступати в ролі звичайнісінького брехуна. Але що поробиш? Як казав один Президент України, маємо те, що маємо.
Чесно кажучи, я вже не можу дивитися на Романа Степановича, бо знаю про нього набагато більше, ніж поки що можу про це написати. Звичайно, я усвідомлюю, що навіть надруковане йому не подобається. Але я виконую свою роботу - інформую мешканців Стебника. Так що просив би Романа Степановича не заважати мені. Якщо це останнє китайське попередження до нього не дійде, я змушений буду діяти згідно чинного законодавства. За перешкоджання журналістській діяльності передбачена кримінальна відповідальність.
А те що Роман Калапач - брехун, для мене не новина. У своїй передвиборчій програмі він таке наобіцяв стебничанам - і банально розвів їх, як лохів...

Анатолій ВЛАСЮК

Веселе літо

ТАБІР “ПОСМІШКА” ВИПРАВДАВ СПОДІВАННЯ ВИХОВАНЦІВ

Літні канікули – найулюбленіша пора для дітей, бо дає їм можливість добре відпочити, побачити неповторну красу рідної природи, відчути романтику нового і незвіданого.
Настало літо, літечко чудове,
Милують нас погожі, ясні дні.
Тепло і радість нам дарує знову
Найкращий табір, що любить дітвора.
З 1 до 18 червня при Стебницькому Будинку художньо-естетичної творчості учнівської молоді працював оздоровчий табір-майданчик “Посмішка”, у якому відпочивало найкращих 60 гуртківців.
Кожний день у таборі розпочинався з молитви, зарядки під музичний супровід та ранкової лінійки, на якій командири загонів “Весела сімейка”, “Мрійники” і “Веселка” здавали рапорти, а діти говорили девізи, співали загонові пісні та пісні табору “Посмішка”.
Всім сподобалась і запам’яталась лінійка-відкриття табірної зміни, на яку завітало “барвисте літо” – Борик Ліана, і майже всі діти демонстрували свої таланти.
Цікавими і корисними для гуртківців були зустрічі з головою станиці Братства ОУН-УПА Тершівською М.В., завідуючою бібліотеки при Народному домі Волошанською Л.Й. та головою міста Калапачем Р.С., який подарував три м’ячі та три пари ракеток для бадмінтону.
Розуміючи, що діти пізнають світ за допомогою ігор, конкурсів, у таборі провели інтелектуальне шоу “Найрозумніший”, у якому перше місце здобув Громико Олександр, друге – Орсуляк Мар’яна, третє – Берегуляк Юрій.
На високому рівні пройшли “Караоке в таборі”, переможцями якого стали Сокирка Аня (19 гривень 50 копійок) та Шишак Остап (16 гривень 80 копійок), а також “Фабрика зірок”, де перше місце зайняла Довбуш Мар’яна, друге – дует у складі Дроня Олега та Осима Володимира, а третє місце посіли Апшай Андрій і Мелько Володимир.
Традиційно проводимо конкурс краси, на якому титул “Міс табору 2010” виборола Маланяк Уляна, а титул “Містер табору 2010” – Кречківський Іван.
З метою виховання національно-патріотичних почуттів, розвитку художніх і естетичних смаків, формування якостей добра, справедливості, самовдосконалення проведено проекти “Поспішаймо творити добро на землі”, “Коса – дівоча краса”, “Нашому місту – 600 років”, “Рослини – символи України”, конкурси “Мої домашні улюбленці”, “Найоригінальніша зачіска”, “Чарівний світ метеликів”, усний журнал “Моя земля – рідна Україна”, “Забави по-козацьки”, трудовий десант “Війна з королем сміття”, диспут “Роль книги у твоєму житті”, екскурсія у музей національно-визвольних змагань 1940-1950 років.
Цього року вдалося організувати екскурсії до Гошівської Божої Матері, Василіянського монастиря та на скелі Довбуша, які подарували масу незабутніх вражень.
Харчувалися наші вихованці в їдальні школи № 7 безкоштовно, бо гроші на обіди виділила Дрогобицька міська рада.

Лідія ДЗЬОБА,
методист Стебницького Будинку художньо-естетичної творчості учнівської молоді

З нагоди професійного свята

У СТЕБНИЦЬКІЙ ЛІКАРНІ ВІДЗНАЧИЛИ КРАЩИХ

17 червня у міській лікарні Стебника відбулися урочистості з нагоди професійного свята.
У присутності майже усього медичного персоналу головний лікар Роман Пукало виголосив подяки кращим працівникам, а міський голова Роман Калапач вручив їм вітальні грамоти. Та на цьому урочистості не завершилися. На медиків очікувала цікава концертна програма. Завдяки старанням Яни Павлик (Урбанович), працівниці Стебницької лікарні, відбулась цікава розважальна програма, під час якої були зіграні гумористично-сатирічні сценки на медичну тематику. Головними акторами у цьому театральному дійстві виступили представники підростаючого покоління.
Коли естафета привітання перейшла до старшого покоління, на сцені з’явився директор Дрогобицького Народного дому Петро Кос, який щиро подякував медикам за їхню роботу і в подарунок виконав декілька пісень. Завершували вітально-урочисту частину відомі у регіоні співаки Світлана Добрянська та Ярек, які також мали що сказати працівникам медицини. На завершення урочистої програми для трудівників цього медичного закладу прозвучало традиційне “Многая літа”, яке у медицині має надзвичайно суттєве значення.

Ярослав БАРАН

Де ваша совість?

ДЕПУТАТИ, ЗДАВАЙТЕ МАНДАТИ!

Ось уже два місяці в Стебнику нелигітимно діють міський голова і депутати міської ради.
Згідно діючої редакції частини 1 статті 141 Конституції України, до складу міської ради входять депутати, які обираються строком на п’ять років.
Така редакція частини 1 статті 141 Конституції України була встановлена в результаті внесення Законом України № 2222-IV від 08.12.2004 року змін до Конституції України, в результаті чого чотирирічний строк повноважень депутатів місцевих рад було збільшено. Однак, відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону положення частини 1 статті 141 Конституції України в редакції цього Закону набирають чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році.
Перше засідання Верховної Ради України V скликання, обраної 26 березня 2006 року, відкрилося 25 травня 2006 року. Тобто положення Конституції України про п’ятирічний строк повноважень депутатів місцевих рад набрало чинності лише з 25 травня 2006 року.
Перша сесія Стебницької міської ради V демократичного скликання відбулась майже на місяць раніше, 27 квітня 2006 року, тобто до набрання чинності такої редакції частини 1 статті 141 Конституції України.
Отже, 26 березня 2006 року громада Стебника голосувала за чинний склад міської ради, обираючи його лише на чотири роки. Фактично депутати разом з міським головою Романом Калапачем узурпували владу в Стебнику і ось уже два місяці приймають незаконні рішення.
Мені можуть закинути, що подібна ситуація в усіх радах різних рівнів в Україні. Мовляв, Верховна Рада України скасувала вибори, які мали відбутися в березні цього року, але нових не призначила, що є грубим порушенням Конституції України.
Що в такому випадку мають вчинити совісні люди? Правильно, написати заяви й покласти депутатські мандати. Ті, хто за списком іде вслід за ними, мали би зробити те саме. Закликати їх до цього мали би Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко, адже депутати їхніх політичних сил мають більшість у місцевих парламентах Західної України, але...
Ні мер, ні депутати не виконали своїх обіцянок, а тут ще й два місяці незаконно діють на території Стебника. Якби серед депутатських корпусів Стебника й інших міст і сіл України були лише совісні депутати, які би склали свої повноваження згідно чинного законодавства, це би змусило Верховну Раду України терміново призначити дату виборів. А так влада у Києві й розраховує на несовісних депутатів, які дорвалися до корита й намагаються чим побільше урвати від народного надбання. Якщо вибори відбудуться 31 жовтня цього року, то наші народні обранці зможуть ще чимало розікрасти. А якщо в березні наступного?
Сподіватися на совість депутатів Стебницької міської ради не доводиться. Вони нічим не кращі й не гірші, ніж такі ж депутати в інших радах. Обдуреною виявилася стебницька громада, як і громади інших міст.
Чи є вихід з цієї ситуації? Є! Обрати тих, хто був би совістю громади, а не черговим розкрадачем куцого місцевого бюджету. Крім того, можна оскаржувати в суді рішення нелегітимного мера і нелегітимних депутатів. На жаль, цього не станеться, оскільки Україна загалом і Стебник зокрема ще не дозріли до громадянського суспільства, в якому керує народ, а не призначені ним “слуги” – депутати і мери. У нас же все поставлено з ніг на голову, а тому й маємо розбиті дороги, невідремонтовані дахи, невивезене сміття, переповнені маршрутки, які нагадують труни на колесах, - і непомірне збагачення тих, за кого голосували. Бачили, очі, що купували, тепер не плачте...

Анатолій ВЛАСЮК

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ ТЕРОРИСТ ЖИВЕ У СТЕБНИКУ?

Як ми вже повідомляли, нещодавно до будинку трускавецького мера Лева Грицака у Станилі кинули гранату. Як стало відомо з джерела у правоохоронних органах, ймовірним виконавцем цього замовлення став мешканець Стебника. Його можуть звинуватити і в тому, що того ж дня він підпалив дачу міського голови Трускавця. “Це перші вибори у Трускавці із застосуванням російських політтехнологів та вибухових пристроїв”, - каже Лев Грицак.

ВАНДАЛІЗМ ЧИ ПРОВОКАЦІЯ?

В Дрогобичі на вулиці Самбірській в ніч із суботи на неділю невідомі облили меморіальний комплекс “Вічний вогонь” жовтою та синьою фарбами й намалювали свастику. Ліві сили вже назвали цю подію вандалізмом, а праві - провокацією.

ТРУСКАВЕЦЬ ЗНОВУ ПРИЙМАЄ МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ

Десятий Львівський міжнародний економічний форум відбудеться у жовтні в Трускавці. Про це на круглому столі з обговорення Програми економічних реформ Президента України Віктора Януковича повідомив голова Львівської облдержадміністрації Василь Горбаль. За його словами, Х Львівський міжнародний економічний форум пройде під назвою “Транскордонне співробітництво – погляд у майбутнє”. Горбаль розповів, що на форумі область представить цікаві інвестиційні проекти, буде забезпечене належне представництво інвесторів. “Сподіваємось, форум стане хорошим поштовхом до залучення інвестицій”, – зазначив голова облдержадміністрації. Нагадаємо, ІХ Львівський міжнародний економічний форум відбувся 1-2 жовтня 2009 року у Трускавці.

ЯКУБ ЗЕЛІНСЬКИЙ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ПОЛЬЩІ

Парафіяни громади римо-католицької церкви у Трускавці подякували за служіння отцю-редемптористу Якубу Зелінському, який повертається до Польщі.

КАПЛИЧКА НА БОРИСЛАВСЬКІЙ

У Трускавці поблизу міського відділу міністерства з надзвичайних ситуацій на вулиці Бориславській планують спорудити капличку Матері Божої Неопалимої Купини. Для цього вже спеціально облаштували місцину, встановили пам’ятну таблицю.

ХРЕСТ ПАНТЕЛЕЙМОНА ЦІЛИТЕЛЯ - ВОЛОДИМИРОВІ КОЗЯВКІНУ

Генеральний директор Міжнародної клініки відновного лікування у Трускавці Володимир Козявкін отримав найвищу відзнаку Міністерства охорони здоров’я - Хрест Пантелеймона Цілителя. Нагороду геніальному лікарю вручив міністр Зіновій Митник.

СТРИЯНИ І ХМЕЛЬНИЧЧАНИ БУДУТЬ РЕМОНТУВАТИ БОРИСЛАВСЬКІ ДОРОГИ

ТзОВ “Магістраль” із Стрия та ПП “АРТ-Регіон” із Старокостянтинова Хмельницької області ремонтуватимуть вулиці Бандери та Трускавецьку в Бориславі.

ТРУСКАВЕЦЬ ВОЗИТИМЕ СМІТТЯ ДО БОРИСЛАВА?

Нещодавно відбулася робоча зустріч мера Трускавця Лева Грицака з керівництвом фірми “Ком-Еко Львів”, яка займається вивозом сміття, зокрема, у Бориславі. Керівник фірми Сергій Демець ознайомив з основними напрямами діяльності фірми, яка має намір будувати у Бориславі сміттєпереробний завод. Знаючи, що Трускавець на даний момент возить сміття до Стрия після припинення експлуатації станильського сміттєзвалища, а також про наміри трускавчан щодо Волі Якубової, де має постати аналогічне підприємство, львів’яни все ж звернулися до Трускавця з досить вигідною як на даний час пропозицією – вивозити сміття не до Стрия, а до Борислава і то за значно нижчою ціною – біля 9 гривень за кубічний метр.

ДНЯ ДВІРНИКА У ДРОГОБИЧІ НЕ БУДЕ

Депутати Дрогобицької міської ради не підтримали ініціативу свого колеги Андрія Яніва щодо призначення щорічного святкування міського свята Дня двірника. Депутат запропонував сесії призначити щорічне святкування Дня двірника, під час якого мали б бути визначені найкращі комунальні двірники, яких би відзначали спеціальними нагородами. Святкування було запропоновано проводити у березні місяці. Під час голосування ця пропозиція не отримала необхідної кількості голосів.

ДВОЄ П’ЯНИХ НА ДЕНЬ МІСТА

Традиційно на День медичного працівника Трускавець відзначив і День міста. І хоча воно цьогоріч пройшло скромніше, все ж трускавчани і гості міста погуляли на славу. Міліціонери затримали лише двох людей у стані алкогольного сп’яніння.

Знаменні дати

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

25 червня
1205 - Загинув під Завихвостом князь Роман Галицький
1886 — Народився Іван Крип’якевич, український історик, академік
2001 — Помер Курдидик Анатоль Петрович, український літератор і журналіст
26 червня
1918 — Народився Василь Павлович Бережний, український письменник і журналіст
1927 — Народилась Нінель Леонідівна Гаркуша, український художник декоративного мистецтва
1941 — Помер Володимир Прийма, священик, новомученик УГКЦ, закатований енкаведистами
27 червня
1663 — У Ніжині відбулася козацька рада (Чорна Рада), на якій гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Брюховецького
1709 - Під Полтавою зазнали поразки війська шведського короля Карла XII у бою проти російських військ царя Петра I. Це поклало край намаганням гетьмана Івана Мазепи, який виступив союзником шведів, здобути незалежність України від Росії
1833 — Народився Владислав Заремба, український композитор, піаніст і педагог
1834 — Відкрито Київський університет
1913 — Помер Дмитро Петрович Міллер, український історик, дослідник історії Гетьманщини й Слобожанщини
1931 — У США винахідник Ігор Сікорський отримав патент на винахід першого вертольота
1940 — Народився Борис Олексійович Хмельницький, актор театру і кіно
1964 — у Вашингтоні відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку
28 червня
1569 - Люблинська унія Литви з Польщею
1651 — Почалася битва під Берестечком між козаками Богдана Хмельницького і польською армією короля Яна Казимира
1911 — Помер Архип Юхимович Тесленко, український письменник
1914 - Величавий здвиг членів товариства “Сокіл” і “Січ” у Львові
1917 — На засіданні Малої Ради було сформовано перший український уряд - Генеральний Секретаріат
1989 — У Києві пройшов прощальний матч Олега Блохіна: збірна Радянського Союзу зустрілась зі збірною світу
1996 — після 23-годинного обговорення у Верховній Раді України прийнято Конституцію України
29 червня
1174 — Полтава вперше згадана в Іпатіївському літописі, під назвою Лтава. Назва Полтава з’явилася в 1430 році
1849 - Народилася письменниця Олена Пчілка
1918 — З Москви в Україну для організації збройної боротьби виїхав Нестор Махно
1918 — Помер Федір Кіндратович Вовк, український антрополог, етнограф і археолог
1938 - Помер генерал Мирон Тарнавський, Головнокомандуючий УГА
1945 — Закарпаття, що перебувало під юрисдикцією Чехословаччини, приєднано до Української РСР
30 червня
1907 — Народився Роман Шухевич, генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА, голова Секретаріату УГВР
1941 — У будинку “Просвіти” у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави й створено уряд під проводом Ярослава Стецька
1947 — У Мюнхені почало роботу Українське Наукове товариство імені Тараса Шевченка
1991 — У Сімферополі закінчилася перша сесія Курултаю кримських татар, на котрій був сформований Національний меджліс на чолі з Мустафою Джемілевим
1995 — Помер Назарій Яремчук, співак, народний артист України
1 липня
1918 - Засновано університет у Кам’янці-Подільському
1966 - Померла письменниця Наталена Королева
1989 — У Києві створений Народний Рух України

І тренер забиває голи

ВАЖКА ГРА СТЕБНИЧАН З ФК “РИХТИЧІ”

У неділю, 20 червня, відбувся одинадцятий тур чемпіонату Дрогобиччини з футболу 2010 року у вищій лізі.
ФК “Стебник” грав на виїзді з ФК “Рихтичі”. Ця команда, як і наша, немає ще програшу, лише три нічиї. Ми ж приїхали безперечним лідером зі стовідсотковим результатом. Цей тягар лідерства, преможця психологічно тиснув на нашу команду, адже вона привчила своїх уболівальників лише до перемог. Ми всі приїхали в Рихтичі з надією, що команда покаже гру лідера і зможе перемогти у цій грі.
Але тягар лідерства, тягар переможця дався взнаки. Команда була затиснута, не рухалась, у неї нічого не виходило, часто траплялися помилки. Першим помилки допустився наш воротар, і господарі забили нам м’яч. Вони заграли ще більш завзято і натхненно і через невеликий проміжок часу забили нам другий м’яч. Подумалось: що робиться з нашою командою, чому в неї нічого не виходить, адже вона і технічно, і фізично, і тактично не поступається господарям, а в деяких компонентах переважає суперника?
У перерві між таймами відбулась серйозна розмова з командою, тренер Іван Бішко вніс корективи в гру, зробив заміни. Другий тайм наша команда розпочала активно, перехопила ініціативу, атаки йшли одна за одною, але м’яч уперто не йшов у ворота. Наші футболісти змарнували багато моментів, а за 15 хвилин до кінця гри наш захист помиляється, і нам забивають третій м’яч. Подумалось, що наша команда з такого становища ще не виходила. Але відразу після масової атаки і сум’яття в штрафному майданчику господарів Ігореві Кіссаку вдається проштовхнути м’яч у ворота. Тільки команда Рихтич розіграла м’яч, наші футболісти перехопили його, і нападник Дмитро Мелько влучним ударом забиває другий м’яч.
І тут пробудились і наш фан-клуб, і сама команда, яка почала грати активно, боротись за кожний м’яч. Символічно, що третій м’яч у нашій команді головою забив наш граючий тренер Іван Бішко, який у другому таймі висунувся вперед і вигравав всі верхові м’ячі. Не відставав від тренера і наш капітан Роман Герасим’як, в якого цього тижня був день народження, з чим його і вітаємо. Він вів команду за собою, і вона з честю вийшла з такого важкого становища., відігравши майже в самому кінці гри три м’ячі. Цим команда довела, що має силу волі, що може мобілізуватись і з честю вийти з будь-якого становища. Це говорить про те, що у нас справді є бойовий колектив, команда однодумців не лише на футбольному полі, а й за його межами. Це всі, хто займається футболом, хто його любить, хто його підтримує.
Юнаки виграли з рахунком 2:0, тим самим покращивши своє турнірне становище.
ФК “Стебник” і надалі залишається лідером турнірної таблиці, адже всі, хто входить до трійки призерів, також зіграли внічию.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”

Незабутня зустріч

БУДЕМО ДРУЖИТИ З НОРВЕЖЦЯМИ

Нещодавно відбулась неординарна подія у спортивному клубі “Стебник”. Ми зустрілись з гостями із Норвегії, членами реабілітаційного центру “Контакт” міста Венесла.
Про цю зустріч ми домовились на початку цього року і з інтересом чекали на неї. Члени делегації виявили бажання подивитись на гру нашої команди і взагалі на одну із ігор чемпіонату Дрогобиччини. Норвежці погодились поїхати з нами у Доброгостів, де ми грали з місцевою командою “Карпати”. Стадіон у цьому селі є одним з найкращих у Дрогобицькому районі.
А напередодні в Народному домі ми зустрілись з делегацією із Норвегії. Дякуємо директорові цього закладу Любові Степанівні Рак за надану можливість.
Гості з Норвегії передали нам гуманітарну допомогу – спортивний інвентар, манежі, гетри, труси, футболки, пару спортивних костюмів, які ми вручмлм тренерам і капітанм ФК “Стебник”, а також футбольний м’яч. Це все ми роздамо дітям нашого спортивного клубу.
Норвежці побували у кабінеті спортивного клубу і були приємно здивовані тим, що упродовж восьми років нашого існування ми добились вагомих успіхів. Про це свідчать більше двадцяти кубків, грамоти, дипломи і подяки, розміщені на стендах і на стіні в кабінеті. Вони це все сфотографували і сказали, що напишуть про цю зустріч у своїй місцевій газеті, а також розкажуть дирекції фабрики пошиття спортивного інвентаря.
На цій зустрічі спортивний клуб “Стебник” представляли президент Іван Куць, голова оргкомітету Осип Бандура, член оргкомітету, відповідальний за ветеранський футбол Володимир Лучковський, керівник фан-клубу Валерій Куций. Упродовж півтори години спілкування кожний із нас розказав про роботу нашого спортивного клубу, про його створення, досягнення і успіхи. Норвежці з інтересом вислухали нас, і ми домовились про подальшу співпрацю на майбутнє. Нам розповіли, що у місті Венесла також є футбольна команда, дитячий спортивний клуб і фабрика пошиття спортивного інвентаря, і було би добре напряму співпрацювати з ними. Треба, щоб наш спортивний клуб мав електронну адресу в Інтернеті.
Після обіду ми поїхали у Доброгостів на сам футбол. Шкода, що норвежці побачили один тайм гри юнаків, хоча хотіли подивитись на матч основної команди. Але побаченим були задоволені. Сподобалась гра наших футболістів, самовіддача, бажання грати у красивий футбол.
Потім гості з Норвегії від’їхали на Хмельниччину. На пам’ять ми вручили їм спортивні сувеніри.
Вдячні за переклад пасторові церкви “Добра Новина” Володимирові Кузьмичу, а також за організацію зустрічі з норвежцями.

Осип БАНДУРА,
голова СК “Стебник”

Боксували в Бориславі

МАКСИМ ПЕРЕПЕЛИЦЯ – КРАЩИЙ У “ПАТРІОТІ”

Нещодавно у Бориславі відбувся турнір з боксу на призи фізкультурно-спортивного товариства “Гладіатор”.
У змаганнях взяло участь 80 спортсменів зі Львова , Дрогобича, Нового Роздолу, Борислава, Стебника, Самбора, Трускавця, Мостиськ. Серед суддів хочу відзначити відомого на теренах Львівщини і всієї України Олександра Красулю та ветерана бориславського боксу п.Анісімова.
Стебник представляли п’ятеро боксерів-патріотів, а саме Роман Язев, Андрій Бартош, Максим Перепелиця, Микола Катарина та Богдан Мартинік.
Першим на ринг вийшов Максим Перепелиця, спортсмен 1998 року народження. Йому протистояв дрогобичанин з клубу “Спартак”. Максим добротно провів двобій , не уступаючи , а часом і переважаючи суперника. Рефері надали пепевагу спортсменові з Дрогобича.
Богдан Мартинік поступився трускавчанину. Далась взнаки тривала перерва у тренуваннях. Але все одно він молодець що виявив бажання взяти участь у боксерському турнірі .Сподіваюсь, Богдан надолужить втрачене і ще не один раз судді піднімуть руку на його користь.
Микола Катарина зустрівся зі своїм старим знайомим з Борислава і прогнозовано переміг. Андрій Бартош у фіналі переміг спортсмена з Трускавця на класі. Язев Роман програв дуже сильному спортсмену з клубу “Гладіатор”, хоча й послав суперника у нокдаун.
Підсумок змагань: два перших і три других місця. Крім грамот, організатори вручали призи кращим спортсменам з кожного клубу. “Патріот” таким визнав Максима Перепелицю.

Олег ГРИГОРЕНКО,
голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”


Создан 25 июн 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником