Тустань N7 (509) 13 - 19 липня 2010 року

 
 

Тустань N7 (509) 13 - 19 липня 2010 року




N7 (509) 13 - 19 липня 2010 року Ціна 25 копійок

Провінційний щоденник

ОКУПАНТИ

З нового навчального року в школах Грузії на додачу до звичайних підручників з історії з’явиться посібник “200 років російської окупації”.
Видання, підготовлене грузин-ським Фондом гуманітарних і сус-пільних досліджень, запроваджу-ється у рамках реформ у сфері за-гальної освіти на найближчі п’ять років. Раніше, у квітні цього року, президент Михайло Саакашвілі, створив спеціальну комісію, щоби вивчити всі аспекти історичних взаємин двох країн. Під час ство-рення комісії й виникли плани на-писати “підручник з окупації”.
Очікувати, що подібний підруч-ник напишуть в Україні, не дово-диться. Не зробили його за Юще-нка, а тепер - тим паче. Та й зав-дання було би масштабнішим, ад-же довелося б писати не про двіс-ті, а про значно більше років росій-ської окупації в Україні.
Але навіщо ходити в минуле? Вам не здається, що нині ми жи-вемо в умовах російської окупації, коли принижується все українсь-ке? Звичайно, це все наслідки бездарної політики буцімто проу-країнського президента Ющенка, але ж звідки в моїй країні взялися оці холуї, готові низько кланятися московству? Не прилетіли вони з Марсу, а жили поруч з нами. Зна-ли ж ми, на що вони здатні, але навіть у найкошмарнішому сні не могли побачити жахливих наслід-ків їхнього холуйства.
З українцями новітня влада по-водиться як окупаційна. Ні, нас ще не розстрілюють і не висила-ють у концтабори. Але нам хочуть нав’язати московсько-азійську ментальність, відібрати від нас українську мову, запровадивши другу державну - російську. Гид-ко дивитись, як місцеві хруні, мов флюгери, повернулись у бік Партії регіонів, ніби й не було Помаран-чевої революції.
А що робити простій людині? Не здаватись! Ми завжди вміли давати відсіч окупантам, аж поки вони не йшли геть з нашої землі.
Буде і на нашій вулиці свято!

Анатолій ВЛАСЮК

ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ - СІРИЙ КАРДИНАЛ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

Огидне явище хрунівства, яке ми спостерігаємо у сучасній по-літиці, - не нове. Українці, які від-чували власну меншовартість, розбудовували Російську імпе-рію, відтак - Радянський Союз, причому бігли попереду парово-зу, тобто за своєю ідеологічною сутністю виявлялися більшими захисниками московства, ніж, власне, самі росіяни. Паршиві ге-ни попередників передалися їх-нім нащадкам, які нищать укра-їнство на корені, плазуючи пе-ред російським зверхником.
До числа українців з ментальні-стю меншовартості належить, без сумніву, Олександр Лавринович, який став фактично сірим карди-налом діючого президента. Яну-кович навіть публічно озвучував пропозицію зробити його главою своєї адміністрації, але відмовив-ся від цієї затії, бо йому на посаді міністра юстиції потрібен був не тупий виконавець, а єзуїтський захисник політичної та адмініст-ративної системи, яку Вікторович Федорович вибудовує для себе в Україні, щоб принаймні років де-сять керувати державою, поволі перетворюючи її з європейської на азійську. Саме Лавринович найбільше підходить для цієї ролі.
Роль захисника Януковича він успішно виконав ще за прем’єрст-ва останнього. Тепер йому відве-дена більш почесна місія: перепи-сати Конституцію України таким чином, аби парламентсько-пре-зидентську республіку, якою нині є наша держава, перетворити на президентську, як було за часів Кучми. Іншими словами, Лаврино-вич повинен захистити Янукови-ча не лише за Чорноморський флот, здачу території, авіапро-мисловості, нафтогазової галузі, ядерної енергетики, суднобуду-вання і гідроелектростанції на Дніпрі (і це лише за якихось сто днів керівництва!), а й виправда-ти поступки Росії, яка й досі вва-жає Україну Малоросією. І голов-не, під чим підписується Лаври-нович, - це здача української мо-ви, української історії, української культури.
З цією метою Лавринович при-думав справді єзуїтський хід: все-український референдум. Здає-ться, формально він чинить згід-но Конституції України, в якій за-писано, що носієм влади є народ. Але винахід Лавриновича зводи-ться до того, що за будь-яке пита-ння, вигідне Януковичу для зміц-нення авторитарного режиму, той самий народ бездумно про-голосує, не вникаючи в сутність юридичних дефініцій. Не потріб-но експертів, рішень уряду, поста-нов Верховної Ради України. За великим рахунком, Лавринович готує документ, Янукович його схвалює, а народ... Ну, народ про-голосує за все, що йому подадуть в яскравій обгортці.
Падіння Лавриновича почалося не сьогодні. Як не прикро це кон-статувати, саме Дрогобиччина, яку він вісім років представляв у Верховній Раді України, спричи-нилася до возвеличення цього манкурта. Можна поіменно назва-ти місцевих політиканів, які моли-лися на Олександра Володимиро-вича, а в Бориславі навіть присво-їли йому звання почесного грома-дянина міста. Вони й нині вер-шать долі місцевого люду, якого мені не шкода, якщо він терпить таку наругу над собою.
Можна згадати й публікації на-шої газети про Лавриновича, по-чинаючи з 1994 року. Тоді мене звинувачували мало не у всіх сме-ртних гріхах, бо як можна було пі-ддавати критиці найчеснішого із найчесніших! Але і тоді, і тепер я не думав, що у своїй підлості (а інакше це назвати не можна) Лав-ринович піде так далеко.
Можливо, прискорення його падіння почалося тоді, коли Яну-кович серйозно поговорив з Лав-риновичем. Подейкують, що од-ного разу він зацідив у зуби ша-новному юристу, бо щось йому не сподобалося. Про це писали засо-би масової інформації, сам Лаври-нович особливо й не намагався щось спростовувати. Якщо рекон-струювати ситуацію, то видаєть-ся, що саме з того часу страх, який був йому притаманний рані-ше, як, втім, і кожній нормальній людині, став визначальним у його поведінці. Меншовартість україн-ця (втім, дехто сумнівається у йо-го, власне, українськості) і страх раба породили гримучу суміш, яка сповна характеризує вірного служаку. Таким самим меншовар-тісним українцем, в українськості якого теж є великі сумніви, боя-гузливим рабом сильніших за ньо-го є і сам Янукович, який власні фобії ховає за вивищенням над слабшими і покірнішими. Прези-дентові внушили такий страх, що нині його від власного народу за-хищає аж 170 охоронців!
Олександр Лавринович, будучи висококласним юристом і профе-сіоналом, сам себе загнав у глу-хий кут, якщо служить негідній владі. Коли я кажу про негідну владу, то маю на увазі не лише Януковича, а й Ющенка, чи Тимо-шенко, чи Кучму, чи Кравчука, які нагинали Конституцію України під себе. Саме такі як Лавринович мали би стати на бік народу, зас-тосовуючи свої знання, бути пра-возахисниками у найвищому ро-зумінні цього слова. Звичайно, тоді б у них не було маєтків, керів-ного становища у суспільстві, ін-ших преференцій. Зате була би народна любов, бо маєтки у моги-лу з собою не забереш, а повага до особистості залишається на ві-ки.
Мені не шкода Олександра Ла-вриновича, якого Янукович вико-ристає по повній програмі й вики-не на смітник історії, як непотріб. Такою є сумна доля тих, у кого відсутня мораль. Мені шкода тих людей, які повірили Лавриновичу й розчарувалися в ньому. І це най-більший гріх, який Олександр Во-лодимирович нестиме все життя й забере з собою у могилу.
Проте й можновладці, які най-мають лавриновичів, повинні боя-тися за себе, бо саме люди з мен-шовартісною ментальністю прис-корюють їхній крах.
Анатолій ВЛАСЮК


НА ЗДОРОВ’Я!

ЇЖТЕ КВАШЕНУ КАПУСТУ

Перші знахідки про квашену ка-пусту знаходимо ще у давньоки-тайських рукописах, яким понад дві тисячі років. Ще у Стародав-ньому Римі вважалося, що завдя-ки споживанню квашеної капусти населення країни століттями об-ходилося без ліків. Під час кругос-вітньої подорожі англійський мо-реплавець Джеймс Кук мав на ко-раблі 60 діжок квашеної капусти, що зберегло морякам здоров’я і бадьорість.
То що ж такого корисного є у квашеній капусті? Насамперед це молочна кислота, яка утворює-ться під час квашення і ферменти якої потрібні для росту та віднов-лення клітин. Пригнічуючи шкід-ливу мікрофлору в шлунку, вона запобігає отруєнню тканин і роз-витку хвороб, а продукти бродін-ня сприяють виведенню шлаків із організму.
Під час квашення капуста не лише не втрачає корисних речо-вин, якими так багата, а й набу-ває багатьох нових, не менш ко-рисних, властивостей. Найбільше у квашеній капусті є вітаміну С, але є також й інші вітаміни. Також є чимало калію, який виводить рі-дину з організму, та сірки, яка ви-водить холестерин. Саме тому квашену капусту рекомендують як цілющий природний засіб у лі-куванні не однієї хвороби.
Від хвороб печінки візьміть пів-склянки розсолу квашеної капусти і стільки ж свіжого томатного соку, змішайте і тривалий час пийте по 3-4 рази на день після вживання їжі. Від діабету саме сік квашеної капусти є одним із найдоступні-ших профілактичних засобів, оскі-льки сприяє нормалізації обміну речовин. Квашена капуста здат-на пом’якшувати силу нападу бро-нхіальної астми. Особливо ефек-тивно це тоді, якщо хворий поси-лено харчується салатом із кислої капусти, цибулі та часнику.
Проте є певні застереження щодо вживання квашеної капусти. З огляду на біологічний ритм роботи печінки та підшлун-кової залози, сік квашеної капусти краще пити вранці, а салати з неї їсти вдень та ввечері, додаючи у них кріп - свіжий чи сушений. Нез-важаючи на корисність квашеної капусти, її не варто вживати тим, хто потерпає від підвищеної кис-лотності шлункового соку, вираз-ки шлунка та дванадцятипалої ки-шки, гіпертонії та серцево-судин-них хвороб.

ЩОБ ЗНЕНАЦЬКА НЕ ЗАХОПИ-ЛА ЗАСТУДА

За таким неприємним для нас словом “застуда” криється не що інше, як ще менш приємне для лю-дського організму запалення вер-хньої частини дихальних шляхів - носа і горла. Найчастіше застуда виникає при загальному або міс-цевому переохолодженні.
Справа в тому, що шкіра і легені спільно беруть участь у системі охолодження організму. При цьо-му в звичайних умовах провідну роль виконує шкіра, а органи ди-хання - допоміжну. Коли на шкіру діє холод, спочатку виникає спазм судин, і шкіра блідне. Якщо ж дійшло до відчуття ознобу, що є стійким спазмом судин шкіри, то основне навантаження із тер-морегуляції припадає уже на ор-гани дихання. Посилене випаро-вування рідини з поверхні легень приводить до місцевого переохо-лодження, спазму судин і знижен-ня місцевого імунітету.
А тут ніяк не обходиться без ві-русів, які одразу ж атакують орга-нізм, що внаслідок переохолодже-ння зазнав зниження імунітету.
Тому з профілактичною метою не забувайте пити запашні чаї з дарованих нам природою рослин, які підвищують стійкість організ-му до застудних захворювань. Це, зокрема, настої, сиропи, чаї із шипшини. Проте, готуючи ліки з шипшини, потрібно чітко дотри-муватися рецепту приготування та дозування, щоб через необа-чність не зашкодити здоров’ю. Тож беремо 7 (саме у такій кіль-кості міститься добова норма ві-таміну С) плодів шипшини, зали-ваємо їх 1 л води і близько години тримаємо на вогні (виварюємо потрібні нам амінокислоти). Тоді одержаним відваром заливаємо ще 7 плодів шипшини, але вже у термосі. Настоюємо упродовж 8 годин - з вечора до ранку. Тож вранці настій буде готовий до вживання. Випити його слід упро-довж дня.
Якщо ж трапилося так, що ви перемерзли, не баріться й одразу ж приготуйте цілющий гарячий напій, щоб не захворіти. Чайну ло-жку м’яти перцевої залийте склян-кою окропу і нагрівайте на повіль-ному вогні упродовж 3-5 хвилин. Процідіть, дайте чайну ложечку меду. А в іншу чашку дрібно поріж-те зубчик часнику та витисніть сік із четвертої частинки невеличко-го лимона. Влийте сюди м’ятний відвар із медом і гарно переміша-йте. Пийте теплим, і ніяка застуда після цього напою вас не подо-лає!

ЧИМ КОРИСНІ АПЕЛЬСИНИ?

Апельсини добре засвоюються організмом і самі теж сприяють засвоєнню їжі. Вони містять вели-ку кількість біологічно активних речовин, що зумовлює їхню спри-ятливу дію на організм. Багаті апельсини й на аскорбінову кис-лоту, і на ефірні масла, яких у шкір-ці більше, ніж у м’якуші. Порівняно з іншими цитрусовими, ці плоди мають високий вміст калію, маг-нію, клітковини. У них є біо-флавоноїди, які відіграють над-звичайно важливу роль у життєді-яльності, регулюючи ріст організ-му, та мають виражену антиокси-дантну дію.
Корисні ці фрукти хворим на атеросклероз, подагру, тим, у ко-го хвора печінка. Апельсини запо-бігають появі камінців у жовчному міхурі, добре виводять із організ-му солі сечової кислоти. Висушену і розтерту на порошок шкірку апе-льсина разом із цедрою варто споживати перед нічним сном лю-дям із такими важкими захворю-ваннями як епілепсія, невроз, іс-терія, тим, у кого збуджена нер-вова система. Апельсини реко-мендують вживати і при ожирінні, а ще - дітям для покращення апе-титу, лікування авітамінозу.
Навіть звичайний апельсино-вий сік (свіжовитиснений) може бути ліками, оскільки збуджує апетит, покращує травлення, по-мічний при хронічних закрепах. Вранці натщесерце і ввечері пе-ред сном корисно пити апельси-новий сік тим, кого мучить спрага (це часто буває при цукровому ді-абеті), у кого підвищена темпера-тура.
Солі калію, що містяться у пома-ранчах, помічні гіпертонікам. У півсклянці апельсинового соку розчиніть одну столову ложку ме-ду (додавати його потрібно без-посередньо перед вживанням лі-ків - це важливо!). Запам’ятайте: апельсинового соку можна випи-вати не більше, ніж склянку за день. Найкраще пити по чверті склянки соку чотири рази на день. Такі ліки нормалізують кро-в’яний тиск. За курс лікування (3-4 тижні) незапущена гіпертонія, як правило, відступає.
Тим, у кого тиск понижений, слід обмежити себе у споживанні апельсинів. Протипоказані вони людям із хворим шлунком (при його підвищеній секреторній діяльності, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої киш-ки), при хронічних ентероколітах, панкреатиті.
Дуже корисною є апельсинова олія. Її готують зі шкірки одного апельсина та однієї чайної ложки меду. 2-3 краплини такої олії вжи-вайте двічі-тричі на день зі шма-точком цукру або склянкою соку. Адже це чудовий жовчогінний за-сіб, що нормалізує обмін речовин, стимулює імунну систему, знижує кров’яний тиск, лікує хронічний бронхіт. Такі ліки підтримають пе-ревтомлений організм, допомо-жуть при безсонні, депресії, під-вищеній збудливості, стресах, стануть у нагоді людям, які бага-то працюють розумово. Корисно вживати помаранчі, щоб норма-лізувати вуглеводний обмін при дерматитах, висипах на шкірі, подразненнях, ослабленому іму-нітеті. При вищезазначених неду-гах декілька крапель апельси-нової олії можна також додавати у ванну під час купання. Надзви-чайно корисні такі ванни дітям для зміцнення організму, підси-лення імунітету.
Апельсини добре лікують запа-лені ясна, стоматити, особливо у дітей. Для цього у склянку теплої води додати 2-3 краплі апельси-нової олії й таким розчином щод-ня полоскати ротову порожнину. Якщо ж ясна запалені так, що аж кровоточать, розвинувся пародо-нтоз (усе це - наслідок захворю-вання шлунка), потрібно змішати одну частину апельсинової олії з однією частиною соняшникової олії та втирати такі ліки у ясна.
Окрім того, апельсини цілющі й для шкіри. Вони очищують її, ос-вітлюють пігментні плями, спри-яють відновленню клітин, покра-щують колір обличчя. Апельси-нова олія є гарним засобом і для сухої, шершавої та зроговілої шкі-ри.

КАШТАНИ ДЛЯ ХВОРИХ НІГ

Каштан кінський дуже цінують ті люди, у кого хворі ноги. Адже народною медициною доведено: настойки з квітів і плодів каштана корисні хворим тромбофлебітом (варикозним розширенням вен) різної локалізації. Коли квітнути-муть каштани, збирайте і сушіть квіти, а коли дерево скине свої плоди у їжакових сорочках, - теж не оминайте, заготуйте. До речі, можете декілька каштанів поклас-ти у шафи і шухляди, бо поруч із каштаном міль не затримується.
Лікування настоянкою із каш-тана сприяє зменшенню набря-ків, усуває біль, поступово розс-моктує тромби. Навіть трофічні виразки, що виникають унаслідок варикозного розширення вен, під дією каштанових ліків починають загоюватися. Між іншим, радять ці настоянки й тим, хто потерпає від геморою.
До того, як ще дозріють плоди, можна користуватись соком із кві-тів каштану, що також виявив свою ефективність при лікуванні розширення вен, геморою: по 5-10 крапель тричі на день.
Щоб приготувати настоянку з каштану, візьміть 50 грамів подрі-бнених квітів і плодів кінського ка-штану, залийте півлітрою горілки. Настоюйте десять днів. Потім процідіть. Приймати по 5-10 кра-пель три-чотири рази на день пе-ред вживанням їжі, востаннє - перед сном.

ЯКЩО ЗАВЕЛИСЯ КАМІНЦІ

Якщо у вас є камінці у жовчних протоках, то вивести їх можна, вживаючи свіжу горобину черво-ну. Її потрібно їсти по дві склянки щодня упродовж півтора місяця. Можете також натерти редьку, змішати навпіл з медом. Вживати упродовж дня. Такі ліки водночас є доброю профілактикою жовчно-кам’яної хвороби.

РЕАЛІСТИЧНА ФАНТАСТИКА ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО

Насправді “Тисячолітній Миколай” Павла Загребельного - це антисталінський роман, один з найсильніших на цю тематику в украї-нській літературі.
У центрі розповіді - доля Миколи Сміяна, цього справді тисячолітнього Миколая, який відчуває тяглість поколінь і свою відповідаль-ність за славний козацький рід. Але, власне, на ньому рід і закінчується, бо разом із мерт-вонародженим дитям помирає і дружина Ок-сана. Це тривожний сигнал для української на-ції - припинення роду. Павло Загребельний лише ставить цю проблему, не розкриваючи її.
У романі показана еволюція героя, який з відданого патріота совєтської держави стає переконаним антисталіністом і лише збіг об-ставин і добрі люди рятують його від фізич-ного знищення у сталінських концтаборах.
Цієї долі не оминув його фронтовий колега майор Михно, від якого залишився блокнотик, зшитий зі справ в’язнів гітлерівського концта-бору, а самі листки справ слугували матраца-ми для таких, як Михно. І якщо він вижив у гіт-лерівському концтаборі, то сталінський його доконав.
Саме майор відкрив очі Сміяну на багато речей. Його слова лягли у благодатний грунт, підготовлений тисячолітнім існуванням Мико-ли. За словами Гаврила Панасовича Михна, народ - лише хлястик на шинелі Сталіна. Ма-буть, це порівняння й стало переломним мо-ментом у ламанні стереотипів і самого світо-гляду Миколи Сміяна.
А ще цьому “сприяли” різного роду козуріни та щириці, які, дбаючи за власну шкуру й роб-лячи кар’єру, сліпо виконували волю вождя. Ко-зацька душа Миколи Сміяна не могла зми-ритися з цією людською дрібнотою. Здається, у світі нічого не змінилося, й на прикладі укра-їнської дійсності ми бачимо, як різна шушваль служить сучасним вождям і вожденятам, а ті користуються її послугами, пробиваючи собі шлях до вершин влади.
Якби моя воля, я би змусив кожного комуніс-та прочитати роман Павла Загребельного “Ти-сячолітній Миколай”. Це реквієм по мільйонах загиблих українців за тисячолітню історію, анафема послідовникам учення Маркса-Енге-льса-Леніна. Страшні картини військового і по-воєнного життя, роздуми героїв, цинізм тих, хто при владі, - не можуть залишити байду-жими.
У числі тих, хто справив визначальний вплив на подальшу долю Миколи Сміяна, - професор Черкас. Саме завдяки йому козацький син прикипів до землі, це стало суттю його життя. Нелегка доля випала професору. Кар’єрист Сирота звинуватив його у “вейсманізмі-морга-нізмі”, через його наклепи Черкас позбувся квартири, втратив улюблену роботу, змушений був фактично ховатися від сталінських сатра-пів, аж поки не опинився на агростанції імені Сталіна, де знайшов прихисток і Микола Смі-ян, що теж потерпів разом з професором від студента, який “доріс” до великого чина в ук-раїнському уряді. До слів Черкаса та його учня Сміяна не дослухаються, нищать український чорнозем, прирікаючи його на остаточну заги-бель. На зміну Сталіну приходять Хрущов, Бре-жнєв, Горбачов, але політика партії в галузі сільського господарства не змінюється. Родю-чі землі виснажуються, а ми й за незалежної України не можемо подалати наслідків сталіні-зму. Професор Черкас помирає, так і не доче-кавшись засудження Сталіна і його злодіянь, а також утілення своїх ідей у життя.
Червоною ниткою через увесь роман прохо-дить любов тисячолітнього Миколая спочатку до Назимки, а потім і до Оксани. Ця щирість до коханої людини пронизує віки, і не здатні цьому завадити ні зовнішні обставини, ні вну-трішні негаразди. Навіть стосунки з Олькою врешті-решт переростають у взаємну приязнь, і це був останній заповіт Оксани.
Павло Загребельний часто цитує у романі слова із Святого Письма, і в устах письмен-ника це перетворюється на філософську істи-ну, дає можливість по-новому глянути на події в романі, на долю її героїв.
Окремою сюжетною лінією намічена у ро-мані доля брата Миколи - Марка (Маркелія, як він сам себе називає). Зі щирої дитини під впливом учителя Бугайова, безпартійного ко-муніста, він перетворюється на високопостав-леного чинушу. Щоб зробити кар’єру, йому до-статньо було зіграти роль Леніна у п’єсах Кор-нійчука. Микола Сміян, зайнятий розв’язанням власних проблем, прогавив долю рідного бра-та.
“Тисячолітній Миколай”, написаний у 1988-1991 роках, продовжує “фантастичну” лінію у творчості Павла Загребельного. Але це не зви-чна для нас фантастика з її видуманими геро-ями і ймовірними подіями. Це фантастика реа-лістична, як би незвично поряд не стояли ці слова. Фантастичною на тлі незгод і поневі-рянь українства видається людська ущерб-ність, але такими є реалії нашого життя, і тому можливим стає існування сталінів і тих, хто продовжує його справу в наш час.
Анатолій ВЛАСЮК

ПАЛІМПСЕСТИ ДЖОНАТАНА СВІФТА

Ми знаємо Джонатана Свіфта насамперед за його “Подорожа-ми Гуллівера” (причому здебіль-шого у вигляді казки, яку пропо-нують дітям, а ось до повного те-ксту дорослі зазвичай не дохо-дять). Проте у цього письмен-ника є ще не менш цікавий твір - “Казка бочки”.
Якщо кит переслідує пароплав і є небезпека загрози життю мо-ряків, то вони кидають бочку, аби перемкнути увагу небезпечного ссавця і тим самим врятуватися. Окрім того, в англійській мові “ка-зка бочки” означає мішанину слів, що збиває з пантелику співроз-мовників.
Попри свідомий натяк на “бол-тологію” , Свіфт, ведучи розмову здебільшого від іншої особи, хоча й дійсно збиває читача з панте-лику, все ж блискуче виконує свою функцію критика сучасної йому Церкви, а також освіти, науки і лі-тератури. Ці два пласти перемі-шуються у суцільний вінегрет, але творчість Свіфта розрахована не на пересічного, а на вдумливого читача. Це тим паче необхідно, бо не завжди вдається по тексту відрізнити, коли письменник го-ворить серйозно, а коли жартує, коли він веде розповідь від свого імені, а коли - від імені іншої лю-дини.
До і після Свіфта чимало пись-менників зверталося до критики Церкви. Слід зауважити, що це було в ті часи, коли Церква грала панівну роль у суспільстві й за від-верте нехтування нею можна бу-ло “заробити” не лише анафему, а й поплатитися життям. Свіфт вдається не просто до критики Церкви, а й до іронії, сарказму, завуальовуючи свою розповідь. Проте за образами Петра, Джека і Мартіна явно проступають риси трьох основних відламів христия-нства у тодішній Європі. За ритуа-лами богослужінь смертні парафі-яни не завжди помічали гріховні діяння священиків, які загрузли у розкошах і блуді. Письменник зво-дить це до абсолюту, коли Церква виставлена як секта людей неспо-вна розуму, які керують світом і ведуть його до загибелі.
“Казка бочки” за свою антикле-рикальну скерованість була виз-нана шкідливою. Недаремно Па-па Римський, сучасник Свіфта, вніс її до індексу заборонених книг. Однак не менш виразним був і другий пласт - ота “бочка” , яку письменник кинув, аби відво-лікти увагу сильних світу цього і читачів від критики Церкви. Ска-жімо, письменник дуже добре знав сучасну йому літературу, що дозволило Свіфту не лише підвес-ти підсумки розвитку літератур-ного процесу, а й вивищитися над ним, розсунувши горизонти майбутнього.
І все ж навіть сучасні літерату-рознавці здебільшого звертають увагу на антиклерикальну сут-ність “Казки бочки” Свіфта, зали-шаючи за межами своєї уваги, власне, цю саму “бочку”, а саме другий пласт розповіді, який для письменника видається більш ва-жливим, ніж, мабуть, критика Це-ркви. Зрештою, Церква була замк-неним інститутом, орденом, впливаючи, втім, на всі суспільні процеси, і змінити щось усереди-ні неї було практично неможливо. Свіфт ішов від зворотнього. Кри-тикуючи не менше ніж Церкву су-часні йому літературу, освіту і нау-ку, він намагався, власне, змінити їх, принаймні прагнув, аби вони позбулися впливу Церкви на свою діяльність. Це, мабуть, з його боку теж було утопічним, бо слід лікува-ти не симптоми хвороби, а її при-чину, проте в тих умовах, та ще й зважаючи на те, що Свіфт декіль-ка років знаходився при владі, - це, мабуть, був максимум того, чого міг домогтися письменник. Зрештою, він швидко на власному досвіді переконався, що рефор-мувати владу зсередини практич-но неможливо. З іншого боку, пе-ребування при владі дозволило йому вивчити сутність можновла-дців, про що він згодом написав у “Подорожах Гуллівера”, блискуче використавши свої іронію та сар-казм.
Саме другий - не антиклерика-льний - пласт “Казки бочки” ще очікує на свого вдумливого дослі-дника. Головне, не загрузнути у деталях літературного, освітньо-го і наукового життя тих днів, а побачити за цим сутність рево-люційного підходу Свіфта до роз-в’язання цих проблем. Актуаль-ність, власне, такого підходу не втрачена й донині. Особливу ува-гу слід звернути на те, що письме-нник писав про критиків у широ-кому розумінні цього слова, але це тема окремої розмови.
“Казка бочки” не належить до легкого читва, але переглядаючи її ще й ще, щоразу знаходиш нові пласти, підтексти, ніби у древніх рукописах, коли один текст нано-сився на інший. Проте, на відміну від палімпсестів, тексти Свіфта безнадійно не зникають. Зникну-ти у нашій уяві вони зможуть лише тоді, коли підемо за звичною схе-мою літературних критиків і звер-татимемо увагу лише на очевидні речі. Свіфт - багатогранний пись-менник і потребує “глибокого бу-ріння” своїх літературних текстів.

Анатолій ВЛАСЮК

ВІД МИХАЙЛА СЕНДАКА ДО РОМАНА КАЛАПАЧА

СЕНДАКУ “ГАНЬБА!” НІХТО НЕ КРИКНУВ

Нє, я балдію від наших газетя-рів! “Вільне слово” вмістило мало не на всю сторінку фотографію новообраного голови Дрогобиць-кої районної держадміністрації Михайла Сендака, а “Галицька зоря” - аж п’ять Сендаків зуміла вліпити на одній сторінці. Здаєть-ся, навіть за часів Брежнєва тако-го не було. Я не дивуюсь “Галиць-кій зорі”, бо її керівництво завжди зберігало дружні стосунки з Миха-йлом Сендаком. Але позиція “Ві-льного слова”, фортеці БЮТу на Дрогобиччині, дивує. Втім, якщо зважити, що бізнесове крило цієї політичної сили у Львові фактично вже лягло під Партію регіонів, то дивуватися нема чому. А я був на імпрезі, коли мого кумпеля Міська представляли чесній громаді. Всі шкірили зуби, вітали Сендака, ти-снули йому руки. І хоч би хтось один крикнув тому манкуртові: “Ганьба!”. Та де! Хрунь залишить-ся хрунем, хоч вдягни його у ша-ровари й вишиванку... Подейку-ють, що на посаду свого заступ-ника у гуманітарній сфері наш Мі-сько має призначити рідну сестру міністра культури України Михай-ла Кулиняка. Ця пані працює вчи-телькою на наших теренах, нічим особливим в галузі педагогіки не відзначилася, але має дві перева-ги - є сестрою чільного регіонала і членом Партії імені Януковича. Професіоналів на Дрогобиччині не треба, головне, щоб проводи-ли в життя ідеї президента і Партії регіонів. Щодо призначення Ми-хайла Сендака на цю посаду, то існує декілька версій. Чому Віктор Янукович відмовився від послуг людей, які з 2004 року вірою і пра-вдою служили йому? Можливо, то-му, що існує домовленість з Вікто-ром Балогою, який повертається на посаду міністра з надзвичай-них ситуацій, яку обіймав ще за Ющенка, замість Нестора Шуфри-ча, який минулої п’ятниці став за-ступником секретаря Ради націо-нальної безпеки та оборони Укра-їни. Сендак, як відомо, до приз-начення, активно співпрацював з Балогою, здавши і Ющенка, і Ти-мошенко. А друга версія така: Янукович хоче провчити Сендака й місяців через три вигнати його з роботи за неефективну роботу, а то й відправити у віддалені міс-ця, бо завжди існує спокуса отри-мання хабаря чи спекуляції земе-льними ділянками. Як буде насп-равді? Поживемо-побачимо.

У БОРИСЛАВІ ХОЧУТЬ ПРИВА-ТИЗУВАТИ ПОШТУ

Нещодавно на виконкомі Бори-славської міської ради розглядали питання про оформлення права власності на об’єкт нерухомості на вулиці Д. Галицького, 32. Йде-ться про будинок, де розташова-не міське поштове відділення. У цій шестиповерховій будівлі “Укр-пошта” планувала приватизувати перших два поверхи, які фактич-но використовує у своїй діяльнос-ті. У членів виконкому виникли за-кономірні запитання щодо утри-мання інших поверхів будівлі, що перебуває водночас у державній, комунальній та приватній власно-сті громадян, які живуть у кварти-рах, розташованих у верхніх пове-рхах. Каменем спотикання при вирішенні цього питання стало розуміння, що, окрім виробничих та житлових поверхів, будинок має ще підвал, дах, систему кому-нікацій, утримання яких потребує постійного вкладення коштів. Тож, на думку членів виконкому, Укрпошта може розраховувати на приватизацію виробничих площ у цій будівлі лише після укладення тристоронньої угоди про спільне утримання будинку із чітко випи-саним механізмом покриття екс-плуатаційних витрат.

У ТРУСКАВЦІ ВІДНОВЛЯТЬ ВІЛЬНУ ЕКОНОМІЧНУ ЗОНУ?

Минулої п’ятниці у конференц-залі санаторію “Карпати” відбувся круглий стіл, на якому йшлося про відновлення вільних економічних зон. Свого часу в місті була вільна економічна зона “Курортополіс Трускавець”. Згодом її ліквідува-ли. Тепер, очевидно, хочуть пове-рнути.

ЗНАЙШЛИ ТРУП СХІДНИЧА-НИНА

Втоплений труп п’ятнадцяти-річного хлопчини було виявлено у Східниці в одній із канав. Слід-чо-оперативною - групою із виїз-дом на місце події встановлено, що підліток повертався додому на велосипеді “Спорт-мустанг”. Очевидно, під час проїзду через дерев’яний місток без перил, який з’єднує вулиці Б. Хмельни-цького та Зарічну, хлопець по до-розі додому у темноті не втримав рівноваги і впав із висоти 5,5 мет-ра у вимощене залізобетоном ру-сло річки Східничанки. Бездихан-не тіло хлопчини вода понесла вниз по течії річки, де воно зупи-нилося в одній із канав. У ході по-верхневого огляду місця події та тіла видимих ознак насильниць-кої смерті не виявлено.

900 ГРИВЕНЬ ОСББ

Керівники об’єднань співвлас-ників багатоквартирних будинків у Стебнику отримали трохи біль-ше 900 гривень. Це борг за мину-лий рік. Цьогоріч мали би отрима-ти ще близько трьох тисяч гри-вень, але складається враження, що ці кошти надійдуть від мера і депутатів вже наступного склика-ння. А поки що голови об’єднань мізкують, куди би притулити отих нещасних 900 гривень. За них ні дах не полатаєш, ні ліфт не відре-монтуєш. Хіба що накрити “поля-ну” для всіх мешканців об’єднан-ня й порадіти, що аж коли на го-ризонті замаячили вибори, влада згадала про людей.

БОРИСЛАВ СТАНЕ ТРУСКАВЕ-ЦЬКИМ СМІТНИКОМ?

Трускавецька міська рада підписала угоду з фірмою “Ком-Еко”, яка вивозить сміття у Борис-лаві. Мешканці міста нафтовиків свого часу протестували проти знаходження сміттєзвалища не-подалік від їхніх домівок. А тепер, з’ясовується, для повного щастя їм ще бракуватиме й сміття з міс-та-курорту. Сміттярі можуть і не впоратися з поставленою зада-чею, адже навряд чи для Трускав-ця достатньо двох машин, які во-ни планують задіяти. Може тра-питися так, що в погоні за копій-кою вони і Трускавець завалять сміттям, і значно зіпсують еко-логію Борислава, що неодмінно позначиться на здоров’ї місцевих мешканців.

САМА СОБІ НАПИСАЛА ДО-ВІДКУ

Наша газета вже писала про пані Пріцак, яка працювала нача-льницею Бориславського РАЦСу. Її в місті знають як вдову покійно-го мера Олега Іваницького. Про-ти неї порушили кримінальну справу за фактами хабарництва та зловживання службовим стано-вищем. Тепер до цієї справи мо-жуть додати ще один епізод. З’я-сувалося, що вона отримала неза-конну соціальну допомогу на су-му 17 тисяч гривень шляхом вико-ристання завідомо неправдивого офіційного документу. Зловмис-ниця сама склала та видала заві-домо неправдивий офіційний до-кумент - довідку про підстави внесення до книги реєстрації на-родження відомостей про батьків дітей, - внаслідок подання якої в управлінні праці та соціального захисту населення отримала да-ну суму коштів у вигляді соціаль-ної допомоги.

ВІТАЄМО З ДНЕМ ШОКОЛАДУ!

У неділю, 11 липня, всі, хто лю-бить солодке, відзначили Всесвіт-ній день шоколаду, який вперше придумали французи 1995 року. Вважається, що першими навчи-лися робити шоколад стародавні племена майя та ацтеків. Вони називали його їжею богів. Упро-довж багатьох століть шоколад іс-нував лише в рідкій формі. Був він напоєм для багатих. Лише на по-чатку ХХ сторіччя, з появою про-мислового виробництва, шокола-дом могли насолоджуватися й лю-ди, що не належали до аристокра-тії.

ПРОКУРОР ЗУПИНИВ РОМАНА КАЛАПАЧА

Дрогобицький міжрайонний прокурор Олег Соболь вніс про-тест на рішення останньої сесії Стебницької міської ради щодо затвердження структури викона-вчих органів. Суть зводилася до того, що Роман Калапач фактич-но хотів позбутися своїх заступ-ників Богдана Асафата і Лілію Шо-логон, які на відміну від секретаря міської ради Геннадія Куцана та керуючого справами Ігоря Говір-ка не захотіли втілювати в життя ідеї мера. Тепер депутати на се-сії, яка може відбутися вже цього тижня, захочуть, мабуть, подола-ти “вето” прокурора, але тоді від-будеться суд, який остаточно встановить справедливість. Чи вистачить депутатам мудрості не потакати Калапачу в усіх його примхах, дізнаємося найближчим часом.
Ось така фільозофія, пані та панове...

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ


Создан 13 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником