Воля громади № 9

 
 

Воля громади № 9




Слово редактора

АЛЬГІРДАС БРАЗАУСКАС

Учора, першого липня, Литва провела в останню путь свого національного героя - Альгірдаса Бразаускаса, першого президента цієї незалежної прибалтійської республіки.
Цікава доля цієї людини. Він був першим секретарем ЦК Компартії Литви, але під час і після сумнозвісного путчу ГКЧП 1991 року однозначно став на бік народу. Взагалі литовський комуніст-керівник - це вам не комуніст-керівник український з зашореністю компартійної ідеології. Саме колишні комуністи-керівники нині керують Україною, хоча й порозлазилися по різних партіях. Вони йдуть у майбутнє з повернутою назад головою, з совєтським мисленням, яке не передбачає незалежності, насамперед внутрішньої.
Альгірдас Бразаускас за час свого президентства привів Литву до НАТО і Європейського Союзу, а європейська країна Україна все більше йде в азійському напрямку, бо комуністи Кравчук, Кучма і Янукович ніяк не можуть розлучитися зі своїм совєтським минулим.
У всі часи завжди вирішальною була проблема лідера нації. Литві поталанило, бо вона мала Альгірдаса Бразаускаса. Поталанило Польщі з Лехом Валенсою, Чехії з Вацлавом Гавелом. В цих та інших європейських країнах зуміли позбутися совєтського минулого, здійснити масштабні економічні реформи. Запевнення Януковича, що за десять років ми ввійдемо до двадцятки найсильніших держав світу, є несусвітною маячнею, цинічним обманом українського народу, бо реформами в Україні і не пахне з однієї простої причини: вони не вигідні олігархам, які привели Януковича до влади. Бурхливу імітацію реформ ми будемо мати, але результат стане очевидним: бідні ще більше збіднішають, багаті ще більше розбагатіють.
Проблема лідера відчувається і в Стебнику. Роман Калапач і його команда разом з депутатським корпусом імітують бурхливу діяльність, але радше печуться про власні інтереси, ніж про добробут громади. Чим ближче до виборів 31 жовтня, тим більш інтенсивною буде імітація цієї роботи. Та навіть якби мер і наближені до нього особи цілодобово знаходились у “білому домі”, змінити щось на краще у Стебнику не зможуть, адже совєтське мислення красти те, що погано лежить, вже не вивітриться з їхньої свідомості. А в нашій свідомості вони так і не стануть національними героями, про яких з повагою говоритимуть прийдешні покоління.

Анатолій ВЛАСЮК

Передвиборчої програми не виконав

РОМАН КАЛАПАЧ ОБІЦЯВ СТЕБНИЧАНАМ ЛЮБОВ

Інколи буває корисним читати обіцянки-цяцянки кандидатів на міського голову, особливо тоді, коли вони нарешті добралися до владного крісла. З одного боку, це допомагає опустити їх з небес на грішну землю, а з іншого – внести певні корективи, наближені до реалій життя.
У випадку з міським головою Стебника Романом Калапачем це марудна справа. Мало того, що його передвиборча програма виявилася загальною, без конкретних термінів і виконавців, він ще й банально обдурив своїх виборців, бо й не збирався виконувати те, що обіцяв під красивим гаслом “Понад усе – любов”. Таких порцій нелюбові, презирства, зневаги до себе, порушення елементарних конституційних прав і свобод стебничани ще не отримували від жодного міського голови Стебника часів Незалежності України.
Втім, судіть самі.

ПОНАД УСЕ – ЛЮБОВ

Передвиборча програма кандидата на посаду міського голови Стебника Романа Калапача

Я балотуюсь на посаду міського голови тому, що знаю, які проблеми хвилюють кожного стебничанина.
Я хочу, щоб добробут стебничан покращився, і я знаю, як це зробити.
Я зумію сконсолідувати стебницький політикум, і це стане міцною запорукою для економічного відродження, в якому всім буде затишно і добре. В цьому я вбачаю свій головний обов’язок.
Але тільки разом з Вами, шановні стебничани, ми зможемо змінити життя на краще.
Основні напрямки, якими я буду керуватись в разі обрання мене міським головою:
1. Створення нових робочих місць:
- для цього потрібно запросити інвесторів як вітчизняних, так і закордонних, в наше місто;
- не перешкоджати тим, хто хоче відкрити власну справу;
- домагатись на державному рівні розв’язання проблеми ДГХП “Полімінерал”.
2. Забезпечити гарантований перелік безоплатних медичних послуг жителям міста і в першу чергу ветеранам війни та ветеранам національно-визвольних змагань.
3. Сприяти створенню об’єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків.
4. Провести поступовий благоустрій територій всіх мікрорайонів міста, в тому числі Колпця та Сільця, а також завершити розпочате будівництво міського стадіону, яке дозволить повноцінно займатись молоді різними видами спорту, зокрема футболом.
5. Покращити водопостачання міста, впорядкувати земельні межі, навести належний порядок з вивезенням сміття.
6. Частково фінансувати з місцевого бюджету розпочате будівництво школи в Сільці.
7. Покращити умови перевезення пасажирів на маршруті Стебник-Дрогобич з врахуванням пропозицій громадян міста та власників маршрутних таксі.
8. Сприяти керівникам ДГХП “Полімінерал” та “Маст” у вирішенні екологічної безпеки довкілля.
9. Приділяти всебічну увагу школам, дитячим та культурним закладам, церквам у вирішенні їхніх щоденних проблем, з якими вони стикаються, виховуючи молоде покоління.
10. Винести на обговорення громадськості питання про обласне підпорядкування м.Стебника.
Я люблю своє місто і бажаю бачити його економічно та духовно розвиненим.
Тільки та людина зможе подбати про рідне місто, яка почала свій життєвий шлях з боротьби за волю України, а потім, на зорі становлення Незалежності, засукавши рукави, створила власне підприємство, сама заробляла на себе і давала роботу іншим.
Тільки такій людині разом з командою професіоналів та однодумців сьогодні під силу підняти місто Стебник на вищий щабель економічного та духовного розквіту.
Я вірю в свої сили і прошу, щоб в це повірили і Ви, шановні стебничани!

З повагою,
РОМАН КАЛАПАЧ

СТЕБНИК СТАВ МАГАЗИНОМ ПАНА РОМАНА

Уже перші фрази передвиборчої програми Романа Калапача “Я балотуюсь на посаду міського голови тому, що знаю, які проблеми хвилюють кожного стебничанина. Я хочу, щоб добробут стебничан покращився, і я знаю, як це зробити” свідчать про те, якою є глибока прірва між міським головою Стебника і стебничанами. Йому далеко до файки проблеми простих мешканців міста, а добробут стебничан не тільки не покращився, а суттєво погіршився. Втім, я знаю одного стебничанина, добробут якого суттєво покращився, – це сам Роман Калапач. Якби у нас правоохоронні органи робили порівняння між тим, що людина фактично заробляє, і тим, що має, висновок був би не на користь мера, бо складається враження, що він вклав гроші у вигідний бізнес – керівництво містом – і отримує з цього надприбутки, нехтуючи правами стебничан, не дбаючи про їхній добробут, а набиваючи власну кишеню.
Але підемо далі. “ Я зумію сконсолідувати стебницький політикум, і це стане міцною запорукою для економічного відродження, в якому всім буде затишно і добре. В цьому я вбачаю свій головний обов’язок. Але тільки разом з Вами, шановні стебничани, ми зможемо змінити життя на краще”, - обіцяв чотири роки тому Роман Калапач. Як бачимо нині, жодна політична партія не готова підтримати його на наступних виборах, усвідомлюючи надзвичайно низький рейтинг мера, а “консолідація стебницького політикуму” стала можливою лише на рівні депутатського корпусу, коли вирішуються шкурні інтереси того чи іншого народного обранця. Тепер стає зрозумілим, що минулорічна відставка мера – це не вияв принциповості й громадянської позиції стебницьких депутатів. Просто мер, грубо кажучи, начхав на їхні приватні інтереси, а коли це усвідомив, - благополучно повернувся в керівне крісло.
Який пункт передвиборчої програми Романа Калапача не візьмеш, бачиш суцільну брехню й намагання виставити себе білим і пухнастим, святішим за Папу Римського. Ось Роман Калапач обіцяє “запросити інвесторів як вітчизняних, так і закордонних, в наше місто”. Агов, де ви, панове?! Ваші гроші дійсно нам потрібні на ремонт доріг, латання дахів, інші невідкладні потреби. Або каже, що “не буде перешкоджати тим, хто хоче відкрити власну справу”. Той, хто наважився це зробити у Стебнику, може багато розповісти, як довго ходив чиновницькими кабінетами по колу, яку суму, крім офіційної, мусив заплатити. Виявився обіцянкою-цяцянкою пункт передвиборчої програми Романа Калапача, в якому мовиться: “Забезпечити гарантований перелік безоплатних медичних послуг жителям міста і в першу чергу ветеранам війни та ветеранам національно-визвольних змагань”. Відвертим обманом став і наступний пункт: “Сприяти створенню об’єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків”. Об’єднання створені, але з грубим порушенням чинного законодавства. Зокрема, не був здійснений капітальний ремонт будинків за рахунок міської влади. Фактично проблеми стебничан розв’язують самі стебничани, а влада на чолі з Романом Калапачем самоусунулась від цього. За будинками не закріплена територія, яку має прибирати уповноважена владою структура – КП “МВУЖКГ”. Головам об’єднань уже два роки поспіль Роман Калапач обіцяє надати кошти, закладені у міський бюджет, але наразі цього не зробив.
Роман Калапач обіцяв здійснити благоустрій всіх мікрорайонів Стебника, в тім числі й Колпця і Сільця, але слово його тепле, побудувати міський стадіон, але й досі наша футбольна команда, чемпіон Дрогобиччини, не може на ньому грати, а триста тисяч гривень пішли невідомо куди.
Так можна брати кожний пункт передвиборчої програми Романа Калапача, але все одно приходиш до невтішного висновку: або не виконав, або відверто збрехав. Ось, наприклад: “Покращити умови перевезення пасажирів на маршруті Стебник-Дрогобич з врахуванням пропозицій громадян міста та власників маршрутних таксі”. Схоже, що пропозиції власників маршрутних таксі враховані, а громадян міста – проігноровані, бо буси перетворилися на справжні труни на колесах, їздять нерегулярно, в них набивається людей, як тюльки в бочці. А що Романові Калапачу? Йому глибоко начхати, що ти дусишся в маршрутці, бо він їздить на люксусовій машині, яку пересічний стебничанин купити не в змозі, адже навіть життя для цього не вистачить, не те що зарплати мера.
Він обіцяв “приділяти всебічну увагу школам, дитячим та культурним закладам, церквам у вирішенні їхніх щоденних проблем, з якими вони стикаються, виховуючи молоде покоління”. Поговоріть у неформальній обстановці з учителями й директорами шкіл, і вони вам скажуть усе, що думають про Романа Калапача. Схоже, він згадує про них лише під час першого і останнього дзвоників.
За чотири роки свого керівництва містом Роман Калапач так і не спромігся втілити у життя гарну ідею - “винести на обговорення громадськості питання про обласне підпорядкування м.Стебника”. А можна ж було провести громадські слухання, винести це питання на місцевий референдум. Можливо, за цей час Стебник вже й поміняв би свій статус і не годувався з дрогобицьких об’їдків, а вільно почував себе серед подібних міст, маючи відповідне фінансування. Тому, коли Роман Калапач чотири роки тому казав: “Я люблю своє місто і бажаю бачити його економічно та духовно розвиненим”, - я нині думаю, якою морально ущербною людиною треба бути, аби, не задумуючись, вводити в оману стебницьку громаду.
Роман Калапач став міським головою Стебника насамперед завдяки тому, що 1972 року вивісив національний прапор і відбув за це декілька років ув’язнення. Не будемо зараз вдаватися у подробиці цієї справи, на все свій час. Ще живі люди, які знають, що було насправді, а в архівах є документи, позбавлені грифу таємності, які свідчать, хто є хто. Чотири роки тому Роман Калапач у своїй передвиборчій програмі писав: “Тільки та людина зможе подбати про рідне місто, яка почала свій життєвий шлях з боротьби за волю України”. Міський голова Стебника відносить себе до цих людей і намагається переконати в цьому стебничан. Але чи можна поставити його поруч з Василем Стусом, В’ячеславом Чорноволом, Євгеном Сверстюком, Мирославом Мариновичем, які мордувалися у брежнєвських концтаборах і пронесли крізь усе життя високоморальну любов до України і до кожного українця?
Нині для всіх очевидним є те, що Роман Калапач знову намагатиметься стати міським головою Стебника, знову підготує люксусову передвиборчу програму, в якій наобіцяє стебничанам золоті гори. Але я думаю, що громада вже не купиться на обіцянки-цяцянки людини, яка так і не зуміла стати вищою за директора магазина і фактично перетворила Стебник на такий магазин, де все продається і купується.

Анатолій ВЛАСЮК

ПРОСИМО ВИБАЧЕННЯ

У минулому номері газети була опублікована розповідь про найстаршу стебничанку Юлію Іллівну Фариму. На жаль, через помилку журналістки та недогляд редактора у заголовку статті було неправильно вказане прізвище шановної Юлії Іллівни. Просимо вибачення і сподіваємося, що на сторіччя п.Фарими ми зробимо інтерв’ю, яке зможе з гордістю прочитати уся родина ювілярки не лише в Стебнику, а й у всьому світі. Також неточно було вказано, що маленька Вірунька, якій, до речі, нещодавно виповнилося два роки, народилася в Росії. Насправді вона народилась у Львові, а зараз проживає у Стебнику. Сподіваємося, що вона теж буде довгожителькою і пишатиметься тим, що вперше про неї згадали на сторінках стебницької газети в дворічному віці. Ще раз просимо вибачення за незручності, викликані даною публікацією, у Юлії Іллівни Фарими та в її багаточисельної родини.

КАЛАПАЧ СЛУХАВКУ НЕ БЕРЕ

Роман Калапач змінив номер телефону своєї мобілки. Він продиктував головам об’єднань свій новий номер 0671520814. Але якщо ви йому зателефонуєте з приводу тієї чи іншої проблеми, ще не факт, що він вам відповість. В цьому переконалась одна з керівників об’єднань, яка телефонувала йому п’ять разів. Агов, Романе Степановичу, не ховайтеся від стебничан!

ШУТРОМ ЗАБИЛО КАНАЛІЗАЦІЮ

Мешканці деяких стебницьких будинків скаржаться на те, що шутром забиває каналізацію. Команда “господарників” на чолі з Романом Калапачем поспішає шутрувати дороги, але не думає про те, що за відсутності фос будуть забиті каналізації. Та й машини швидко розбивають такі дороги. Головне, щоб у звіті була подана цифра щодо кількості витрачених коштів.

ЧИ БУДУТЬ СТРАЙКУВАТИ ДВІРНИКИ?

Двірники, які працюють у КП “МВУЖКГ”, обурені рішенням свого керівництва перевести їх на 0,75 відсотка ставки, у той час як інженерно-технічним працівникам подібне не загрожує. Люди звернулися до деяких депутатів Стебницької міської ради, мають намір підготувати звернення до міського голови. Наразі справа до страйку не дійшла, але випробовувати терпіння людей не варто.

Фотофакт

РОМАНОВІ КАЛАПАЧУ КВАРТИРНОГО ОБЛІКУ НЕ ПОТРІБНО

На цій фотографії - список стебничан, які потребують житла. Висить він у міській раді. В ньому близько тисячі осіб, деякі стоять на черзі упродовж двадцяти п’яти і більше років. З огляду на те, що в Стебнику нічого не будується, ні вони, ні їхні діти чи навіть онуки сподіватися на квартиру не можуть. А чого ще треба очікувати від мера і депутатів? Роман Калапач має люксусове помешкання у Трускавці, яке за зарплату міського голови не придбаєш, депутати ж пороздавали гуртожитки, не забувши про себе, хоча там могли би бути квартири для стебничан, які стоять на черзі. І що ж ми за люди такі, українці, що мовчки терпимо і даємо іншим гнобити себе? Невже справедливість є лише на тому світі, а на цьому не слід її сподіватися?

Заради об’єднання громади

СТЕБНИЦЬКИЙ ГРОМАДСЬКИЙ РУХ ПОЧИНАЄ СВІЙ ПОСТУП

Минулої п’ятниці, 25 червня, шість громадських організацій міста створили Стебницький громадський рух.
Вони висловили готовність підписати договір про співробітництво. Приєднатися до цього документа зможуть згодом й інші громадські організації, які поділяють ідеї Стебницького громадського руху. На одному з найближчих засідань буде також обраний керівник цього об’єднання.
Учасники зібрання прийняли також звернення до стебницької громади, яке й пропонуємо вашій увазі.

ЗВЕРНЕННЯ
до стебницької громади

Ми, представники громадських організацій та об’єднань міста Стебника, які зібралися на свій Другий форум, відзначаємо, що внаслідок непрофесійних і непрозорих дій міської влади в місті склалася вкрай незадовільна ситуація. Нинішньою владою повністю зруйновано міську інфраструктуру, ігноруються пропозиції мешканців міста, а рішення, що приймаються, з громадою не узгоджуються.
Керівництво міста не робить нічого, щоб подолати ці проблеми, натомість, користуючись адміністративним ресурсом, жваво та вдало залагоджує власні інтереси. Такі дії виглядають особливо цинічними серед катастрофічного погіршення ситуації у місті.
В місті необхідні радикальні зміни.
Форум громадських організацій закликає громаду міста до об’єднання з метою створення громадянського суспільства, у якому кожен мешканець своєю активною позицією буде впливати на життя міста й на вирішення важливих питань. Саме громада повинна бути господарем свого міста, і саме громада зобов’язана сформувати нову, ефективну владу на наступних місцевих виборах. До влади повинні прийти чесні й відповідальні люди, які змінять життя міста на краще.
Кожен знає: докладені зусилля не бувають марними. В Стебнику є люди, які спроможні до дій, вболівають за місто і готові працювати на громаду. Вони багато зробили, щоб досягти успіху. Але кожна така людина рано чи пізно розуміє: не можна бути успішним серед руїн.
Ми живемо тут і мусимо мати за обов’язок упорядковувати наш дім, наше місто. Якщо у керівництва міста відчуття цього обов’язку зникло, його необхідно замінити. У нас є реальний шанс відновити працездатність владних структур, надати їм врешті конструктивного імпульсу. Стебнику потрібні нові сили для відродження. Щоб місто, де ми живемо, вийшло з руїни, треба вірно скористатися цим шансом. Ми не можемо помилитися, бо помилка вкотре вартуватиме дуже й дуже дорого.

ДРУГИЙ ФОРУМ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ СТЕБНИКА


Коли влада не допомагає

КАТЕРИНА БУРАК: “МИ РОБИМО ВСЕ МОЖЛИВЕ, АБИ НЕПОВНОСПРАВНІ ДІТИ НЕ ВІДЧУВАЛИ СЕБЕ ПОКИНУТИМИ”

На сьогоднішній день у Дрогобичі та Стебнику нараховується понад сім тисяч неповносправних людей. Усі вони, окрім державних пільг та інвалідної пенсії, мають право на самореалізацію. Та про яку самореалізацію може йти мова, коли стебницька влада просто “спихнула” таку категорію населення як люди з особливими потребами на “плечі” благодійних організацій. І благополучно перехрестилась!
Як повідомила кореспондентові газети “Воля громади” заступник голови Стебницького добровільного товариства захисту дітей-інвалідів з дитинства “Надія” Катерина Бурак, за час своєї каденції стебницький міський голова Роман Калапач жодного разу матеріально не допоміг неповносправним діткам. Наболілими проблемами також не дуже поспішав цікавитися.
Я згодна з тим, що спонсорська допомога благочинним організаціям – добровільне волевиявлення кожного з нас. Але ж за напучуванням Романа Калапача працівники стебницького міськвиконкому дуже часто навідувалися до “Надії”, проводячи різноманітні перевірки, аби дізнатися, чи справедливо працівники доброчинної організації (які, до речі, працюють на добровільних засадах) розподіляють гуманітарну та спонсорську допомогу. Ну, це вже, вибачте, курам на сміх. Людина, яка жодного разу нічого не дала організації з власної кишені і навіть не спромоглася висловити пропозицію закласти у місцевий бюджет кошти на потреби дітей-інвалідів з “Надії”, перевіряє розподіл чиєїсь спонсорської допомоги... Та ще й кого – благочинну організацію? Ну хіба це по совісті?
Пані Катерина охоче погодилася детальніше ознайомити читачів з діяльністю товариства “Надія”.
- Катерино Миколаївно, коли, за яких умов і з якою метою було засноване Стебницьке добровільне товариство захисту дітей-інвалідів з дитинства “Надія”?
- Наша організація виникла у червні 1998 року як Стебницьке добровільне товариство захисту дітей-інвалідів “Надія”, засновником була голова товариства Марина Башкірцева (зараз проживає у Харкові). Раніше, аби вирішити свої наболілі питання, батьки неповносправних діток змушені були їхати в Дрогобич, де вже діяло Дрогобицьке добровільне товариство захисту дітей-інвалідів “Надія”. За необхідності доводилося брати з собою і хворих діток. Як це важко, знаю з власного досвіду, оскільки моя, нині вже покійна, онука Мар’яночка хворіла мікрогідроцифелією. У п. Марини також хвора донька-інвалід, 24-річна Оленка.
Аби хоч якось полегшити таким людям життя, нам довелося добряче попотіти: походити по інстанціях, клопотати про реєстрацію документів та самотужки збирати усі необхідні дані про неповносправних дітей. Лише тоді нам вдалося заснувати товариство “Надія”, яке діє на підставі статуту. Метою діяльності товариства є об’єднати зусилля громадськості, державних та приватних установ щодо захисту дітей-інвалідів та їх реабілітації. В основному це стосується соціальної реабілітації. Не хочеться, аби діти з особливими потребами комплексували стосовно своїх вад. Тому ми робимо усе можливе, аби така категорія людей відчувала себе потрібними суспільству. І слава Богу, що зголошуються люди, які готові нам у цьому допомогти.
Основним каменем спотикання на той час було те, що діти досягали повноліття і ставали дорослими. Але ж вони звикли до нашої організації. Ми ставимося до них, як до власних дітей. І, згідно висновків медекспертів, вони залишаються інвалідами, маючи відповідну групу. Дехто з них – пожиттєво. Аби уникнути різних перипетій у паперових аспектах, було погоджено внести доповнення до статуту, згідно якого помінялася і назва. Сьогодні ми називаємося Стебницьким добровільним товариством захисту дітей-інвалідів з дитинства “Надія”. Це дає можливість усім нашим членам, незалежно від віку, статі чи майнового статусу залишатися нашими членами від народження - доки нам і їм судилося жити.
- Скільки неповносправних діток нараховує організація?
- Понад сто шістдесят, сорок з яких – важкохворі, фактично прикуті до ліжка.
- Але наприкінці 2009 року вас нараховувалося 170.
- Не можна сказати, що у Стебнику не народжуються неповносправні діти. Навпаки. Цифри шокуючі. Та нас цікавлять офіційні дані. Групу інвалідності засвідчують медкомісії, які у нашій державі доводиться проходити мало не щороку. Дехто помирає, дехто одужує, тому й колихатиметься цифра з нашими підопічними. Хоча, ще раз наголошую, що і у 4, і в 24, і в 30 років дитина-інвалід (страшенно не люблю цього слова, бо воно так болісно ранить людську душу) залишиться нашою, ми завжди про неї опікуватимемося. Навіть якщо влада її не помічає. За час існування нашого товариства ми більше уваги приділяємо важкохворим лежачим особам. Видаємо їм гуманітарну допомогу, продуктові набори і подаруночки, придбані за кошти спонсорів. Залучаємо до цього волонтерів.
- Кого саме?
- Школярів місцевих шкіл.
- А як щодо інших членів товариства?
- В залежності від ступеня захворюваності намагаємося забезпечити інвалідними візочками усіх хворих, незалежно від вікової категорії. Не кажучи вже про інший інвентар чи вбрання.
- На дозвіллі часто збираєтеся в стінах товариства?
- На жаль, ні.
- Чому?
- Батьки не хочуть афішувати, що їхні діти неповносправні. Мабуть, все-таки батькам, а не їхнім дітям є набагато важче переступити через себе і дозволити дітям виступати на сцені. Хоча самі діти дуже того хочуть. Прикладом цього є щорічні виступи наших діточок на святі Миколая. Дуже сподобали собі наші діти і свято у ресторані “Майдан” (за сприяння голови одного з осередків Партії регіонів Ігоря Сушицького). Було просто казково: солодкий стіл, конкурси, ігри, подаруночки. І навіть танцювальна музика зі своїм ді-джеєм – відомим у Стебнику запальним танцюристом брейк-дансу Валентином Павликом, який є щорічною нашою родзинкою під час святкування свята Миколая Чудотворця. Він так запалив наших діток, що вони забули про свою неповносправність. Незабутніми враженнями переповнені дитячі душечки і від солодких фуршетів, які за сприяння п.Василя Корпана неодноразово проводилися у кафе “Горянка”.
Я неодноразово наголошувала, що у нас є всі необхідні умови, аби більше проводити часу в приміщенні “Надії”: створити там гуртки, шахово-шашковий клуб, залучити місцевих парохів, аби змогли вчити наших обдарованих діток іконопису (як це є у Дрогобичі) і таке інше. Є піаніно. Тож можна і поспівати. Було би лише бажання.
- Чи не виникало у Вас бажання створити у приміщенні садочку, яке ви орендуєте, реабілітаційний центр?
- Обома руками за! Аби лише фінанси дозволили. Та, на жаль, не так все просто. І за газ, і за світло доводиться платити. А скільки клопотів з підзвітністю! Нас перевіряють усі, кому не лінь. Усім мусимо відзвітуватися. І навіть перед спонсорами з Німеччини (місто Хемніц). Вони також люблять поцікавитися, куди скеровується їхня допомога? Відвідували й підопічних. А вже наші представники міськвиконкому побили всі рекорди! Звіряли навіть ідентичність підписів наших підопічних на документаціях з підписом у паспорті.
Добре, що хоч цього року (вперше за час існування нашого товариства) за сприяння депутата Стебницької міської ради Марії Губицької, котра надала запит на бюджетну комісію, у місцевий бюджет було закладено кошти для найнеобхідніших потреб дітей-інвалідів. Звісно, виділили мізер, але все одно приємно. Ще більше приємно, коли нами цікавляться наші постійні спонсори – керівництво “Кредобанку”. Ми вже їх не хочемо зайвий раз турбувати. А вони нас все одно пам’ятають. Тільки почують, що намічається якесь свято, цікавляться, скільки потрібно виділити коштів. Побільше б таких людей, можливо, і в Стебнику постав би реабілітаційний центр для неповносправних діток. А то ми весь час змушені скеровувати важкохворих дітей для оздоровлення до Дрогобича. Там їх, по мірі можливостей, скеровують на лікування в трускавецькі санаторії або ж надають іншу фахову медичну допомогу.
Накладно також і з підбором спеціалістів: психолог, масажист, вихователі... Який спеціаліст погодиться зараз працювати за таку мізерну платню? На початку заснування товариства ми практикували залучити до співпраці з нами фахових медиків та психологів. Вони погодилися працювати з нами декілька годин на тиждень на добровільних засадах. Але така ініціатива не прижилася, оскільки батьки дітей з особливими потребами чомусь виявилися пасивними. Аналогічна ситуація склалася і з проведенням лікувальної аеробіки. Спочатку запалилися всі. Згодом приходило все менше і менше дітей. Потім прийшла лише одна дитина. І ми змушені були відмінити курси лікувальної аеробіки.
Звичайно, наші фінанси співають романси, але найбільше нас, працівників товариства, болить пасивність родичів. Аби залучити дітей до проведення свята, доводиться довго просити їхніх батьків, переконувати. А чому так? Адже ми робимо усе можливе, аби діти з особливими потребами не відчували себе чужими на цьому “святі життя”. Невже не краще прийти до нас, поділитися наболілим, знайти час для дозвілля, а не “консервувати” дитину в чотирьох стінах. Там вона ще більше відчуває себе самотньою, нікому не потрібною, відкиненою суспільством.

Вікторія ЛИШИК


“СВОБОДА” ВДАРИЛА ПО БЕЗДОРІЖЖЮ

Минулого тижня міські партійні організації ВО “Свобода” в Бориславі та Дрогобичі провели акції “Вдарити по бездоріжжю автопробігом”. Театралізовані дійства припали до душі бориславцям і дрогобичанам. Біля Бориславської міської ради було поставлено театралізоване дійство “Ремонт дороги” за участю дійових осіб – чиновників на джипах (в. о. мера та два його заступники), працівників комунальної служби з одною лопатою на двох, які засипали ями гравієм. А насамкінець обурені безгосподарністю бориславської влади водії скидали понівечені колеса та запчастини в труну “Жертви бориславських доріг”. А в Дрогобичі під ратушу привезли розбитого “Запорожця” на платформі та фіру, запряжену парою вгодованих коней. Дрогобицькі дороги планують подати в Книгу рекордів Гіннеса як найгірші та з найбільшою кількістю ям. Оратори переконували, що “Свобода” у разі перемоги на місцевих виборах забезпечить належний стан доріг у Дрогобичі та контроль за використанням коштів.

У ТРУСКАВЦІ СТРАЙКУВАЛИ ДВІРНИКИ

Минулого тижня трускавецькі двірники вийшли під мерію з вимогою погасити їм заборгованість по зарплаті за березень-квітень цього року. До них мають намір приєднатися працівники комунального підприємства “Наше місто” з тієї ж причини. Їх начальник Юрій Алієв каже, що адміністрація комунального підприємства активно шукає шляхи виходу із цієї ситуації, бо значна сума заборгованості є у трускавчан не лише по теплу, але і по квартплаті.

ДЕПУТАТСЬКА ІНДИВІДУАЛЬНА ЗАБУДОВА?

У Дрогобичі виділено два квартали для індивідуальної забудови – по вулиці Шептицького та вулиці Наливайка. Проте лише для того, щоб стати учасником будівництва, необхідно буде внести суму близько 100 тисяч гривень. Зрозуміло, що таке собі зможуть дозволити лише багаті люди. Про це йшлося на сесії Дрогобицької міської ради. Мабуть, депутати хочуть всю індивідуальну забудову в місті заграбастати для себе, а то через чотири місяці до влади багато хто вже не зможе добитися.

ШКОЛА НОСИТЬ ІМ’Я СТЕПАНА БАНДЕРИ

На пленарному засіданні сесії Дрогобицької міської ради, яке відбулося минулого тижня, прийнято рішення про присвоєння імені Степана Бандери загальноосвітній школі № 15.

ШОКОЛАДНИЙ БАТОНЧИК ЗАМІСТЬ ЦИГАРКИ

Дрогобицька міська організація політичної партії “Фронт змін” до Дня молоді, 27 червня 2010 року, провела акцію “За здоровий спосіб життя”. Члени молодіжного осередку “Фронту змін” пропонували перехожим молодим людям обміняти цигарку на шоколадний батончик. Організатори акції тим самим хотіли привернути увагу молодих дрогобичан до проблеми тютюнопаління як однієї з найбільших загроз для здоров’я молодого організму. Хоч на вулиці вирувала негода, молоді “фронтівці” роздали понад 500 шоколадних батончиків, зовсім не шкодуючи про те, що сильно змокли.

ШЕСТИТОМНИК МИРОСЛАВА МАРИНОВИЧА

До шістдесятиріччя Мирослава Мариновича видавництво Українського католицького університету, де автор є віце-ректором і президентом Інституту релігії та суспільства, випустило в світ “Вибране” почесного громадянина Дрогобича в шести томах. Перша презентація унікального видання відбулася у Львові, а минулого тижня автор зустрівся з дрогобичанами. Представляв він своє “Вибране” в центральній бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола. Передмову “Слово про любомудра” написав побратим Мирослава Мариновича, колишній політв’язень Євген Сверстюк. Побудовано “Вибране” так, що дає повну уяву про творчість оригінального мислителя й науковця. У першому томі вміщено ранні та автобіографічні твори, листи. В другому читач має змогу познайомитися з портретами друзів автора, дрогобицькими репортажами та замальовками. Третій том – це публіцистичні статті, в четвертому видруковано наукові праці. В п’ятому зібрано передмови, рецензії, інтерв’ю, у шостому передруковано монографію “Українська ідея та християнство”.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ ФОРУМ ДРОГОБИЧЧИНИ СХУДНУВ

Минулого тижня прес-служба Дрогобицької міськрайонної громадської організації “Спілка безпеки управління “Антикорупція” повідомила про те, що на загальних зборах членів Організації від 18 червня 2010 року одноголосно було прийнято рішення про вихід ГО з Об’єднання “Громадянський форум Дрогобиччини”. Причиною так-го рішення стало те, що, на думку членів “Антикорупції”, дане Об’єднання перетворилося на заангажовану політичну організацію та почало переслідувати свої меркантильні інтереси у противагу інтересам громади.

Знаменні дати

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

2 липня
1431 — Помер Фотій, митрополит Київський
1918 — Гетьман Павло Скоропадський ввів українське громадянство
1951 — Газета “Правда” засудила вірш В. Сосюри “Любіть Україну”
1993 — У Києві відбувся I Всеукраїнський збір Конгресу українських націоналістів
3 липня
1885 — Українські емігранти створили в США перше товариство взаємодопомоги “Братство святого Миколая”
1917 — Виступ полуботківців у Києві з метою проголошення незалежності України
4 липня
1494 — Помер Юрій Дрогобич, український філософ, астроном, перший український доктор медицини, ректор Болонського університету
1891 — Народився Петро Панч, український письменник
1941 — Масове вбивство польських викладачів у Львові
5 липня
1866 - Помер Осип Гладкий, кошовий Задунайської Січі
1941 — Німцями інтернований голова організації українських націоналістів Степан Бандера
1986 - Помер у Мюнхені Ярослав Стецько, видатний націоналістичний діяч
1991 - Верховна Рада України затвердила посаду Президента Української держави
6 липня
1439 — На Флорентійському соборі Папа Римський Євгеній IV і візантійський імператор Іоанн VIII підписали Флорентійську унію, що заклала основи створення греко-католицької церкви
1904 - Народився Степан Ленкавський, провідний діяч ОУН і Голова Проводу 3Ч ОУН після смерті Степана Бандери
1934 — Помер Нестор Махно, український анархіст
7 липня
1659 — Козацькі загони на чолі з Іваном Виговським розбили московське військо під Конотопом
1923 — У Празі відкрито Український педагогічний інститут імені Драгоманова
1933 — Покінчив життя самогубством міністр освіти України Микола Скрипник
1940 — У Львові відкрито літературний музей Івана Франка
8 липня
1659 - Гетьман Виговський розгромив московське військо під Конотопом
1709 - Битва під Полтавою військ гетьмана Івана Мазепи і шведського короля Карла XII з військом російського царя Петра І
1900 — Народився Юрій Смолич, український письменник
1907 — Народився Олег Ольжич, український поет, критик, публіцист, археолог, громадсько-політичний діяч
1918 — Створено Державний сенат Української держави, вищу судову інституцію
1989 — Помер Платон Майборода, український композитор

Більше золота і менше травм!

СК “ФАВОРИТ” – НА КУБКУ СВІТУ

Нещодавно у Феодосії (Крим) проходив Міжнародний турнір в рамках Кубку Світу “Юний Файтер” з кік-боксингу у версії “Vako”. У змаганнях брали участь команди зі всього колишнього СНД.
Команду Стебника представляли вихованці клубу СК “Фаворит” (тренер Михайло Хацкевич): Тарас Хацкевич, Юрій Хацкевич, Олег Лехович, Ярослав Герасим, Микола Катарина, Василь Лев, Зенон Веселий. Успіх виколисався золотим, срібним та бронзовим ужинками. Спортсмени привезли 4 золотих медалі, 3 - срібних та 3 - бронзові.
Тарас Хацкевич виборов перше місце у розділі фул-контакт у поєдинку з москвичем. Юрій Хацкевич отримав перемогу у розділі фул-контакт (перше місце). Олег Ле-хович переміг у двох розділах - семі- та фул-контактах - перше місце у фул-контакті і друге - в семі-контакті. Зенон Веселий виборов одне перше місце (семі-контакт) та друге - у розділі фул-контакт. Ярослав Герасим переміг у розділі семі-контакт (третє місце), а у розділі фул-контакт - друге призове місце. Василь Лев провів сім боїв, п’ять з яких завершилися перемогою: у розділах семі-контакт він отримав друге місце, у лайт-контакті - третє. Микола Катарина виборов третє місце у розділі фул-контакт.
За словами тренера команди Михайла Хацкевича, загалом команда виступила успішно, та хотілося би більш яскравих боїв, що приносять золото. І, як кажуть, береженого Бог береже - якомога менше травматизму!
Михайло Володимирович висловлює щиру подяку за фінансову та моральну підтримку керівництву магазинів “Кенія”, “Меридіан” та нашим спонсорам - депутатам Стебницької міської ради Романові Біласу, Марії Губицькій та Миколі Яковлєву, а також приватним підприємцям Юрієві Дмитріву, Богданові Іванику, Святославові Середницькому, Асоціації підприємств і підприємців Стебника та всім тим, хто посприяв у поїздці на Кубок Світу, де наші спортсмени гідно представили рідне місто калійників.

Вікторія ЛИШИК

Не забиваєш ти – забивають тобі

СТЕБНИЦЬКІ ФУТБОЛІСТИ ГАЛЬМУЮТЬ

У суботу, 26 червня, ФК “Стебник” зіграв пропущену гру шостого туру з командою ФК “Локомотив” (Лішня).
Першими на футбольне поле вийшли молодіжні склади. Гра була впертою і цікавою. Молоді футболісти грали з самовіддачею, і в кінцевому результаті наші юнаки виявились сильнішими, обігравши команду гостей з рахунком 2:1. Тим самим вони покращили своє турнірне становище і наблизились до трійки лідерів.
Після гри молодіжних складів на поле вийшли основні команди. Як для суботи, нашу команду прийшли підтримати багато вболівальників. На розминці кинулось в очі, що наша команда серйозно налаштована на цю гру. Суперник виглядав на розминці трішки розгубленим.
Після початку гри команди грали напружено, багато помилялись усередині поля. Наша команда старалась усередині поля контролювати м’яч, і моментами їй це вдавалося. Почали виникати моменти біля воріт гостей. Але у футболі завжди буває так: якщо ти не забиваєш, то обов’язково забивають тобі. Так вийшло і в цій грі. Після перехоплення м’яча і різкої контратаки наш захист допустився помилки, і гості забили гол у наші ворота. Такий несподіваний і нелогічний гол, адже здавалось, що наша команда захопила ініціативу, почала більше контролювати м’яч, більше створювати моментів і більше бити по воротах суперника.
Після гола здалось, що наша команда почала поспішати, щоб чимшвидше відігратись. А це заважає командній грі, зводить нанівець усі намагання відігратись. Але наша команда таки лідер чемпіонату, минулорічний чемпіон, заспокоїлась і почала грати комбінаційно, красиво на великих швидкостях, показуючи футбол, який подобається вболівальникам. І, здавалось, ось-ось заб’є м’яч у ворота гостей. Але лішнянці, показуючи непоганий футбол, забивають під кінець першого тайму другий гол у наші ворота. І теж наш захист допустився помилки. Щось наші захисники в останніх двох турах допускаються багатьох помилок, які впливають на кінцевий результат. Але в загальному наша команда показує дуже цікавий і красивий футбол.
Перший тайм так і закінчився з рахунком 2:0 на користь гостей. У перерві тренер нашої команди Іван Бішко вніс корективи, провів у другому таймі заміни, які підсилили гру нашої команди. Вона в другому таймі за підтримки вболівальників і особливо активного, як завжди, фан-клубу, заграла більш наполегливо, пришвидшила темп гри. Спочатку наш нападник Олександр Куленич забиває перший м’яч, а потім Ігор Кіссак – другий. Здавалось, наша команда дотисне суперника і вирве перемогу. Але цього не сталося, гра так і закінчилась унічию 2:2.
Вже другий тур підряд ми спочатку пропускаємо, заганяючи себе у ситуацію, вийти з якої треба, приклавши максимум зусиль, аби добитись сприятливого результату. З одного боку, це говорить про те, що команда має характер, силу волі й фізично та морально готова до таких ситуацій. З другого боку, помилки футболістів у захисті можуть звести нанівець всю командну гру нашого колективу. Над цим тренеру команди треба працювати, слід виправляти і в майбутньому не допускати таких помилок у грі.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”


З роси та води!

ІМЕНИННИКИ СТЕБНИЦЬКОЇ ФУТБОЛЬНОЇ КОМАНДИ

У двох турах наша команда грала і на виїзді в Рихтичах, і вдома з Лішнею. В цих іграх були ситуації, коли гравці отримували травми.
У Рихтичах в грі молодіжних складів гравець нашої команди Шагало, гравши головою і впавши на футбольне поле, вибив ключицю. Вмілі та фахові дії нашого лікаря Михайла Гусаківського при наданні першої допомоги сприяють футболістам уникнути больового шоку. Це підтвердили лікарі Дрогобицької лікарні з відділу травматології, сказавши, що вміло і фахово була надана перша допомога.
В грі між ФК “Стебник” і ФК “Локомотив” (Лішня) травму голови отримав воротар гостей. Михайло Гусаківський, провівши відповідні дії, не тільки повернув воротаря, як кажуть, до тями, але дозволив йому дограти до кінця. Це говорить про його високу медичну кваліфікацію, про його вмілі руки і добре серце. Він приносить людям радість, відновлюючи їхнє здоров’я.
25 червня у нього був день народження, з чим, Михайле Йосиповичу, ми вас і вітаємо. Приносіть ще багато років радість і здоров’я людям, які до вас звертаються. Дай Боже вам наснаги, радості і добра, злагоди і любові у вашій сім’ї й життя на многії літа. З днем народження вас, Михайле Йосиповичу!
26 червня був день народження ще в одного представника СК “Стебник”, людини, яка багато доброго зробила для стебницького футболу, – Лукача Сергія Миколайовича. Будь таким, який ти є, - відданий футболу, і багато зроби ще для його розвитку в нашому місті, передаючи свій досвід, свої навички підростаючому поколінню. Нехай з тобою завжди будуть щастя і удача, багато друзів, які б у будь-яку хвилину підтримали тебе, щоби було добро, йшов бізнес і була здорова і щаслива твоя сім’я. Щасти тобі, Сергію Миколайовичу, завжди у житті.
30 червня – день народження тренера ФК “Стебник” Івана Бішка. Бажаємо тобі досягти високих успіхів разом з командою у спорті, завжди веди її до перемог, це радість буде для тебе і гордість для нас. Щасти тобі завжди по життю, нехай рідні та друзі завжди оточують тебе, а злагода і любов завжди будуть при тобі. Футбольна команда вітання передає, і всі ми – на многії і благії літа!

Осип БАНДУРА,
голова СК “Стебник”


Знай наших!

“ПАТРІОТ”: ВІТАЄМО З ПЕРШИМ РОЗРЯДОМ!


Відділ фізичної культури та спорту Дрогобицької міської ради наказом № 13 від 29 квітня 2010 року присвоїв перші спортивні розряди з кікбоксингу:
- Кішку Русланові (тренер Смалій О.Л.);
- Перепилиці Максиму (тренер Арустамян В.Ю.);
- Пилипу Андрію (тренер Смалій О.Л. );
- Рябову Миколі (тренер Смалій О.Л. );
- Михайлюку Михайлові (тренер Смалій О.Л. );
- Чекпакову Самату ( тренер Смалій О.Л.);
- Язеву Романові (тренер Арустамян В.Ю.);
- Бартошу Андрію (тренер Арустамян В.Ю. ).
Спортивний клуб “Патріот” вітає спортсменів, тренерів та батьків спортовців і бажає успіхів .

Олег ГРИГОРЕНКО,
голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”


Терміново у номер!

ВИБОРИ - 31 ЖОВТНЯ

Учора, 1 липня, Верховна Рада прийняла рішення провести вибори до місцевих рад 31 жовтня 2010 року.


Создан 02 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником