Тустань № 13

 
 

Тустань № 13




N13 (515) 1 - 7 вересня 2010 року Ціна 25 копійок

Провінційний щоденник

АРТЮР ЕРВЕ

Паризький кюре (парафіяльний священик) Артюр Ерве демонстративно молиться, щоб у президента країни Ніколя Саркозі стався інфаркт.
До цього панотця спонукав гнів на те, що влада депортує велику групу ромів (циганів). Крім того, в листі на ім’я міністра закордонних справ кюре відмовився від Національного ордена за заслуги.
Як відомо, наприкінці липня Саркозі розпорядився вислати з країни тих румунських циганів, котрі перебувають у Франції нелегально. Його звинуватили у порушенні Конституції та перевищенні службових обов’язків. Але жидові на це начхати. Він є таким же фашистом у душі, як і ті, хто в роки Другої світової війни винищував жидів і циганів.
Проте поведінка Артюра Ерве теж вражає. Цілком очевидно, що священик не мав би так поступати, адже існують інші способи, по-перше, привернути до себе увагу, а, по-друге, висловити своє ставлення до дій президента. Зважаючи на сан “духовного отця”, кюре поступає не по-Божому.
Втім, українські священики різних конфесій вже давно переплюнули розбещену Європу. Ні, публічно за інфаркти тим, кого не сприймають, вони не моляться, але про свій статус забули. Інакше б не росли на людській біді їхні шикарні будинки, а самі вони замість проповідників Євангелія не перетворювались на бундючних навчителів життя, повсякчас порушуючи не лише церковні, а й людські норми життя.

Анатолій ВЛАСЮК

ІМПІЧМЕНТ РАДЗІЄВСЬКОМУ

Як тільки політичні сили Дрогобича, які звично зараховують себе до національно-демократичних, зрозуміли, що Олексій Радзієвський все-таки піде на міського голову, в їхньому середовищі зародилося гасло: “Не допустимо Радзієвського до влади!”.
Оскільки це гасло вимагає об’єднання цих сил і згуртування навколо єдиної кандидатури, то кожна партія бачила свого лідера отим єдиним і неповторним. І без соціологічних опитувань зрозуміло, що Олексій Радзієвський має менший відсоток голосів довіри потенційних виборців, ніж всі кандидати від національно-демократичного блоку, разом узяті. Політика - це не арифметика, і тому загальний відсоток голосів за єдиного кандидата від національно-демократичного табору не буде таким вражаючим, як звичайне додавання відсотків за кожного зокрема, але цього було би достатньо, аби справді перемогти Олексія Радзієвського.
Проте амбіції не дозволяють лідерам національно-демократичних сил Дрогобича об’єднатися і справді висунути одного кандидата зі своїх лав. Тому на порядок денний вийшло інше гасло: “Імпічмент Радзієвському!”. Розуміючи, що він усе-таки переможе, вони хочуть на першій же сесії новообраної міської ради висловити йому недовіру і відправити у відставку.
Привід можна знайти. Наприклад, з вуст не останніх людей дрогобицької організації Партії захисників Вітчизни, чимало з яких працюють на міському ринку, лунає звинувачення на адресу Радзієвського, що буцімто, як тільки він прийде до влади, то допоможе своєму другові Олександрові Чебаненку із Трускавця приватизувати цей об’єкт. Олексій Васильович дані звинувачення називає абсурдом, а Олександр Іванович каже, що не збирається цього робити. Так, він побував на ринку, але коли вивчив його інфраструктуру і зрозумів, скільки коштів у реконструкцію треба вкласти, то відмовився від цієї затії. Захисники Вітчизни, які хочуть проштовхнути на мера свого лідера Богдана Мозоля, знають про це, але вже нині розповсюджують чутки про буцімто приватизацію Олександром Чебаненком дрогобицького ринку за допомогою Олексія Радзієвського.
До речі, це позиція слабких, які рвуться до влади і застосовують брудні технології у виборчій кампанії, яка фактично ще не розпочалась. Це як у тому анекдоті, коли тебе звинувачують в тому, що твоя донька курва, а ти маєш двох синів. Поки почнеш виправдовуватися, поголос пішов, і життя не вистачить, аби тебе реабілітували.
Подібні звинувачення лунають, скажімо, на адресу Богдана Іванціва, якого звинувачують у відмиванні грошей при ремонті доріг і будівництві натомість магазину для невістки на Пилипа Орлика і кафе “Зорепад” навпроти ратуші. Подейкують, що найбільше при розповсюдженні цих чуток постаралися його “друзі” з БЮТу. Здається, національно-демократичні сили повинні самі бути зацікавлені в чесній і порядній боротьбі, але виходить, що вони здатні один одного оббрехати, аби по чужих головах пробитися до влади.
Чи хочемо повторити “подвиг” Гука, який з Лужецького зробив “гомосексуаліста” і став міським головою? Чи національно-демократичні сили забули, що саме вони висунули і привели до влади авантюриста?
Навряд чи БЮТ, “Наша Україна”, “Пора” матимуть у наступній міській раді стільки голосів, як нині. Я також не впевнений, що представники цих сил переможуть у мажоритарних округах. Навряд чи Партія захисників Вітчизни вкупі зі “Свободою ” і Партією регіонів на чолі з Сергієм Гориславським, який не сприймає Радзієвського, теж наберуть достатньо голосів. То хто буде оголошувати імпічмент?
Радзієвський має достатній запас міцності, аби відра болота, які на нього все-таки виллють опоненти, завадили йому стати міським головою. Це як у футболі: на відверте махлювання судді треба забити на один гол більше, аби було достатньо для перемоги.
Вибори - не футбол, а маніпулювання громадською думкою - великий гріх. Адже мова йде про майбутнє громади, про Дрогобич, який має всі шанси стати європейським містом. Радзієвський чи не найбільше зацікавлений об’єднати депутатів задля розв’язання насамперед господарських проблем Дрогобича.

Анатолій ВЛАСЮК

ГРЮНВАЛЬД VS ДРОГОБИЧ. ХТО КОГО?

Пристрасті навколо неспорудженого пам’ятника

Чимчикуючи нещодавно, а, точніш кажучи, понад місяць тому, я зауважив, що з лівої частини нашої відомої архітектурної пам’ятки - костелу невеличка групка людей разом з відповідною технікою різала дерева. Мене це у душі трохи збентежило - бо навіщо різати дерева, які й так непогано ростуть, і в їхньому затінку можна сховатись від спеки? Через пару днів знову проходжу у справах повз це місце і бачу велику навалу гірської каменяки (певно, десь у горах “видовбали”). Через знайомих дізнався, що має бути пам’ятник, а який - незрозуміло. Аж згодом, через ЗМІ, людей, дізнався, що поляки (польська діаспора) має намір побудувати (а, точніше, встановити) пам’ятник знаменитій Грюнвальдській битві, у якій брала участь, фактично уся на той час, Східна Європа. І фінансово підтримати спорудження пам’ятника погодилась польська сторона. Серед тих, я так зрозумів, хто брав участь у ній, були й наші краяни, незалежно від національності та походження, оскільки битва відбувалась у ХІІІ ст.
Пройшов знову певний час. Я знову чимчикую попри костел, і тут вже зовсім інша картина (а, точніше, “пейзаж”): стоять дві палатки (типу таких, що перед виборами ставлять), біля них деколи невеличка купка пенсіонерів (якщо файна погода, то чого в хаті сидіти - краще вийти на вулицю і виказати усе, що у голову “завантажили” (або є вже у голові “завантажено” - це типу як у сучасної техніки: через ІК-порт, Bluetooth, Wi-Fi, LAN). Дійшло до того, що ці противники (чи супротивники) цього будівництва (воздвиження) перегородили шлях міні-екскаватору, що мав робити основу для фундаменту пам’ятника. Побачивши перегороду, керовнік тієї машини мусив сі розвернути та й їхати на платформу-причіп. Слід зауважити, що оренда однієї години такого екскаватора коштує недешево, тому, відповідно, через купку “активістів-супротивників” будівництва витрачені гроші пішли, як дим від цигарок (самі знаєте куди). Це було всередині серпня. Проте сьогодні, знову ж таки, проходив повз цю ділянку, де йшла суперечка між націонал-радикалами та робітниками (і тим, і тим за відповідну роботу “бабло” дають).
Але сенс не у цьому. Чим славиться Дрогобич? А вже нічим! Мене подекуди тішить той факт, що містом проходять екскурсії, причому люди приїжджають із закордону (майже щодня спостерігаю групи туристів, які розмовляють різними мовами, у т.ч. російською), і мені соромно за місто. Уявіть собі, що до мене приїхали гості з Російської Федерації, Німеччини, Польщі та ін. країн. ЩО Я МАЮ ЇМ ПОКАЗАТИ І РОЗПОВІСТИ?!! НІЧОГО!!! Ті, що стояли на обороні спорудження пам’ятника, насамперед повинні були потурбуватись про стан парку ім. Степана Бандери і навести там лад, а не виставляти палатки біля ще неспорудженого пам’ятника. Якщо б усі пенсіонери і не тільки “скинулись” на реставрацію, догляд, патрулювання у вечірній час парку, то я б не спостерігав щоранку понівечені ліхтарі, перекинуті “прошмульовані” лавки (бо молоді “впадлу” сідати на лавку, тому сідають, як кури та півні, “на банти” і ковбасяться від пивка, слабо- та сильноалкогольних напоїв, “музону” на “мобілі”). Я вже мовчу про майдан Т.Шевченка, де мало що “живих” лавок залишилось, й іноді важко вдень віднайти вільне місце у затінку (як на пляжі - “все забито”: зранку особи асоціального типу життя, вдень - усі кому “не ліньки”). У що він перетворився - усі дрогобичани добре знають.
Я звертаюсь до тих, хто там особисто стояв і діяв. А серед них були і “товариші”, і “пани”. Я особисто з ними знайомий і знаю, хто це, що вони з себе представляють. Навіть бігали до мера міста Миколи Гука, але телефони його не відповідали (не брав, мабуть, слухавку). Тому, один з “товаришів” на плечах молодих активістів, як казав Булгаков, складав, не сходячи з місця, “колективну телеграму”. Підписувались, так би мовити, усі, кому не ліньки.
У кожному історичному місті є пам’ятники, які не мають прямої належності, оскільки вони стоять на території держави, і, відповідно, нею охороняються. І чим більше пам’яток, пам’ятників культури минулого, тим більше осіб (тобто туристів), яким буде цікаво їх оглянути, зробити світлини на згадку, послухати історичні розповіді про ті події або про самі ці пам’ятки (пам’ятники). Згадайте приїзд 2-го Президента України Л.Д.Кучми, коли було відкриття пам’ятника Юрію Дрогобичу. Якого типу це була подія...
Тому, шановні пані та панове, товариші, громадяни, ПОДУМАЙТЕ ПРО ТЕ, ЯК НАШЕ МІСТО МАЄ ВИГЛЯДАТИ НА МАПІ ЄВРОПИ: НАСЕЛЕНИМ ПУНКТОМ З “НАСЄЛЄНІЄМ” ЧИ ІСТОРИЧНОЮ ПАМ’ЯТКОЮ, ДО ЯКОЇ БУДУТЬ З’ІЖДЖАТИСЬ З УСЬОГО СВІТУ ЗАРАДИ ОТРИМАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ІСТОРИЧНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ПОДОРОЖІ МІСЦЯМИ НЕ ТІЛЬКИ ІСТОРИЧНОЇ, А Й ЕТНО-СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІЧЕНОСТІ. А ЦЕ НЕМАЛІ НАДХОДЖЕННЯ НЕ ТІЛЬКИ У МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ, А Й МОЖЛИВІСТЬ ЗАРОБИТИ ПІДПРИЄМЦЯМ ТА ЇХ РОБІТНИКАМ. А ЦЕЙ ПАМ’ЯТНИК, НА МОЮ ДУМКУ, НЕ ВПЛИНЕ НА ГЕОПОЛІТИЧНУ СИТУАЦІЮ В КРАЇНІ.
УСІ НАЦІОНАЛЬНОСТІ І НАРОДИ МАЮТЬ ЖИТИ У МИРІ ТА ЗЛАГОДІ!

Федько СИМІВ

P.S Оскільки листування з редакцією не є у її правилах, тому дискутуйте зі мною через електронну пошту (e-mail): F.Symiv@i.ua

У ДРОГОБИЧІ З’ЯВИВСЯ ДИЯВОЛ-2


У “Тустані” (N11) була опублікована стаття “У Дрогобичі з’явився диявол”. У ній мова йшла про акцію “Іншого міста”. Молоді люди від стадіону до Гірки намалювали “кардіограму” Дрогобича у вигляді пам’яток міста. Російські православні замалювали хрести і все, що їх нагадувало, - антени, віконні рами. В Інтернеті з’явилися відгуки на цю статтю.
Пане, Анатолію! Про те, що в пресі перекручують факти, я чула, а тепер ще переконалася на власному досвіді. Хто вам дав право ідентифікувати мене з тією релігійною конфесією, до якої я не належу? Я солідаризувалась не з РПЦ, а з Євангелією, де написано: “Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, - то глупота, а для нас, що спасаємось, - Сила Божа!” (І Кор.1,17), висловила думку і підтвердила її цитатами з Католицького Катехизму, де чітко записано:“Форма хреста (це стосується кожного знаку) нагадує нам хресну смерть Ісуса Христа і діло спасення”, що неприпустимо так зневажати хрест, як це під покровительством “Пори” зробило “Інше місто”. Цей круглий стіл-фарс, який, напевно, на замовлення організаторів цієї акції провели, щоб “відбілити” всіх тих, хто зробив цей злочин проти Бога і проти кожного, хто визнає себе християнином. За кожне слово, за кожен вчинок ми колись будемо здавати звіт перед Богом. Подумайте про це всі ті, хто давав ідею, хто підтримував її та хто ці хрести “кидав” під ноги у малюнку. Покайтеся, поки є час! Щоб розплату за ваші гріхи не несли ваші рідні…
Дивує, точніше, обурює позиція священика з Церкви Трійці, о. Юрія. Почути з уст богопосвяченої людини, що хрест можна малювати на землі, і усвідомлювати, що по ньому будуть топтати…..???
Слів нема! Отче, Вам не страшно буде стати перед Ісусове обличчя??? Невже, греко-католицьких священиків і єпископів, які щодня їздять цією дорогою у Трускавець, в єпархію, не обурило те, що сталося? Саме Церква Трійці мала би зробити хресну ходу із замальовування хрестів. А тепер думають, як би мати “лице” перед людьми, а не думають, як виглядають в Божих очах!

Марія ГУШОВАТА

Не дивно, що Гушовата солідаризувалась з Російською Церквою. Вона належить до секти догналівців (або т.зв. “підгорецьких”), які за мовчазної згоди влади та сприяння російських спецслужб намагаються розколоти УГКЦ. Гасла догналівців уже досить довгий час співзвучні з політикою РПЦ. У їхніх “листах”, котрі вони без згоди адресатів розсилають величезними тиражами (питання, за чиї гроші, напевне, риторичне), знаходимо звернення і до путінів, медведєвих, кірілів, януковичів… ясно, звідки вітер віє?

Іван

Абсолютно підтримую п. Марію Гушовату. Є беззаперечні істини, які не можна трактувати на свій розсуд. Такою є зображення Хреста, і тут є доречною цитата із Святого Письма. Шкода, що отець Юрій цього не розуміє. Цілком зрозуміло, чому отець Юрій (УГКЦ) “за” малювання Хреста на дорозі - тому, що о.Микола Мандзюк (РПЦ МП) проти. Отже, Церква не відокремлена від держави і політики. В історії відомо багато прикладів, коли люди чинили непотребні речі, прикриваючись благими намірами або незнанням. Ми скиглимо про порозуміння Церков різних конф-сій, а самі підігріваємо розбрат (читайте п.Мариновича). А п.Л.Сікора взагалі не зрозумів, про що йдеться, але помахати шаблею не відмови-ся.
Що стосується священників і мирян УПЦ МП, то і тут спостерігається перегиб. Замальовування антен - це звичайнісінька дурість.
Отже, будьмо розумними і виваженими (в усякому випадку, як представник єврейської громади п.Карпін) і не забуваймо, що ми сповідуємо християнську мораль незалежно від конфесій.
Vit

Дурний піп вас хрестив, пані Маріє і Vit! Те, що ви мелете, вже загинає на ідолопоклонство! Одна річ є зневажати освячений хрест, а друга є намальований дитиною з чистими намірами. Такі ідіоти, як ви, по всіх принципах будете перескакувати тінь хреста від церкви на дорозі! Це ще раз підкреслює вашу глупоту і необізнаність. Поклонятися потрібно хресту не як дерев’яній споруді, а тому, хто на ньому був розп’ятий! Передайте це вашому необтесаному православно-кагебістському розкольнику священику з церкви святого Іова! Тій церкві більше пасує серп і молот, аніж хрест!

Dr.Alban

Члени Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА”, Партії знедолених людей, вклонилися справжнім Героям рідної держави Україна, які увіковічнені в бронзі та камені

Незважаючи на те, що право нації на самовизначення було закріплено в Статуті ООН, здатність окремої нації до державного життя і виживання в агресивному міжнародному середовищі залежить від низки об’єктивних факторів (географічного розташування, наявних природних ресурсів, кількості населення) та суб’єктивних величин (схильність населення до колективних зусиль, вправність еліти у керуванні масами, стану суспільних моралей). У сумі ці чинники дають потенціал, з яким нація відповідає на виклики сучасної ій історичної доби. Проте безумовного успіху в цій справі досягли лише ті спільноти, які своїми діями і звершеннями “привласнювали” собі історичний час, скеровували його рух у найвигіднішому для себе руслі.
На жаль, упродовж усього ХХ століття українці жили в часі, що належав іншим націям, які розглядали 50-мільйонну українську спільноту лише як будівельний матеріал для своїх імперій.
На дев’ятнадцятому році повертається той час щодо “будівельного матеріалу”. Але ми кажемо, що цього не допустимо!
І ось знову свято - День Незалежності. Знову вилизані київські вулиці, відремонтована дорога Київ - Міжгір’я за 52 мільйона гривень, яка складає 8,2 кілометра. А на місцях не проїхати, не пройти! Температура повітря +30, а Львівський Автодор відпочиває, філії на місцях не працюють, люди знаходяться у відпустках за свій рахунок. А начальники в цей святковий день планують роботу в кабінеті керівника Львівського Автодору. Що це?! А голова Дрогобицької райдержадміністрації збирає сільських голів і наказує шукати шутер і засипати ями на дорогах. Це і є нові підходи старих пострадянських “двійочників” нової влади.
Не дивлячись на все це, члени Партії знедолених людей вклонилися нашим справжнім героям рідної України.
А на Хрещатику, як і шість років тому, - нашвидкоруч склепана трибуна з фальшивими (фаршированими) патріотами на ній, і такі ж фальшиві промови та пустопорожні заклики, все такі ж “народні гуляння”, головний сенс яких старий, як світ, і ховається за формулою “хліба та видовищ”, і знову натовпи юних та захмелілих від дешевого пійла акселератів, розбещених блекотою язикатих шансонів (в тому числі і у Львові), а ще цілковитою свободою від будь-яких моральних імперативів цього непевного і тривожного часу, який майбутні історики назвуть смутою чи якимось схожим до цього словом. Назвуть часом, коли за рівнем брехні, цинізму, лицемірства і продажності як з одного боку, так і з другого, а ще Україна б’є всі мислимі й немислимі рекорди. Часом, який увійде в історію як період власноручного викривлення хребта Нації її недолугими і випадковими поводирями.
Утім, це буде потім. А зараз ми “з усім українським народом” вдев’ятнадцяте відзначаємо День Незалежності. Святий, між іншим, день. Незалежність, незважаючи на безкровне її здобуття у серпні 1991 року, далася нам тяжкою ціною крові тисяч і тисяч жертв кращих синів і дочок України. Вони боролися і вмирали за неї, не думаючи за своє життя.
Проте чи могла, навіть у страшному сні, приснитися їм Україна теперішня, осідлана недорікуватими покручами і злодійкуватими зайдами та підлабузниками, місцевими яничарами? Чи могли Вони уявити собі, що любу їм Україну рватимуть зубами, ніби шмат гнилої ковбаси, якісь спритні пройдисвіти-нувориші? Чи за таку незалежність вони боролися?
Історія рано чи пізно, але розставить все по своїх місцях і назве речі так, як вони повинні називатися. Діяння кожного, хто розпинається з високої трибуни від імені України чи, ніби павук, плете інтриги в найтемніших закутках владних коридорів, або метикує, як би не продешевити на торгах, - сподіваємося, всі будуть зважені та оцінені. Як там у Святому Письмі: ти зважений на терезах, і виявилося, що ти легкий?..
Я добровільно став
на це каміння люте,
Запалений твоїм
натхненням назавжди.
Не дай зледащіти,
не дай мені заснути.
А як засну - не бий:
не встану, не буди!
(Д. Павличко)
Ми віримо, що настане час в історії України - справжньої, потужної, красивої та демократичної європейської країни, в якій справжнім господарем буде мудрий і працьовитий український народ.
Слава Україні!!!
Героям слава!!!

Генріх МУРАВСЬКИЙ,
голова Дрогобицької районної організації ГП “ПОРА”,
депутат Дрогобицької районної ради

ВІД ВІКТОРА ВЕКСЕЛЬБЕРГА ДО МИХАЙЛА ВАВРИНА

ЗА ЯЙЦЕ ФАБЕРЖЕ - В ОБЛАСНІ ДЕПУТАТИ?

За інформацією, що заслуговує на довіру, відомий дрогобичанин Віктор Вексельберг, який став російським олігархом і купив знамениті яйця Фаберже, має намір протягнути до Львівської обласної ради за списком Партії регіонів одного потрібного чоловічка. Виникає сумнів, чи вистачить грошей, аби це зробити, бо той чоловічок є вельми одіозною постаттю в Дрогобичі. Але слід замислитися над тим, що місто Юрія Котермака завжди було в центрі уваги жидівсько-олігархічної Росії, причому нині до цього процесу підключаються не лише москальські спецслужби, про що більше знає Микола Гук, а й Партія регіонів. Дрогобич вже давно хочуть перетворити з П’ємонту в П’ємонті на провінційне містечко, в якому би згас національний дух. Тому завжди ставка робилася на пристосуванців до системи, які ладні маму рідну продати за тридцять срібників і які ратували за різних лавриновичів, а потім і на авантюрного морячка - “засланого козачка”. Будемо й далі вірити у солодкі слова чергових обіцяльників райського життя?

БОРИСЛАВСЬКІ БОРЖНИКИ

Станом на середину серпня найбільше винні своїм працівникам КП “Бориславводоканал” (майже мільйон гривень), ВАТ “Бориславреммонтаж” (понад 400 тисяч), ДП БУ-43 ВАТ “Прикарпатбуд” (понад 300 тисяч), ВАТ “Бориславський завод штучних алмазів і алмазного інструменту” (майже 300 мільйонів), ВАТ “Бориславська взуттєва фабрика” (понад 200 мільйонів). Заборгованість по газеті “Нафтовик Борислава” становить понад 100 тисяч гривень, причому левова частка належить редакторові Романові Соловчуку, який не лише отримує пенсію в понад 4 тисячі гривень, а ще й зарплату собі поставив таку, що аж зашкалює, тоді як працівники видання перебиваються з хліба на воду.

СВЯТИЙ ВАРФОЛОМІЙ - ПОКРОВИТЕЛЬ ДРОГОБИЧА

24 серпня латинники відзначили спомин апостола Варфоломія, відомого в Святому Письмі ще як Натанаїл. В Дрогобичі цей святий є покровителем місцевого костелу, тому тут відбулися урочистості з нагоди храмового свята. Участь в Службі Божій під проводом близько півтора десятка священиків взяли вірні з сусідніх міст та сіл, прибули гості з Польщі, де мешкає багато вихідців з Дрогобича. Свята Меса тривала півтори години і завершилася обходом святині та вдячним “Te Deum” у виконанні хору місцевої польської спільноти.

МИХАЙЛО ВАВРИН - ЄДИНИЙ КАНДИДАТ?

Те, про що давно казали, а наша газета неодноразово писала, - сталося: Михайло Ваврин йде на міського голову Дрогобича. Схоже, не лише рідна “Батьківщина” висуватиме його на цю посаду, а й підтримає Координаційна рада Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини, яку він очолює. Втім, стати єдиним кандидатом на булаву Михайлові Ваврину навряд чи вдасться, адже, крім нього, в Дрогобичі є ще чимало гетьманів.
Ось така фільозофія, пані та панове...

ФІЛЬОЗОФ МАКСИМ ГІРЧИЦЯ ІЗ ГОРІШНЬОЇ БРАМИ


Создан 30 авг 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником