Тустань № 5

 
 

Тустань № 5




№5 (507) 29 червня - 5 липня 2010 року Ціна 25 копійок

www. tustan.io.ua; е-mail:vlasjuktustan@rambler.ru; тел. 067-3678019

Провінційний щоденник

МОЛОДЬ

У неділю був День молоді. Погода не сприяла святкуванню, але хто хотів - веселився.
У нас звично нарікають на молодь. Не така вона, мовляв, як колись. Та раніше і сніг був білішим, і дощ мокрішим. Забули, мабуть, якими були ми молодими. Молодь нині просто інакша, має свої інтереси, відмінні від наших, свої принципи і вподобання.
Мені, наприклад, не подобається, коли в переповнених маршрутках молоді люди не поступаються місцем людям старшим і навіть похилого віку. Це не лише брак виховання, в чому винні батьки цих дітей, а й відсутність християнської моралі, в чому винні уже всі ми. Бо якщо ми живемо у бандитсько-корупційному суспільстві, то місця християнській моралі в ньому нема.
Ми можемо нарікати на алкоголізм, наркоманію, сексуальні вільності нинішньої молоді, казати, що “за Польщі” (з наголосом на останньому складі) такого не було. Ми можемо говорити, що все це важкий спадок совєтського минулого. Але вже майже дев’ятнадцять років ми живемо у буцімто незалежній державі, але справжньої незалежності - внутрішньої - не маємо. А де всі наші так звані національні й націоналістичні організації? Та там, де і всі ми, коли розв’язуємо меркантильні проблеми й не задумуємося над тим, що Бог дивиться на нас й воздасть кожному по заслугах.
Молодь має одну перевагу перед людьми старшого покоління - майбутнє. Але це вже наше завдання, аби молодь це майбутнє мала. Не соромтеся, піднімайте молодих, змучених сидінням на парах, з місць у переповнених маршрутках, вчіть їх власним прикладом і самі уступайте місця людям, які старші за вас. Зупиняйте тих, хто послуговується московсько-татарським матом. Просто поговоріть зі своїм майбутнім, що воно зробило сьогодні доброго. Якщо будете байдужими і боягузливими, не матимете власного майбутнього і майбутнього для своїх дітей і онуків.

Анатолій ВЛАСЮК


ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ХОЧЕ МАТИ НА ДРОГОБИЧЧИНІ СВОЇХ МЕРІВ

Заяви Віктора Януковича, Миколи Азарова, інших чільних діячів Партії регіонів про те, що в кожному місті вони би хотіли мати мерів, які би представляли і-тереси цієї політичної сили, можна було б вважати несерйозними, особливо на теренах Західної України. Але до ймовірних виборів 31 жовтня залишається чотири місяці, і видно, що це не порожні слова. На кого можуть зробити ставку регіонали на теренах Дрогобиччини?
У Дрогобичі головою міської партійної організації є Сергій Гориславський. Мабуть, всі розуміють, що за нього як за мера дрогобичани не голосуватимуть.
Реальною кандидатурою залишається Олексій Радзієвський. Формально він і досі у Партії регіонів, хоча його й відсторонили від керівництва обласною партійною організацією й переформатували Дрогобицьку міську партійну організацію - його вотчину. Політтехнологи розуміють, що нині в Олексія Васильовича найвищий рейтинг, проте робити ставку на нього не поспішатимуть. Звичайно, можливі певні домовленості, але Радзієвський - самостійний гравець, який знає собі ціну. Крім того, він здатний приймати рішення, які не подобаються Партії регіонів, бо при цьому орієнтується на дрогобицького виборця, а не на вуйків у київських кабінетах. Насамкінець, амбітність і жорсткість у відстоюванні власних інтересів не дозволять йому прогнутися перед лідерами партійної сили, до якої він формально належить.
Морально підлаштуватися під Партію регіонів готовий Микола Гук, але самі регіонали, якщо й робитимуть на нього ставку, то лише задля певних оборудок, пов’язаних з конкретними приміщеннями і земельними ділянками. Але Микола Петрович - дуже захланна людина, аби з кимось ділитися, тому радше закидає регіоналів націоналістичними гаслами, ніж поділиться сферами власних інтересів.
Якщо вірити одному надійному джерелу з Львівської облдержадміністрації, в Дрогобичі готується своєрідний переворот. Так, на посаду голови Дрогобицької райдержадміністрації готують Михайла Сендака, а на посаду мера Дрогобича - Михайла Кравця, нинішнього очільника району. Михайло Сендак - людина без совісті та моралі, тому йому все одно, кому служити - Ющенку, Тимошенко, Балозі чи Януковичу, лиш би бути при владі. Він може керувати не те що областю, містом чи селом, а навіть оперним театром. Непрофесіонали з гнучким хребтом потрібні всюди. Єдина проблема - пенсійний вік п.Сендака. Але регіонали вже стільки разів порушували закони, проштовхуючи потрібні рішення, що й цю проблему зможуть розв’язати легко.
Що стосується Михайла Кравця, то велику зацікавленість у тому, аби він посів посаду мера Дрогобича, виявляють спецслужби та силові структури. Відмовитися від їхньої пропозиції він не зможе, хоча й розуміє: краще для нього було би залишитися головою районної держадміністрації. Але ж треба працевлаштувати не лише новітніх регіоналів, а й колишніх помаранчевих. Не буде ж Сендак балотуватись у Дрогобичі, де пролетить, як фанера над Парижем. Тому боротьба за мерство у Дрогобичі з боку Партії регіонів буде жорстокою.
У Трускавці теж не все так просто. Партії регіонів найпростіше зробити ставку на діючого мера Лева Грицака, і вона вже послала йому декілька сигналів (наприклад, оприлюднила заяву щодо вибуху гранати на його подвір’ї). Але Лев Грицак - занадто самостійний гравець, з власними амбіціями й власним бізнесом, аби лягти під регіоналів. Як і у випадку з Олексієм Радзієвським, певні домовленості можуть бути, але ручним Грицак ніколи не стане.
Найімовірнішою компромісною фігурою може виступити Руслан Козир, хоча формально він належить до політичної сили Арсенія Яценюка. Не слід відкидати Євгена Юника, інших кандидатів від помаранчевих, яким хочеться покерувати, але так, щоб люди не знали, під яку політичну силу вони лягли.
У Бориславі формальним кандидатом від Партії регіонів може виступити Іван Удовенко, колишній мер, який нині очолює міську партійну організацію цієї політичної сили. Але йому пішов сімдесятий рік, рейтинг його неймовірно упав, так що Іванові Васильовичу вже нічого не світить. Натомість сильною фігурою виступає лідер опозиції Михайло Лазар, але він сповідує праві ідеї, й співробітництво з Партією регіонів можливе для нього в разі обрання міським головою лише на рівні інвестицій у Борислав. Єдина кандидатура, на яку регіонали можуть зробити ставку, - це Ігор Копач, який свого часу був начальником нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз”. Відтак він працював у Києві, й саме київські, які тепер підпорядковані регіоналам, будуть робити все можливе й не можливе, аби п.Ігор став не лише депутатом Бориславської міської ради, як зараз, а й мером міста.
У Стебнику формально за мерство боротиметься Ігор Сушицький, який є керівником одного з осередків Партії регіонів у місті калійників, однак його шанси незначні. Регіонали можуть під’їхати до одного з найрейтинговіших кандидатів - Василя Пецюха. Але найбільш піддатливим у цьому плані зможе виявитися нинішній мер Роман Калапач.
А взагалі є чимало кандидатів з національно-демократичних сил, які готові прислужитися Партії регіонів, аби самим збагатитися на мерських посадах. Зазначимо також, що Партія регіонів в уяві багатьох залишається бандитською структурою, так що гребувати нічим не буде.

Анатолій ВЛАСЮК


ДЕПУТАТИ, ЗДАВАЙТЕ МАНДАТИ!

Ось уже два місяці в Стебнику нелигітимно діють міський голова і депутати міської ради.
Згідно діючої редакції частини 1 статті 141 Конституції України, до складу міської ради входять депутати, які обираються строком на п’ять років.
Така редакція частини 1 статті 141 Конституції України була встановлена в результаті внесення Законом України № 2222-IV від 08.12.2004 року змін до Конституції України, в результаті чого чотирирічний строк повноважень депутатів місцевих рад було збільшено. Однак, відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, положення частини 1 статті 141 Конституції України в редакції цього Закону набирають чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році.
Перше засідання Верховної Ради України V скликання, обраної 26 березня 2006 року, відкрилося 25 травня 2006 року. Тобто положення Конституції України про п’ятирічний строк повноважень депутатів місцевих рад набрало чинності лише з 25 травня 2006 року.
Перша сесія Стебницької міської ради V демократичного скликання відбулась майже на місяць раніше, 27 квітня 2006 року, тобто до набрання чинності такої редакції частини 1 статті 141 Конституції України.
Отже, 26 березня 2006 року громада Стебника голосувала за чинний склад міської ради, обираючи його лише на чотири роки. Фактично депутати разом з міським головою Романом Калапачем узурпували владу в Стебнику і ось уже два місяці приймають незаконні рішення.
Мені можуть закинути, що подібна ситуація в усіх радах різних рівнів в Україні. Мовляв, Верховна Рада України скасувала вибори, які мали відбутися в березні цього року, але нових не призначила, що є грубим порушенням Конституції України.
Що в такому випадку мають вчинити совісні люди? Правильно, написати заяви й покласти депутатські мандати. Ті, хто за списком іде вслід за ними, мали би зробити те саме. Закликати їх до цього мали би Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко, адже депутати їхніх політичних сил мають більшість у місцевих парламентах Західної України, але...
Ні мер, ні депутати не виконали своїх обіцянок, а тут ще й два місяці незаконно діють на території Стебника. Якби серед депутатських корпусів Стебника й інших міст і сіл України були лише совісні депутати, які би склали свої повноваження згідно чинного законодавства, це би змусило Верховну Раду України терміново призначити дату виборів. А так влада у Києві й розраховує на несовісних депутатів, які дорвалися до корита й намагаються чим побільше урвати від народного надбання. Якщо вибори відбудуться 31 жовтня цього року, то наші народні обранці зможуть ще чимало розікрасти. А якщо в березні наступного?
Сподіватися на совість депутатів Стебницької міської ради не доводиться. Вони нічим не кращі й не гірші, ніж такі ж депутати в інших радах. Обдуреною виявилася стебницька громада, як і громади інших міст.
Чи є вихід з цієї ситуації? Є! Обрати тих, хто був би совістю громади, а не черговим розкрадачем куцого місцевого бюджету. Крім того, можна оскаржувати в суді рішення нелегітимного мера і нелегітимних депутатів. На жаль, цього не станеться, оскільки Україна загалом і Стебник зокрема ще не дозріли до громадянського суспільства, в якому керує народ, а не призначені ним “слуги” - депутати і мери. У нас же все поставлено з ніг на голову, а тому й маємо розбиті дороги, невідремонтовані дахи, невивезене сміття, переповнені маршрутки, які нагадують труни на колесах, - і непомірне збагачення тих, за кого голосували. Бачили, очі, що купували, тепер не плачте...

Анатолій ВЛАСЮК


СТЕБНИК ЗРОБИВ ПЕРШИЙ КРОК ДО ТОГО, АБИ СТАТИ ЄВРОПЕЙСЬКИМ МІСТОМ

20 червня в Стебнику відбулася подія, про яку мало хто знав, а якщо й знав, то не звернув на це належної уваги, - перший етап Другого форуму громадських організацій міста.
Як зазначив голова ініціативної групи з проведення цього зібрання Павло Побережний, Перший форум, який відбувся 2008 року, вирішив створити в Стебнику потужну єдину силу, яка би об’єднала громадські організації міста. За цей час була проведена велика чорнова робота, якої, можливо, й не було видно неозброєним оком. Головне, що в міру своїх можливостей громадські організації, незважаючи на труднощі, все-таки працювали, а деякі навіть відновили свою діяльність.
Павло Побережний зазначив, що потреба об’єднати зусилля громадських організацій є необхідною. На жаль, громада в багатьох випадках є байдужою, але не треба нарікати на стан справ, а слід щоденно працювати, аби подолати наслідки тієї кризи, яка нині є у Стебнику.
На Другому форумі громадських організацій Стебника виступив голова Дрогобицького об’єднання громадських організацій “Дрогобицька громада” Богдан Юзефів. Насамперед він наголосив на тому, що не треба прагнути до масовості, головне, щоб представники громадських організацій діяли свідомо на користь громади. У “Дрогобицькій громаді” об’єдналося шість громадських організацій міста.
Богдан Юзефів сказав, що, скажімо, в “Нашій Україні” чи БЮТі є не більше членів цих партій, ніж у громадських організаціях, але саме партійці йдуть до влади, відштовхуючи інших, нав’язуючи свою думку, а ми мовчимо.
Богдан Юзефів переконаний, що владу можна змусити працювати на себе через громадські слухання. Так сталося в Дрогобичі, коли “Дрогобицька громада” ініціювала проведення декількох подібних громадських слухань, на яких внесла конкретні пропозиції. Голова “Дрогобицької громади” запропонував стебничанам допомогу в експертизі тарифів, юридичні консультації.
Голова Асоціації підприємств і підприємців Стебника Богдан Уневич зазначив, що влада в особі Романа Калапача шукала різних зачіпок, аби форум не відбувся, і зачитав проект Договору між громадськими організаціями, а колишній міський голова Василь Пецюх - проект Звернення до громади міста.
Учасники форуму вирішили провести другий етап, на якому підписати ці документи й створити Стебницький громадський рух, до якого можуть приєднатися всі, хто забажає. Альтернатива офіційній владі створена, а Стебник зробив перший крок до того, аби стати європейським містом, адже саме в Європі громадські організації видіграють вирішальну роль у місцевому самоврядуванні.
Другий етап форуму відбувся минулої п’ятниці, 25 червня. На ньому низка громадських організацій створила Стебницький громадський рух і підтримала звернення до стебницької громади.

Анатолій ВЛАСЮК

ЗВЕРНЕННЯ
до стебницької громади

Ми, представники громадських організацій та об’єднань міста Стебника, які зібралися на свій Другий форум, відзначаємо, що внаслідок непрофесійних і непрозорих дій міської влади в місті склалася вкрай незадовільна ситуація. Нинішньою владою повністю зруйновано міську інфраструктуру, ігноруються пропозиції мешканців міста, а рішення, що приймаються, з громадою не узгоджуються.
Керівництво міста не робить нічого, щоб подолати ці проблеми, натомість, користуючись адміністративним ресурсом, жваво та вдало залагоджує власні інтереси. Такі дії виглядають особливо цинічними серед катастрофічного погіршення ситуації у місті.
В місті необхідні радикальні зміни.
Форум громадських організацій закликає громаду міста до об’єднання з метою створення громадянського суспільства, у якому кожен мешканець своєю активною позицією буде впливати на життя міста й на вирішення важливих питань. Саме громада повинна бути господарем свого міста, і саме громада зобов’язана сформувати нову, ефективну владу на наступних місцевих виборах. До влади повинні прийти чесні й відповідальні люди, які змінять життя міста на краще.
Кожен знає: докладені зусилля не бувають марними. В Стебнику є люди, які спроможні до дій, вболівають за місто і готові працювати на громаду. Вони багато зробили, щоб досягти успіху. Але кожна така людина рано чи пізно розуміє: не можна бути успішним серед руїн.
Ми живемо тут і мусимо мати за обов’язок упорядковувати наш дім, наше місто. Якщо у керівництва міста відчуття цього обов’язку зникло, його необхідно замінити. У нас є реальний шанс відновити працездатність владних структур, надати їм врешті конструктивного імпульсу. Стебнику потрібні нові сили для відродження. Щоб місто, де ми живемо, вийшло з руїни, треба вірно скористатися цим шансом. Ми не можемо помилитися, бо помилка вкотре вартуватиме дуже й дуже дорого.

ДРУГИЙ ФОРУМ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ СТЕБНИКА


ЗВИНУВАЧЕННЯ СТЕФАНА КОВАЛІВА В АНТИСЕМІТИЗМІ Є БЕЗПІДСТАВНИМИ

26 червня виповнилося 90 років з дня смерті Стефана Коваліва. Цей воістину європейський письменник, на жаль, забутий як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин. “Рідні патріоти” йому закидали москвофільство, “інтернаціоналісти” - непомірну критику жидівства. Поза тим творчість Стефана Коваліва потребує свого глибинного вивчення не лише як співця “галицької Каліфорнії”, а як реаліста, який створював художні образи з повсякденного життя. Проте востаннє збірка творів Стефана Коваліва (далеко не повна!) була видана ще 1958 року.
Письменники, сучасники Стефана Коваліва, критикували його за мову оповідань. Так, Михайло Коцюбинський у листі до Володимира Гнатюка, писав, що “мова їх (йдеться про збірку оповідань Стефана Коваліва “Громадські промисловці”- А.В.) вражає занадто локальним характером, і навіть мені, який вважає галицьку мову рідною, годі часом зрозуміти те, що пише в тих оповіданнях д.Ковалів”. На те ж саме вказувала Леся Українка в листі до Михайла Павлика. І справді, в оповіданнях Стефана Коваліва є чимало діалектизмів, вузьких професіоналізмів, просторічних виразів. А чого вартують фрази, взяті з лексикону цісарської армії! Однак письменник відображав мову народу і не мислив, що може описати простого чоловіка, який розмовляє вишуканою літературною мовою.
Некоректними є звинувачення Стефана Коваліва у москвофільстві. Він був українським письменником і у своїх творах захищав українця від чужинців.
Стефан Ковалів захоплювався силою художнього слова Лева Толстого. Услід за ним він пропагував терпіння і всепрощенство. Це добре видно в оповіданнях “Совість”, “Встріча під хрестом”, “Рішуча хвиля” та в деяких інших. Саме ці оповідання Стефана Коваліва підносилися на щит москвофілами. 1891 року москвофільське “Общество имени Качковского” видало “Повестки Льва Толстого, пересказанные для нашего народа, и Стефана Пятки”. Стефан П’ятка - це один із псевдонімів Стефана Коваліва. До цієї книжки увійшли оповідання Толстого “Где любовь, там и Бог”, “Илья Петрович” та деякі інші, а також оповідання Стефана Коваліва “Совість”.
Можна зрозуміти Стефана Коваліва, якого ніде не друкували, адже кожний письменник прагне побачити свої твори, донести їх до читача. Великого захоплення надруковане коштом москвофільсьского товариства в нього не викликало, хоча й тішило самолюбство, що його поставили в один ряд з Толстим. А коли вже Іван Франко долучився до друку оповідань Стефана Коваліва, москвофіли забули про бориславського письменника.
Не менш некоректним є звинувачення Стефана Коваліва в антисемітизмі. Він бачив реальне життя Борислава, бачив, як панівне становище в ньому зайняли жиди, які експлуатували українців. Будучи реалістом, письменник об’єктивно про це писав, інколи вдаючись до натуралізму.
Стефан Ковалів зазначав: “Нині Борислав має більше як дванайцять тисяч жителів самих синів Ізраїля, і ті мешкають у нужденних нехарних домиках та займаються промислом: багатші купчать, бідніші дозорцями над робітниками-рудниками, а дуже бідні полочуть віск земний, лізуть до штольні під землею і копають за воском” (“Світ учить розуму”).
У своїх спогадах Юліан Ковалів, син письменника, згадував: “Хата мого батька була для робітників і селян, для кожної вбогої людини завжди відкрита. Сюди щодня приходили робітники українці, поляки, євреї. І українець Олексівський, і поляк Каспшик, і єврей Брунеграбер - всі вони сідали біля столу батька і просили поради. І добра пам’ять про батька залишалась у всіх тих людей”.
В своїх оповіданнях “Добрий заробок”, “Волоцюга”, “На Дрімайловім пустарищу” та деяких інших Стефан Ковалів розповідає про початкові релігійні єврейські школи, так звані хедери. Більшість з них у Бориславі субсидувалась з фонду мільйонера-банкіра барона Гірша. Так, в оповіданні “Добрий заробок” письменник чітко визначає мету, якої хотіли досягнути в хедерах: учень “від чотирьох майже літ до п’ятнадцятьох учиться безперестанку, як має формами закону заслонятися проти самого закону”. Стефан Ковалів показує, як у хедерах виховували дітей у дусі релігійної нетерпимості до людей іншої віри, зокрема, до українців, навчали методам гендлярства, шахрайства, підступності.
Сутність ставлення Стефана Коваліва до жидів висловив у “Літературно-науковому віснику” Осип Маковей. За його словами, письменник “описує, двома словами сказавши, визискувачів і визискуваних. Визискувачі - жиди, визискувані - руські господарі і робітники. На справу антисемітизму загалом можна всіляко дивитися, але про відносини жидів до руського народу в Галичині, мабуть, у нікого з галицьких русинів нема двох думок; є тілько одна - а вона така і в Ковальова, - що жиди поруйнували руські села і руйнують далі і селян, і робітників. Безсумлінні жиди і їх посіпаки, з одного боку, - темні, головно темні селяни з другого, отсе “герої” майже всіх оповідань Ковальова, не тілько бориславських. Одна сумна пісня, все повторювана, тілько з іншим змістом, повна ненависті до ріжнородних визискувачів руських селян, повна жалю до тих селян за їх темноту і непорадність, і милосердя над ними. Про свої чуття Ковалів, правда, майже ніколи не скаже, але се такий настрій у його всіх оповіданнях. Такий він і в бориславських”.
Слід згадати й слова Івана Франка: “Ми не антисеміти і далекі від того, щоб ворогувати проти кого-небудь задля його раси, релігії або народності. Та проте годі заперечити, що історичні та й соціальні обставини нашого краю витворили доволі високу і вельми шкідливу верству жидів-паразитів і безсовісних експлуататорів мужицької праці”.
Стефан Ковалів був реалістом і об’єктивно ставився до жидів, роблячи різницю між визискувачами і простими робітниками. Так, в оповіданні “Добрий заробок” українців від смерті рятують, власне, жиди: “В кошарі робили самі жиди. Вони, запримітивши замлілих хлопів, вхопили обох на коркоші, поотіпали ними, погонили у воздусі, а вкінці винесли прокоріцманих попід підлогу на вулицю й заткали отвір лепом, щоби котрого не скортіло вернутися по смерть до кошари. З трупом біда наверху: не дасться ні на віск перетопити, ні в кип’ячку, й ще видаток збільшається”.
Іменем Стефана Коваліва у Бориславі названа вулиця, його ім’я носить одна із місцевих шкіл. Мабуть, слід встановити літературно-педагогічну премію імені Стефана Коваліва, видати повне зібрання його творів. Слід вивести із забуття цього воістину європейського письменника.

Анатолій ВЛАСЮК


ЗАБУТИЙ КОВАЛІВ

Край столу згасла свічка.
На руки впала голова.
Заснув старий Учитель... І слова
Згубила підла нічка.

Та мозок лиш дріма, не спить.
Іскриста думка слово креше.
І чисте серце, що не бреше,
Вогнем неправду спопелить.

Насниться щось таке чудне,
Що в Бориславі й не здибаєш.
І ніби ти уже конаєш...
Й життя брехливе і брудне...

Та Бог надішле ранок вмить.
І нова свічка запалає.
Таїни творчості не знає
Убогий чоловік, та все ж творить.

І як воно все спричинилось?
Ковалів ніби і не спав...
І взяв перо, і записав
Оте, що бачив. Чи наснилось?

Гуде у голові - мов дзвін
З далекого дитинства гука.
А на столі - листочків купа.
У цілім Всесвіті - лиш він.

Затарабанив дощ в вікно,
І позіхає сонне небо.
Здається, вже тебе й не треба,
Але живеш ти все одно.

Франко! Аж стрепенувсь Стефан.
Згадав: професор нині завітають.
Свіжі думки у просторі витають -
І ти над ними вічний пан.

Та все ж давно пора до школи.
Розмріявся сьогодні щось.
Життя шалено пронеслось
І не повернеться ніколи.

А в школі ті ж учительки-
Жидівочки, щебечуть по-своєму.
І таїна святого Вифлеєму
Вже людством втрачена навіки. На віки...

21 квітня 2010

Анатолій ВЛАСЮК


ВІД МИКОЛИ ГУКА ДО МИРОСЛАВА МАРИНОВИЧА

МИКОЛА ГУК - ІЗ ПІВДЕННОЇ АФ-РИКИ?

Нє, я балдію від нашого дрогобицького мера: Батьківщина в небезпеці - а він пішов у відпустку. Я розумію, чи є він на роботі, чи нема, - справи все одно йдуть погано. Але хоч би чоловік трохи напружився, бо ж залишилось йому керувати Дрогобичем лише чотири місяці, хоч би один маленький пунктик своєї передвиборчої програми виконав. А то ж без встиду й совісті готуватиме вже нову передвиборчу програму й казатиме, що кляті вороги не дали йому можливості виконати обіцянки-цяцянки, а тому йому потрібен другий термін. Подейкують, жи наш мер, надивившись матчів чемпіонату світу з футболу, відчув своє південно-африканське коріння й має намір відбути на малу батьківщину. Недаремно ж один із чільних гравців команди Південно-Африканської Республіки носить таке ж прізвище, як і дрогобицький мер, - Гук. А, може, всією громадою оплатити йому поїздку до братів-африканців? Дивись, і зостанеться там назавжди, ощаслививши Дрогобич.

“СВОБОДА” ВДАРИЛА ПО БЕЗДОРІЖЖЮ

Минулого тижня міські партійні організації ВО “Свобода” в Бориславі та Дрогобичі провели акції “Вдарити по бездоріжжю автопробігом”. Свого часу щось подібне пропонував незабутній Остап Бендер, а до свободівців подібну акцію проводили прихильники Арсенія Яценюка та регіонали. Проте дороги як були в поганому стані, так і залишилися, що може говорити лише про піар-акції цих політичних сил, а не прагнення змінити ситуацію на краще. Втім, свободівцям слід віддати належне, адже їхні театралізовані дійства припали до душі бориславцям і дрогобичанам. Біля бориславської міської ради було поставлено театралізоване дійство “Ремонт дороги” за участю дійових осіб – чиновників на джипах (в. о. мера та два його заступники), працівників комунальної служби з одною лопатою на двох, які засипали ями гравієм. А насамкінець обурені безгосподарністю бориславської влади водії скидали понівечені колеса та запчастини в труну “Жертви бориславських доріг”. А в Дрогобичі під ратушу привезли розбитого “Запорожця” на платформі та фіру, запряжену парою вгодованих коней. Дрогобицькі дороги планують подати в Книгу рекордів Гіннеса як найгірші та з найбільшою кількістю ям. Оратори переконували, що “Свобода” у разі перемоги на місцевих виборах забезпечить належний стан доріг у Дрогобичі та контроль за використанням коштів. До учасників віче вийшов міський голова Микола Гук та пообіцяв усі вилучені зі штрафів кошти, що поступлять від учасників акції за порушення правил дорожнього руху (заїзд на площу Ринок під знак заборони заїзду), скерувати на ремонт дрогобицьких доріг. Як результат, міський голова отримав традиційне “Ганьба!”.

ШКОЛА НОСИТЬ ІМ’Я СТЕПАНА БАНДЕРИ

На пленарному засіданні сесії Дрогобицької міської ради, яке відбулося минулого тижня, прийнято рішення про присвоєння імені Степана Бандери загальноосвітній школі № 15.

КАЛАПАЧ СФАБРИКУВАВ РІШЕННЯ СЕСІЇ?

П’ять депутатів Стебницької міської ради звернулися до дрогобицького міжрайонного прокурора Олега Соболя з заявою. Вони стверджують, що в одному з розпоряджень Романа Калапача була вчинена фальсифікація та підроблено рішення останньої сесії Стебницької міської ради. Зокрема, мова йде про затвердження структури виконавчих органів. Народні обранці вимагають притягнути винних до кримінальної відповідальності. Серед “винних” може опинитися не лише Роман Калапач, а й секретар ради Геннадій Куцан.

У ТРУСКАВЦІ СТРАЙКУВАЛИ ДВІРНИКИ

Минулого тижня трускавецькі двірники вийшли під мерію з вимогою погасити їм заборгованість по зарплаті за березень-квітень цього року. До них мають намір приєднатися працівники комунального підприємства “Наше місто” з тієї ж причини. Їх начальник Юрій Алієв каже, що адміністрація комунального підприємства активно шукає шляхи виходу із цієї ситуації, бо значна сума заборгованості є у трускавчан не лише по теплу, але і по квартплаті.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ ФОРУМ БЕЗ СБУ

Прес-служба Дрогобицької міськрайонної громадської організації “Спілка безпеки управління “Антикорупція” повідомляє про те, що на загальних зборах членів Організації від 18 червня 2010 року одноголосно було прийнято рішення про вихід ГО з Об’єднання “Громадянський форум Дрогобиччини”. Причиною такого рішення стало те, що, на думку членів “Антикорупції”, дане Об’єднання перетворилося на заангажовану політичну організацію та почало переслідувати свої меркантильні інтереси у противагу інтересам громади.

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ ТЕРОРИСТ ЖИВЕ У СТЕБНИКУ?

Як ми вже повідомляли, нещодавно до будинку трускавецького мера Лева Грицака у Станилі кинули гранату. Як стало відомо з джерела у правоохоронних органах, ймовірним виконавцем цього замовлення став мешканець Стебника. Його можуть звинуватити і в тому, що того ж дня він підпалив дачу міського голови Трускавця. “Це перші вибори у Трускавці із застосуванням російських політтехнологів та вибухових пристроїв”, - каже Лев Грицак.

ДЕПУТАТСЬКА ІНДИВІДУАЛЬНА ЗАБУДОВА?

У Дрогобичі виділено два квартали для індивідуальної забудови – по вулиці Шептицького та вулиці Наливайка. Проте лише для того, щоб стати учасником будівництва, необхідно буде внести суму близько 100 тисяч гривень. Зрозуміло, що таке собі зможуть дозволити лише багаті люди. Про це йшлося на сесії Дрогобицької міської ради. Мабуть, депутати хочуть всю індивідуальну забудову в місті заграбастати для себе, а то через чотири місяці до влади багато хто вже не зможе добитися.

БИТВИ ЗА “ТУСТАНЬ” ТРИВАЮТЬ

Депутати Дрогобицької міської ради прийняли рішення, яким скасували розпорядження міського голови Миколи Гука про звільнення з посади директора комунального готелю Дем’яна Мусійчука та призначення на неї Осипа Ліщинського. Та міський голова минулого тижня призупинив дію цього рішення як такого, що суперечить чинному законодавству. Причиною накладання “вето” стало те, що згідно Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” міська рада може скасовувати дію місцевих актів, виданих виконавчими органами цієї ради. Згідно того ж закону, до переліку виконавчих органів міський голова не входить, а тому скасувати його рішення можна лише в судовому порядку. Таким чином Микола Гук відновив статус новопризначеного директора КП “Туристичний центр “Дрогобич”. Однак повноцінно приступити до виконання своїх обов’язків Осип Ліщинський не може: кабінет директора опечатаний, а печатка підприємства - у Дем’яна Мусійчука, який досі вважає себе законним директором КП. Він, до речі, подав до Дрогобицького міськрайонного суду позовну заяву про скасування розпорядження міського голови про своє звільнення та у відповідь на оголошення новопризначеним керівником готелю печатку втраченою написав до Дрогобицького відділу МВС заяву про те, що печатка перебуває у нього.

ШЕСТИТОМНИК ВІД МИРОСЛАВА МАРИНОВИЧА

До шістдесятиріччя Мирослава Мариновича видавництво Українського католицького університету, де автор є віце-ректором і президентом Інституту релігії та суспільства, випустило в світ “Вибране” почесного громадянина Дрогобича в шести томах. Перша презентація унікального видання відбулася у Львові, а минулого тижня автор зустрівся з дрогобичанами. Представляв він своє “Вибране” в центральній бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола. Передмову “Слово про любомудра” написав побратим Мирослава Мариновича, колишній політв’язень Євген Сверстюк. Побудовано “Виб-ране” так, що дає повну уяву про творчість оригінального мислителя й науковця. У першому томі вміщено ранні та автобіографічні твори, листи. В другому читач має змогу познайомитися з портретами друзів автора, дрогобицькими репортажами та замальовками. Третій том – це публіцистичні статті, в четвертому видруковано наукові праці. В п’ятому зібрано передмови, рецензії, інтерв’ю, у шостому передруковано монографію “Українська ідея та християнство”.
Ось така фільозофія, пані та панове...

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ


Создан 29 июн 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником