вОЛЯ ГРОМАДИ № 18

 
 

вОЛЯ ГРОМАДИ № 18




Слово редактора

ДЕНЬ ПІДПРИЄМЦЯ

Щороку першого вересня святкуємо День підприємця.
В інших країнах підприємець - шанована людина. На так званому середньому бізнесі тримається вся економіка.
В Україні загалом і в Стебнику зокрема середнього підприємця нема. Дрібний бізнес ледь животіє, приватні підприємці самі собі дають раду, аби вижити і прогодувати родину.
Влада не зацікавлена в тому, аби підприємець процвітав. Від нього чекають лише одного: аби сплачував не тільки офіційні податки, а й платив мзду в кишеню податківця, пожежника, працівника санстанції, того чи іншого можновладця. За таких обставин підприємець змушений піти “в тінь”, аби в нього не забрали останньої копійчини.
Коли в Україні загалом і в Стебнику зокрема зрозуміють, що підприємці є основою держави, - лише тоді можна буде говорити про розквіт економіки і нашого життя. Якщо ж і надалі гору братиме корупційна схема в стосунках з підприємцем, тоді важко буде говорити про економічну незалежність нашої держави.
Підприємці та їхні родини вартують кращого життя. Ліпше гарно працювати, ніж відстоювати на барикадах свою незалежність. Але коли припікає, саме підприємці йдуть боронити незалежність, бо розуміють, що без неї і кусень хліба в горло не полізе.

Анатолій ВЛАСЮК

ВІТАЄМО!

Стебницький громадський рух вітає підприємців Стебника з їхнім професійним святом.
Незважаючи на всі труднощі, з якими стикаються нині підприємці, все ж ми є силою, здатною не лише підтримати наші родини, а й оживити економіку держави.
Бажаємо вам міцного здоров’я, сімейного благополуччя, гідної зарплати й усіляких гараздів.

НЕ ЛИШЕ ЖІНКИ ПОДАЮТЬ НА АЛІМЕНТИ

У Стебнику було позбавлено батьківських прав одразу двох жінок, які, як стверджують їхні чоловіки та опікунська рада, більшість свого життя провели в п’яних дебошах, підігріті алкогольними та цигарковими випарами. Як не дивно, одна з жінок була матір’ю трьох дітей. За даними Дрогобицького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції, сім’ї визнано неблагонадійними. Матері бідолашних діток абсолютно ними не опікувалися, неодноразово мали проблеми з законом. Батьки ж недоглянутих дітей подали на своїх дружин відповідні документи щодо оформлення аліментів. Але чи горе-матері спроможні будуть їх сплачувати?

БОРИСЛАВУ ТАКОЖ БРАКУЄ СМІТТЄВОЗІВ

З огляду на вкрай загострену ситуацію з вивезенням та утилізацією твердих побутових відходів, на одній із нарад у Стебницькій міській раді головам ОСББ було запропоновано самотужки заключити угоди щодо вивезення сміття з бориславською фірмою “Ком- Еко”. Таку пропозицію подав стебницький міський голова Роман Калапач. “Якщо треба буде – я також підключуся”, - заявив Роман Степанович. Голови ОСББ не проти. Але проблема полягає у браку машин. Стебник обслуговує тільки дві машини, які неспроможні охопити в повному обсязі такий великий обсяг робіт. Голова ОСББ Володимир Шагала, який цікавився даним питанням, зауважив, що Борислав радий би посприяти Стебнику, але в них самих бракує транспорту, що вивозить сміття.

СТЕБНИЦЬКІ ДЕПУТАТИ ХОЧУТЬ В РАТУШУ

Дрогобицька міська організація “Батьківщини” провела публічне висунення імовірних кандидатів у депутати до Дрогобицької міської ради від цієї політичної сили. Є чимало нових облич, які ще не були народними обранцями. Крім того, в списку знаходимо імена Ігоря Боднара та Миколи Вариводи, які на сьогоднішній день є депутатами Стебницької міської ради. Також у списку залишився Роман Пукало, який нині є депутатом Дрогобицької міської ради. Ігор Боднар і Костянтин Іваночко попередньо висунуті як кандидати в депутати до Львівської обласної ради.

Від біг-“морд” до помідорів

ВЛАДА ВІДГОРОДИЛАСЬ ВІД СТЕБНИЧАН

Традиційно в останню неділю серпня Стебник святкує День міста і День шахтаря.

РОМАН КАЛАПАЧ РОЗПОЧАВ ПЕРЕДВИБОРЧУ КАМПАНІЮ?

Цей день мав стати шістсот першим в історії Стебника. Минулого року влада пообіцяла, що належним чином підготується і зробить святкування якщо не “ювілейним”, то принаймні виб’є кошти в Кабінеті Міністрів України, аби достойно відзначити День міста. Проте минув рік, і, схоже, нічого не було зроблено. Навіть Ярославу Павличко, стебничанку, знану поетесу, яка, власне, розкопала в архівах, коли саме “народився” Стебник, не запросили на свято.
Відчувалося, що влада думає лише про себе – вірніше, міський голова Роман Калапач зробив усе можливе і неможливе, аби фактично розпочати передвиборчу кампанію й удруге отримати булаву від стебничан. Втім, лише найпідступніший ворог нинішнього мера міг йому нарадити таке, що рейтинг Романа Калапача, якщо він і був, то впав до нульової позначки.
Насамперед впадали в око велетенські біг-борди з обличчям мера і вітаннями з нагоди Дня міста. Стебничани влучно назвали їх біг-“мордами” “улюбленого” Романа Калапача. В центрі міста один з них був над рестораном “Майдан” і за своїми розмірами міг позмагатися з подібними біг-бордами в диктаторських країнах типу Кореї чи Куби (не плутати зі стебницьким мікрорайоном), де лідер нації ототожнюється з ясним сонечком. Натомість “морда” Романа Калапача викликає зовсім інші емоції, й стебничани не приховували свого негативного ставлення до цих “витворів мистецтва”.
Я поцікавився у спеціалістів, скільки би могли коштувати ці біг-борди. Сума коливалась від 12 до 15 тисяч гривень. Іншими словами, Роман Калапач влетів приблизно в свої три місячні зарплати. Чи може хтось із нас дозволити собі таку розкіш, аби три місяці на рік не їсти й не пити? Або в Романа Калапача є потужний спонсор, або ці гроші він вкрав у стебницької громади.
Мабуть, стебницький міський голова взагалі втратив орієнтацію в просторі й часі. В своїй вітальній промові згадав мало не всю історію Стебника. Це затягнулося надовго, і стебничани почали відверто нудьгувати. Оживилися лише тоді, коли Роман Калапач став вручати почесні грамоти. І знову відчувалося, що розпочалася гонка за мерську булаву. Так, відзнак удостоїлися директори шкіл і керівники об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, “війти” Сільця і Колпця. На думку міського голови, ці люди є потенційними його союзниками і будуть агітувати за нього. Знав би він, бідака, що вони справді думають про цього недолугого політикана.
Роман Калапач намагався вручити грамоту керівникові КП “МВУЖКГ” Володимирові Вакуленку, якого на святі не було. Люди не витримали цього знущання. До мера намагалася прорватися стебничанка похилого віку, але не змогла зробити цього, бо влада відгородилася потужною перегородкою від громади. Жінці не залишалося нічого іншого, як висловити своє обурення від неприбраних вулиць, від куп сміття.
Натомість дивувало, що грамоти не удостоївся, скажімо, керівник КП “Стебниккомуненерго” Орест Лабовка, який дійсно багато зробив для міста, і люди вголос висловлювали обурення з приводу цього.
Втім, більша частина грамот залишилась неврученою. І мова не йде про те, що людей не попередили, а просто вони проігнорували отримання грамот з рук Романа Калапача.
Як Роман Калапач не намагався хоробритися упродовж всього дня святкувань, все ж наприкінці його очікувало повне фіаско. Коли ввечері він вийшов з ресторану “Майдан” і намагався “склепати” щось схоже на передвиборчу промову, в п’яненького мера полетіли помідори.
Стебницька громада фактично проігнорувала урочистості. Прийшло принаймні вдвічі менше людей, ніж минулого року. Стебничан побільшало лише під час виступів місцевих і приїжджих артистів. Це свідчить лише про одне: несприйняття нинішньої влади.

А ЧИ БУВ ДЕНЬ ШАХТАРЯ?

На святі виступили міський голова Дрогобича Микола Гук, депутат Львівської обласної ради Михайло Ваврин, народний депутат України п’ятого демократичного скликання Олексій Радзієвський, керівник “Полімінералу” Микола Яковлєв, директор Центру зайнятості, депутат Стебницької міської ради Леся Качмар. А отець Михайло Комарницький разом з іншими священиками провів молебень і побажав стебничанам міцного здоров’я і віри в майбутнє.
Після урочистої частини почалися забави й концерт.
Стебничани гаряче аплодували фольклорним колективам Народного Дому та із Сільця і Колпця. Перед ними виступили представники естради. Було циркове шоу. На “ура” сприйняли стебничани і гості міста виступи львівських артистів Майї, Зоряни Петрас та Назара Савки. А з 20 до 22 вечора “відтягувалась” молодь під голосну музику, яку крутив ді-джей. Це викликало справжні нарікання від людей похилого віку, які хотіли спокою. Святкування завершилися феєрверком.
Можна багато говорити, чи вдався День міста, чи ні, але з нього випала обов’язкова складова – День шахтаря. Грамотою нагородили Миколу Яковлєва і ще одного працівника “Полімінералу”, відбулися футбольні матчі між гірниками. Стебницький шахтар у своїй масі залишився обділеним і зневаженим владою…

Анатолій ВЛАСЮК

Влада розводить руками

ПРОБЛЕМА З ВИВЕЗЕННЯМ СМІТТЯ ЯВНО “ЗАШКАЛЮЄ”

Найбільш болючою проблемою, яку розглядали на останній нараді в Стебницькій міській раді, була “катавасія” з вивезенням сміття (а точніше, з його невивезенням).
Проблему створило КП “Комбінат міського господарства м. Дрогобича”. Голови ОСББ, які були запрошені на нараду, в один голос заявили, що сміття вчасно не вивозять. Та ще й ціни за послуги явно “зашкалюють”.
Голова ОСББ Євгенія Грицик сказала, що працівники комбінату дописують їм зайві куби сміття, які буцімто вивозять. А за них треба платити! Та ще й ціни за обсяг виконаних робіт підскочили догори. Вартість вивезення та утилізації 1 кубічного метра твердих побутових відходів на сьогодні складає 56,69 гривень. А ще донедавна така послуга коштувала майже на дев’ять гривень дешевше. Про підняття цін на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів, як зазначили всі голови об’єднань, нікого з них не попереджували.
- Ми довго мовчали, але чашу терпіння народного гніву переповнено! – зауважила п. Євгенія. – Ми не будемо платити за неіснуюче сміття, яке нам просто дописали і продовжують дописувати.
Її підтримали голови ОСББ Богдана Мицак та Володимир Шагала, котрі також не розуміють, у чому полягають такі розбіжності між цінами за вивезення та утилізацію сміття між стебницьким КП “МВУЖКГ” та комбінатом міського господарства Дрогобича?
Аби розрубати гордіїв вузол, міський голова Роман Калапач та секретар Стебницької міської ради Геннадій Куцан, запросили на нараду колишнього заступника дрогобицького міського голови з питань житлово-комунального господарства, депутата Дрогобицької міської ради Богдана Іванціва, який свого часу посприяв Стебнику в заключенні угод на вивіз сміття з КП “Комбінат міського господарства” є.Дрогобича.
Богдан Михайлович наголосив на тому, що коли він був на посаді заступника міського голови, ситуація з вивозом сміття у Стебнику була під контролем. Комбінат міського господарства Дрогобича скрупульозно виконував свої обов’язки, згідно заключеної з будинковими об’єднаннями угоди. Але начальник комбінату Іван Лепкий став неугодний дрогобицькій мерії і був змушений піти з посади. Ситація відчутно накалилась. А коли виконуючим обов’язки став Михайло Гук, рідний брат нинішнього дрогобицького міського голови, – взагалі вийшла з-під контролю.
Не знати, яка доля чекає сьогодні на керівника комбінату Миколу Терлецького. Адже його посада – це порохова діжка, на якій сидіти ризиковано. Заборгованість по заробітній платі даної установи зростає у геометричній прогресії. По суті діла, підприємство стає збитковим.
Звичайно, факти наведені п. Іванцівим, – незаперечні, але стебничанам від того не легше. З залу пролунало влучне зауваження, що не було навіть команди з боку влади, аби скласти графік вивезення сміття. Не кажучи вже про те, що існують ще й закони, які накладенням штрафних санкцій зобов’язують підприємство вчасно вивозити сміття. А влада, яка неспроможна вирішити це питання самотужки, лише безпомічно розводить руками. Де їм вже до тих законів, коли на носі вибори…

Вікторія ЛИШИК

На “Жигулях” за джипом

СТАТИСТИКА НАВОДИТЬ СУМНІ ФАКТИ

На сьогоднішній день на обліку в Дрогобицькому міжрайонному відділі кримінально-виконавчої інспекції перебуває 40 мешканців Стебника.
Лише 10 відсотків цих людей скоїли незначні злочини, 70 відсотків – середньої тяжкості і 15 відсотків – тяжкі злочини. Особи, що скоїли особливо тяжкі злочини (5 відсотків), одразу після суду скеровуються в місця позбавлення волі. У 90 відсотків зі ста їм загрожує довічне ув’язнення.
Більшість злочинів по Україні, як стверджує начальник Дрогобицького міжрайонного відділу КВІ Роман Чапля, скоюються молодими особами віком до 35-и років. Тільки по Дрогобицькому районі 60 відсотків злочинів зі ста (у тому числі й особливо тяжких) скоїли молоді люди віком від 26-и до 34-х років.
Хіба це не наводить на певні роздуми? Безперечно, більшість вини в тому, що Україна просто кишить злочинними угрупуваннями, в яких задіяно майже 90 відсотків молоді, криється у недолугості системи державного правління. Не пасуть задніх й батьки, котрі подають своїм чадам “гідний” приклад для наслідування. Та найбільш згубно діє на молодь навколишня атмосфера життя вулиці: бійки, розбірки на кшталт, хто “крутіший”. Це руйнує суспільство, паралізуючи його криміногенними структурами. Ця атмосфера так захоплює підлітків, що вони перестають поважати батьків, педагогів, закон, суспільство, ігноруючи морально-етичні вартості. Їхнім кумиром стає кримінальний “авторитет”. І це – найгірше.
“Кожен, хто хоч раз скуштував смак злочину, вже ніколи його не забуде”, - переконані правоохоронці. А головною метою його скоєння є жага до наживи. Молоді люди хочуть мати все й одразу, а заробляти гроші чесним шляхом для них - марна трата часу. Більшість з них говорять про це відверто. Вони не думають про наслідки. Живуть лише одним днем. І це вражає найбільше!
Як бачимо, сумнозвісна статистика щодня створює все більшу загрозу для суспільства. А можновладцям на це начхати. Вони все валять на бездіяльність правохоронних органів. Правоохоронці ж безсилі боротися зі злочинністю, котра переважає їх не тільки чисельністю, а й новітньою технікою, в тому числі й на колесах, матеріальними статками тощо.
Яких, скажімо, радикальних заходів може вжити Стебницька міліція проти злочинності, коли у штаті нараховується всього 10 чоловік (разом з працівниками карного розшуку). А їм доводиться обслуговувати майже двадцятитисячне населення міста! Хіба це не парадокс? Неймовірно, але факт, коли стебницький міліціонер змушений виїжджати на місце скоєння злочину службовою машиною марки “Жигулі”, а у цей час бандит, відверто плюючи на закон, сміючись, утікає на “крутому” джипі!
Та найбільш прикро, що владним структурам, котрі здебільшого “кришують” злочинців, потураючи їм у всьому , з вікон своїх кабінетів нічого не видно.

Вікторія ЛИШИК

Мужність стебничанки

ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ВОНА ВИСТРАЖДАЛА ВДОСТАЛЬ

На долю цієї жінки випало чимало випробувань. Ще в п’ятнадцятирічному віці вона “скуштувала” смак енкаведистських катівень, що були розміщені в стінах нинішнього Дрогобицького фізмату. Її зболіла душа прагнула лише одного – бачити Україну Незалежною. І мрія, що стала реальністю, дісталася їй дорогою ціною. Ідейна, волелюбна, нескорена Мирослава Тершівська мужньо пройшла крізь усі випробовування долі, залишаючись вірною своїм ідеям.
Зараз Мирослава Василівна – відомий політичний та громадський діяч. Активна. Моторна. Стебницька громада жартома називає її “всюдисущою”.
А й справді, дивуєшся, як вона все встигає: і по господарству поратися, і “запалити” іскру на громадських зборах та слуханнях. Та ще й заповзято виконувати обов’язки голови Стебницької станиці ОУН-УПА.

“НА ФОРМУВАННЯ МОГО СВІТОГЛЯДУ МАВ СИЛЬНИЙ ВПЛИВ БРАТ МИХАЙЛО”

- Пані Мирославо, розкажіть, будь ласка, про себе.
- Народилась я 1935 року в селі Озимина Велика, що на Самбірщині, в селянській сім’ї. До речі, з цього села походить рід Нескореного каменяра І. Я. Франка. З дитинства була дуже допитливою. Багато читала, цікавилася історією України, традиціями, звичаями, побутом нашого краю. Закінчивши початкову школу в рідному селі, продовжувала навчання у 8-річній школі в Дублянах, який на той час був районним центром.
На формування мого світогляду вплинув рідний брат Михайло (нині вже покійний), котрий був старший від мене на п’ять років. Я його дуже поважала і любила. Михайло був іскрометним – умів добиватися свого і буквально запалював усіх своєю завзятістю. Коли йому було 20 років, вступив в лави УПА. Спочатку був помічником станичного. Згодом проходив вишкіл у нашого односельчанина Стаха Товстяка (псевдо Нечай). Був його правою рукою. У 1947-48-х роках Нечай загинув в Унятичах від рук сталінських посіпак. Наш троюрідний брат Іван Тершівський (псевдо Береза, Чорний) також був надрайоновим провідником УПА. Його дружиною була двоюрідна сестра Степана Бандери Ірина Ліщинська. Наскільки мені відомо, загинули вони під час перестрілки з радянськими військами у передгір’ї Карпат.
На початках Михайло, як і інші хлопці, збирав по селу продукти, визбирував патрони. Як десь вдавалося роздобути зброю, це вважалося великим досягненням.
Село наше – мале. На той час нараховувало 120 хат (сьогодні, не знаю, чи є 70). У нас неодноразово збиралися хлопці-повстанці. Багато з них переховувалися від радянських преслідувачів на горищі, в стодолі.
Наш брат Іван Тершівський довго лежав поранений у нас в стодолі. На той час мені про це не було відомо. Дізналася про це нещодавно від його двоюрідної сестри, котра його й виходила.

“Я САМА ЗАПРОПОНУВАЛА БРАТОВІ СВОЮ ДОПОМОГУ”

- Активної участі у проводі ОУН-УПА я не могла вести, - каже п.Мирослава, - бо була ще дитиною, але дуже прагнула допомагати повстанцям. Відверто сказала про це братові. Він залучив мене збирати патрони хлопцям, їжу для повстанців, котру носив їм сам. Одного разу мені вдалося зробити дещо більше.
- А саме?
- Хоча брат неодноразово мене відраджував, я таки настояла на своєму: хочу розповсюджувати літературу ОУН, в тому числі й агітки. Одного разу до нас завітав один з провідників ОУН-УПА на псевдо Богун, який загинув у 1951 році. Він виявив бажання поспілкуватися зі мною. Ми дуже довго розмовляли. Згодом він дав мені відповідну літературу: брошури “За що ведемо бій?”, “Мій старший брат”, “Історія нашого краю”, агітаційні листівки. Я знала, що треба з цим далі робити. Мріяла вступити в лави юнацтва ОУН, та, на жаль, такої можливості доля мені не дала. Я встигла лише роздати агітки в рідному селі, а брат натхненно готувався до вступу в члени боївки СБ (служби безпеки), як нас заарештували.
- Коли це сталося?
- У 1950 році. Нас з братом забрали люди у кагебістській формі (були ще двоє в штатному) і повезли в чорному уазику. Пам’ятаю очі матері, котра, почувши таку звістку, одразу ж прибігла з поля. В очах світився невимовний біль. Вона буквально повисла на моїй шиї, прощаючись, немов востаннє. Батько в цей час відбував незначне покарання за невивіз норми (йшлося про вивіз лісу).
Під час проведеного обшуку в нас знайшли заборонену літературу, китиці від національного прапора. Шукали зброю. Не знайшли.
Йшов дощ, брата роздягли до спідньої білизни. Нам не дозволено було навіть перемовитися словом. Спочатку нас повезли в катівні Дрогобицького фізмату, де знаходилася дослідча тюрма. Мене запроторили в дуже тісну кабіну, так званий бокс. Настільки тісну, що там не можна було навіть присісти. Пройшла майже вічність, коли мене перевели в 10-у камеру. Публіка там була різношерстною: від засланих “козачків” до ідейних патріотів. Тому мені по-дружньому підказали: нікому не звірятися.
- На допитах сильно били?
- Не дуже. Знали, що я не володію потрібною їм інформацією. Копали по ногах (для годиться), били по обличчю. Отримала ще декілька стусанів – оце й усе. Я навіть не встигла передати літературу до сусіднього села. Що з мене можна було взяти? (всміхнулася гірко).
Зате Михайла били дуже! Коли побачила його після суду в Стрию – вжахнулася: з лиця спав, дуже схуд, очі запали, капці – без шнурівок… Походив на живий скелет, обтягнутий шкірою. У той час я навіть не підозрювала, що у стінах Дрогобицької катівні він сидів у сьомій камері.
Судив нас у Стрию військовий трибунал. Обом перепало по 25 літ виправних робіт. Після суду нас ще протримали у Стрийській в’язниці, згодом відправили на заслання. Брата у Воркуту, а мене в Мордовію.
- Брат Вас бачив у в’язниці?
- Так, з вікна камери, коли нас виводили на прогулянку. Згодом ми “переписувалися” своєрідними листівками – мисками й ложками.
- Як це?
- З’їш швидше подану тобі баланду й шкребеш по дну миски привітання на кшталт: “Вітаю Озимину!” чи “Молюсь за Україну!”. Брат отримав три моїх послання. За це мене перевели в карцер.
- А потім?
- Відбула певний термін у львівській дитячій виправній колонії, згодом – на так званій “Чорній горі”, звідки розподіляли: куди, кого, яким етапом. Мене – етапом до Мордовської СРСР. Кінцева моя станція – Потьма. Звідти, після двох місяців карантину, перевели в один з найбільших жіночих лагпунктів під номером шість. Працювала на швейній фабриці, потім – на торфорозробках. Застудилась, тяжко захворіла, коли в люті морози викорчовувала кущі під територію для обробки торфу. У 1952 році була в ланці передовиків.
Згодом у 1955 році нас з братом випустили. Ми здибалися вже в рідному селі. На роботу нас не хотіли брати. Були труднощі й з пропискою. Зате наговорилися вдосталь. А мене у 60-х роках арештували вдруге.

“ЯК ДІЗНАЛАСЯ ЗГОДОМ, “ЗДАВ” НАС НАЙКРАЩИЙ ДРУГ МИХАЙЛА”

- Як з’ясувалося згодом, “здав” нас Іван Юрковський, один з найкращих друзів Михайла, який також готувався вступити в лави ОУН-УПА. Це сталося в Дублянах. Брат мій тоді ще вчився на водія у Дрогобичі, звідти друзів доставили у Дубляни. Івана, як пригадує Михайло, били ще дужче від нього. Пам’ятає, як він ніс його, скривавленого, на плечах в рідне село, навіть не підозрюючи, що той “розколовся”.
Коли Михайло закінчив навчання на курсах шоферів у Дрогобичі, його повели на допит. Тільки тоді він здогадався, у чому річ. Та було вже пізно. Його самого скривавленого привезли додому в брезенті. В той день відбувся наш арешт.
- Ви залишилися жити в Стебнику. А брат?
- Поїхав на заробітки в Східну Україну, в Луганську область. Працював на бурових роботах, був важко травмований, згодом – прооперований у Горлівці. Отримав інвалідність. Якби не швидка допомога, котра стояла неподалік, стік би кров’ю. Згодом там і одружився. Дружина Ганна народила йому двійко дітей – доньку Ольгу та сина Василя.

“Я НІКОЛИ НЕ АГІТУВАЛА ЛЮДЕЙ ГОЛОСУВАТИ ЗА РОМАНА КАЛАПАЧА”

- Скільки у Вас дітей?
- Також двоє. Донька Леся та син Тарас.
- Належите до якоїсь політичної організації?
- Так. До Конгресу українських націоналістів. Більше 20-и років – у “Просвіті”. Належу також і до Спілки політв’язнів.
- Подейкують, що на минулих виборах Ви агітували людей голосувати за Романа Калапача?
- Ні, це неправда. Голосувала і, мабуть, буду голосувати за Василя Пецюха, оскільки він мудрий господарник і патріот. А члени Спілки політв’язнів дійсно агітували за Романа Степановича. І мої “станичники” також. Сама я, зізнаюся, була довіреною особою Миколи Гука і агітувала голосувати саме за нього. Оскільки вважаю його ідейною і порядною людиною.
Був момент, коли стала на громадських зібраннях на захист Романа Степановича. Мовляв, він є членом Спілки політв’язнів, кожному притаманно помилятися, згодом він усвідомить свої недоліки й виправиться. Але визнаю, що сама тоді помилялася. Роман Степанович ніколи не виправиться, бо працював і працює тільки на власну кишеню.

Вікторія ЛИШИК

ОГОЛОШЕННЯ

Стебницький Будинок художньо-естетичної творчості учнівської молоді проводить набір у школу художньо-естетичного виховання “Первоцвіт” дітей віком 4-5 років, для яких працюють гуртки “Весела абетка”, “Цікава математика”, “Я пізнаю світ”, “Образотворче мистецтво”, “Музика” та “Англійська мова”.
Діти віком від п’яти років набираються в підготовчу до школи групу з денним перебуванням три години.
Для дітей шкільного віку працюють гуртки “Гачкування”, “В’язання”, “Народна вишивка”, “Умілі руки”, “Бісероплетіння”, “Квітникарство”, “Юні книголюби”, “Драматичний”, “Вокальний”, “Образотворче мистецтво” та “Циркова студія”.
Навчання безкоштовне.
Наша адреса: м.Стебник, вул. А.Мельника, 17, тел. 44-32-89.

ДИРЕКЦІЯ

Знаменні дати

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

3 вересня
1804 - Народився Максимович Михайло, український історик, перший ректор університету Св.Володимира
1838 - У Києві відкрили Інститут шляхетних дівчат
1892 - Народився Микола Ковалевський, політичний та державний дiяч, публiцист
1915 - В армії Австро-Угорщини сформовано полк українських січових стрільців
1941 - У Дніпропетровську розпочав роботу Південний крайовий провід ОУН під керівництвом Святослава Вовка
1973 - У Києві відкрито пам’ятник Лесі Українці
1993 - У Масандрі (Крим) президенти Росії та України Борис Єльцин і Леонід Кравчук підписали протокол про урегулювання конфлікту навколо Чорноморського флоту
1987 - В еміграції помер київський письменник Віктор Некрасов
4 вересня
1889 - Народився Остап Бобикевич, інженер, композитор і піаніст
1908 - Народився Едвард Дмитрик, американський кінорежисер українського походження, батько жанру “чорного фільму”
1928 - Рада Народних Комісарів УРСР затвердила новий український правопис (“скрипниківський”), який діяв до 1933 року
1965 - У київському кінотеатрі “Україна” під час прем’єри фільму “Тіні забутих предків” відбувся мітинг протесту проти нової хвилі політичних репресій серед української інтелігенції
1972 - На Олімпійських іграх в Мюнхені український легкоатлет Валерій Борзов завоював золоту медаль на спринтерській дистанції 200 метрів
1985 - Помер Василь Стус, український поет, перекладач і правозахисник, помер у карцері мордовського табору для політв’язнів у віці 47 років
1991 - Над будинком Верховної Ради України в Києві вперше піднято жовто-блакитний прапор
5 вересня
911 - Договір князя Олега з греками
1676 - Заслання гетьмана Петра Дорошенка в Сибір
1864 - Народився письменник Михайло Коцюбинський
1870 - Народився Володимир Сікевич, генерал-хорунжий армії Української Народної Республіки
6 вересня
1673 - Гетьман Петро Дорошенко здобув Кам’янець-Подільський
1863 - Народився Дмитро Олександрович Граве, український математик, почесний академік АН СРСР
1897 - Народився Іван Кіндратович Микитенко, український письменник, драматург
7 вересня
1805 - Народився письменник Олекса Стороженко
1875 - Народився Олександр Олександрович Мурашко, український живописець, педагог і громадський діяч
1915 - Народився Солодовник Сергій Максимович, український маляр
1921 - Загинула Віра Бабенко разом із 62 повстанцями
1956 - Помер Микола Миколайович Вілінський, український радянський композитор і педагог
1962 - Помер Тодось Осьмачка, український письменник
1984 - Помер Патріярх Йосиф Сліпий
8 вересня
1709 - Помер Іван Мазепа, гетьман України
1898 - Народилась Наталія Михайлівна Ужвій, українська театральна і кіноактриса
1916 - Народився Григорій Маркович Слуцький, український архітектор
1928 - Народився Василь Павлович Сологуб, український письменник
1989 - У Києві заснований Народний рух України за перебудову
9 вересня
1769 Народився Іван Петрович Котляревський, видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури, автор поеми “Енеїда” (1798), що стала першим в українській літературі твором, написаним живою народною мовою
1863 - Народився український письменник Борис Грінченко
1928 - Народився Борис Головко, український художник-оформлювач, заслужений майстер народної творчості УРСР
1982 - У Львові створено Ініціативну групу захисту прав віруючих і Церкви в Україні (голова - Йосип Тереля)
2007 - Помер Василь Кук, останній командир УПА

ЧИ ВШАНУВАЛИ КАМЕНЯРА?

Минулої неділі, 29 серпня, в Нагуєвичах Дрогобицького району відбулося традиційне свято “Я син народу, що вгору йде”, приурочене до 154-ої річниці від дня народження Івана Франка. Зазвичай на нього з’їжджаються високопосадовці з Києва та Львова. Цьогоріч київську делегацію очолювала заступник міністра культури та туризму України Ольга Бенч, а львівську - заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Мирон Янків. Усе це свідчить про те, що Каменяр не є ідейно близьким “донецьким”. А напередодні свята народний депутат України Сергій Колесніченко від Партії регіонів запропонував вилучити зі шкільної програми слова Франка “Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить”, бо, мовляв, мова йде про розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

ОСТАННЯ ПОЇЗДКА МЕРА?

27 серпня в Дрогобичі побувала делегація з хорватського міста Ліпік, яке може стати побратимом Дрогобича. В цьому місті колись лікувався Іван Франко і там буде споруджено пам’ятник нашому землякові, а його відкриття планується на 4 жовтня. Тоді ж можуть і підписати договір про партнерство Ліпіка та Дрогобича. Поїздка до Ліпіка в Хорватії може стати останньою закордонною поїздкою Миколи Гука в якості мера Дрогобича, адже 31 жовтня - вибори, і він їх навряд чи виграє.

БРЕНІВ КЛИЧЕ

В третю неділю вересня вшановують пам’ять загиблих на горі Бренів біля с. Орів. Традиційно щороку туди їдуть дрогобичани, стебничани і трускавчани, адже в братській могилі поховані вихідці з наших міст.

ПОДАРУНКИ ВІД МЕРА

Діти пільгових категорій Трускавця отримали подарункові набори до школи від Лева Грицака. В них - необхідні канцтовари, зокрема, зошити, ручки, олівці, лінійка, гумка, стругалка, клей тощо. До кожної дитини Лев Ярославович звертається із добрими напутніми словами. “Дорогий школяре! В усі часи освічена людина користувалася повагою. Навчання - це прихований скарб, це світ знань про людей та їх оточення. Треба навчатися, щоб знати, діяти, жити. Упевнений, що зерна науки зростуть у твоїй юній душі урожаєм мудрості та натхнення. Нехай світлим, радісним та плідним буде кожен твій день, кожен крок. Рости здоровим, досягай високих результатів у навчанні, будь активним у громадському житті. Зі святом - із Днем знань. З початком нового навчального року!”, - йдеться у привітанні Лева Ярославовича.

ОСВЯЧЕНО НОВИЙ ХРАМ

У неділю, 29 серпня, в Трускавці було освячено новий храм - церкву Успення Богородиці УПЦ КП, що неподалік автовокзалу. Настоятелем храму став о. Ігор. В місті це вже друга Успенська церква (є ще латинська святиня). У Трускавці є також два храми святого Іллі.

У ТРУСКАВЦІ З’ЯВИЛИСЯ САТАНІСТИ?

Нещодавно у Трускавці збиралися молоді люди, окремі з яких були переодягнені в демонів та чортів. Вони слухали далеко не християнську музику. Не маючи жодних дозволів ні від пожежників, ні від санстанції, ні від правоохоронних органів, ні від влади, в одному із закинутих приміщень біля 400 хлопців та дівчат з ночі до ранку займалися незрозумілим дійством. Дивує, що свою позицію з цього приводу не висловила жодна християнська спільнота Трускавця. Тим прикріше, що відбувалося це неподалік Дому молитви, який перебуває на стадії завершення будівництва.

РАЗОМ - ПРОТИ АЛКОГОЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

11 вересня в Дрогобичі у приміщенні Центру душпастирства молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ зберуться люди, яких об’єднала спільна біда - алкогольна залежність їх самих чи членів їхніх родин. На Дрогобиччині є реабілітаційні центри в селах Рихтичі (на території колишньої військової бази, - “Назарет” від “Карітасу” УГКЦ) та Медвежа, різні конфесії працюють з такими людьми, щоб надати їм посильну допомогу, хоча б психологічну. Натомість маємо випадки, коли цілодобово працюють магазини, які продають алкоголь.

НОВИЙ НІЧНИЙ КЛУБ

“Rezus +” - таку назву має новий нічний клуб у Трускавці на території славного готелю “Ріксос-Прикарпаття”. Його відкриття відбудеться 4 - 5 вересня, вхід для чоловіків по 40 гривень, для жінок по 20, повідомляють розклеєні по місту оголошення.

“КРАСУНЯ ПРИКАРПАТТЯ” ЗАПРОШУЄ НА КАСТИНГ

Організатори конкурсу краси “Красуня Прикарпаття” запрошують молодих, енергійних, талановитих та красивих дівчат взяти участь в кастингу. Якщо вам від 15 до 26 років, ви маєте шанс взяти участь, отримати хороші подарунки та перемогти у конкурсі. Контактні телефони: (244) 3-19-89; 067 98 50 802, 093 74 62 722.


Спорт проти СНІДу

СТЕБНИЧАНИ ВІДДАЛИ ГОСТЯМ ПРИЗОВІ МІСЦЯ

У суботу, 28 серпня, відбувся регіональний турнір з футболу серед юнаків до Дня міста “Спорт проти ВІЛ/СНІДу”.
Турнір відбувся на оновленому футбольному полі міського стадіону. Це традиційний наш турнір, який проходить уже вчетверте. З кожним роком його діапазон розширюється.
Організаторами цього турніру є Спортивний клуб “Стебник” і Благодійний фонд “Лінія життя”, а також Федерація футболу Дрогобиччини. Стебничанин Петро Старосольський за власний кошт придбав кубок для переможців. Цей турнір входить у план спортивних заходів нашого міста, календарний план проведення дитячо-юнацьких футбольних турнірів Федерації футболу Дрогобиччини. З кожним роком він стає більш престижним і цікавим.
Цього року до нас у гості приїхала команда ФК “Львів” (тренер Олег Россихін). Це професійний клуб першої футбольної ліги чемпіонату України. В цьому нам допоміг стебничанин, син якого займається в школі футбольного клубу “Львів”, - Володимир Іваник. Ми йому дуже вдячні. ФК “Львів” виставив дві команди.
Гостем турніру стала команда ДЮСШ “Дністер” (с. Вільшаник Самбірського району, директор Р.П.Вапенський). Це мої земляки, які є постійними учасниками нашого турніру. Цього року вони виступили на Всеукраїнському дитячому турнірі в м.Скадовську, де з 36 команд вибороли шосте місце. Це для них великий успіх.
Дві команди виставили господарі – ФК “Стебник”. Шкода, що не було на цьому турнірі команди із Дрогобицького району. В цьому питанні не допрацювала команда Федерації футболу Дрогобиччини.
Команди грали за круговою системою, одна з одною. Зразу кинулось у вічі, що юні футболісти ФК “Львів” більш організовані, краще підготовлені тактично і технічно, показують хороший футбол. Цікавими були команда “Дністер” і старша група ФК “Стебник”. Явно слабшою виглядала наша молодша група. Це видно за результатами гри. Але наші молодші футболісти отримали неоціненний досвід в матчах з більш сильними суперниками.
Непогано виглядала наша старша команда, яка на рівних боролась з більш титулованими суперниками. Першій команді Львова вона у рівній боротьбі програла 0:1, команді “Дністер” – 0:2, з другою командою Львова зіграла внічию і виграла у молодшої групи ФК “Стебник”.
Основна боротьба розгорнулась між двома командами Львова і командою “Дністер” (с.Вільшаник). “Дністер” програв другій львівській команді 0:1, і обіграв першу львівську команду 1:0. Це і вирішило долю трійки призерів турніру. Третє місце зайняв Львів-1, “Дністер” був другим, а Львів-2 – першим.
Були визначені кращі гравці за номінаціями, яким були вручені медалі та грамоти. Погода трохи зіпсувала хід нагородження. Пішов дощ, і ми змушені були продовжити нагородження в фойє ліцею, бо спортивний зал не відчинили. Як сказали наші гості, в добре організованому турнірі була ложка дьогтю. Учасники змушені були перевдягатись на відкритому повітрі. Коли пішов дощ, вони ховались під деревами. І мені соромно було їм пояснити, чому спортивний зал зачинений. Я розмовляв по мобільному телефону з керівником СК “Патріот” Олегом Григоренком, який пообіцяв, що відчинить спортивний зал, бо має ключі від дверей, але свого слова не дотримав. У чергового ключів не було.
Гості зі Львова сказали нам, що ми повинні мати свою матеріальну технічну базу, своє приміщення, щоб приймати гостей і проводити такі турніри на високому рівні. Мені шкода було чути такі слова, хоча всі учасники сказали, що турнір був проведений на високому рівні, але не все було допрацьовано до кінця. В кінцевому результаті все пройшло на нормальному рівні.
Хочу відзначити нашого спортивного лікаря Михайла Гусаківського, який на професійному рівні обслужив цей турнір.
Чітко і професійно відсудив всі ігри турніру Віктор Бурак. За це ми йому дуже вдячні.
Інформаційним спонсором турніру виступила газета “Вільне слово”. Спортивний журналіст Орест Хандоняк вручив команді “Дністер” футбольний м’яч.

Йосип БАНДУРА,
голова СК “Стебник”

А після матчу – бенкет

БІЗНЕСМЕНИ ПРОГРАЛИ ВЛАДІ

У неділю, на День міста і День шахтаря, відбулася цікава футбольна зустріч між командами бізнесменів і влади нашого міста.
Це дійство стає традиційним, бо проходить вже вдруге. Минулого року бізнесмени обіграли владу. Цього року влада хотіла взяти реванш, і вона до цієї гри підійшла більш серйозно.
Організатором гри виступив спортивний клуб “Стебник”, забезпечив команди спортивною формою і футбольними м’ячами, підготував футбольне поле. Судді фахово обслужили цей матч (головний арбітр - Віктор Бурак ).
У кінцевому результаті команда влади обіграла команду бізнесменів з рахунком 2: 1 і завоювала перехідний кубок, який переможцю вручив Петро Старосольський.
Після цього відбувся бенкет, організований магазином “БУМ”. Було багато тостів і побажань, щоб такі ігри проводились і надалі. Всі з цим погодились і пообіцяли, що наступного року теж відбудеться така гра.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”

Зміцнили позицію лідера

ФК “СТЕБНИК” ПЕРЕМІГ ФК “РИХТИЧІ”

У неділю, 29 серпня, відбулася календарна гра між ФК “Стебник” і ФК “Рихтичі”. Ці дві команди входять до трійки лідерів цьогорічного чемпіонату.
Наші юнаки виграли з рахунком 2:0.
Більш цікавою і впертою була гра основних складів. У першому таймі рахунок відкрив Василь Войтович. Після перерви відзначився Іван Бішко. Але ближче до кінця гри гостям вдалося забити нам гол. На більше їх не вистачило.
Наша команда перемогла 2:1.
У наступному турі ми граємо з командою “Стар” із Дрогобича.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”

Заклик до співробітництва

“ПАТРІОТ”: АКЦІЯ “СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК”

Громадська організація “Спортивний клуб “Патріот” започаткувала акцію “Спортивний майданчик”.
Суть проведення цієї акції - встановлення або реконструкція існуючих спортивних майданчиків на території міста Стебника, а мета - популяризація здорового способу життя.
Нещодавно загальними зусиллями представників спортивного клубу “Патріот” та голови ОСББ “Верховина”, “Карпати” Мицак Богдани Миколаївни було впорядковано дитячий спортмайданчик між будинками № 6 та № 8 на вулиці Володимира Великого у місті Стебнику.
Такі спортсмени, як Лахман Василь, Язловський Станіслав, Пилип Андрій, Чекпаков Самат, Білик Орест під керівництвом Павлика Руслана взяли участь у цьому заході, за що їм велике дякую.
На цьому “патріоти” зупинятись не будуть і закликають владу та голів ОСББ звертатись з пропозиціями щодо впорядкування спортивних та дитячих майданчиків (тел. 097569002).

Олег ГРИГОРЕНКО,
голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”


Создан 06 сен 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником