Воля громади № 10

 
 

Воля громади № 10




Слово редактора

ВІКТОР ЯНУКОВИЧ

Сьогодні, 9 липня, Президент України Віктор Федорович Янукович відзначає своє шістдесятиріччя. Кажуть, дефіляда триватиме три дні у Криму.
У радянські часи ми би урочисто провели ювіляра на пенсію й забули би про нього, як про дурний сон. А так нам світить згадувати його ще два терміни, не враховуючи тих, коли він сидів. Принаймні сам Віктор Федорович вважає, що ми десять років згадуватимемо його незлим тихим словом, бо одного президентського терміну йому не вистачить, аби ощасливити всіх нас.
Ми маємо нещастя: на чолі держави - людина, яка живе стереотипами совєтського бандитського минулого і хоче, щоб воно стало нашим світлим майбутнім. Психологія совка так і пре з того, кого ми змушені називати першою особою в Україні. За свідченнями багатьох очевидців, своїх підлеглих він виховує татаро-монгольськими матюками і кулаком, так що практично ніхто не має шансу на гідну відповідь. В їхніх душах навічно поселяється страх, який змушує їх вірою і правдою служити Янеку, як називають Януковича у вузьких колах.
Попри зомбування інших страхом, Янукович за своєю природою - боягуз, і навіть студентське яйце може викликати у нього втрату свідомості. Мабуть, немає в Україні людини, яку би охороняли більше, ніж Януковича. Підлеглі посилюють фобії президента, який стає змалілим і піддатливим, що й посаду його хочеться писати з маленької літери, а в той же час розв’язують свої меркантильні проблеми, в душі підсміюючись над босом.
Янукович не забуває, що своїм нинішнім становищем він зобов’язаний не татові-мамі, а тим олігархам, які розкрадають Україну й ніяк не можуть насититися.
Янукович як вогню боїться демократії й якби міг вже давно ввів би диктатуру й засадовив за грати тих, хто сміє висміювати його невігластво. Демократії, влади народу, в Україні, звісно, ніколи не було, завжди правила керівна верхівка, але за Януковича “демократія” у лапках набула огидних ознак, поволі перетворюючись на свою протилежність. Кожного дня президент (а писатиму я й надалі його посаду з маленької літери!) розширює сферу своїх повноважень, топчеться по Конституції, а народ, якого він би мав захищати, терпить таку наругу й мовчки віддає свою владу йому в руки.
З ювілеєм, президенте з маленької літери Великої України!

Анатолій ВЛАСЮК

ПРОКУРОР ЗУПИНИВ КАЛАПАЧА

У понеділок, 5 липня, дрогобицький міжрайонний прокурор Олег Соболь вніс протест на рішення останньої сесії Стебницької міської ради щодо затвердження структури виконавчих органів. Суть зводилася до того, що Роман Калапач фактично хотів позбутися своїх заступників Богдана Асафата і Лілію Шологон, які на відміну від Геннадія Куцана й Ігоря Говірка не захотіли втілювати в життя ідеї мера. Тепер депутати на сесії, яка може відбутися наступного тижня, захочуть, мабуть, подолати “вето” прокурора, але тоді відбудеться суд, який остаточно встановить справедливість. Чи вистачить депутатам мудрості не потакати Калапачу в усіх його примхах, дізнаємося найближчим часом.

ПІВМІЛЬЙОНА НА ВІДМИВАННЯ КОШТІВ?

Минулого тижня Львівська обласна рада прийняла рішення виділити Стебнику 550 тисяч гривень на ремонт доріг. Сума не така вже й велика, щоб радіти, але набагато більша, ніж у минулі роки. Ось тільки стебницькі можновладці вміють і гроші витратити, і доріг не зробити. Чи не стануть півмільйона гривень ласим шматочком, який може осісти в кишенях нечесних вуйків?

У СТЕБНИКУ ДВА ДНІ НЕ БУДЕ ГАЗУ

За словами працівників газової служби, з дев’ятої години ранку 13 серпня у Стебнику припинять подачу газу. Ремонтно-профілактичні роботи триватимуть упродовж 48 годин. Відтак стебничанам треба бути обережними й перевірити, чи закручені газові вентилі, оскільки відновлення подачі газу відбуватиметься без попередження.

ОСББ ОТРИМАЛИ ПО 900 ГРИВЕНЬ

Минулого тижня керівники об’єднань співвласників багатоквартирних будинків отримали трохи більше 900 гривень. Це борг за минулий рік. Цьогоріч мали би отримати ще близько трьох тисяч гривень, але складається враження, що ці кошти надійдуть від мера і депутатів вже наступного скликання. А поки що голови об’єднань мізкують, куди би притулити отих нещасних 900 гривень. За них ні дах не полатаєш, ні ліфт не відремонтуєш. Хі-ба що накрити “поляну” для всіх мешканців об’єднання й порадіти, що аж коли на горизонті замаячили вибори, влада згадала про людей.

Шахраї знайшли притулок у прокуратурі

МЕБЛЕВИЙ МАГАЗИН І “СТЕБНИКВОДОКАНАЛ” НАЛЕЖАТЬ ГРОМАДІ

На сторінках нашої газети ми вже чимало писали про махінації навколо меблевого магазину і ТзОВ “Стебникводоканал”. Здається, всі вже зрозуміли, що стебницькі махінатори вчинили кримінальні дійства. Однак очевидно й інше: і меблевий магазин, і “Стебникводоканал” уже би давно належали громаді, якби злочинні дії стебницьких шахраїв і можновладців не покривали судді, Дрогобицька міжрайонна прокуратура, Львівська обласна прокуратура, а, можливо, й Генеральна прокуратура України. Принаймні до такого висновку приходиш, коли читаєш звернення народного депутата України Юрія Кармазіна до Генерального прокурора України:
“... керівництво Дрогобицької міськрайонної прокуратури проігнорувало депутатське звернення від 20.04.2010 року № 318 “Щодо перевірки фактів рейдерського захоплення шляхом підробки свідоцтва на право власності та договору купівлі-продажу Державного підприємства роздрібної торгівлі – магазину посадовими особами ОП “Все для дому” та ТзОВ “Т.F.C. Лтд.”, вжиття відповідних заходів реагування з усунення порушень чинного законодавства України та притягнення винних осіб до відповідальності”.
Так, за вказаними фактами органи прокуратури не звернули увагу на наступні факти:
Керівники ОП “Все для дому” та ТзОВ “Т.F.C. Лтд.” орендували 2118 квадратних метрів приміщень Державного підприємства роздрібної торгівлі – магазину у м.Стебнику на вулиці В.Великого, 12 а та складські приміщення на вулиці Шептицького, 5, які перебували на балансі комунальної власності міста, по 4 копійки за квадратний метр. Потім, підробивши документи, та завдяки прихильності судів керівники вказаних підприємств приватизували дані примішення.
Як стало відомо, виготовлення зазначеного свідоцтва не можливе у зв’язку з перебуванням приміщень магазину у приватній власності ТзОВ“Т.F.C. Лтд.” відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 07.08.2008 року зі Стебницькою міською радою, посвідченого нотаріусом Дрогобицького районного нотаріальногоокругу під № 3779 (?).
Зазначені факти потребують негайної перевірки, оскільки ніякий договір купівлі-продажу укладений міською радою не був. Крім того, факт належності спірного майна комунальній власності територіальної громади м.Стебник підтверджується листом Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області, рішеннями господарського суду та іншими встановленими фактами.
За попередніми підрахунками, м.Стебник Львівської області внаслідок неправомірних дій окремих осіб ОП “Все для дому” та ТзОВ“Т.F.C. Лтд.”, неналежної сплати орендної плати, підробки документів на право приватної власності та подальшого користування нерухомістю територіальної громади м.Стебника втратило близько 5 мільйонів гривень бюджетних коштів.
Жодного сумніву не викликає факт рейдерського захоплення державного майна, на що керівництво Дрогобицької міжрайонної прокуратури не звернуло уваги, і у своїй відповіді прокуратура Львівської області від 11.05.2010 року № 071/1-3336-10 зазначає, що право власності за приміщеннями державного підприємства начебто законне, на підставі рішень судів закріплено за ОП “Все для дому”. Це при тому, що Стебницьку міську раду навіть не було залучено в якості сторони по справі як власника спірних приміщень.
Таким чином, є підстави вважати про неналежне реагування працівників Дрогобицької міжрайонної прокуратури на вищезазначені факти, неналежне виконання ними своїх посадових обов’язків. Такі дії працівників та неналежна організація роботи з боку керівництва, ігнорування ст. 121 Конституції України, вимог Закону України “Про прокуратуру”, норм кримінально-процесуального права призвела до грубих порушень конституційних прав територіальної громади м.Стебника на власність.
20.04.2010 року я звертався до Вас із депутатським зверненням “Щодо перевірки фактів зловживання владою та перевищення своїх службових повноважень головою Стебницької міської ради, нецільового використання останнім коштів місцевого бюджету, що призвело до грубого порушення прав та інтересів територіальної громади міста, вжиття відповідних заходів реагування з усунення порушень чинного законодавства України та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності”.
У зверненні зазначалося, що в порушення вимог Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність” та змісту рішення Стебницької міської ради до статутного фонду ТзОВ “Стебникводоканал” було передано майновий комплекс водозабору, водопідготовки та водопостачання відповідно до залишкової вартості, незважаючи на необхідність проведення незалежної оцінки майна.
Крім того, виявлено копію договору № ФП-18/16 від 18.06.2007 року про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 250 тисяч гривень. Відповідно до п.9.1. зазначеного договору, гарантом виконання договору виступає Стебницька міська рада в особі міського голови Калапача Р.С., чим грубо порушено ст. 19 Конституції України, ст. 4, п. 1 ч. 3 ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 1, 4, 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та ч. 3 ст. 14 на той час чинного Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”.
У зв’язку з невиконанням умов зазначеного договору спір зі стягнення заборгованості по договору поворотної фінансової допомоги розглядався в господарському суді Львівської області.
Про результати розгляду вказаного звернення мене було повідомлено листом прокуратури Львівської області від 17.05.2010 року № 07/1-3336-40, в якому зазначено, що з приводу усунення порушень вимог законодавства про комунальну власність Дрогобицьким міськрайонним прокурором ще 04.09.2008 року був внесений припис.
Можна дійти висновку, що на час направлення депутатського звернення в квітні 2010 року порушення законодавства, зазначені в приписі Дрогобицької міжрайонної прокуратури, не усунені, і час приймати чергові заходи прокурорського реагування з усунення таких порушень.
На даний момент перед ТзОВ “Стебникводоканал” існує заборгованість інвестора в сумі 495 тисяч 582 гривні 11 копійок.
За фактами стягнення із Стебницької міської ради заборгованості по договору поворотної фінансової допомоги, зазначеними в депутатському зверненні від 20.04.2010 року, прокурор у листі зазначив, що ще 04.09.2008 року голові м.Стебника було внесено протест, який начебто розглянуто та задоволено.
Оскільки народний депутат України звертається в 2010 році, то це вказує на те, що порушення чинного законодавства України головою м.Стебника не усунені, а відповідні заходи реагування органами прокуратури вжито не було.
Слід зазначити, що керівництво прокуратури Львівської області самоусунулось від контролю за виконанням власних доручень, наданих Дрогобицькій міськрайонній прокуратурі з перевірки фактів, вказаних в моїх депутатських зверненнях та запитах.
Таким чином, залишається незрозумілим висновок Дрогобицької міськрайоннної прокуратури стосовно відсутності в діях голови м.Стебника ознак злочинів, передбачених ст.ст. 190, 364, 365 Кримінального кодексу України, що суперечить ст. 121 Конституції України, вимог Закону України “Про прокуратуру”, норм кримінально-процесуального права та призводить до грубих порушень конституційних прав територіальної громади м.Стебника на власність.
Шановний Олександре Івановичу!
Без сумніву, що бездіяльність прокуратури Львівської області та Дрогобицької міськрайонної прокуратури не є винятком в системі правоохоронних органів. Однак хочу звернути Вашу увагу, що м.Дрогобич в свій час було великим промисловим центром і займало одне з провідних місць не тільки в Україні, а й в колишньому СРСР.
На сьогоднішній день вся промисловість м.Дрогобича практично знищена так званими “інвесторами – варягами”, однак визначальної ролі прокуратури в боротьбі з розкраданням державного майна не спостерігається.
Окрім вищенаведеного, можна було б багато сказати і про Стебницький калійний комбінат, і про Дрогобицький нафтопереробний завод, але я переконаний в тому, що комісія, яка буде створена за Вашим розпорядженням, детально проведе перевірку і поставить крапку в бездіяльності підпорядкованого Вам органу.
Незважаючи на повідомлення заступника Генерального прокурора України Т.Корнякової щодо взяття процесу перевірки під контроль, Генеральна прокуратура в свою чергу не вжила жодних заходів з належної перевірки моїх депутатських звернень та запитів.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 15 Закону України “Про статус народного депутата України”, -
ПРОШУ:
1. Організувати перевірку фактів неналежного реагування на депутатський запит та звернення працівниками прокуратури Львівської області та Дрогобицької міськрайонної прокуратури за фактами ... нецільового використання коштів місцевого бюджету головою Стебницької міської ради, при вирішенні питання щодо визначення власника ОП “Все для дому” та при здійсненні фінансово-господарської діяльності “Стебникводоканал”.
2. Створити комплексну комісію з перевірки фактів бездіяльності, неналежного виконання посадових обов’язків окремими працівниками прокуратури Львівської області та Дрогобицької міськрайонної прокуратури, вирішення питання про притягнення їх до відповідальності та заміну керівництва Дрогобицької міськрайонної прокуратури.
3. За результатами перевірки вжити відповідних заходів реагування з усунення численних порушень чинного законодавства України та притягнути винних до відповідальності.
4. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України “Про статус народного депутата України”, “Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов’язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення”. Тому прошу Вас повідомити мене про дату, час і місце розгляду даного депутатського запиту, на якому я буду присутній.
Про вжиті заходи та прийняті Вами рішення повідомити мене та заявника у встановлений законодавством термін.

З повагою
Юрій КАРМАЗІН

КАЛАПАЧ “ЗБІСИВСЯ”

На останній вівторковій нараді керівник одного з об’єднань співвласників багатоквартирних будинків Володимир Возняк задав міському голові питання, чи міг би “Стебникводоканал” допомагати у вирішуванні проблем міста, зокрема з “ліньовками”, водовідведенням, витоками води.
Треба було бачити, як змінився на обличчі Роман Калапач. Він назвав запитання Володимира Христофоровича провокативним. “Біситися” Роману Калапачу було чого, бо нині його “діяльністю”, пов’язаною з цією фірмою, займається Генеральна прокуратура України. А всю чорнову роботу, пов’язану з водою, в Стебнику здійснює “Дрогобичводоканал”.

Анатолій ВЛАСЮК


Фотофакт

ВИХІД ЗАВЖДИ Є

На цій фотографії ви бачите запасний вихід у сесійній залі Стебницької міської ради. Щоправда, двері завжди зачинені, тож якби, не приведи, Господи, трапилось нещастя, народні обранці мали би рятуватися через основний вихід. Але від чого їм рятуватися? Хіба від народного гніву. Втім, вихід завжди є для тих, хто чесно працює на громаду, і запасні двері їм не потрібні.

Накопичувальні знижки

“ПЛАНЕТА ЗДОРОВ’Я” ДБАЄ ПРО СВОЇХ КЛІЄНТІВ

Наші працівники переконані, що для їхнього закладу важливо не лише заробляти гроші, але й дбати про здоров’я клієнтів. Власне, аптека “Планета здоровя” і працює заради своїх клієнтів.
Про яке здоров’я можна говорити, якщо не буде потрібних ліків? Клієнта обслужать погано, а заплатити все одно доведеться? Тому в нашій аптеці діє система знижок для постійних клієнтів, здійснюється аналіз цін, які постійно знижуються.
В нашій аптеці діє система накопичувальних знижок для постійних клієнтів. Базова знижка при отриманні карточки постійного клієнта – 5 відсотків. Для пенсіонерів – 7 відсотків базової знижки. Це реальна знижка, яка постійно діє майже на весь асортимент ліків, крім ліків, які регулюються законодавчо.
Отримаючи карточку з п’ятивідсотковою знижкою і накопичивши на ній 700 гривень, клієнт має право на знижку ще на 1 відсоток, а коли накопичення йде в межах півтори тисячі гривень, цей клієнт автоматично переходить на 7 відсотків знижки. А якщо клієнт отримав послуг на чотири з половиною тисячі гривень, то знижка складатиме вже вісім відсотків.
Наша аптека – єдина в Стебнику, яка працює цілодобово. Як відомо, хвороби не приходять у визначений час, а тому аптека й переведена на цілодобовий режим. У випадку гострого болю чи за інших потреб кожний може придбати собі необхідний препарат о будь-якій годині дня чи ночі.
Ми завжди намагаємося йти назустріч клієнтам. У нас працює молодий колектив – як і молодою є сама аптека, адже ми розпочали свою роботу трохи більше року тому. Звичайно, як і в кожному колективі, ми маємо свої недоліки, але будемо раді, якщо наші клієнти висловлюватимуть свої зауваження – негативні чи позитивні - щодо роботи аптеки “Планета здоров’я”.
Три аптеки нашої мережі є також у Трускавці, які працюють тут з 2003 року. Оскільки вони непогано себе зарекомендували, було вирішено відкрити аптеку і в Стебнику. Ми вже маємо чимало постійних клієнтів, кількість яких постійно зростає, причому майже немає тих, хто працює на базових п’яти відсотках, а ці відсотки є вищими. Люди відчули ці переваги, почали активно цим користуватись, слідкувати, щоб накопичення постійно здійснювалось.
Крім звичного асортименту, притаманного будь-якій аптеці, у нас широкий вибір дитячого харчування, засоби водолікування, медичні п’явки, екстракти. Ми також робимо акцент на медичну техніку для домашнього користування, тобто вимірювання цукру в крові, тонометри, електронні ваги, масажери, термометри і таке інше. В нас можна придбати і всі необхідні післяопераційні матеріали.
Запрошуємо шановних стебничан до нашої аптеки “Планета здоров’я” на вулиці Грушевського, 10. Довідки за телефоном 44-50-96 (цілодобово).

Тарас ШОП’ЯК
завідуючий аптеки “Планета здоров’я” у Стебнику

Сповідь журналістки

ЧОМУ МЕНІ НЕ ДАЛИ ЗОЛОТУ МЕДАЛЬ У СТЕБНИЦЬКІЙ ШКОЛІ № 7

Ми потрібні!
Навіть попри те, що семимильними кроками йде розвиток і впровадження передових технологій у сфері комунікацій та засобів зв’язку, друковані засоби масової інформації матимуть свою нішу.

ПРОБА ПЕРА- 1

На календарі була весна 1979 року. Я закінчувала десятий клас СШ №7 м. Стебника Львівської. області. Вчилася на “відмінно” і претендувала на золоту медаль (у той час на 120 випускників школи було всього чотири претенденти). Завжди була активісткою, а на той час — секретарем комсомольської організації класу.
А весна буяла на повну силу. Подих її відчувався всюди. Того весняного суботнього дня я поверталася з комсомольських зборів надзвичайно втомленою. Давалося взнаки значне тижневе навантаження. Та й збори мені, відверто кажучи, не вдалися. Повна пасивність моїх однокласників мене вразила (це зараз нікого б не здивувало, бо спостерігаємо стан загальної байдужості до громадського життя). Молоді здебільшого абсолютно байдуже, які процеси відбуваються не тільки у своєму селі, місті чи районі, але й у цілому в державі та світі. Читачі ж мого покоління чи старші добре пам’ятають, яку частку життя забирали громадські обов’язки, якою була заідеологізованою школа.
Та молодь є молодь. У 17 років, а ще коли за вікном щебечуть пташки, гойдаються зелені віття дерев, думається не про чергові громадські доручення, а про багато зовсім інших речей. І я, скоріш за все, також за якусь хвилю забула би про ті збори (тим більше, що загалом клас наш був дружним), якби випадково на час мого приходу додому з радіоприймача не пролунали позивні програми “Старшокласник”. Треба сказати, що програма ця була цікавою навіть на той час і мала велику слухацьку аудиторію. Принаймні, я вбачала у ній свого друга й порадника. В черговій суботній передачі йшлося якраз про суперечливі випадки між однокласниками, проблеми суспільної активності молоді. І коли диктор милозвучним голосом запропонувала поділитися своїм досвідом роботи, своїми переживаннями, надбаннями та невдачами, я одразу відреагувала. Сподіваючись на відповідь редакції мені особисто, без остраху вказала свої адресу, клас, школу, місто.
Та невдовзі пережила справжнісінький шок. Мій лист зачитали по радіо якраз тоді, коли я збиралася на факультатив з фізики до класного керівника Володимира Христофоровича Возняка. Та мені подумалось, що ця інформація залишиться ніким не поміченою, бо я навіть матері не призналася в тому, що маю якісь проблеми з громадською роботою. Але в школі вже про все знали… Та й географія і розмаїття слухацької аудиторії “Старшокласника” невдовзі мене надзвичайно вразили. Телефонували родичі з іншої області, що почули по радіо мій лист. А для мене то був як грім з ясного неба. Та найстрашніше очікувало попереду.
Наступного дня мене викликали до кабінету директора, де вже була в зборі вся “гроза” школи: класний керівник, парторг, комсорг, завуч. Хоч у листі не було й натяку на якісь претензії до дирекції чи зауважень до виховного процесу в школі, мені дали зрозуміти, що це так не минеться. Мої слабкі заперечення, що я ні на кого не мала наміру скаржитися, просто чекала відповіді редакції для себе особисто, тим більше не сподіваючись на такий резонанс та розголос особистих проблем чи не на всю Україну, не бралися до уваги. Клас наш поділився: одні — за, інші — проти мене. До того ж, у ньому навчалося учнівське керівництво: комсорг школи, голова учнівської адміністрації, до слова, мої добрі подружки. Та ж суперечка на кілька років посварила нас, та час невдовзі розставив усе на свої місця, і з Лідією Мартинік (Когут), також тодішньою претенденткою на золоту медаль, ми й досі товаришуємо.
А тоді управу на мене таки знайшли. Виявилося, що у свідоцтві про закінчення 8-го класу в мене була “четвірка” з фізкультури (тоді навчалися за п’ятибальною системою оцінювання знань), і я не маю права бути претенденткою на золоту медаль (досі — весь дев’ятий клас і більшу частину десятого — цього ніхто не “бачив”). А далі було ще гірше. Якось наш класний керівник прийшов на урок дещо припізнившись, увімкнув телевізор і сказав, що саме зараз на Львівському телебаченні йде обговорення мого листа, де за “круглим столом” зібралася численна молодіжна аудиторія... В школі з острахом очікували ревізорів, і мені справді було тоді непереливки.
Та перевірка ні з Києва, ні зі Львова до школи так і не приїхала, так що шум навколо цього був просто зайвим. Медалей того року з нашої школи також ніхто не отримав. Та й бажання писати мені відняло надовго... Я вступила на навчання на радіотехнічний факультет “Львівської політехніки”, сподобавши собі під час проведення цим інститутом “Дня відкритих дверей” сучасні навчальні корпуси, просторі аудиторії та обладнані лабораторії.
А золота медаль у мене вдома таки є — мого старшого сина Руслана. Він так і каже:
— Мамо, це твоя медаль. Ти так колись прагнула її одержати... І ти її цілком заслужила!

Людмила СТРАЖНИК,
редактор відділу соціальних проблем Городенківської районної газети “Край”, член президії Івано-Франківської обласної організації Національної спілки журналістів України

Літні канікули

У “ДЖЕРЕЛІ” ВІДПОЧИВАЛИ ШКОЛЯРІ

Червень... Літня пора. А в початкову школу середньої школи № 11 поспішали школярі – від першачків до дев’ятикласників. Усіх їх зібрало не навчання, а шкільний табір “Джерело”, в якому оздоровлювалися, проводили своє дозвілля 86 учнів школи.
“Джерело”. Гарна назва табору. А про те, що вона до вподоби школярам, свідчить той факт, що вони склали табірну пісеньку “Джерельце”:

Ой ти, джерельце,
Бистра водице;
Скажи, що маєш
І що несеш?!
Кому – усмішку,
Кому – пораду,
Мені здоров’я принесеш.

Із захопленням співали її щодня, у хвилини дозвілля.
Цікаво, змістовно проводили діти тут свій вільний час. Обов’язково була ранкова зарядка. Учитель фізкультури Куць М.Й. організовував спортивні змагання з футболу, бадмінтону, рухливі ігри на свіжому повітрі.
Вихователі Добош О.С., Артим З.Я., Саєвич І.М., Сирватка Р.П., Павлюх І.М., Лавриновська О.О. намагалися подбати про розвиток творчих здібностей у таборі. Провели конкурс зачісок та бантика. Яка велика фантазія у дітей! Які цікаві зачіски вони вигадали, оформили їх бантиками. Стіннівки, конкурс малюнка на асфальті – це те, чим жив табір. Сучасні танці допомагала дітям розучувати вихователь Дирко О.Р. Вчитель музики Калапунь І.Й. зацікавив школярів новими піснями. Вони залюбки співали, веселились, збагачували себе знаннями про нові музичні гурти та їх творчість.
Цікавими були хвилини спілкування з ученицею школи Олею Куч, яка займалася прикладним мистецтвом – бісероплетінням та оформленням ікон бісером. На її рахунку кілька таких робіт, які милують око, спонукають дівчину бути наполегливою у творенні такої краси.
Незабутньою була поїздка до міста Трускавця. Школярики погуляли парком, напилися цілющої водиці “Нафтуся”. Мали змогу побачити тварин: рухливу білочку, удава, павлинів, сову.
Сподіваємося, що атмосфера добра, творчості, дружби та взаєморозуміння буде й надалі у шкільному товаристві та знайде своє відображення упродовж всіх літніх канікул.

Леся ПЕТРУНЯК,
начальник табору “Джерело”

СЕНДАК НА СЛУЖБІ В ЯНУКОВИЧА

У понеділок, 5 липня, Президент України Віктор Янукович підписав указ про призначення Михайла Сендака головою Дрогобицької районної держадміністрації. Нагадаємо, що п.Сендак був головою Львівської обласної ради під час Помаранчевої революції, відтак відійшов від “Нашої України” Ющенка до Блоку Юлії Тимошенко й став депутатом обласної ради від цієї політичної сили. Згодом знову повернувся до Ющенка, ставши його радником. Останнім часом він опікувався “Єдиним Центром” Віктора Балоги на теренах Західної України. Але для багатьох все ж стало несподіванкою, що Михайло Сендак зрадив ідеали Помаранчевої революції, перейшовши на службу до Януковича.

ВЛАДА ВИННА ГРОШІ

Виконання цьогорічного загального бюджету міста Дрогобича за перше півріччя складає 77,9 відсотки. В порівнянні з першим кварталом ріст виконання збільшився на 0,9 відсотка. Основною причиною невиконання бюджету стала недоїмка по прибутковому податку з доходів фізичних осіб, яка вже складає 9,6 мільйона гривень. На даний час для виконання зобов’язань по виплаті заробітної плати у бюджетній сфері Дрогобича міська влада змушена брати позики у Державному казначействі. Їх розмір на сьогодні сягнув 9,5 мільйона гривень.

БОРИСЛАВ БЕЗ ВОДИ

За червень приблизно сім діб Борислав був без води. Під час повені 2008 року влада забезпечувала людей питною водою. Її привозили у цистернах. Тепер цього нема. Ні у “білому домі”, ні у “Бориславводоканалі” достеменно не можуть сказати, куди ті цистерни ділись. Час від часу людей попереджають по радіо, що води не буде, але бувають такі дні, що воду відключають без попереджень. Або ще одне ноу-хау бориславської влади: кажуть, що тектиме лише технічна вода, непридатна для вживання, але не повідомляють, де взяти питну воду. Зазвичай у Бориславі не буває води по вівторках і четвергах, але почастішали випадки, коли і в інші дні води нема, причому погода не підводить, дощі не йдуть і спеки нема. Не навчила можновладців і біда з гепатитом, коли про Борислав узнала вся країна. З кожним роком ситуація з водою погіршується, а тарифи на неї зростають. Складається враження, що комусь дуже вигідно довести “Бориславводоканал” до банкрутства, потім за безцінь його купити й диктувати бориславцям ціни на воду.

ЗАГАДКОВА СМЕРТЬ У ДИТЯЧОМУ САДОЧКУ

Минулого тижня в одному з дитячих садочків Дрогобича несподівано помер шестилітній хлопчик. Він скаржився на болі в животі. Все сталося дуже швидко, і вихователі, батьки, лікарі не змогли врятувати дитину. За останній час це принаймні третя загадкова смерть дітей на теренах Дрогобиччини, яка протікає так швидко і несподівано.

ТРУСКАВЧАНИ ПРОТИ “ГОМІКІВ”

Минулого тижня в Трускавці пройшла маніфестація проти пропаганди гомосексуалізму та інших збочень. Проте через сильний дощ та погану погоду людей до участі в акції в місті-курорті зібралося дещо менше, ніж планували організатори.

ВІЙСЬКО БЕЗ СВІТЛА

Минулого тижня було відключено від електропостачання приміщення дрогобицького призовного пункту, що на вулиці Сагайдачного. Причиною відключення стала відсутність бюджетного фінансування на утримання цього об’єкта. Ще донедавна світло призовному пункту оплачували за рахунок КП “Дрогобичсвітло”. Та після історії із блокуванням рахунків цього підприємства оплату за активну електроенергію було переведено на департамент міського господарства. Після такого переводу з’ясувалось, що в бюджеті міста не передбачені кошти на утримання мобілізаційних установ.

ТРЕТІ РОЗКОПКИ НА ДРОГОБИЧЧИНІ

5 липня науково-дослідна лабораторія археології та краєзнавства при кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (завідувач – декан факультету професор Леонід Тимошенко) розпочинає треті на Дрогобиччині розкопки в новітній час. Цьогоріч, з ініціативи Леоніда Тимошенка, археологи, згідно з Відкритим листом і результатами попередніх археологічних розвідок, що здійснювалися тут від 1987 року, проводитимуть розкопки в урочищі Тептюж (про цю місцину у “Ріпнику” та повісті “Борислав сміється” писав Іван Франко) з метою виявлення середньовічного давньоруського поселення та укріпленого пункту Х-ХІІІ століть. В експедиції беруть участь тридцять чоловік. З них – три кандидати історичних наук, а також старші спеціалісти та лаборанти Дрогобицького університету. 12 липня відбудеться урочисте відкриття археологічної експедиції.

Знаменні дати

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

9 липня
1882 — Народився Михайло Слабченко, український історик
1883 - Засновано у Львові українське торговельне підприємство “Народню Торгівлю”
1987 — Помер Улас Самчук, український письменник, журналіст і публіцист
10 липня
1073 — Помер Антоній Печерський, один із засновників Києво-Печерського монастиря
1651 — Під Берестечком закінчилася битва між армією Речі Посполитої і союзним козацько-татарським військом
1866 - Помер останній кошовий Задунайської Січі Остап Гладкий
1900 — Народився Петро Степанович Погребняк, український вчений-лісівник та ґрунтознавець, віце-президент АН УРСР
11 липня
969 - Померла велика княгиня Ольга
1056 - Народився Нестор - літописець Київської Руси, автор “Повісті временних літ”
1945 - У Лефортівській в’язниці в Москві помер о. д-р Августин Волошин, президент Карпатської України
1856 — Народився Петро Олексійович Левченко, український живописець-пейзажист, графік, майстер інтер’єрних композицій
1925 — У Львові засновано Українське національно-демократичне об’єднання
12 липня
1866 — Народився Антін Степанович Синявський, український громадський діяч, історик, економіст, педагог
1900 — Народився Кононенко Павло, український поет і письменник
13 липня
1874 - Народився письменник Марко Черемшина
1920 — Створено товариство Червоного Хреста України
1940 — Народився Іван Григорович Сокульський, український поет, правозахисник
1985 — На змаганнях у Парижі Сергій Бубка першим у світі подолав у стрибках із шестом висоту 6 метрів
14 липня
1021 — Митрополит Київський Іоанн І урочисто відкрив і прославив мощі святих руських князів Бориса та Гліба і встановив день вшанування їхньої пам’яті
1726 — Царським указом в Україні ліквідовано сердюцькі полки
1808 — Помер Артем Лук’янович Ведель, український композитор, диригент, співак, скрипаль
1871 - Народився Василь Шурат, український поет, вчений, академік, голова НТШ у Львові
1900 - Віче української студентської молоді у Львові, на якому було продекларовано боротьбу за самостійність України
1995 — Помер Олесь Гончар, український письменник
1995 — Помер Патріарх Української Православної Церкви Володимир (Романюк)
2000 — Георгій Гонгадзе офіційно звернувся до Генерального прокурора України з листом, у якому виклав факти щодо стеження за ним
15 липня
1015 - У віці 69-ти років помер Володимир Святославович, великий князь Київський, хреститель Русі
1834 - Відкрито університет св. Володимира в Києві
1937 — Розстріляний Юрій Вухналь, український письменник
1940 — Померла Оксана Петрусенко, українська оперна співачка, виконавиця народних пісень і романсів
1944 - Утворено Українську Головну Визвольну Раду (УГВР)

І далі перші

РОЗГРОМ В УЛИЧНОМУ

У неділю, 4 липня, ФК “Стебник” в останньому, тринадцятому, турі першого кола грав на виїзді з командою “Карпати” (Уличне).
Ігри між нами завжди проходять у цікавій і впертій боротьбі., результат завжди непередбачуваний. Це свого роду місцеве дербі, і проходить воно за останні роки з перемінним успіхом. За останні тури команда із Уличного підтягнулась догори в турнірній таблиці, і було цікаво, як ми цього разу зіграємо між собою.
Першими на футбольне поле вийшли молодіжні склади. В турнірній таблиці вони знаходяться поруч, і хто переможе – той підніметься догори.. Це й наклало свій відбиток на гру. Команди старались, атакували, але до забитих м’ячів так і не дійшло. По ходу гри краще технічно і тактично виглядали наші молоді футболісти. Але, як сказав після гри тренер молодіжки Олег Володимирович Оринич, одні грали і старались, а інші тільки відбували номер. У цій ситуації треба розібратись і зробити правильні висновки. А гра так і закінчилась нульовою нічиєю.
Потім на футбольне поле вийшли основні склади, і відразу кинулось в очі, що у господарів багато молодих футболістів. Наша команда з настроєм розпочала розминку. На цю гру із Стебника приїхало багато уболівальників, а в перших рядах був наш фан-клуб.
Гра почалась зі взаємних атак. Господарі намагались грати на високих швидкостях, але допускали багато помилок. Наша команда, більш досвідчена і технічна, на самому початку гри забила свій перший м’яч. Це зробив Котик Олег, використавши на сто відсотків свій шанс. Після пропущеного м’яча команда господарів стала поспішати, грати у відкритий футбол. Але тут пішла гра в нашої команди, вона почала грати у своє задоволення, забиваючи у ворота господарів один за одним м’ячі.
Перший хет-трік у цьому сезоні зробив наш молодий нападник Дмитро Мелько, який набирає свою оптимальну форму. Він порадував усіх нас, хто вболівав за команду. Свої м’ячі забили Олександр Куленич (двічі) та Ігор Кіссак. Рахунок став розгромним 7:1 на нашу користь. Такого результату молода перспективна команда господарів не заслуговувала, але на даному етапі ФК “Стебник” сильніший, збалансований у всіх лініях, тому й показує такий результат. У цьому велика заслуга тренера нашої команди Івана Бішка і ветеранів, які підтримують і передають свій великий досвід нашим молодим перспективним футболістам. Наша команда – це сплав молодості й досвіду, тільки щоб у деяких наших молодих гравців голова не пішла обертом.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”

Актуальне інтерв’ю

ОСИП БАНДУРА: “ВСЕ МОЄ ЖИТТЯ ПОВ’ЯЗАНЕ ЗІ СПОРТОМ”

Представляти нашим читачам Осипа Бандуру немає потреби. У кожному номері нашої газети ми публікуємо його статті на спортивну тему. Це людина, яка не байдужа до того, аби в Стебнику розвивався спорт.

“МИ ВЖЕ МАЙЖЕ ЗАВЕРШИЛИ СТВОРЕННЯ СТРУКТУРИ СПОРТИВНОГО КЛУБУ”

- Пане Осипе, це у вас з дитинства – тяга до спорту?
- Відколи себе пам’ятаю, завжди був ініціатором спортивних ігор, змагань – футбол, волейбол, баскетбол. Мене постійно тягнуло до командних видів ігор. Закінчивши Стебницьке училище, я пішов працювати на калійний завод, на якому працював і до армії, і після армії. Працював машиністом шахтного електровоза. А після армії пішов на вибухові роботи, бо мене цікавила колективна робота, адже машиніст електровоза сам працює, сів і поїхав. А в мене такий характер, що мені краще працювати у бригаді. Закінчив курси і більше двадцяти років працював майстром. В сорок п’ять років я вийшов на пенсію, віддавши шахті загалом 25 років роботи. Молода людина. Постало питання: що робити, чим займатись? Тоді було так: або йдеш на пенсію і маєш добавку, або працюєш, але добавку знімали. На заводі зарплату не виплачували, були проблеми з грішми, тому я прийняв рішення піти і чимось іншим займатись. Якраз тоді було в Стебнику створене перше будинкове об’єднання, яким керував Василь Дубравський. Він попросив, аби я був у нього заступником. Я попрацював з ним близько року, але мене тягнуло до зовсім іншої сфери діяльності, зокрема, до спорту. А в Стебнику після розвалу Союзу і створення незалежної України спорту як такого фактично не було. Були окремі тренери, які навчали дітей, - з легкої атлетики, боксу. Не було структури, яка би взяла на себе відповідальність, щоб успішно функціонувала футбольна команда. Тоді в нас виникла думка створити структуру, яка би займалась розвитком спорту в Стебнику.
- Ви маєте на увазі спортивний клуб “Стебник”?
- В 2002 році ініціативна група створила громадське об’єднання спортивний клуб “Стебник”. Відтоді ми й почали впритул займатися спортом. Багато для розвитку спорту зробив перший президент нашого спортивного клубу Богдан Уневич. Вихованці стебницького спорту беруть участь в міжнародних турнірах, не кажучи вже про всеукраїнські чи регіональні. Є кандидати в майстри спорту, розрядники. Футбольний клуб у нас окремо, він існує при спортивному клубі. Ми вже майже завершили створення структури спортивного клубу. Ще залишилось створити раду ветеранів, і будемо мати всю структуру – від дитячого футболу до фан-клубу.

“ТРЕБА НАМ ПІДНЯТИ ВСЕ-ТАКИ НАШ ФУТБОЛ НА ОБЛАСНИЙ РІВЕНЬ”

- Мабуть, і від влади залежить, яким є спортивне життя міста?
- Ми займаємось не тільки спортом. Нам треба подумати, хто прийде до влади, бо влада у Стебнику є неефективною. Депутатський корпус неефективний. Система за партійними списками себе не виправдала. Люди розчаровані в депутатах, бо не знають, до кого звертатись, з ким працювати. А раніше з якоїсь вулиці мали свого депутата, який розв’язував проблеми, тепер всі відхрещуються. Зараз є велика надія на вибори 31 жовтня. Нам вже зараз треба усвідомити, що в Стебнику ніхто, крім нас самих, порядок не наведе. Не приїдуть із Києва, Львова чи навіть Дрогобича. Ми, стебничани, які тут проживають, повинні наводити порядок. І вже тепер треба думати, кого вибирати в депутати, а особливо хто стане міським головою. Ця людина повинна відповідати певним критеріям і має бути незаангажованою, розбиратися в ситуації, що склалася у Стебнику, бо в нас специфічне місто, і проблеми у нас специфічні. Треба в ці проблеми вникати. Людина повинна прийти з командою, тобто щоб вона постійно відчувала плечі своїх заступників, депутатського корпусу, щоб разом розв’язувати ті проблеми, які є в Стебнику.
- А де подітися підростаючому поколінню?
- Мене найбільше болить питання спорту, тому що питання спорту – це діти, а діти – це наше майбутнє. Як ми виховаємо своїх дітей, так далі місто й буде розвиватись. Місто у нас невеличке, але красиве, тільки треба наводити у ньому порядок. А то зараз виходить так, що батьки не мають де з дітьми вийти. Ось я з внуками не можу ніде вийти. Єдине, де зараз мій внук може побігати, - це стадіон біля ліцею.
- І що зараз зі стадіоном?
- Ми засіяли зараз там травичку, почали косити, нам треба зараз, щоб поляна рухалась, тобто щоб по ній ходили, бігали. Поле там жорстке, ми змушені були робити дренаж. Зараз влада повинна взяти цей стадіон на свій баланс, фактично триста тисяч витрачено на стадіон. Треба зробити трибуни, приміщення. Стебник повинен мати добрий гарний комфортний стадіон, тому що упродовж багатьох років наша футбольна команда постійно грала на область. Вона завжди була на дуже гарному рахунку. Ми стараємося відновити в Стебнику футбол на тому рівні, на якому він був у найкращі роки. Треба нам підняти все-таки наш футбол на обласний рівень. Є і зараз меценати, але вони помагають іншим, вкладають гроші в інші види спорту, а не у футбол. Це теж, звичайно, потрібно, бо виступають наші юні стебничани на різних турнірах, в тім числі й міжнародних. Але хочеться, щоби все-таки більша увага меценатів була прикута до футболу.

“МИ ФАКТИЧНО РОБИМО ПО СПОРТУ ТЕ, ЧИМ МАЄ ЗАЙМАТИСЯ ВЛАДА”

- Незабаром день народження спортивного клубу.
- 11 липня виповнюється вісім років, як був створений наш спортивний клуб. Це вже немаленький час. З нами влада змушена рахуватися, бо ми робимо реальну роботу. Ми фактично робимо по спорту те, чим має займатися влада. Виходить чи ні, не нам судити, але ми робимо свою роботу чесно, принципово, якісно. Дуже діти до нас тягнуться, нема відбою. Якщо раніше ми збирали дітей на вулиці, щоб вийти на хорошого спорстмена, то зараз не всі витримують навантаження, йде фактично відбір кращих. Тобто хлопці, які витримують, які бажають, займаються тим чи іншим видом спорту.
- У Стебнику немає єдиного спортивного центру.
- Назріло питання будівництва спортивного комплексу. У нас фактично зараз, щоб ми могли нормально займатись і нормально проводити якісь турніри, немає приміщення, де би ми могли це зробити. Була у нас гарна команда дівчат з футзалу. Три дівчини їздили на всеукраїнські змагання за Львівську область. А зараз? Немає спортзалу. Спортзал Народного дому закритий санстанцією. Ніхто нічого там не робить. І в оренду нам не дають. Якщо дають, тільки на рік, потім поновлювати треба. Ніхто з підприємців не хоче вкладати у це гроші. Треба, щоб дали в оренду мінімум на п’ять років, ми би розв’язали проблему з ремонтом, опаленням. Ми би знали, що це в оренді спортивного клубу, і він тим спортзалом займається певний термін часу – п’ять чи десять років. А так як стояло питання по спортивному залу, так і стоїть. Нічого не змінюється. Директор Народного дому Любов Степанівна Рак нас не виганяє, але вже взимку ми шукали спортивний зал по школах, домовлялися через відділ освіти, щоби наші діти займались у шкільних спортзалах. Це неправильно. Спортивний центр повинен бути в одному місці. Є Народний дім, він належить громаді, ми були в Дрогобичі у відділі оренди і приватизації, нам сказали, що Народний дім належить громаді міста. І саме ми повинні вирішувати, як його використовувати. Якщо це є спортзал, там повинні спортом займатися. Якщо це кімнати для художньої самодіяльності, там повинні бути діти, які займаються художньою самодіяльністю. Але це на балансі відділу культури міста Дрогобича. І в цьому проблема. Ми ніяк не можемо домовитися. Але це все залежить від влади. Владні структури Дрогобича і Стебника повинні співпрацювати між собою. Ми пропонуємо вирішити спірні питання. Роман Степанович Калапач обіцяє, а ще ніколи не сказав: “Хлопці, давайте зберемось і поїдем”. Дрогобич працює для себе у цих питаннях. Хочеться, щоб кожний робив свою роботу. Якщо ми організовуємо якийсь турнір чи їдемо кудись, то це лягає на наші плечі. Якщо влада повинна фінансувати чи давати приміщення, то нехай робить це.
- Розкажіть про себе, про сім’ю, дітей, онуків.
- Я народився у багатодітній сім’ї, росли ми без батька, батько помер у 1960 році. Нас шестеро – чотири брати і дві сестри. Ростила нас мама, в тридцять років вона вдовою стала. Мама ще жива, дуже поважаємо, любимо її. Вона все нам дала. Кожний з нас старався десь вчитися, працювати, щоб заробляти гроші, помагати мамі. В мене двоє дітей, вже дорослих, мають свої сім’ї, троє внуків. Я вважаю, що я щаслива людина. З дружиною ми прожили вже 32 роки. Вона мене розуміє.
- А футболом хтось з родини займається?
- Внук. Має футбольний м’яч і хоче грати у футбол.

Анатолій ВЛАСЮК

ДЯКУЄМО!

Ми, мешканці будинку № 3 на вулиці Січових Стрільців, дякуємо старшому лейтенантові міліції п.Кузьміну, секретарю міської ради п.Куцану та депутату Стебницької міської ради п.Губицькій за закриття проїзду по вулиці, що розташована вздовж будинку. Завдяки цьому рух транспорту значно зменшився, і ми спокійно можемо відпочивати біля будинку, гуляти з дітьми.

ВІТАЄМО!

Минулої п’ятниці член Асоціації підприємств і підприємців Стебника Роман Уневич уперше став дідусем. Колеги з Асоціації, а також редакція газети “Воля громади” вітають його з цією знаменною подією і сподіваються, що кількість онуків і онучок пана Романа зростатиме. Бажаємо новоспеченому дідусеві, маляткові та його мамі міцного здоров’я.


Создан 09 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником