Воля громади № 22

 
 

Воля громади № 22




Слово редактора

УЧИТЕЛЕМ ШКОЛА СТОЇТЬ

Коли Іван Франко проголошував ці слова, учитель справді був у пошані, на ньому трималася не лише школа, освіта, а й, в ширшому значенні цього слова, - суспільство, політичні й економічні процеси в державі.
Нині школа радше стоїть меценатами, спонсорами, ніж учителями. Коли дивишся на пошарпані приміщення наших шкіл, лише дивуєшся недолугості державних чиновників, які не розуміють, що саме в освіту слід вкладати чи не найбільше коштів, аби забезпечити гідне майбутнє України. Так роблять усі цивілізовані держави, добиваючись значних успіхів.
Вчитель нині зведений до рангу передавача знань дітям з підручника. Про виховну роль у широкому значенні цього слова вже давно не йдеться. Лише одиниці вчителів для дітей є авторитетами. Більшість же приходить на роботу задля отримання невеличкої зарплати. Звідси - й низька віддача від педагогічного процесу. Школа мала би стати базою виховання підростаючого покоління, але в нинішніх умовах не може виконати своєї основної функції.
Боляче спостерігати за тим, як у багатьох школах вчителі в буквальному розумінні цього слова гризуться між собою за те, аби відібрати один в одного години, а молодь виживає пенсіонерів. Де вже там говорити про якість знань і виховний процес! Ось і маємо ситуацію, коли в переповнених маршрутках наші учні сидять, не поступаючись місцем старшим. А звідки наркоманія, алкоголізм, ранні статеві стосунки? Звичайно, можна частину провини скинути на батьків, але ж ті не є професійними вчителями, педагогічних університетів не закінчували, у вихованні не тямлять...
Школа стоятиме учителем лише тоді, коли держава повернеться обличчям до проблем освіти.

Анатолій ВЛАСЮК

З ДНЕМ УЧИТЕЛЯ!

Стебницький громадський рух, редакція газети “Воля громади” вітають учителів і всіх, хто причетний до виховання підростаючого покоління, з Днем учителя.
Шановні освітяни! Бажаємо вам міцного здоров’я, гідної зарплати, сімейного благополуччя, творчих успіхів у нелегкій справі виховання дітей. Сійте розумне, добре і вічне у дитячі душі, адже від плодів вашої праці залежить майбутнє України.

ПРОЦЕС ПІШОВ

Цього тижня маємо перших висуванців на міського голову Стебника. Партія “Громадянська позиція” своїм кандидатом висунула Петра Старосольського, Партія регіонів - Миколу Гориславського, Народний Рух України - Василя Пецюха, “Єдиний Центр” - Романа Калапача, Партія захисників Вітчизни - Марію Губицьку, “Батьківщина” - Ігоря Боднара. Міські партійні організації висунули також кандидатів у депутати до Стебницької міської та Львівської обласної рад.

ЗАПРАЦЮВАЛА КОМІСІЯ

Сформована Стебницька міська виборча комісія, що здійснює підготовку та проведення виборів. Головою комісії від Партії регіонів стала Лілія Білинська, заступником - Любов Валюхневич, яка представляє “Фронт змін”, а секретарем - Лідія Плоскодняк (від Народної партії України). 15 членів комісії представляють Компартію України, Народну партію України, Народний рух України, Партію захисників Вітчизни, ВО “Батьківщину”, “Сильну Україну”, Партію регіонів і “Нашу Україну”.

СЕРЕД БІЛОГО ДНЯ - З ВІДКИДНИМ КИЙКОМ

Працівники Стебницького відділення міліції затримали стебничанина, який серед білого дня вільно розгулював містом, маючи при собі відкидний кийок (кистень), з закрученим вістрям. Це класифікується як холодна зброя. При затриманні молодик поводився досить нахабно, погрожуючи правоохоронцям фізичною розправою. Найімовірніше, що затриманого притягнуть до відповідальності за ст. 263, ч. І Кримінального кодексу України.

ЗАТРИМАЛИ ЦИГАНА-ЗЛОДІЯ

До суду скеровано справу щодо цигана, який займався крадіжками індивідуального майна громадян. Злодій розгортав свою діяльність у маршрутних автобусах сполученням “Стебник-Трускавець” та “Стебник-Дрогобич”. Правоохоронці затримали його на гарячому, коли ром викрав у жінки, що їхала маршрутним таксі “Стебник-Дрогобич”, мобільний телефон. Справний віртуоз уже встиг поцупити в пассажира, що їхав в тому ж маршрутному таксі, гаманець з грішми. Міліціонери, що стежили за злодієм, конфіскували у нього викрадені речі і повернули законним власникам. Йому загрожує чотири роки позбавлення волі.

В гостях у колег

НЕЗАДОВІЛЬНИЙ СТАН ДОРІГ НАЙБІЛЬШЕ ХВИЛЮЄ МЕШКАНЦІВ ДРОГОБИЧЧИНИ

“Дороги, що нас оббирають. До нитки”. Саме з такою головною темою тижня стартував у липні перший номер газети “Каменярі”. Журналісти нашої редакції у розлогій статті змалювали ситуацію головної біди міст Дрогобицького конгломерату – суцільного бездоріжжя. Ще тоді редакція газети пообіцяла – збере за круглим столом усіх, хто причетний до цієї проблеми, аби зрушити її, бодай на йоту, з мертвої точки. Обіцяли і виконали! 10 вересня за круглим столом у редакції часопису “Каменярі” зібрались люди, які відгукнулись на наші запрошення та прийшли вести активний діалог і шукати шляхи виходу із зачарованого кола бездоріжжя.
За словами головного редактора тижневика “Каменярі” Ігора Куруса, звернутись до висвітлення проблеми доріг на шпальтах нашої газети, а відтак організувати та провести з цієї теми круглий стіл змусили результати опитування, яке проводилось ще у березні. За ним більшість респондентів на запитання: “Що вас найбільше хвилює?”, - відповіли: “Незадовільний стан місцевих доріг”. Такій відповіді, зізнається Ігор Курус, був щиро подивований, бо думав - людей болить безробіття, пов’язане з ним безгрошів’я та супутні проблеми.
Однак статистика - річ уперта, вона мовою цифр довела: людей допекли дороги. Дивуватись немає чому - дорогами Дрогобицького району їздити неможливо, це відмітить кожен, хто бодай би раз ними проїхався. Цю тезу підтвердили і гості круглого столу, серед яких домінували депутати Дрогобицької, Бориславської та Стебницької міських рад, а також начальник райавтодору, представники районної держадміністрації та селища міського типу Східниця. На превеликий жаль, до діалогу не виявили бажання долучитись міські голови Дрогобича, Стебника, Трускавця та Борислава. Мабуть, з високих чиновницьких кабінетів їм не дуже добре видно стан доріг, по яких ходять та їздять пересічні мешканці.
За словами начальника райавтодору Тараса Галелюки, як не прикро визнавати, але в нас загальнонаціональна криза доріг, бо дорожня галузь у державі доведена до банкрутства. “З кожним роком дорожчають витрати на ремонт доріг, бо зростають матеріали на них, відтак все менше доріг доводиться охоплювати капітальним ремонтом”, - зазначив пан Галелюка. На додачу старіють і самі дороги, більшість із них закладались ще за часів Радянського Союзу. Про яку якість тут можна говорити?
Василь Пецюх, колишній міський голова Стебника, сказав, що однією з проблем є проблема транзитних доріг, через які курсує важкий транспорт. “У Стебнику таких доріг близько 15 кілометрів, - зауважив він. - На їхню реконструкцію необхідно близько 6 мільйонів гривень, яких у бюджеті міста немає. Але чи має лягати проблема транзитних доріг на місцеву громаду? Думаю, ні. Це проблема регіону, а не міста. Проблему доріг необхідно вирішувати гуртом – Дрогобичу, Бориславу, Стебнику, Трускавцю – всім містам району”.
Депутат Дрогобицької міської ради Петро Старосольський переконаний, що містам Дрогобицького району складно зі своїх бюджетів ремонтувати транзитні дороги, їх вартувало б передати на державний баланс.
Окресливши головні проблеми, якими болять дороги Дрогобиччини, присутні повели мову про їхнє розв’язання. На думку, Петра Старосольського, містам Дрогобицького конгломерату давно слід відмовитись від так званих ямкових ремонтів, бо вони, як з’ясувалося, не такі вже й дешеві, як здається. За ці кошти реально проводити більш якісний ремонт дорожнього полотна. На додачу ямкові ремонти часто-густо служать гарним способом відмивання коштів у чиновницькі кишені. Також Петро Старосольський зауважив, що у питанні якісного ремонту доріг владі слід вести чіткий контроль як за виділеними коштами, так і за самим ходом ремонтних робіт, аби не мати опісля неприємних несподіванок.
Також він сказав: “Через халатність міського керівництва Стебника місто навіть не потрапило до обласної програми розвитку, бо не була підготовлена програма розвитку міста. Треба негайно підготувати програму ремонту та будівництва доріг у районі і добиватися її фінансування і з обласного, і з державного бюджету. Частина коштів від приватизації калійного заводу в Стебнику повинна бути направлена на дороги. Необхідно виходити з ініціативою включення реконструкції наших доріг в програму Євро-2012. Але насамперед потрібний чіткий план дорожніх робіт і контроль за його виконанням. Контроль, і ще раз контроль”.
Доповненням до цих думок було побажання втілювати у життя новітні технології, які на сьогодні покликані здешевити ремонт магістралей та спростити сам процес їхньої реконструкції. З однією із таких новинок присутніх у рамках круглого столу ознайомила Неоніла Божко, представниця Асоціації розробників, виробників та фахівців, які впроваджують нові технології. За її словами, Європа поступово переходить на ферментні технології у будівництві доріг, оскільки термін експлуації дорожніх полотен, зроблених на ферментах, дорівнює дорогам із бетонним покриттям.
Шляхів виходу із суцільного бездоріжжя, у якому захлюпується Дрогобицький регіон, вистачає. От тільки, аби дороги не оббирали нас до нитки, нам, мабуть, слід уважно обирати владу, у компетенції якої вирішення таких проблем.

Наталя ЗЕЛЕНА

Технологія тупості

НЕ ТРЕБА КРАСТИ НА РЕМОНТІ ДОРІГ

Нещодавно в редакції газети “Каменярі” відбувся круглий стіл, присвячений стану доріг на Дрогобиччині. З цього приводу були різні точки зору.
Дискусія звелася в основному до двох питань. По-перше, де взяти кошти на утримання доріг і, по-друге, де знайти дешевшу технологію їх ремонту та утримання? Безумовно, це важливі речі, особливо – застосування сучасних економніших та й, зрештою, надійніших технологій.
Але чи цікаве це тим, хто сьогодні, власне, мав би вирішувати проблему доріг? На зустрічі їх не було. Жодний міський голова нашого регіону не прийшов. І не спроста. Влада нині не має волі до таких змін як якісне та раціональне витрачання коштів своїх громад, в тому числі і на дорожні потреби.
Саме такий, фактично, злодійський спосіб господарювання і веде до нищення міських інфраструктур. Дороги тут є показовими. І скільки такій владі не давай грошей – не буде ні дороги, нічого іншого, потрібного для громади. Так, так, дайте їм ще. Гроші, між іншим є, а те, що в обмеженій кількості, – це ж їхня природа. А влада якраз і повинна вміло дати грошам лад. А коли вона плачеться про брак грошей – це крокодилові сльози і не більше.
Тому, на моє переконання, проблема лежить найперше в площині відповідальності і чесності влади. Не треба красти на ремонті доріг – це перше. Тоді й дороги будуть хоч трохи кращими. І тільки за цієї умови, коли кожна гривня служитиме інтересам громади, можна говорити про збільшення фінансування і нові технології. Інакше й додаткове фінансування розтягнуть, і технологій не буде.
Зверніть увагу на наш Стебник. Новизною в технології тупості є так званий ремонт доріг методом шутрування. Сьогоднішня стебницька влада таким ремонтом повністю знищила дорогу до Трускавця. Засипали камінням з брудом і проїжджу частину, і всю каналізацію. Неможливо ні проїхати, ні пройти.
Думаю, після виборів нова влада допоможе нам, громадським організаціям як представникам громади провести повний аудит діяльності цієї каденції. Це вже й не бездіяльність, а злочинна діяльність, спрямована на цілковите руйнування міста у всіх його сферах. Таких горе-керівників треба притягати до відповідальності, щоб інші думали, чого туди йдуть.

Павло ПОБЕРЕЖНИЙ,
голова Стебницького громадського руху

Педагог від Бога

БУТИ ВЧИТЕЛЕМ ДЛЯ НАТАЛІЇ МАГУР – НЕ ПРОСТО ПРОФЕСІЯ. ЦЕ – ПОКЛИКАННЯ

Президенти і міністри, актори і артисти... І ті, хто вклав вагомий внесок у розвиток науки, і ті, хто підкорив простори космосу... Усі вони починали свій життєвій шлях зі шкільної парти. І саме вчителі, котрі давали знання і скеровували їх талант у потрібне русло, допомагали своїм вихованцям робити перші кроки у виборі майбутньої професії. Завдяки їх старанню та вмінню маленькі пустуни-школярики ставали цілеспрямованими розумними учнями.
Різноманітні гуртки, олімпіади, конкурси веселих і кмітливих, козацькі забави, змагання бойскаутів і пластунів, літературні вечори і шкільні уроки... Все це поступово стало життєвою основою школярів. А згодом – їх путівкою в самостійне життя.
У нас в гостях - професійний педагог, авторитетний вчитель, про яку кажуть, що має талант від Бога, Наталія Миронівна Беднарчик (дівоче прізвище Магур). Вона вкладає в дітей душу. Бути вчителем для неї – не просто професія. Це – покликання.

У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ ТЕОРІЯ Й ПРАКТИКА ЗАВЖДИ ЙШЛИ В НОГУ

- Наталіє Миронівно, скільки у Вас за плечима років професійного стажу?
- Тридцять один, 24 з яких пропрацювала вчителем початкових класів.
- Розкажіть, будь ласка, декілька слів про себе.
- Мій батько походить з Модрич, мати – родом з Кіровоградщини. Батько працював на посаді голови Стебницької міської ради, а мати – в шахті на Стебницькому гірничо-добувному калійному заводі (назви “Полімінерал” ще тоді не існувало). В сім’ї нас було троє. Старший брат Сергій, я, та молодший брат Володимир. Закінчила Стебницьку ЗОШ №7 (тоді ще СШ – середню школу).
Хоча мої батьки були партійні, атеїсти, але дуже порядні й глибоко духовні. Я не пам’ятаю, аби мій батько з мамою когось обмовили, скривдили чи комусь сказали лихе слово. Ні громада, ні партія не могла нічим дорікнути моєму батькові. Настільки він був порядною та чесною людиною. Я з гордістю можу сказати, що у мене – найкращі батьки в світі! Сподіваюсь, що мої діти так скажуть колись і про нас з чоловіком. Нещодавно ми з Ігорем відсвяткували 25-літній ювілей нашого весілля.
Мою дитячу мрію стати вчителем родичі тільки вітали. Тому дуже підбадьорювали мене після першої невдачі
- А саме?
- Після закінчення школи я подала документи до Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Франка на факультет вчителя початкових класів. Того року був недобір кадрів для Львова, тому насамперед набирали тих, хто мав львівську прописку. Навіть ті, хто мав високий рівень знань і набрав достатню кількість балів, все одно не пройшли по конкурсу. Лише з тієї причини, що пройшли львів’яни. Спочатку я розчарувалась. Але не здалася. Пішла працювати в Дрогобицьку середню школу №2 культорганізатором. Це дало мені шалений заряд енергії, творчого потенціалу та організаторський досвід. Принцип в цій школі був такий: не можна сидіти, склавши руки. Постійно треба було бути серед дітей: ділити їх на загони, організовувати піонерські зірниці, проводити виховні заходи, ігри, конкурси тощо. Повна творчого запалу, відпрацювавши повний робочий день, я приходила додому, як вичавлений лимон. Але щаслива, задоволена роботою. Бо сама того хотіла.
Наступного року поступила в інститут без проблем. На той факультет, на який прагнула, – вчитель початкових класів. Під час навчання була профоргом на факультеті. Працювала у профспілковій організації. Через наші руки проходили і путівки, і курсівки, й організовувалися різноманітні екскурсії. Колектив був хороший, тож працювалося мені добре. І за навчання також дбала.
Хороші взаємини в мене склалися з однокурсницями-самбірчанками, котрі вступили до нас на навчання після закінчення педучилища. Я навіть трішки їм заздрила, бо були сильно методично підковані. У них було чому повчитися. А коли закінчувала інститут, доля поєднала мені хороше і погане: я виходила заміж, і водночас сильно захворіла моя мама. Тож керівництво навчального закладу пішло мені назустріч, дозволивши вільне відвідування.
З січня місяця, ще не закінчивши інституту, за сімейними обставинами змушена була піти працювати вихователем групи продовженого дня в Стебницьку СШ №11. Це був мій перший професійний крок. Маючи за плечима базову вищу освіту, могла освоювати навчальні методи на практиці. Директором школи працювала Марія Йосипівна Михайлюк. В школі №11 діяв той же принцип, що й у СШ №2: постійно працювати з дітками, постійні творчі пошуки. Тож вважаю, що в цій школі пройшло моє друге загартування, друге бойове хрещення (сміється). Якщо в дітей вимальовувалась спортивна година, я мусила з ними ганяти м’яча на стадіоні або бавитися в інші спортивні ігри. Про жоден відпочинок не могло бути й мови.

“В ЗОШ №18 Я ПРОЙШЛА КУРС “МОЛОДОГО БІЙЦЯ”

- А як потрапили у ЗОШ№18?
- Її відкрили у 1986 році. Всі вчителі прагнули туди потрапити. В нову, світлу, простору школу. З парковою зоною, цілющим чистим повітрям, де для дітей було створено усі принагідні умови для навчання, розвитку та відпочинку. А для вчителів вимальовувалися чудові перспективи та можливості для праці на педагогічній ниві. На моє щастя, мене туди взяли! На посаду вчителя початкових класів. Саме у ЗОШ №18 відбулося моє становлення з вчителя-початківця на професійного педагога. На той час директором був нині уже покійний Ярослав Йосипович П’єх. Він нас підковував методично – окремо для новачків проводив школу молодого вчителя: учив як правильно, згідно календарного планування, готувати конспекти, ділити класи на групи. Навіть приходив до нас на уроки з секундоміром, перевіряв ефективність робочого часу у класах: скільки відведено часу вчителю, а скільки учням на перевірку засвоєння знань, на подання нового матеріалу тощо. Залишав нас до 22-ї години, не звертаючи уваги на те, що у нас діти, сім’ї. Але мені це подобалось, я цього прагнула – стати фаховим педагогом. З певністю можу сказати, що саме в цій школі, саме за покійного п.П’єха, я прйшла курс “молодого бійця”. І навчилася багато путнього. Поєднала теорію з практикою. Коли не контролюєш молодого вчителя, не перевіряєш його вміння, отже, – не вчиш його досвіду. Вчитель не вдосконалюється. А це для педагога – найгірше.
- У Вас самої яка категорія, звання?
- Старший вчитель вищої категорії.
- І все це завдяки ЗОШ №18, де Ви пройшли курс “молодого бійця”?
- Не зовсім так (сміється). Відсотків 60 у цьому є заслуга покійного п.П’єха, решта – базова основа знань і вмінь, яке дало мені навчання в інституті, плюс досвід роботи з дітьми у другій та одинадцятій школах.
На сьогоднішній день мене вже не потрібно контролювати. Я сама розумію, як потрібно підготувати конспект, аби дітям було легше засвоювати матеріал. Використовую для того й наочність, освоїла методику тощо. І найперше, на що я звертаю увагу, – це на приміщення. У класі дітям має бути затишно і зручно. Там має панувати хороша аура. Це сприятиме ефективності навчання. Діти, як вазони, як тендітні рослини. Якщо у приміщенні сприятливий мікроклімат, є взаєморозуміння вчителя та учня, повна довіра, діти розкриваються. Готові до засвоєння знань, готові дати віддачу, розповісти вчителю, чого навчилися, що нового вміють. Якщо ж вони приходять у клас і вчитель починає тиснути на них своїм авторитетом: я такий розумний, а ви лише мої учні - ефекту від праці не чекай! Діти розгубляться, не сприймуть такого вчителя. Почнуть замикатися в собі. І віддачі від проведеного уроку не буде. У спілкуванні з дітьми завжди потрібно опуститися до рівня дитини, зійти зі свого вчительського п’єдесталу (сміється). А головне – потрібно дітей любити. Їх не обдуриш. Вони чудово розуміють, як ти до них ставишся. І обов’язково тобі все нагадають. З ними треба вміти і пожартувати, і посварити їх за непослух. Але не тримати на них зла. В очах завжди має світитися доброта до малечі.

“ВІД ЕКСКУРСІЇ ПО КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ ДІТИ БУЛИ ПРОСТО В ЗАХВАТІ!”

- Іншими словами, Ви берете їх насамперед добротою?
- Саме так.
- У 18-й школі мене найбільше вразила капличка. В якому році вона була збудована?
- Точно не пам’таю. На початку 90-их років. Весь колектив школи був задіяний до її відкриття. Та найбільше працював над своїм “дітищем” завгосп школи Григорій Летнянчин. Вони з покійним п.П’єхом вкладали в цю капличку душу. Я сама наче відродилася духовно, коли вперше побачила нашу капличку. Вдруге переосмислила своє життя: недоліки, напрацювання, методи виховання своїх дітей і моїх шкільних вихованців. Щиро молилася за здоров’я батьків, особливо мами, яка перенесла інсульт. За здоров’я власних дітей... І тоді зрозуміла, що ми горнемося до Бога, коли нам дуже зле. Коли все добре – живемо своїм життям, забуваючи про ту Господню ласку, якою Бог так прагне нас всіх наділити! Діти гаряче моляться у капличці, коли на носі екзамени, тестування, контрольні... А іншим разом - просто перехрестяться і йдуть далі. І навіть не замислюються – яке це щастя: жити Господньою благодаттю!
В листопаді перед капличкою у нас щороку проходить урочиста традиційна посвята маленьких дошкільнят у школярики. Священик читає молитву за здоров’я дітей та їх батьків. На основі 10-и заповідей Божих отець виголошує 10 основних правил учня, яких діти зобов’язані дотримуватися. Направду кажу – це дійство величне та неповторне!
Окрім того, плекаємо в душах дітей любов до народних звичаїв, побуту, традицій. Адже саме вони допомагають нам прийти до духовного осмислення значимості слова “українець”. В майбутньому учні зрозуміють, що українці – це народ, нація.
Вже вкотре ми щороку ходимо з Різдвяними вертепами. Спочатку ходили від хати до хати. Потім колядували по церквах. А згодом – де тільки ми не були: і в Народному домі, і в дрогобицькій ратуші, і в приміщенні Стебницької міської ради, і у відділі освіти, і в центрі зайнятості. Якось, пам’ятаю, зі святковим виступом ми навіть припинили торги на стебницькому ринку. Усі продавці прийшли глянути на наш вертеп. Наколядували тоді більше трьох тисяч гривень. Дали на церкву, відремонтували клас. А на кошти, які залишилися, зробили екскурсію до Канева, поклонитися могилі Великого Українця Т. Г. Шевченка. Екскуросію по Києву оплатив нам колишній стебничанин, нині головний редактор газети “Каменярі” Ігор Курус. Особисто поводив нас видатними місцями Святоуспенської Києво-Печерської Лаври. Діти були просто в захваті!

“НОВА ПРОГРАМА ДОВОЛІ НАСИЧЕНА”

- Зараз малеча вчиться не три, як раніше, а чотири роки в початкових класах. Це добре чи не дуже?
- З одного боку, добре. Бо тільки рік дитина призвичаюється до навчального процесу. Відірвана від батьків, після садочка, малеча ще хоче бавитися. Тому навчання доцільніше проводити у вигляді гри. А з другого боку, коли, згідно рішення нинішнього уряду, діти навчатимуться з п’яти років, не знаю, чи вийде на краще. Посудіть самі. До обіду, якщо не довше, дитина проводить за уроками в школі. Це, по суті, її робочий день. За який держава платить дорослим заробітну плату. Удома ж потрібно ще виконати домашнє завдання. А шкільна програма дуже насичена. В четвертому класі, згідно нової програми, в математику ввели елементи алгебри і геометрії. Діти не просто не хочуть, а й іноді фізично неспроможні витримати таке навантаження. Тим більше, що відповідним здоров’ям похвалитися вони не можуть. Дуже часто на уроках я чую від дітей скарги щодо частих болів голови, нирок. А скільки проблем з серцем – годі й говорити.
- Чула, що йдете депутатом до Стебницької міської ради. Від якої політичної сили?
- Від “Громадянської позиції”. Лідер Анатолій Гриценко.
- Якщо політична сила, від якої йдете, подолає відсотковий бар’єр, чого Вам бажаю, стебничани можуть розраховувати на порозуміння влади з громадськістю?
- Спасибі за побажання. Вважаю, що між громадою та владою повинне бути повне взаєморозуміння. Адже громада – це третя сила. Наша ж політична сила буде в опозиції до нинішньої влади, яка керує сьогодні державою. Бо закони, які вони пропагують, – це знущання над національно-культурним надбанням нашого народу.
- У Вашій сім’ї скільки дітей?
- Двоє. 26-річний син Володимир має дві вищі освіти. Свого часу служив у лавах Збройних сил України в прикордонних військах. 20-річна донька Наталія навчається в Ірпіні (на Київщині) в Університеті державної податкової служби України.
- Чого б Ви хотіли побажати педагогам до Дня вчителя?
- Терпіння. До себе і до дітей. Здоров’я, Божої ласки і добробуту.

Вікторія ЛИШИК

Громадянська позиція

АНАТОЛІЙ ГРИЦЕНКО ВІДВІДАВ СТЕБНИК

27 вересня, коли стебничани відзначали празник Воздвиження Чесного Хреста, до міста калійників завітав голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони, лідер політичної сили “Громадянська позиція”, народний депутат України Анатолій Гриценко. В малому залі Народного дому, де проходило зібрання, ніде було яблуку впасти. Приємно вражений такою кількістю народу, нардеп обіцяв навідатися до Стебника ще через два тижні.
У своєму виступі Анатолій Степанович наголосив на тому, що сьогодні очолювана ним політична сила перебуває в опозиції до діючої влади, як і ряд інших партій. Однак, на його переконання, якщо уважно придивитися до того, як поводять себе так звані опозиційні партії, виникає запитання, чи насправді вони є в опозиції?
- Хтось називає себе опозиціонером, а потім приймає від Януковича орден, інші – підтримують хибні законопроекти від коаліції, треті взагалі працюють у владі, - відзначив Гриценко. - Зараз час усіх перевіряє: хто з наших можливих політичних партнерів дійсно налаштований працювати, а хто ляже під владу вже на наступний день після виборів.
Щодо обраної ним позиції, а точніше, опозиції, як протидії до жахливих рішень влади, А. Гриценко заявив: “Після обрання у місцеві ради члени очолюваної мною політичної сили мають намір максимально співпрацювати з усіма опозиційними партіями, що також прагнуть навести порядок в країні, бажають разом формувати комісії, приймати рішення і працювати на користь громади, яка їх обрала”.
На завершення свого виступу Анатолій Гриценко наголосив на тому, що негайно треба скасувати зміни до Конституції 2004 року, мотивуючи це тим, що сьогодні Янукович хоче повернути собі повноваження Кучми. І це питання, на його розсуд, вже на 99 відсотків вирішене. “Янукович вже сьогодні має монолітну вертикаль влади, чим пишається Партія регіонів. Він підім’яв під себе і судову гілку влади, і правоохоронні органи тощо. Триває вже восьмий місяць роботи нового президента, а економічних успіхів і взагалі чіткої стратегії розвитку країни немає. Є лише втрачений час. - наголосив Гриценко. - Після скасування змін до Конституції 2004 року Янукович вже не зможе вказати на когось пальцем і сказати, що йому заважають працювати”.
Після виступу посипалося безліч запитань. Насамперед стебничан цікавила подальша доля Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства “Полімінерал”. Адже від його подальшої діяльності залежить розвиток міста. На це питання дав відповідь стебничанин Петро Старосольський, який боротиметься за булаву мера міста, підтримуючи саме “Громадянську позицію”:
- Ще 10 років тому на заводі працювало близько чотирьох тисяч людей. Сьогодні заледве зводять кінці з кінцями 220. Підприємство стоїть. Єдиний вихід із цієї ситуації – шукати інвестора. В умовах приватизації підприємства вказано, що частину коштів новий власник буде зобов’язаний скерувати на Стебник, поповнюючи бюджет розвитку міста, - запевнив Петро Старосольський. Та орган виконавчої влади зі спеціальним статусом Фонд державного майна України, до повноважень якого входить укладання угод з посередниками щодо органiзацiї пiдготовки до приватизацiї та продажу об'єктiв приватизації підприємства, загнув інвесторам таку ціну, що ті відмовились від купівлі.
Петро Старосольський запевнив, що разом з Анатолієм Степановичем робитиме все можливе, аби зрушити це питання з мертвої точки.
До Петра Старосольського, як до колишнього начальника районного управління земельних ресурсів, було адресовано багато запитань щодо приватизації земельних ділянок. Лунало чимало скарг на бездіяльність та некомпетентність землевпорядників.
- На сьогоднішній день, - відзначив п. Петро, - у Стебнику немає служби, яка здійснює контроль за землевпорядкуванням. Маю надію, що в перспективі нової влади буде створено в межах бюджетних асигнувань відділ земельних ресурсів і комунального майна. Тоді з землею буде порядок! Люди знатимуть, до кого звертатися.
На засіданні порушувалося також питання щодо проблеми з вивозом сміття, яка в Стебнику аж зашкалює. З уст п.Петра пролунала критика щодо несправності сміттєвозів, які неспроможні вчасно вивозити сміття. Щоправда, шляхів до вирішення цієї болючої для Стебника проблеми п. Старосольський так і не вказав.
Після емоційного обговорення присутніх, які доволі бурхливо виявляли своє невдоволення роботою місцевої влади знову взяв слово Анатолій Гриценко. Від одного з учасників бойових дій надійшла записка з питанням щодо рівня доплати до пенсії. А. Гриценко запропонував категорії людей, яких стосується це питання, подати на його ім’я письмове звернення, пообіцявши, що максимально посприяє у його вирішенні.
- Місто має майбутнє лише тоді, коли у ньому шанують мінімум три професії: освітянина, лікаря та військового, - сказав Анатолій Гриценко. - Шанується – значить підтримується матеріально. На сьогодні заробітна плата і для лікаря, і для вчителя, і для солдата є нижчою середнього рівня. Отже, в Україні ці три професії не шанують. І тому для нас є проблематично знайти фахового лікаря, вчителя для дитини і захисника Вітчизни. Якщо у лейтенанта зарплата нижча, ніж середня в Україні, то він не тільки квіти не зможе купити дружині, а й неспроможний її прогодувати. Доки біля владного корита будуть Фірташі, Стельмахи і ті, хто їх прикриває, у державі ніколи не буде грошей.
Газетярі поставили нардепу питання: як він ставиться до розкрадання комунального та державного майна через різноманітні схеми псевдоприватизації?
- Двох відповідей бути не може, - наголосив Анатолій Гриценко. - Однозначно, негативно. Використання комунального майна через механізми відчуження чи оренди мають бути максимально прозорими, аби можна було перевірити, яка ринкова вартість майна та участь покупця чи орендаря у конкурсі: щоб це був не родич депутата, чи міського голови. Це має бути людина, яка за ціновим показником могла б запропонувати краще, приємливе для громади і влади рішення, що працюватиме для людей.
З залу пролунало цілком доцільне зауваження, чи знає народний обранець, що на чолі депутатської комісії з приватизації та оренди Стебницької міської ради стоїть керівник міської організації “Громадянської позиції” Олег Ковальчин? Це питання п. Гриценко проігнорував. А даремно...

Вікторія ЛИШИК

За крок до біди

А ВЛАДІ НАЧХАТИ НА ТЕ, ЩО БУДИНОК МОЖЕ ВИБУХНУТИ!

Стебницька міська рада зобов’язала голів ОСББ до 27 вересня терміново представити ДКП „Стебниккомуненерго” акти готовності внутрішньобудинкових мереж до опалювального сезону 2010-2011 років.
Це вкрай обурило голову ОСББ “Любисток” Богдана Данилишина. Вже більше двох тижнів минуло з того часу, коли міською радою була створена комісія з розгляду питань щодо усунення проблем затоплення каналізаційними стоками підвального приміщення багатоквартирного житлового будинку на вул. Мельника, 4. Головою комісії був секретар стебницької міської ради Геннадій Куцан. В склад комісії входив майстер стебницької дільниці КП “Дрогобичводоканал” Роман Денека. І, як не дивно, після того, як п. Денека оглянув місце події, на наради чомусь він перестав ходити.
- У зв’язку з затопленням підвалу складається надзвичайна ситуація. Вода, що постійно підіймається до рівня електрощитової, створює небезпеку короткого замикання проводки, - вже вкотре наголошує. п. Данилишин. - Весь Стебник знає, хто приєднався до нашої труби ливневої каналізації з жилових будинків №8, 10, 12. А наша комісія, котра спеціально була створена для того, аби вияснити це питання, не може або не хоче називати винуватців, які спричинилися до загострення украй небезпечної для мешканців будинку на Мельника, 4 ситуації. Зовнішні мережі фекальної та каналізаційної ливневої на балансі ОСББ не перебувають, коштів на їх прочищення та ремонт не передбачено. А вищезгадане рішення Стебницької міської ради щодо термінового подання актів готовності внутрішньобудинкових мереж до опалювального сезону 2010-2011 років сприймаю як насміхання нашої влади над головами об’єднань та громадських організацій зокрема. Це наруга над громадянськими правами, гарантованими Конституцією України! Як можна подати акти готовності для “Стебниккомуненерго”, коли до підвалу добратися неможливо? Скоро й електрощитову затопить фекаліями!
Геннадій Куцан, який був головою комісії щодо усунення проблем затоплення каналізаційними стоками підвального приміщення багатоквартирного житлового будинку на Мельника, 4, коментувати цю вкрай небезпечну для мешканців будинку ситуацію, відмовився. Посилався на якийсь нікому невідомий протокол, без якого вирішення справи неможливе.
Богдан Данилишин провів зібрання мешканців будинку на Мельника, 4, яке відвідали й голови ОСББ. Питання стояло руба: або найближчим часом влада відреагує на звернення людей, або до Дрогобицької міжрайонної прокуратури буде скеровано скаргу щодо притягнення міськвиконкому та начальника КП “Дрогобичводоканал” Романа Шагали до відповідальності за непередбачувані наслідки, які найближчим часом можуть виникнути у вищезгаданому будинку. Відповідні документи стосовно ситуації вже подано до міністерства з надзвичайних ситуацій.
- Не дай Бог, якщо будинок вибухне, владні структури крайнім зроблять мене, - сказав п.Данилишин. Тому в жовтні він має намір скласти з себе усі повноваження голови будинкового об’єднання.
А місцевій владі на це, як завжди, начхати!

Вікторія ЛИШИК

ПЕРШІ КАНДИДАТИ

28 вересня міська організація ВО “Батьківщина” висунула кандидатом на посаду міського голови свого лідера, депутата Львівської обласної ради Михайла Ваврина, а Дрогобицька міська організація Громадянської партії “Пора” - директора видавництва “Коло” Миколу Походжая.

НЕДОВІРА НЕ ПРОЙШЛА

Минулого тижня на розгляд депутатів Дрогобицької районної ради було винесено питання оголошення недовіри чинному голові Дрогобицької райдержадміністрації Михайлові Сендаку. Ініціатором розгляду був депутат райради Павло Барнацький. Однак його пропозиція не отримала підтримки серед решти 59 присутніх депутатів райради. За оголошення недовіри проголосувало лише семеро осіб, решта - утримались. Павло Барнацький звинуватив Михайла Сендака в узурпації влади, в тому, що напередодні виборів той “нагинає” голів сільських рад, аби забезпечити в результаті фальсифікацій перемогу Партії регіонів на Дрогобиччині під час виборів.

МИХАЙЛО ХАРІВ ОЧОЛИВ БУДИНКОВУ УПРАВУ

Минулого тижня розпорядженням міського голови Миколи Гука на посаду керівника КП “Будинкова управа” N1 призначено Михайла Харіва. Це стало можливим після того, як Дрогобицький міськрайонний суд відмінив власне рішення про забезпечення позову звільненого Григорія Андруневчина. Колектив будинкової управи спробував протестувати та змусити міського голову змінити рішення про призначення нового керівника. Однак Микола Гук наголосив, що він не бачить жодних причин, які б змусили працівників управи протестувати проти зміни керівника: “Призначення та звільнення керівника управи є повноваженнями міського голови. Я не втручаюсь у діяльність підприємства. Ви працюєте, як працювали, вас ніхто не збирається позбавляти роботи”.

У ТРУСКАВЦІ РОЗШИРЯТЬ СТАДІОН

Будівництво стадіону в Трускавці увійшло в Державну цільову програму із підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в 2012 році. Стадіон розширять згідно із вимогами УЄФА. Згідно з ними, тренувальне поле має мати розміри: довжина 105 метрів, ширина - 65 м. Теперішні розміри 102 метри на 62 метри.

САМОВІЛЬНІ ГАРАЖІ В ДРОГОБИЧІ

Упродовж суботи, 25 вересня, на вул. Є. Коновальця в Дрогобичі, у місці, де проходять комунікації, змонтовано 14 гаражів. Окрім цього, кілками відміряно земельні ділянки, де можуть з’явитися ще 100-150 гаражів. Міський голова Микола Гук запевнив, що ніякого дозволу на спорудження гаражів ніхто не видавав, все робиться самовільно. Своїм дорученням він створив комісію, яка має на місці вивчити ситуацію. До роботи комісії Микола Гук розпорядився залучити компетентних фахівців держархбудінспекції.

ГАРЯЧІ ВИБОРИ

В Управлінні СБУ у Львівській області функціонує “телефон довіри” 298-66-22. Про це повідомила прес-служба Управління СБУ у Львівській області. “Гаряча лінія” функціонує з метою своєчасного реагування на можливі правопорушення у сфері виборчого права напередодні та під час проведення виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, забезпечення дотримання законності виборчого процесу. “Вся інформація, яка надійде за цим телефоном, буде обов’язково перевірена. За результатами перевірки, згідно з чинним законодавством, будуть прийняті відповідні рішення”, - йдеться у повідомленні.

У ДРОГОБИЧІ ВІДМОВИЛИСЬ ВІД ЯМКОВОГО РЕМОНТУ ДОРІГ

Цього року в Дрогобичі відремонтовано дороги на вулицях П.Орлика, В. Чорновола, О.Гончара, А.Сахарова, Самбірській, А.Шептицького, частину доріг на вулицях Стрийській (від центру до переїзду), Володимира Великого (біля АС-2 і від гуртожитку педуніверситету до “Сільпо”), Січових Стрільців (від поліклініки до пожежної частини), Є. Коновальця, Івана Франка, Горішня Брама, Бориславській. Тривають дорожні ремонтні роботи на вулиці Лесі Українки. Всього на ремонт і реконструкцію доріг вже використано понад 3,3 мільйона гривень. У цьому році ще планують відремонтувати дороги на вулицях Солоний Ставок, Зварицькій, Стрийській (під мостом), Вокзальній. Роботи провели з запізненням у зв’язку з затягуванням прийняття бюджету. Коли вже можна було розпочинати ремонт доріг, почалися дощі, які не давали працювати. Головний акцент зроблено на якості ремонту. У Дрогобичі на багатьох ділянках доріг відмовилися від традиційного малоефективного ямкового ремонту, а ведуть капітальний ремонт, який має трирічний гарантійний термін, що дасть змогу раціонально використовувати бюджетні кошти.

Знаменні події

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

1 жовтня
1648 - Козацькі полки захопили фортецю Кодак у Запорожжі
1727 - Гетьманом лiвобережної України обрано Данила Апостола.
1856 - Помер Євстахій Прокопчиць (Прокопчич), вчений-фiлолог, громадсько-політичний дiяч i педагог
1862 - Народився Дмитро Міллер, український історик
1871 - У Києві відкрито Колегію Павла Галагана, створену Галаганом Григорієм Павловичем, названу іменем його передчасно померлого сина Павла
1919 - Скінчилася Українсько-польська війна
1926 - Київський оперний театр отримав назву Київська державна академічна українська опера (сьогодні Національна опера України ім. Т.Г. Шевченка)
1929 - Численні арешти в Україні членів вигаданої сталiнцями Спiлки Визволення України (СВУ), початок масового винищення української iнтелiгенцiї.
1948 - Розпочалась експлуатація газопроводу Дашава - Київ завдовжки 513 кілометрів
2 жовтня
1738 - У Переяславі Єпископом Переяславським Арсентієм Берло відкрито вищий навчальний заклад - Переяславський колегіум
1865 - Народився Денис Січинський, український композитор
1903 - Народився Микола Азовський , український маляр.
1906 - Народився Іван Багряний, український письменник
1918 - Гетьман України Павло Скоропадський розпочав формування української національної гвардії.
1943 - Народився Богдан Стельмах, український поет, його вірші “Перший сніг”, “Пшеничне перевесло”, “Колиска вітру”, “Запроси мене у сни”, “Тільки раз цвіте любов” з музикою Івасюка й Білозора стали загальнонаціональними шлягерами у виконанні гуртів “Ватра”, “Океан Ельзи” та “Плач Єремії”, виконавців Руслани й Олександра Пономарьова, Софії Ротару і Василя Зінкевича
3 жовтня
1078 - Під Черніговом у битві проти князя Олега Святославича загинув київський князь Ізяслав
1621 - Перемога війська під проводом Петра Сагайдачного під Хотином
1812 - У Криму закладений Нікітський ботанічний сад в селі Нікіта, звідси й назва
1881 - Народився Михайло Возняк, український літературознавець та історик літератури
1917 - У Чигирині розпочався Всеукраїнський з’їзд козацтва, на якому затверджено статут організації та обрано її Генеральну раду на чолі з Павлом Скоропадським
1925 - Відкрили Харківський державний театр опери та балету
1926 - У Празі розпочався Перший український науковий з’їзд
1973 - Пам’ятник видатній українській поетесі Лесі Українці відкрито в Києві
2008 - Помер Ігор Римарук, український поет
4 жовтня
1947 - ЦК КП(б)У ухвалив рішення про створення 7 спеціальних оперативних груп для ліквідації членів Центрального та крайових проводів ОУН
1948 - Рада Міністрів СРСР прийняла ухвалу про виселення сімей бандитських і націоналістичних елементів”
5 жовтня
1594 - Почалося повстання під проводом Северина Наливайка
1887 - Народився Олекса Наумович Синявський, український мовознавець
1909 - Народився Богдан-Ігор Антонич, український поет
1930 - Народився Павло Попович, радянський космонавт, перший українець у космосі
1933 - Режисер Лесь Курбас звільнений з харківського театру “Березіль” за націоналізм
1966 - Народилась Інеса Кравець, українська легкоатлетка, чемпіонка світу й Олімпіади в потрійному стрибку
6 жовтня
1596 - Розпочався Берестейський церковний собор
1648 - Війська Богдана Хмельницького взяли в облогу Львів
1701 - Києво-Могилянській колегії надано статус академії
1881 - Народився Кочерга Іван Антонович, драматург
1876 - Народився Сергій Єфремов, літературознавець, письменник, політичний діяч, академік
1917 - відбувся І Всеукраїнський з’їзд товариств “Просвіта”
7 жовтня
1253 - Короновано короля Данила Галицького в Дорогочині

Якщо ми разом – ми переможемо

СТЕБНИЦЬКІ ФУТБОЛІСТИ ЗБЕРІГАЮТЬ ПЕРШІСТЬ У ТУРНІРНІЙ ТАБЛИЦІ

Цієї неділі, 26 вересня, наші футболісти грали з командою “Беркут” (Нижні Гаї). Нагадаємо, що за тиждень перед тим ми виграли у трускавецьких “Карпат”. Наша команда займає перше місце в турнірній таблиці, а тому не має права на поразку. На щастя, наші футболісти впорались з поставленим завданням.
В цьому матчі не виступали наші троє досвідчених футболістів, які у складі трускавецької команди грали на міжнародному турнірі. Крім того, тренер нашої команди Іван Бішко пробив ногу, і його виступ у цьому матчі був під знаком питання. Проте наш лікар Михайло Гусаківський обробив йому рану, й Іван Бішко успішно виступив за команду. Його присутність на футбольному полі була потрібною всім гравцям.
Наша команда в цікавій і впертій боротьбі, продемонструвавши волю до перемоги, добилася позитивного результату, обігравши команду “Беркут” (Нижні Гаї) з рахунком 2:1. Голи в нашій команді забили Дмитро Мелько і Олександр Куленич. Добре й надійно зіграла вся команда, показавши високий клас і колективну гру.
Але першими на футбольне поле вийшли юнацькі склади команд. Вони задали тон грі старших товаришів. Наші футболісти перемогли футболістів із Нижніх Гаїв. Маємо надію, що стебницькі юнаки ввійдуть до трійки призерів, а, можливо, замахнуться й на чемпіонство, якщо будуть грати наполегливо, з самовіддачею. Було видно, як після цієї перемоги горять очі в наших хлопців. Віримо, що їм це вдасться.
Вдячні представникам фан-клубу за встановлення лавок для запасних гравців, розмітку поля і взагалі за підготовку стадіону до гри. Якщо ми разом – ми переможемо. Вдячні тим уболівальникам, які масово прийшли на стадіон й активно підтримували нашу команду.
У неділю, 3 жовтня, стебницькі футболісти грають на виїзді з командою “Локомотив” (Лішня). Бажаємо нашим хлопцям перемоги й удачі.

ОРГКОМІТЕТ СК “СТЕБНИК”


Создан 01 окт 2010



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
vladimirborkov60 02 окт 2010 ответить
До статті "Учителем школа стоїть"
Щодо того "як у багатьох школах вчителі в буквальному розумінні цього слова гризуться між собою за те, аби відібрати один в одного години", то ця ситуація була ще в совєцькі часи в більшості шкіл. Молоді вчителі по 10-12 років працювали в групах продовженого дня, втрачаючи свою кваліфікацію та отримані у ВУЗах знання, стоячи в черзі на вакантне місце вчителя-предметника. А вакансії наступали тоді надзвичайно рідко, практично лише у двох випадках: переїзду кудись в інше місто, або коли смерть забирала старших товаришів у кращий світ. А "низька віддача від педагогічного процесу", на мою думку залежить не стільки від школи, чи батьків, а від пануючої ідеології в країні. Як би не критикували сьогодні совєцькі часи, але вони відзначалися досить міцною ідеологією, що позитивно впливало на більшу частину підростаючого покоління. В наш час відсутності панівної ідеології маємо те, що маємо, і низькі зарплати вчителів тут не грають ніякої ролі, бо оті зарплати у вчителів ніколи не були високими.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником