Воля громади № 27-28 (12 листопада 2010)

 
 

Воля громади № 27-28 (12 листопада 2010)




Слово редактора

 

БІЖИ!

 

Розповім вам притчу.

Щоранку в Африці прокидається один лев. Він знає, що має бігти швидше від газелі, щоб упіймати її або вмерти з голоду.

Щоранку в Африці прокидається одна газель. Вона знає, що має бігти швидше від лева або вмерти.

Отож щоранку, коли ти прокидаєшся, не питайся, чи ти лев, чи газель. Це не має ніякого значення, бо то не від тебе залежить.

Але біжи - біжи з усіх своїх сил, щоби не вмерти...

Звичайно, ця притча, як кажуть, на всі випадки життя. Але я її розповів знайомому, якого не обрали депутатом. Він образився на своїх виборців і сказав, що тепер нічого для них робити не буде. Слід сказати, що мій знайомий має золоті руки, і сусіди кликали його, щоб він щось їм відремонтував. А який дитячий майданчик він мало не самотужки спорудив на своєму подвір’ї!

Я собі подумав, що не обов’язково бути депутатом, аби робити людям добро. Якщо робиш це щиро, то не вимагай від них подяки. Ба, більше! Якщо твориш добро, будь готовим до того, що тобі ніхто не скаже спасибі, а навпаки розпустить про тебе плітки, збештає тебе з п’ят до голови. Але не звертай на це уваги. Ти просто роби добро. Ти просто біжи в цьому житті, як лев, як газель, аби не вмерти.

Якщо ти зупинишся, перестанеш творити добро, - аж тоді помреш. Якщо не фізично, то морально точно. Проживеш ще за інерцією парканадцять років, але це вже будеш не ти, не твоя душа, а лише твоє тіло.

Передвиборчий психоз поволі спадає. Люди вже майже не говорять про вибори. Переможці ще святкують, але в глибині душі задумуються: а навіщо їм була потрібна ця перемога? Переможені переконують всіх і насамперед себе, що і не прагнули до перемоги, і навіть раді, що не перемогли, бо тепер займуться набагато важливішими справами. Втім, якби вони мали один шанс із мільйону, то знову би ризикнули позмагатися за депутатський мандат.

І все ж життя продовжується. Люди просто зобов’язані бігти, аби не вмерти. Ми такі ж як лев, як газель, і природні інстинкти не чужі нам. Зупинка означає смерть - в поступі, в духовному розвитку та в будь у чому.

Навіть якщо ти депутат, все одно біжи, не зупиняйся, роби людям добро і не вимагай за це ні платні, ні поваги. І все ж пам’ятай, що ти не лев і не газель. Ти людина. Ти не просто рятуй себе від смерті, а твори добро, рятуючи душу.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

  ПРОСИМО ВИБАЧЕННЯ

 

З незалежних від редакції причин (поламалася машина, що друкує газету) читачі не побачили свіжого номера. Ми вирішили компенсувати цю втрату і пропонуємо подвійний номер газети. Просимо вибачення і сподіваємося, що ви з розумінням поставитеся до цієї ситуації.

 

ДЯКУЮ!

 

Щиро вдячний мешканцям Стебника, які прийшли на виборчі дільниці й проголосували за мене як за кандидата на посаду стебницького міського голови. Тепер моїм обов’язком є докласти усіх зусиль, аби розв’язати в місті ті проблеми, про які йшла мова на зустрічах з виборцями. Я готовий до співпраці, в тому числі й з депутатським корпусом, задля добра міста та його мешканців.

 

З повагою,

Василь ПЕЦЮХ

 

І ЗНОВУ ПРОВОКАЦІЯ

 

Напередодні виборів мешканці міста могли прочитати листівки наступного змісту: “Шановні стебничани! Я, Пецюх Василь Федорович, оцінивши свої можливості, вирішив зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів на користь Гориславського Миколи Івановича. Я вважаю, що Микола Іванович більш досвідчена, професійна та відповідальна кандидатура. Тому закликаю вас прийти 31 жовтня 2010 року на виборчі дільниці і віддати свій голос за Гориславського Миколу Івановича”. На жаль, це не перший випадок компроматів під час передвиборчої кампанії. Шкода, що Стебник не зумів втриматися від політичного бруду.

 

ОСТАННЯ СПРОБА

 

Цього тижня новообрані депутати Стебницької міської ради (зокрема, Роман Білас, Олександр Бодачевський, Мирослав Пуківський, Ігор Сушицький) вже двічі перешкодили підприємцям із Івано-Франківської області, які ремонтують дорогу на вулиці Трускавецькій, неякісно виконати свою роботу. Ті хотіли просто закатати асфальт у болото, не виконавши попередніх робіт. Як відомо, на це передбачено 550 тисяч гривень. За словами Олександра Бодачевського, йому телефонував Роман Калапач, який настійливо радив не пхати рук до цієї справи. Очевидно, це остання спроба наразі чинного мера відмити гроші, бо вже у вівторок, 16 листопада, коли відбудеться сесія новообраних депутатів і Василь Пецюх прийме присягу, його влада нарешті закінчиться.

 

 

Стебничани визначились

 

НАЙЛЕГШЕ ВЛАДУ ЗАВОЮВАТИ, А НАЙВАЖЧЕ ЇЇ ВТРИМАТИ

 

Як ми й передбачали, міським головою Стебника став Василь Пецюх.

 

КОЛИ “ДОПОМАГАЮТЬ” СУПЕРНИКИ

 

Звичайно, до останнього сумніви в перемозі були і серед членів його команди, бо все-таки мова йде про вибори. А це своєрідна лотерея.

“Допоміг” Василеві Федоровичу перемогти його основний суперник Петро Старосольський. Він провів потужну рекламну кампанію, але переборщив. Зокрема, мова йде про те, що Петро Романович, на відміну від Василя Федоровича, став щедро роздавати наліво й направо обіцянки, а це людям не сподобалося. Крім того, негативно виборці сприйняли й кольорові бігборди із зображенням п.Старосольського та його команди. Та й сама команда, чесно кажучи, викликала спротив у пересічного стебничанина, адже в її основі були люди, які, перебуваючи в депутатському корпусі, показали себе з негативного боку. До речі, вони не стали й депутатами, хоча виклалися на всі сто відсотків. Не допомогла й багаточисельна родина Петра Старосольського, на яку він покладався.

Лідер місцевої “Батьківщини” Ігор Боднар зняв свою кандидатуру на посаду міського голови і закликав виборців голосувати за Василя Пецюха. Звичайно, він вніс свою дещицю в загальну перемогу й тепер може сподіватися на прихильність нового мера, не кажучи про якусь хлібну посаду  (скажімо, секретаря ради). Але якщо партія не висуває свого кандидата, то вона просто-напросто “вмирає” у конкретному населеному пункті. В Дрогобичі аналогічний крок на користь Богдана Мозоля зробив Михайло Ваврин, хоча це не завадило Олексієві Радзієвському стати міським головою Дрогобича. Але й там “Батьківщина” “вмерла”, як і в Бориславі та Трускавці. Тепер питання в тому, чи зможе вона відродитися до наступних виборів.

За попередніми даними (офіційні будуть оприлюднені сьогодні, 5 листопада, в день виходу газети), за Василя Пецюха проголосувало 3 тисячі 495 стебничан з 14 тисяч 684 виборців, внесених до списку (в голосуванні взяв участь лише 7 тисяч 751 виборець). Його основний конкурент Петро Старосольський набрав 2 тисячі 272 голоси. Третім був Микола Гориславський. За нього проголосувало 736 виборців. Романові Юзефовичу віддали свої голоси 388 виборців. П’ятою була Марія Губицька , яку підтримали 225 виборців. Останнім виявився Роман Калапач, який зібрав лише 77 своїх прихильників. 338 стебничан не підтримали жодного кандидата.

 

В СТЕБНИКУ ПЕРЕМІГ ОЛЕКСІЙ РАДЗІЄВСЬКИЙ

 

Здавна вже так повелося, що кандидат на міського голову Дрогобича, який виграв у Стебнику, неодмінно одержує загальну перемогу і завойовує ратушу.

Так сталось і цього разу. Свої симпатії Олексієві Радзієвському, який став міським головою Дрогобича, засвідчили 1804 стебничанина. Його основний конкурент Богдан Мозоль набрав 1427 голосів виборців. Далі були Олег Хрущ (914 голосів), Богдан Іванців (605), Микола Гук (573), Сергій Гориславський (506), Микола Походжай (357).

1021 стебничанин скептично поставився до кандидатів на посаду міського голови Дрогобича  й не підтримав жодного кандидата.

 

КРАЩЕ БУТИ ДОБРИМ ТАТОМ, НІЖ ПОГАНИМ ДЕПУТАТОМ

 

Феномен стебницьких виборів полягає ще й у тому, що чимало депутатів Стебницької міської ради представлятимуть Народний Рух України. Цю політичну силу вже стали забувати на наших теренах. Звичайно, рухівці завдячують перемозі своєму лідерові Василеві Пецюху, який, на відміну від багатьох стебницьких політиканів, не бігав із партії в партію. Але стебничани зрозуміли одну просту істину: слід підтримати не лише міського голову, а й обрати депутатів, які, своєю чергою, стануть членами його команди. За рухівців у Стебнику проголосувало 732 виборця.

Депутатом обласної ради став відомий співак Тарас Курчик, який також представлятиме Народний Рух України. Хочеться, аби його не спіткала сумна доля колег по співочому цеху на кшталт Оксани Білозір, Руслани, Святослава Вакарчука, які так і не стали політиками.

Депутатом Дрогобицької міської ради став Володимир Христофорович Возняк, який виховав не одне покоління стебничан. Він представлятиме партію “Сильна Україна”. Ми вже писали, що представники цієї політичної сили в Стебнику були чи не найпотужнішими серед інших команд, але в кінцевому результаті депутатом Стебницької міської ради став лише Андрій Тюска. За “Сильну Україну” в Стебнику проголосувало 265 чоловік.

Особливістю депутатського корпусу буде те, що до нього ввійшли представники тих політичних сил, які ще ніколи не засідали в місцевому “парламенті”. Мова йде про “Фронт змін”, “Свободу”, Партію захисників Вітчизни. І хоча в деяких з них ми побачимо старі обличчя, які поміняли партійні прапори, все ж значна більшість депутатського корпусу оновилася, причому на зміну людям старшого покоління прийшла молодь. Свої симпатії “Фронту змін” висловили 1065 стебничан, “Свободі” – 1029, Партії захисників Вітчизни – 249.

Особисто я не сподівався, що депутатами Стебницької міської ради стануть представники Партії регіонів. Однак частина стебничан, а саме 385 чоловік, проголосувала за них. Сподіватимемося, що мова йде не про ідеологічні пристрасті, а про симпатії до конкретних осіб, які представляють цю політичну силу. Крім того, регіонали повинні зрозуміти, що вони є правлячими в Києві, а в Стебнику керують інші політичні сили, і мова повинна йти про розв’язання конкретних проблем міста.

Серед інших політичних сил назвемо такі: за “Нашу Україну” проголосувало 432 виборці, за Конгрес українських націоналістів – 304, за “Батьківщину” – 577, за “Громадянську позицію” (партія, від якої балотувався Петро Старосольський) – 249, за комуністів – 27 осіб.

На щастя, не побачимо в міській раді одіозних фігур – Ореста Середницького, Ігоря Кузьмака та деяких інших. На жаль, не пройшов вічний опозиціонер Тарас Паньків. Натомість стали депутатами вічні можновладці Ігор Говірко та Богдан Асафат.

Пропонуємо вашій увазі список депутатів Стебницької міської ради: Роман Павлічко, Роман Білас, Андрій Гнат, Ігор Говірко, Наталія Беднарчик, Ігор Сушицький, Олег Юзефович, Ярослав Фіц, Петро Мисько, Микола Ранівський, Андрій Пукало, Андрій Тюска, Василь Карабан, Роман Івасівка, Володимир Дмитрів, Петро Бохняк, Богдан Асафат, Роман Броницький, Микола Гориславський, Вікторія Стародуб, Василь Пецюх, Ярослав Пецюх, Анастасія Галяк, Андрій Хорошунов, Юрій Івасівка, Денис Олійник, Галина Марчук, Ірина Василишин, Мирослав Пуківський, Олександр Бодачевський, Роман Юзефович, Андрій Зімбовський, Ольга Гнатів, Ігор Боднар і Микола Варивода.

Як кажуть, краще бути добрим татом, ніж поганим депутатом. Побачимо, аж наскільки поганим буде нинішній депутатський корпус і чи не краще було цим народним обранцям зміцнювати сім’ї, ніж пертися до влади.

 

У СТЕБНИКУ ЩЕ СЛІД СТВОРИТИ ГРОМАДУ

 

Звичайно, всі очікували, що Роман Калапач вдруге не стане міським головою Стебника, але його нищівна поразка (за попередніми даними, лише 77 голосів!) повинна засвідчити, що найлегше владу завоювати, а найважче її втримати. Стебничани не є кровожерливими людьми, хоча представники Партії захисників Вітчизни обіцяли після виборів порушення кримінальних справ проти Романа Степановича. Мабуть, тепер їхній революційний шал трішки пригас, але в правоохоронних органів залишилося чимало питань до п.Калапача. Одна справа, коли він був мером, інша – коли залишився просто громадянином України. За свою діяльність, а, вірніше, бездіяльність треба відповідати. На жаль, наші правоохоронці не є професіоналами і моральними людьми, вони здатні спокуситися на грошові знаки, а тому Роман Калапач може спати спокійно. Проте запам’ятаймо, що найбільше зло, яке він породив у Стебнику, - це зневіра людей до влади. Якщо понад сорок відсотків виборців узагалі не йдуть на вибори, а значна частина тих, хто проголосував, вкинули порожні бюлетені чи не віддали переваги жодному кандидатові, - це ті зерна зневіри, які посіяв Роман Калапач.

На жаль, не обійшлося і без провокацій, без так званого чорного піару, коли окремих кандидатів обливали брудом або намагалися збити виборців з пантелику. Нічого не допомогло, люди зорієнтувались у ситуації. У багатьох не викликає сумнівів, хто це міг зробити. За свої брудні справи вони належним чином покарані: не пройшли в депутати.

Нова влада повинна зробити належні висновки і не святкувати перемогу, а відразу взятися до справи. Кредит довіри від стебничан Василь Пецюх і його команда отримали, але цим не слід зловживати. Мешканці міста розуміють усю складність ситуації, що склалась, але чекають рішучих дій у наведенні порядку.

Стає очевидним, що без громади, без належного контролю з її боку цього не станеться. За великим рахунком, цю громаду в Стебнику ще слід створити, розбудити активність небайдужих людей, як це є в усьому цивілізованому світі. Якщо Василь Пецюх зрозуміє це, а не вирішуватиме все в своєму кабінеті, значить, зможе наблизити Стебник до європейських стандартів. Якщо ж ні, безкінечно падатимемо в прірву, з якої вже не буде виходу.

Слід не зачаровуватись у новій команді, а вже нині вимагати від неї рішучих заходів, розв’язання проблем Стебника. “Не сотворіть собі кумира”, - сказано в Біблії, і тоді не буде розчарування.

Що стосується нашої газети, то вона й надалі буде в опозиції до влади. Такою є функція засобів масової інформації в усьому цивілізованому світі, й нашим можновладцям до цього слід звикати. Відразу зазначимо, що опозиція буде не заради опозиції. Гарні починання нової влади всеціло будемо підтримувати. Але якщо в команді Василя Пецюха опиняться непрофесіонали, куми, свати, родичі, друзі, - нещадно будемо про це писати. Громада обрала Василя Пецюха, і він повинен опиратися родинному тиску, дійсно працювати на громаду.

Вже незабаром побачимо, чи буде в належному стані дорога на Трускавець, чи вивозитимуть сміття, чи не будуть переповненими маршрутки на Дрогобич, чи відремонтують дахи, чи… А, може, й не побачимо…

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

 

Інтерв’ю за горнятком чаю

 

Роман Уневич: “Коли створиться громадське суспільство, тоді в нас буде якісна влада”

 

Віднедавна директор фірми “Сапсан” Роман Уневич став головою Асоціації підприємств і підприємців Стебника. З цього ми й розпочали нашу розмову.

 

“Поки що там немає людей, з якими би можна було робити якісь справи”

 

- Скажіть, будь ласка, чим викликана така заміна в Асоціації підприємств і підприємців Стебника? Був Ваш брат, стали Ви. Це вже якесь кланове стає? Як кажуть, від брата до брата, потім до сина. Це такий середньоазійський підхід чи щось інакше?

- Середньоазійський підхід… Я думаю, що якщо завтра до мене прийде людина, яка захоче очолити Асоціацію й буде відповідально до цього ставитися, на цьому азійський підхід закінчиться. Я в Асоціації не для того, аби якусь користь з того мати, а для того, щоб комусь користь робити. І хлопці, тобто мої партнери, які в Асоціації є, приймали рішення і просили, щоб я її очолив. Хочу сказати, що для мене це є зараз важко. Бракує часу. Я не є дуже добрий керівник Асоціації.

- Чому Асоціація прийняла рішення не йти до влади?

- Коли познайомилися й проаналізували, хто йде до влади, з ким ми можемо бути, то прийняли рішення не балотуватися. Поки що там немає людей, з якими би можна було робити якісь справи. Якщо вони, ці люди, які зараз прийшли до влади, щось зроблять серйозне, і це буде дійсно реальна справа, то на наступні вибори можна буде з ними йти, і, можливо, ми приймемо рішення йти до влади. Влада заради влади нас не цікавить взагалі, тим більше, що ми кожний дуже серйозно занятий. Щоб тільки почати щось робити в тій владі, треба багато з ким, не знаю, чи пересваритися, чи подискутувати, а ми не маємо для цього часу.

- А як Ви оцінили результати виборів у Стебнику?

- А я ще їх не знаю (наша розмова відбувалася вранці у вівторок, 2 листопада – А.В.)

- Мабуть, ви знаєте, що переміг Василь Пецюх.

- Ви мені зараз про це сказали. А більше я не знаю. Я сам голосував за Пецюха. І все-таки я вірю в народ. Може, цей народ наш є лінивий, може, і не такий відповідальний, може, він є боягузливий, а те, що він недурний, це точно. І не знаю, чи це добре, чи це зле, - те, що він недурний. Ось тому я думаю, що вибрали - значить, вибрали, будуть працювати.

 

“треба людям роз’яснювати, що ми не бидло, що ми не є другий сорт, що ми нічим не відрізняємося від поляків і німців, що за нас ніхто нічого не зробить”

 

- Скажіть, будь ласка, чи зміниться ситуація в Стебнику? Чи буде громада контролювати міського голову, депутатів? Бо коли Роман Калапач був мером, того не було. Чи буде Стебницький громадський рух і, зокрема, Асоціація як член Стебницького громадського руху, контролювати владу?

- Наша зараз головна мета і, напевне, єдина, - це  створення громади. Треба створювати громаду. Розумієте? Тому що жодна людина не розуміє, що вона є громадою. Жодна людина не розуміє, що є його, що не його. Жодна людина не розуміє, що вона є владою. Я не кажу жодна, може, є одиниці, які це розуміють. І це в людей треба виховувати. Я думаю, що треба створювати громадське суспільство. Коли створиться громадське суспільство, тоді в нас буде якісна влада. Будь-яка – нагорі, місцева, районна, обласна.

- А що треба, щоб було таке громадське суспільство, скажімо, в Стебнику?

- Щоби було громадське суспільство в Стебнику, потрібно, щоб всі люди, активні, розумні люди, згадали, що вони є не тільки для того, щоб їсти, пити і телевізор дивитися, на дивані лежати. Якщо мають голови, вони повинні зустрічатися, розмовляти, об’єднуватися. Це є раз. Друге. Вони повинні мати мету. Їхні цілі мають бути такими, що треба людей організовувати, треба людям роз’яснювати, що ми не бидло, що ми не є другий сорт, що ми нічим не відрізняємося від поляків і німців, що за нас ніхто нічого не зробить. Ніяка влада сама по собі не побудує дороги, не наведе порядок, яка би та влада не була. Якщо говорити про кожну людину, то твоя відповідальність не починається на виборах і не закінчується виборами. А це є життя, кожен день. Розумієте? Треба громадський рух, треба громадське об’єднання, треба, щоб люди були активніші, відповідальніші. Це дуже важко, але це єдине, інакшого шляху немає.

 

“кожен день можна робити краще навіть потрошки”

 

- Як Ви думаєте, чи зміниться ситуація в Стебнику в зв’язку з приходом нової влади щодо розвитку підприємництва? Люди середнього класу, дрібний бізнес – чи зможуть вони нарешті знайти своє місце тут, у Стебнику?

- Я хочу сказати, що насамперед це також залежить і від бізнесу, і від влади. Якщо до нас в Асоціацію входить три чоловіка чи чотири бізнесмена, то є смішно. Решта думають, що їх це не стосується, що кожен сам по собі. З іншого боку, те, що ми не вміємо співпрацювати, - це факт. І про це говорить навіть народне прислів’я, що де два українці, там три гетьмани. Я хочу сказати, що те, що ми не співпрацюємо, автоматично б’є по нас. Щодо влади, то це є найбільша проблема бізнесменів. Розумієте, у владі повинні бути насамперед грамотні люди. Вони повинні розділити там зерна, скажімо, від бруду. Вони повинні знати і любити всіх тих, хто кладе в бюджет гроші. Влада повинна примножувати цих людей, їм допомагати. А в нас чомусь навпаки. Якщо ця влада буде розумна, якщо вона зрозуміє, що справа не в тому, хто як називається, в кого яке прізвище, то буде йти від логіки, приймати грамотні рішення. Треба, щоби був контакт між владою і бізнесом. Треба чітко запитати в бізнесу: що вам потрібно? Якщо виконувати те, що бізнесу потрібно, то бізнес буде більше платити грошей.

- Як Ви передбачаєте: зміна влади якось не позначиться на роботі Вашого підприємства?

- Я думаю, ні. Нам вже ніхто завадити не може. Ми вже стільки побачили, стільки пережили.

- Можливо, є якесь важливе питання, що я вас не запитав, а Ви би хотіли на ту тему поговорити?

- Важливі питання ті, відповіді на які дають користь. З того навіть, що ми зараз сидимо, і те, про що ми зараз говоримо. І щоб люди те читали. Важливим є донести до нової влади правду, тому що ми бачимо збоку набагато краще, ніж є. Важливо, щоб вони прислуховувались, робили, мінялися. От ви запитуєте: будуть зміни чи ні? Важливо, щоб мінялося суспільство, тоді точно буде мінятися влада. Тоді будуть якісь зміни. Найперше - це повинно мінятися суспільство. Я думаю, що життя продовжується, що кожен день можна робити краще навіть потрошки, і що кожен, хто всередині має таку велику необхідність щось міняти, він буде міняти. Той, кому це не дано, не буде того робити. Його можна перевиховати, але знову ж ця людина повинна сама почати це робити. Це, напевне, найважливіше.

 

Анатолій ВЛАСЮК 

 

Допомога із Норвегії

 

СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ

 

24 жовтня за сприяння християнської церкви “Добра Новина” (духовний наставник Володимир Кузьмич) та спонсорської допомоги місіонера з Норвегії П’єра Хойланда Стебницька територіальна асоціація інвалідів “Добре серце” вже вкотре змогла отримати гуманітарну допомогу та ліки, які виготовляють лише в Норвегії.

- Спільними зусиллями членів асоціації та стебницької громади нам вдалося розпочати процес розмитнення, - повідомив голова асоціації інвалідів “Добре серце” Роман Кіндратишин. - Складське приміщення набите запасами гуманітарної допомоги, тому ніхто з членів асоціації не залишиться обділеним.

Ще донедавна п. Кіндратишин бідкався відсутністю складів, у яких повинна зберігатися гуманітарна допомога для інвалідів (за інших обставин митниці відмовляються розмитнювати спонсорську допомогу з-за кордону). Але, як кажуть, світ не без добрих людей. Депутат Стебницької міської ради Марія Губицька простягла асоціації руку допомоги, за що п. Роман висловлює їй щиру подяку. Пані Марія посприяла у наданню оренди складських приміщень для гуманітарної допомоги. А директор ВАТ „Прикарпатбуд” Василь Драновський зголосився безкоштовно надавати в оренду складське приміщення. Окрему подяку виносить п.Роман і керівництву та студентам Стебницького профтехліцею за чуйність та доброту (юні стебничани допомагали розвантажувати та заносити речі). А пастор Володимир Кузьмич власним транспортом привозив та відвозив митників, аби ті виконали усі необхідні формальності щодо розмитнення товару. Голова асоціації безмежно вдячний і духовенству церкви „Добра новина” Василеві Морозу та Іванові Кухару за матеріальну та моральну допомогу.

- Я вдячний Богу за те, що він посилає мені таких чудових людей. Нехай Господня Благодать чуває над ними, - сказав Роман Кіндратишин. 

 

Вікторія ЛИШИК

 

І ВСЕ-ТАКИ КОЗИР

 

Міським головою Трускавця став Руслан Козир. Друге місце посів Євген Юник, на третьому - нинішній мер Лев Грицак. Суперники до останнього йшли пліч-о-пліч. Досить сказати, що переможець набрав лише на 180 голосів більше, ніж той, хто посів третє місце. В Бориславі переміг Володимир Фірман, який представляє “Фронт змін”, як і Руслан Козир. У Дрогобичі мером став Олексій Радзієвський. У Трускавці депутатом Львівської обласної ради став Олександр Чебаненко, в Дрогобицькому районі - Михайло Сендак.

 

ПОМСТА ПОЛІТИЧНИХ ОПОНЕНТІВ?

 

Першого листопада у Дрогобичі згоріло авто Land Rover Freelander, власником якого є  син новообраного дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського Андрій Радзієвський. Сам Олексій Васильович повідомив, що машину спалили біля під’їзду будинку на вулиці Заньковецької. За його словами, прикрий випадок стався о 4.10 ранку. В джипі були розбиті два задніх скла і вкинута сильнодіюча горюча суміш. “Машина спалахнула, як факел, і через 5 хвилин згоріла дотла”, - зазначив Олексій Радзієвський. Дрогобичани та й сам дрогобицький мер пов’язують цю подію з виборами, стверджуючи, що це політична помста переможених політиків-недоброзичливців. Однією із версій правоохоронців є зловмисний підпал політичних опонентів. Більшість дрогобичан пов’язують цю подію з підпалом будинку Олексія Васильовича у Новому Селі Дрогобицького району (саме в цей час, у 2002 році,  відомий політик балотувався на голову міста Дрогобича, а згодом його обрали депутатом Верховної Ради України п’ятого демократичного скликання). “Почерк той самий”, - стверджують правоохоронці. Та чи понесуть цього разу покарання зловмисники, покаже час.

 

 ГОРОДОЦЬКИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ ПОЗБУВСЯ ГРОШЕЙ І ДОКУМЕНТІВ У БОРИСЛАВІ

 

Сумку із документами та гроші у сумі 30 тисяч гривень викрала невідома особа у гр. П. Зловмисник вміло скористався надмірною безпечністю постраждалого, який, перебуваючи у бориславському магазині “Плюс”, залишив сумку без догляду на одній із холодильних камер. Злочинцеві було байдуже, що гр. П. є власником холодильної камери і приїхав до Борислава із Городоцького району у справах. Тепер необачний підприємець має клопоти, адже, окрім значної суми грошей, він втратив також документи, поновлення яких є дуже клопіткою справою.

 

40 НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

 

За даними  відділу соціального забезпечення населення Дрогобицької міської ради, на підприємствах і установах Дрогобича та Стебника за останніх 9 місяців сталося 6 нещасних випадків виробничого характеру зі смертельними наслідками та 34 нещасних випадки зі смертельними наслідками невиробничого характеру. Лише у вересні троє людей повісилися, двоє загинуло внаслідок падіння. Одна людина померла від отруєння алкоголем, одну людину було вбито під час нападу гострим предметом.

 

ДРОГОБИЧ ЗАЛИШИТЬСЯ БЕЗ ТЕПЛА?

 

Як повідомив директор комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Ігор Хом’як, керівництво “Львівгазу” не укладає договору на постачання газу на опалювальний сезон 2010-2011 років. Як наслідок відсутності такого договору - не затверджені ліміти постачання блакитного палива, що стало причиною обмеження його постачання до міста. Ігор Хом’як вважає, що однією із головних причин неукладання договору є відсутність у держави коштів на погашення різниці тарифів. Адже саме держбюджет погашає заборгованості комунальних енергетиків, яка виникає протягом опалювального сезону у зв’язку із підвищенням тарифу на газ.

 

РЕЙДЕРИ НЕ ДРІМАЮТЬ

 

Трудовий колектив та адміністрація ВАТ “Дрогобицький машинобудівний завод” готові дати відсіч будь-яким рейдерським атакам. Взявши курс на розвиток виробництва, адміністрації заводу вдалося налагодити стабільну роботу підприємства, тим самим вчасно виплачувати заробітну плату працівникам та податки у бюджет. Формування пакету замовлень, які дозволили б прибутково закінчити 2010 рік, зробило ВАТ “Дрогобицький машинобудівний завод” об’єктом рейдерських зазіхань. Використовуючи недосконалість законодавства, супротивники вже майже рік намагаються перебрати оперативне управління заводом у свої руки. Намагаючись вирішити ситуацію шляхом переговорів, в.о. генерального директора Очеретнюк В.М. неодноразово намагався зв’язатися із п.Швадчаком В.Ф., який очолює рейдерську групу. Проте п.Швадчак В.Ф. робить ставку на силове захоплення заводу. У такій ситуації трудовому колективу нічого не залишається, як відстоювати свої робочі місця усіма можливими засобами. 23 жовтня 2010 року працівники та адміністрація в знак протесту організували перед заводом наметове містечко, тим самим показавши свою готовність дати відсіч будь-яким рейдерським атакам.

 

 

Знаменні дати

 

КАЛЕНДАР УКРАЇНЦЯ

 

5 листопада

1968 — Василь Макух вчинив на Хрещатику самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України та окупації Чехословаччини для придушення Празької весни

1918 — Народився Атанасій Григорій Великий, церковний діяч, науковець, історик Церкви, археограф, священик-василіянин

6 листопада

1811 — Народився Маркіян Шашкевич, український письменник, поет, культурно-громадський діяч, голова “Руської трійці”

1860 — Народився Ігнацій Ян Падеревський, польський піаніст-віртуоз, композитор, політик і громадський діяч (перший прем’єр-міністр Польщі, 1919), родом з України

7 листопада

1708 — Український гетьман Іван Мазепа з частиною свого війська з’єднався з військами шведського короля Карла XII біля села Гірки

1744 — Народився Нестор Амбодик-Максимович, український учений-енциклопедист, один із основноположників наукового акушерства, фітотерапії, ботаніки (†1812).

1855 — Народився Дмитро Яворницький, український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, академік АН УРСР

1857 — Народився Дмитро Багалiй, український історик, громадський діяч, організатор системи вищої освіти в Україні, член-засновник Української Академії Наук, з 1919 року голова Історично-філологічного Відділу УАН

1909 — У Львові творено Український Студентський Союз

1917 — Центральна рада прийняла 3-й Універсал, яким проголосила створення Української Народної Республіки

1918 — Початок третього наступу бiльшовикiв на Україну

1919 - В Ізяславі УНР і Польська Республіка підписали протокол про встановлення демаркаційної лінії між українськими і польськими військами

1922 — у Харкові заснований Український драматичний театр імені Тараса Шевченка

1940 — У Канадi створено Комітет Українцiв Канади - КУК

1936 — Народився Микола Вінграновський, український письменник і кінематографіст

8 листопада

1090 — Митрополит Єфрем освятив Св.Михайлiвський собор в Переяславі

1868 — Народилась Марія Грушевська, українська громадська діячка, перекладачка, педагог, дружина Михайла Грушевського

1918 — У Пряшові закарпатські українці створили Руську народну раду

9 листопада

День української писемності і мови

1114 — Помер Чернець Києво-Печерського монастиря, Нестор-літописець (народ.1056), найбільший історик середньовіччя, автор першої редакції “Повісті врем’яних літ”, житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського

1882 — В Єлисаветграді з п’єсою “Наталка Полтавка” дебютував український театр Марка Кропивницького

1938 — У Хусті з метою військового вишколу учасників українського національного руху і для організації оборони Карпатської України утворена напіввійськова організація “Карпатська Січ”.

1956 - Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ “Про заборону колишнім очільникам й активним учасникам українського націоналістичного підпілля, які були засуджені й відбували покарання, повертатися в західні області УРСР”

1962 — Місто Станіслав перейменоване на Івано-Франківськ

1976 — Створено Українську Гельсінську Групу.

1872 — Народився Богдан Лепкий, український письменник

1975 — Помер Іван Сенченко, український письменник

10 листопада

1709 — За наказом Петра І поголовно винищено населення та зруйнуваний Батурин

1723 — Заарештований Павло Полуботок, чернігівський полковник, наказний гетьман Лівобережної України (1722—24)

1764 — Катерина ІІ скасувала гетьманство, передавши всю повноту влади в Україні президенту Малоросійської колегії Петрові Рум’янцеву

1838 — Помер Іван Котляревський, письменник, перший класик нової української літератури

1873 — Помер Михайло Максимович, український історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, перший ректор Київського університету

11 листопада

1702 — Загін запорізьких козаків визволив від польської облоги Білу Церкву

1911 — Народився Клячківський Дмитро, полковник УПА, Головний командир УПА

1912 — Народився Анатолій, митрополит Паризький УПЦ на Західну Європу

1917 — Український полк, сформований з делегатів III Всеукраїнського військового з’їзду, придушив більшовицьке повстання в Києві

 

 

А судді хто?

 

СТЕБНИЦЬКІ ФУТБОЛІСТИ ВДРУГЕ ЧЕМПІОНАМИ ДРОГОБИЧЧИНИ НЕ СТАЛИ

 

Йосип Бандура – людина знана не лише в Стебнику, а й далеко за його межами. Він взяв активну участь у недавніх виборах і багато зробив для того, аби міським головою став Василь Пецюх.

 

“Фактично я не виступав з якоюсь передвиборчою агітацією”

 

- Останнім часом Ви з палкого прихильника футболу перетворилися на політичного технолога. Поділіться секретами успіху.

- Як відомо, Стебницький громадський рух, до якого я належу, прийняв рішення не брати участі у виборах. Але до мене як до голови спортивного клубу “Стебник” звернувся Василь Федорович Пецюх. За його першої каденції ми з ним створювали нашу громадську організацію. Він запропонував мені бути його довіреною особою на Стройці. Я вирішив допомогти йому. Я тут живу, є членом громади, мені не байдуже, яка ситуація в місті, хто прийде до влади. Фактично я не виступав з якоюсь передвиборчою агітацією. Я просто говорив на зустрічах: якщо Василь Федорович дав слово, він його обов’язково дотримає. Коли він був минулого разу міським головою, то склалася така ситуація, що ті сили, які його привели до влади, хотіли його усунути від влади. Але він втримав ситуацію в руках і фактично довів свою роботу як мера до логічного кінця. Значить, він має потенціал. Ось це я говорив виборцям, так що ніяких секретів політичного технолога в мене нема.

- Як Ви гадаєте, чи вплинула якось Ваша політична робота на те, що стебницькі футболісти посіли на цьому чемпіонаті друге місце, а не перше, як минулого року?

- Можливо, що і так. Але я все одно багато уваги приділяв також нашій команді. Навіть під час виборів 31 жовтня на декілька годин виїхав у Грушів, де наші футболісти грали з місцевою командою.

- Розкажіть, будь ласка, про цей матч.

- В Грушові дуже хороша команда. Напередодні вони обіграли вдома наших основних суперників із Підбужа з рахунком 4:2. Я говорив нашим футболістам – і молодіжному складу, і дорослим, - що це дуже важлива гра, має для нас важливе значення. Це була, крім усього іншого, ще й остання гра в чемпіонаті. Гра була цікавою. На початку хлопці були мляві. Або вони перегоріли, або мали занадто велике бажання перемогти. Спочатку ми пропустили один м’яч, кинулись відігруватись, пропустили ще один м’яч. Ми їм сказали: грайте в свою гру, ви можете це зробити. Один м’яч ми відквитали наприкінці першого тайму. Другий м’яч забили на початку другого тайму, а потім ще один. Хет-трик зробив Олександр Куленич. Але все ж таки під кінець гри ми пропустили ще два м’ячі й програли 3:4.

 

“на команду, на керівництво футбольного клубу і на тренера робили шалений тиск”

 

- Що стало причиною загальної невдачі нашої команди в цьогорічному чемпіонаті? Чому стебничани не втримали титул чемпіона Дрогобиччини?

- Причин багато. Але основна в тому, на команду, на керівництво футбольного клубу і на тренера робили шалений тиск. Ми написали листа у відповідні інстанції, що роблять проти нашої команди, які закулісні рішення приймають. Скажімо, нам призначали грати матчі в 11-12 годині, хоча зазвичай ми мали грати о 14-15 годині. Йшли на відкриті порушення регламенту. Телефонували нам депутати обласної ради. А один із підбужан, який займається футболом, відверто мені сказав: “Йосипе, я тебе попереджав, що куплю всіх і вся, але чемпіоном стану”. Це вже нас дістало за живе. Тому ми написали листи в обласну і районну федерації футболу, в районну держадміністрацію. На жаль, попередні наші апеляції й досі не розглянуті. За порушення регламенту з команди Підбужа слід зняти три очки і зарахувати поразку.

- А як розцінити останній матч між Підбужем і Лішнею?

- Це, як кажуть, з тієї ж опери. Цю гру останнього туру вони зіграли за тиждень до закінчення чемпіонату. А це заборонено регламентом. Якщо команди борються за призові місця, вони повинні грати одного дня в одну й ту ж годину.

- А як наші юнаки?

- Вони теж зайняли друге місце. В першому колі зіграли невдало, але в другому зуміли змінити ситуацію на краще. Вони молодці, хоча їм не вистачило сил, аби завоювати перше місце.

 

“Звичайно, багато буде залежати від депутатського корпусу, але я думаю, що Василь Федорович втримає ситуацію”

 

- Як Ви вважаєте, чи зміниться підхід нової влади до розвитку футболу в Стебнику?

- Я думаю, що не тільки до футболу, а й до спорту зміниться підхід. Люди не вірять владі, і в цьому велика провина Романа Калапача. Але Василеві Пецюху, на мою думку, вдасться відновити цю довіру.

- І все-таки чому Ви особисто не йшли до влади?

- Ми прийняли таке рішення на засіданні Стебницького громадського руху: не йти до влади. Я вже про це казав. Ми були розчаровані, коли побачили, які команди від різних політичних партій ідуть на вибори. Тепер громада, я думаю, не буде терпіти бездіяльності депутатів, громада буде заставляти їх працювати. Минулого разу в мене було бажання прийти до влади і щось змінити, але не склалось. Тепер я такого бажання – йти в депутати – не мав. Я вирішив зосередити свою увагу на підтримці кандидатури Василя Пецюха. Це прогнозована людина. Він не обіцяє чогось недосяжного. А робить те, що може зробити. Тому, мабуть, стебничани і обрали його. Звичайно, багато буде залежати від депутатського корпусу, але я думаю, що Василь Федорович втримає ситуацію.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Рукопашний бій

 

“ПАТРІОТ”: ПРИВЕЗЛИ НАГОРОДИ ЗІ СТРИЯ

 

17 жовтня 2010 року у Стрию відбувся регіональний турнір з рукопашного бою серед дорослих на призи спортивного клубу “Хануман”.

 На турнірі були представлені команди зі Стрия, Львова, Стебника, Дрогобича, Трускавця.

Олександр Смалій та Лев Салабун представляли стебницький клуб “Патріот”, який розвиває рукопашний бій на теренах нашого міста.

Першим на татамі вийшов Олександр Смалій, здолавши у поєдинку стриянина. У другому двобої Сашко з мінімальним розривом поступився досвідченому львів’янину. У матчі за третє місце Смалій переміг ще одного стриянина.

У бою за золоті нагороди Лев Салабун у гарному стилі здолав свого візаві зі Стрия. У піднесеному настрої, з медалями та з думками про чемпіонат області, стебничани повернулись додому.

 

Олег ГРИГОРЕНКО,

голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”,

 

Акція протесту

 

СТЕБНИЦЬКІ ПІДПРИЄМЦІ ПРОТИ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ

 

4 листопада підприємці КП “Ринок “Прикарпаття” (директор Любов Калапач) та торгового комплексу полегшеної конструкції “Помік” (директор Ігор Сушицький) провели акцію протесту під стінами Стебницької міської ради.

Метою заходу була підтримка Всеукраїнської акції протидії знищенню малого і середнього бізнесу та вимога до владних структур відхилити проект податкового кодексу № 7010-1 як такого, що знищує підприємництво в Україні. Підприємці вимагали скасувати також додаткові пенсійні внески і зменшити ставки єдиного соціального внеску в Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” або відтермінувати його введення в дію з першого січня 2012 року.

Любов Калапач, Олег Григоренко, Ігор Сушицький та власники приватних магазинів у центрі міста переконані, що через “шкуродерні” інтереси “світлих” голів чиновників, що вдихнули до життя урядовий податковий кодекс, проти якого й прокотилася хвиля народного протесту по всій Україні, можуть залишитися без роботи та засобів для існування мільйони українців. Адже він спрямований на те, аби остаточно проломити хребет малому і середньому бізнесу. Чаша народного гніву переповнилася. І вилилася Всеукраїнською акцією протесту під гаслом “Геть податкову кабалу Азарова і Тігіпка!”. Сонячного листопадового дня о 10-й  годині ранку підприємці всієї України почепили біля торгових місць афіші з надписами “Ми не працюємо тимчасово. Але прийняття проекту податкового кодексу закриє нас назавжди!”.

У місті калійників під акцією протесту поставили свій підпис 95 стебничан (підприємців КП “Ринок «Прикарпаття”) та 18 чоловік працівників приватного ринку “Помік”. Безпартійні та партійні, заможніші й бідніші… Усі одностайно стали на захист інтересів підприємців малого та середнього бізнесу. Ще б пак! Адже вони не тільки суттєво поповнюють міський бюджет, але й не дають місту, що, по суті, перетворилося на спальний район, остаточно скотитися в безодню алко- та нарковипарів, породжених безвідповідальністю, безгосподарністю органів місцевого самоврядування.

Наступна Всеукраїнська акція підприємців має відбутися 16 листопада. Організатори стебницького страйку сподіваються, що до них приєднаються й підприємці з багаточисельних магазинів, інші особи, які хочуть жити у цивілізованій державі.

 

Вікторія ЛИШИК

 

Спокусився на золото

 

Крадіжка на вісім тисяч гривень

 

Нещодавно в Дрогобицький міський відділ звернувся 24-річний мешканець м. Дрогобича, який повідомив що невідома особа шляхом підбору ключів викрала золоті вироби на суму вісім тисяч гривень.

Проведеними розшуковими заходами встановлено, що до даної крадіжки причетний раніше судимий 30- річний мешканець м. Стебника, неодружений. В минулому зловмисник не гребував нічим і ніким, викрадав все підряд: господарські товари, посуд, інструменти, проникав через вітрини, працював ножицями, якими відчиняв двері. Інколи працював в групі, але доводилося і самому займатися своїм ремеслом. На даний час Дрогобицьким міським відділом проводиться перевірка по факту крадіжки і вирішується питання про порушення кримінальної справи.

 

Cтебник – не Париж

 

ЄВГЕН КОМАРНИЦЬКИЙ: “довго залишатись у Франції я не можу”

 

Євген Володимирович Комарницький – людина в Стебнику відома. Чимало років свого життя він віддав калійному заводу, а останнім часом до виходу на пенсію працював керуючим справами Стебницького міськвиконкому.

Проте наша розмова не про роботу чи, скажімо, про політичну ситуацію в Стебнику після виборів, а про … Францію. Ось уже з добрий десяток років Євген Володимирович їздить до цієї казкової країни, хоча неодмінно повертається до рідного міста.

 

“Я спілкуюся з внуком українською”

 

- Євгене Володимировичу, так чому Ви їздите до Франції? В цьому винні жінки, вино чи ще щось, без чого не можна уявити цю загадкову країну?

- Все набагато прозаїчніше. Там живе і працює мій старший син Володимир.

- Як він потрапив до Франції?

- Мабуть, спеціально про це не мріяв. Але так склалася доля, що нині він працює в Парижі комерційним директором однієї престижної фірми.

- І сім’я живе з ним разом?

- Так, його дружина, теж українка, зараз у декретній відпустці.

- Наскільки мені відомо, у Вас двоє онуків.

- Старший, Володимир, ходить у третій клас. Він відвідує французьку школу й навчається у недільній українській. Маленькій Софійці другий рік.

- Внуки народились у Франції?

- Так.

- А як маленький Володимир розмовляє французькою? Чи не важко йому?

- А як ви розмовляли українською, коли були в в третьому класі? Чи було вам важко? Вдома вони розмовляють українською. Я спілкуюся з внуком українською. Проте він вже мислить по-французьки, так що йому доводиться добре подумати, аби щось сказати українською, тобто подумки перекласти французьку фразу на українську.

- А самі Ви спілкуєтеся французькою?

- Це дуже важка для вивчення мова. Так, на побутовому рівні можу поспілкуватися, хоча трапляються різні казуси. Особливість французької мови полягає в тому, що там по одному пишеться, читається по-іншому, а розуміється ще щось. Ось, наприклад, у нас є слово “коса”. Коса у жінки, коса як сільськогосподарський інструмент. І ще декілька значень має це слово. Пишеться однаково, але ж ми розуміємо, що ці слова означають. Так і в французькій мові. Наприклад, одне й те ж слово, написане однаково, може означати “святий” , “кров” і цифру сто. Треба розуміти відмінності. Зі мною був курйозний випадок у магазині, коли продавець не міг зрозуміти, що я хочу купити дві буханки хліба. В розмовнику написано одне, я правильно все сказав, а насправді мені треба було врахувати не як слово написане, а як воно вимовляється. Врешті-решт, ми порозумілись, і на мігах я показав, що хочу купити хліб.

 

“Хоча я й на пенсії, але часу маю обмаль”

 

- Чи задоволений Ваш син своїм життям у Франції? Чи не хоче повертатись в Україну?

- Я думаю, що він знайшов своє місце в цьому житті. Його поважають, він хороший спеціаліст. Звичайно, йому болить душа за Україною, він з сім’єю приїжджає сюди відпочивати, але не думаю, щоб він назавжди переселився сюди. Володимир запровадив тут невеличкий бізнес. Я, по мірі можливості, допомагаю йому разом з молодшим сином Віталієм.

- А чи не думали Ви самі залишитись у Франції? Мабуть, існує спокуса, коли порівняєш Стебник з Парижем?

- Звичайно, порівнювати Стебник з Парижем не доводиться. Це, як кажуть одесити, “две большие разницы”. Але й довго залишатись у Франції я не можу. Завжди тягне додому. Хоча я й на пенсії, але часу маю обмаль. Завжди чимось зайнятий, завжди у поїздках. Та й біля хати купа роботи.

- А чим любите займатись у вільний час?

- Моє хобі, як тепер модно говорити, - це полювання. Не має значення, чи вполював я щось чи ні. Головне, вийти на природу, подихати свіжим повітрям. Мій вірний пес Цезар завжди мене супроводжує. Він любить побігати, відчути, як кажуть, свободу. А ще люблю збирати гриби.

- Чи є гриби у Франції?

- В останню поїздку бачив їх чимало, люди продавали. Всі гриби у Франції називають шампіньйонами. Є білі гриби, лисички. Там вони проходять належний контроль на радіоактивність, будь-що вам не продадуть.

 

“Це своєрідна духовна столиця, до якої щороку з’їжджаються мільйони паломників зі всього світу”

 

- Хотів Вас запитати про ціни у Франції. Чи важко там виживати?

- Мінімальна зарплата на рівні 1200 євро. Щоправда, чимало з’їдають витрати на, як ми кажемо, комунальні послуги. Але якщо взяти євро і гривню й умовно поставити між ними знак рівності, то французи все ж за утримання житла платять менше. У таких же співставних цінах м’ясо коштує вдесятеро менше. Психологічно нам зрозуміти цінову політику важко. Наприклад, коли син купує якусь річ, скажімо, за 50 євро, я намагаюся спинити його, бо 550-600 гривень – це все-таки пристойна сума. А він мене тоді запитує: “Тату, а 50 гривень в Україні для тебе багато?”. І я з ним погоджуюся. Дійсно, для нас 50 євро – це багато, але для француза – це як для нас 50 гривень. У Франції діє гнучка система знижок. Якщо товар не можуть продати за 2-3 місяці, він різко падає в ціні, його можна придбати навіть удесятеро дешевше. Скажімо, раніше светр коштував тих же 50 євро, тепер його можна купити за 5 євро. У нас би знижували ціну на 10-20 відсотків, але все одно всього товару не змогли би продати.

- Син, мабуть, організовував Вам екскурсію Парижем?

- Так, довелося багато поїздити і походити. Звичайно, враження незабутні. Скажімо, побував у всесвітньовідомому Луврі. Але щоб його обійти й побачити всі цінності, які там є, не вистачить і життя. Вражає Собор Паризької Богоматері, а також місце, де похований Наполеон.

- Чи бували Ви у Люрді?

- Звичайно, і це для мене найбільше враження від Франції. Відчуваєш на собі всю велич цього місця. Це своєрідна духовна столиця, до якої щороку з’їжджаються мільйони паломників зі всього світу. Довелося спілкуватись і з українцями. Там розбудований уже цілий комплекс – компактний, але величний. Є в Люрді й музей воскових фігур. Здається, ніби потрапив в наше історичне минуле. Все, як наяву, - народження Ісуса Христа, його шлях до Голгофи, Свята Вечеря… Враження незабутні.

- Про що Ви думаєте, коли з Парижу приїжджаєте до Стебника?

- Тут не треба доїжджати до Стебника, а досить перетнути кордон з Україною. Але про це ліпше не думати.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Дивіться хто прийшов!

 

ІРИНА ВАСИЛИШИН: “Романтики так само потрібні”

 

Ірина Ярославівна Василишин сімнадцять років свого життя віддала педагогічній праці. Нині вона працює вчителькою початкових класів Стебницької загальноосвітньої школи № 11. Нещодавно стала депутатом Стебницької міської ради від “Фронту змін”.

 

“хотілося, щоб і наша школа була представлена в депутатському корпусі”

 

- Наскільки мені відомо, Вас повідомили про те, що Ви стали депутатом Стебницької міської ради якраз на Ваш день народження?

- Вірно! Ви добре обізнані.

- Це був гарний подарунок?

- Так, це був гарний подарунок, тому що я вважаю, що було прикладено багато зусиль для того, щоби стати депутатом. Я пройшла не по мажоритарному окрузі, а по партійному списку. Наша команда доклала багато зусиль, аби показати себе з кращого боку. Було би просто шкода, аби ті зусилля марно би десь пішли, пропали і ніяк не виразилися. Звичайно, це був дуже добрий подарунок. А ще ми почули, що з вісімнадцятої школи вчителі стали депутатами, тому хотілося, щоб і наша школа була представлена в депутатському корпусі. Я дуже тішуся, наприклад, що Володимир Христофорович Возняк став депутатом Дрогобицької міської ради. Він мій учитель, він мені подобається як людина. Я думаю, що такими повинні бути депутати.

- Чи багато вчителів буде в Стебницькій міській раді?

- У Стебницькій міській раді буду я, буде двоє вчителів із сьомої школи і двоє вчителів із вісімнадцятої школи.

- Чи будете створювати вчительську фракцію? Чи все-таки розбіжитеся по різних фракціях за партійною приналежністю?

- Я думаю, що, напевне, всі ми все-таки будемо в якійсь одній фракції. Я знаю цих вчителів як вчителів і думаю, що вони будуть так само хотіти зробити щось краще для змін у Стебнику. Наша партія не підтримала жодного кандидата на міського голову міста, тому що ми трималися такої думки, що можна працювати з будь-ким, якщо він працює для Стебника. Якщо хтось розповсюджує чутки, що, мовляв, ми не дамо Пецюху працювати, то відразу хочу зазначити, що ні в мене, ні в нашій команді таких думок нема. Ми вважаємо, що якщо це є для Стебника, то ми будемо тільки “за” і будемо всіма можливими силами підтримувати міського голову. Звичайно, якщо будуть якісь похибки чи помилки, то, можливо, ми не зможемо проголосувати за те чи інше рішення і підтримати його, якщо це не буде для Стебника краще.

 

“СТВОРЕННЯ УКРАЇНИ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ”

 

- Чому Ви обрали саме “Фронт змін”, а не якусь іншу політичну силу?

- “Фронт змін” мені подобався вже давно. Спочатку це все було до президентських виборів, і просто ми зустрілися з Юрою Івасівкою, він тоді проводив опитування на тему: “Чи підтримуєш ти позицію Арсенія Яценюка?”. Щодо Яценюка, то він мені дуже подобається. Я вважаю, що саме такими повинні бути керманичі нашої країни. Це людина, яка дійсно не ділить Захід і Схід. Це людина, яка себе самореалізувала, розумна людина. Це людина, яка вміє і пожартувати, тому що ми були на зустрічі з ним у Львові. І я бачила його вживу, а не так, що там показують нам якісь уривки по телебаченню. І тоді я підписала, що його підтримую. Потім постало питання, що, може, ми би організували тут такий осередок “Фронт змін”. Знову ж Юра підійшов і запитав: “Чи ти би не хотіла бути з нами?”. Я відповіла: “Ну, давай спробуємо”. І потім воно так переросло-переросло, що перейшло в політичну партію, і так вийшло, що стала я депутатом від тієї політичної партії. Мені подобається. Подобається команда. І тому, напевно, так і залишилася тут, а не перейшла в якусь іншу команду. І думаю, що якось ми себе реалізуємо і покажемо, що в нас буде більше прихильників.

- Ви сказали, що симпатизуєте Арсенію Яценюку і тому в його партії.

- Так.

- А як на рахунок ідеології? Комуністи мають свою ідеологію, “Свобода” – націоналістичну ідеологію. А яка ідеологія у “Фронту змін”?

- І “Фронт змін” так само має свою ідеологію.

- Яку саме?

- Це створення України для українця. І там є чітко позиції всі розписані, як це воно все має бути. Це те, що об’єднує Схід і Захід. Знаєте, я так вважаю, що в душі, я, напевно, націоналістка, бо ми повинні бути українцями. Але якщо це зробити так, як зробив Ющенко наприкінці свого президентства, попідписував укази про Бандеру, тобто лише кинути кістку, і тепер ті всі укази починають знищувати через суди, і ще більше принижувати, - я вважаю, що це неправильно. Коли Україна буде розвинута економічно, тоді кожний буде гордитися, що він українець, і тоді буде процвітати і українська мова, і будуть вчити історію тієї країни, яка годує їх, тих людей, які тут живуть, і тоді, напевне, можна буде краще вивчати ту історію. А коли тільки кричати такі націоналістичні гасла, економічно може тиснути і Росія, і Захід, то я вважаю, що це неправильно. І саме такої політики, такої ідеології притримується і Арсеній Яценюк, і партія “Фронт змін”. Спочатку повинна бути розвинена економічна країна.

 

“Я бачу в цій роботі багато плюсів”

 

- Чи подобається Вам Ваша робота? Чи, може, вже все приїлося? Не маєте бажання змінити професію? Наскільки важкою для Вас є ця робота?

- Зараз, на даний час, вона вже не є для мене важкою. Був певний період, що мені було важко. Мені здавалося, що треба поміняти, що це не моє. Напевно, в ті перші роки отака йшла притирка. А тепер мені вже добре. Я бачу в цій роботі багато плюсів. Можливо, це вже самолюбство, але мені приємно, коли зі мною зустрічаються люди, вітаються, мені приємно, що багато людей про мене відгукуються позитивно. Мені це подобається, і я вважаю, що це така робота, коли я працюю з людьми, і це мені подобається.

- Чи зустрічаєтеся Ви зі своїми колишніми учнями?

- Звичайно, зустрічаюсь. Але від початку я не була класоводом, мала лише уроки української мови. Приємно, коли колишні мої учні вітаються зі мною. І приємно мені було, що коли була виборча кампанія, вони обіцяли, що будуть голосувати за мене, за “Фронт змін”. І навіть батьки тих дітей, яких я нині вчу, так само обіцяли, - значить, бачать у мені якісь добрі риси (сміється).

- Чи є вже такі Ваші випускники, які мають своїх дітей, і Ви їх навчаєте?

- Ще нема, ще підростають, ще трошки – і…

- Крім роботи, чим Ви любите займатись? Чи маєте якесь улюблене заняття – хобі, як це модно говорити?

- Хобі? Важко сказати про якесь улюблене заняття. Я люблю активний відпочинок. При Народному домі є фітнес-клуб, я із задоволенням його відвідую. Правда, умови там не дуже, але, може, за ці п’ять років щось зміниться. Постараюся, щоб щось змінилося. Подобається басейн відвідувати. Я з донькою ходжу в басейн. Тобто мені подобається активний відпочинок. Може, я не така, що люблять хвалитися, що вишиває, в мене цього нема, я не є така людина.

- А готувати любите?

- Готувати? Готую. Звичайно, що готую. Але без фанатизму. Якщо треба приготувати для гостей, звичайно, я приготую, але щоб це були якісь витвори мистецтва, я цим не можу похвалитися.

- Чи навчаєте Ви Вашу доньку?

- Ні. Я дотримуюся тієї думки, що дитина має мати маму і дитина має мати вчителя. Син також міг вчитися в мене, але він вчився в Лідії Степанівни. І донька так само вчиться в Лідії Степанівни. Має бути розділена сім’я і школа.

- Ви сувора мама?

- Сувора. Я сувора мама. Я дотримуюся такої методики, що люби, як душу, але тряси,  як грушу. І так я ставлюся до своїх дітей. Я вимоглива мама. Вимоглива в навчанні, вимоглива в порядку. Але разом з тим я їх страшенно люблю. Я вважаю, що так має бути. Має бути дисципліна, має бути порядок. Я прислухаюся до їхніх думок, але вважаю, що після вісімнадцяти років можуть бути такі дуже власні думки. А поки що нехай прислухаються до думки старших. Можливо, тому, що я так була вихована, і воно вже так передається.

 

“Якщо я побачу, що не зможу всього зробити, то чому я буду займати місце депутата?”

 

- Що Вам насамперед хочеться зробити самій як депутату? Ви, звичайно, член команди. Але все-таки, як Ви вважаєте, що найперше слід зробити для міста?

- Так важко сказати, бо стільки багато проблем назбиралося. Напевно, це дитячі майданчики, що найболючіше. Нехай не біля кожного будинку вони будуть, нехай буде один на три будинки, щоб була пісочниця, найпростіші гойдалки, якийсь турнік, щоб дитина могла підтягнутися. Звичайно, дороги, але вони вимагають надзвичайно багато грошей. Нехай потрошки, але кожного року робити на совість ці дороги. Зробити тротуари, по яких люди ходять. Народний дім треба довести до ладу. Потрібен спортзал для дітей. Мене тягне до дітей, і тому я називаю такі проблеми, які необхідно розв’язувати. За родом моєї професії мені дуже хочеться, щоб всі діти були зайняті, щоб працювали танцювальні гуртки. Як би там не було, в попередні п’ять років, до Калапача, у місті проводились хоч якісь конкурси. Я знаю, що моя дитина брала в цьому участь. Організатори ходили по підприємцях, просили грошей, бо міська рада не мала, але підприємці для такого доброго діла давали кошти. А ось за ці п’ять років нічого не було. Якщо свято – виступає одна школа, друга, музична школа – і на тому свято закінчується. В неділю діти були задіяні, бачили, що для них щось роблять. Хочеться, щоб щось змінилося в нашому Стебнику. І, звичайно, щоб центр Стебника мав належний вигляд, щоб ми мали нормальний парк для відпочинку. Я не думаю, що, як ви писали в одній із статей у нашій газеті, що це політичний романтизм, але, розумієте, без романтизму також важко. Романтики так само потрібні, завжди бути реалістичним теж не слід. Романтики, може, трохи рухають отих прагматичних людей.

- Використовуючи, будемо так казати, своє службове становище депутата, що би Ви хотіли зробити для своєї школи?

- Найперше отут, біля нашої маленької школи, де є вхід, від Січових Стрільців, від самої гори води течуть аж до нашої школи. Я дуже в тому не розуміюсь, але має бути колектор, збирач води, щоб води не текли, бо вони зруйнували підхід до нашої школи. Багато людей ходить із тих мікрорайонів і мусять обходити через центр. А через центр – це машини, собаки. Треба зробити, щоб вода, по-перше, не текла, а, по-друге, якщо не асфальт покласти, то хоч для початку зашутрувати. Друге – це обов’язково дорожні знаки біля школи як маленької, так і великої поставити, тому що ходять бориславські маршрутки, дрогобицькі, машини їздять, а знаку ніякого нема. Діти вибігають на дорогу. Я розумію, що цей знак чисто не зупинить водіїв, але все-таки може попередити. Біля нашої школи міняли труби і залишили все розрите, зруйнували асфальт. Школа сама не може той асфальт прокласти. Треба заасфальтувати подвір’я нашої школи. А все що можна, ми будемо, звичайно, робити самі. Мабуть, кожна школа має подібні проблеми.

- Хто Ви за натурою – борець чи пасивний спостерігач?

- Що ви маєте на увазі?

- Якщо Ви побачите, що Вам як депутату Стебницької міської ради не вдається втілити в життя задумане, чи будете до кінця відбувати каденцію, чи дочасно припините свої повноваження?

- Спочатку я буду боротися. Якщо я побачу, що моїх сил замало, то, я вже собі так подумала, матиму силу написати відмову від своїх депутатських обов’язків. Після мене іде наш товариш по списку, думаю, що, можливо, він буде кращим борцем. Це Марків Юрій. Коли після виборів ми зібралися, то сказали один одному, що не розбігаємося, залишаємося командою, будемо звітувати, що ми можемо зробити, а що не можемо. Навіть ті, хто не пройшов, будуть давати нам поради, як і що ми маємо робити. Якщо я побачу, що не зможу всього зробити, то чому я буду займати місце депутата?

 

“Таким вчителем, ідеалом, до якого я прагну, є мій батько”

 

- Як у родині змінилися стосунки з Вами після того, як Ви стали начальником?

- Поки що ніяк не змінилися (сміється). Всі вже звикли до мене, до моєї роботи, хіба що діти будуть менше маму бачити. Буду старатися, щоб вони цього не відчули. Розумієте, всі в родині вже звикли, що я вчителька, і вчителькою залишаюся вдома. Чесно кажучи, люблю командувати (сміється).

- Чи є хтось для Вас Учителем з великої літери?

- Таким вчителем, ідеалом, до якого я прагну, є мій батько. Я бачу, скільки він зробив для людей і як до нього люди ставляться. Це дуже висока планка для мене. Мені деколи важко її подолати, тому що відразу сприймають не мене, а як доньку лікаря Захарка. Це мене зобов’язує. Я повинна бути такою, а не інакшою. Я прагну бути такою, як він. Як вдасться краще, то, звичайно, я буду рада. Але це для мене висока планка, до якої я прагну. Звичайно, я прислухаюся до його думок, і буду прислухатися, тому що він був депутатом і Стебницької, і Дрогобицької міських рад. Він знає цю роботу. Коли ми готувалися до дебатів, які проводили Стебницький громадський рух і газета “Воля громади”, то він мені давав поради з питань медицини. Звичайно, я прислуховуюсь й до інших порад інших людей з нашої родини. А якщо, крім родини, то прислухаюсь до порад Зеновії Мирославівни, нашого директора школи, яка так само була депутатом. Вона знає, яка це каша, знає, що це таке. Раджуся й дотепер з колишнім нашим директором Марією Йосипівною. Це сильна людина. Я вважаю, що тоді керівники були підготовленими, розумними людьми. Що-що, а тоді це були справжні керівники.

- Чому Ви не стали лікарем, як Ваш батько?

- Так склались обставини.

- Ви не хотіли бути вчителькою?

- Звичайно, я хотіла бути лікарем, бо батьки працювали в лікарні. Але склалися так обставини, що те, чого я хотіла, не виходило. А друга професія, де я себе бачила, - це професія вчителя, але вчителя молодших класів. Принаймні дотепер я не жалкую, що стала вчителькою початкових класів. На даний час мені добре й комфортно бути вчителькою.

- Є щось важливе, про що ми не поговорили?

- Навіть не знаю. Мучить мене постійно одне питання: чи справлюсь я з цим? Але зараз я на це питання не зможу дати відповідь. Можливо, через деякий час ми знову зустрінемося з вами і я дам відповідь на питання: чи правильно я зробила, що пішла в депутати? Хоча я думаю, що поступила правильно.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Третя ходка

 

МИКОЛА ВАРИВОДА: “аби пароплав плив, на ньому не потрібно сто розумних капітанів”

 

Миколу Вариводу в Стебнику й далеко за його межами поза очі називають “сірим кардиналом”. Можливо, й перевищують його роль у подіях, що відбуваються, але програміст за фахом таки справді вміє прораховувати на декілька ходів наперед. Цьогоріч він втретє став депутатом Стебницької міської ради, причому не йшов по мажоритарному округу, а був другим за партійним списком “Батьківщини”. Два чоловіки за списком і пройшло. Ще п’ятеро стали депутатами у мажоритарних округах.

- Які Ваші загальні враження від виборів у Стебнику?

- Ну й питання! Взагалі враження нормальні, хоча вибори пройшли на тлі сплеску брудних технологій. Тобто можна сказати, що на попередніх виборах бруду було менше. Також якість роботи членів виборчих дільниць була набагато нижчою.

- Ви задоволені результатом, що сім чоловік від “Батьківщини” стали депутатами Стебницької міської ради?

- Не можна бути задоволеним таким результатом, оскільки будь-яка партія ставить собі завдання, йдучи на вибори, отримати владу. Сім чоловік, з одного боку, це високий результат, порівнюючи з іншими партіями. Але ставлячись до реального місця “Батьківщини” хоча б на сучасному етапі, результатом ми не можемо бути задоволеними.

- Чим все-таки було викликано, що Ігор Боднар, лідер стебницької “Батьківщини”, зняв свою кандидатуру на користь Василя Пецюха? В цьому була реальна необхідність?

- Напевно, коректно було би про це запитати в Ігоря Степановича. Це було би правильніше. Я вважаю, що будь-яка сила, яка відповідальна перед виборцями, повинна пропонувати свій шлях, але не повинна й відігравати роль тіньових кандидатів, коли йдуть на вибори, усвідомлюючи, що вони не пройдуть. Легко ввести в оману виборців, і таким способом, скажемо, не зовсім чесним, забезпечити перемогу свого опонента. “Батьківщина” визначилась і відкрито підтримала Василя Федоровича Пецюха, не ховаючись і не кулуарно.

- Мабуть, “Батьківщина” розраховує на якісь дивіденди від того, що Ігор Боднар зняв свою кандидатуру?

- Я думаю, що найкращими дивідендами будуть покращення стану справ у місті, хоча не виключено, що врахують позицію “Батьківщини” навіть з огляду на чисельність депутатського складу.

- Чи стане “Батьківщина” ініціатором створення більшості в міській раді?

- Я вважаю, що депутатський корпус Стебника формується під впливом політики і закінчує свою каденцію під впливом політики. А 90 відсотків роботи, а, може, й більше, - це розв’язання практичних, господарських прагматичних проблем. Це питання життєдіяльності міста. Ми тут не голосуємо за якісь політичні речі. Мені б особисто не хотілося, щоб формування більшості здійснювалося під політичними гаслами. Формування більшості як бачення дальшого шляху розвитку міста – це мені більше імпонує. Треба хоча би припинити падіння, бо вже гірше нікуди. Я думаю, що це видно і за станом доріг, і за вивозом твердих побутових відходів. Кричущі проблеми!

- З якими фракціями найбільше буде співпрацювати “Батьківщина” в Стебницькій міській раді і з якими точно не буде співпрацювати?

- Я не можу відповісти на це питання, бо не бачу політичної площини розв’язання проблем. Я думаю, ми будемо працювати з прагматичними людьми, які бажають добра для свого міста.

- Ви вже втретє стаєте депутатом Стебницької міської ради. На Вашу думку, цей депутатський корпус буде кращий за попередній чи гірший?

- Я думаю, що в плані фаховості, в господарських питаннях цей депутатський корпус, напевно, є кращий, ніж попередній. Правда, твердо усвідомлюю, що для того, аби пароплав плив, на ньому не потрібно сто розумних капітанів. Має бути один капітан і команда, в тім числі, скажімо, кочегари й інші не зовсім кваліфіковані люди. Тоді та команда доведе пароплав до порту призначення. Цей депутатський корпус, я думаю, якісніший і кращий.

- Що найперше плануєте зробити як депутат зі стажем? Які проблеми має розв’язувати Стебницька міська рада від самого початку? Що будете пропонувати, аби на це звернули увагу?

- Найперше, я думаю, міська рада має звернути увагу на наведення ладу в міській господарці шляхом підвищення ефективності використання тих ресурсів, які є. Я думаю, що ненормальною є ситуація, коли коштів немає, видатки на утримання апарату управління ростуть, а сам апарат управління робить небагато, бо немає коштів. Виходить замкнене коло. Я думаю, що цю проблему треба розв’язати. Друге питання – все-таки наведення ладу в діяльності комунальних підприємств, які на даний час існують. Я думаю, що це під силу і це треба робити насамперед, щоб стебничани відчули позитивні зміни на краще.

 

Анатолій ВЛАСЮК

 

Голови ОСББ б’ють на сполох!

 

ЧИ ОКУПУЮТЬ ЩУРІ МІСЬКУ РАДУ?

 

Голова ОСББ “Барвінок” Володимир Шагала має намір звернутися з проблемою щодо вивезення сміття до стрийських приватних фірм. Про це він повідомив на одній із нарад у Стебницькій міській раді.

Газета “Воля громади” вже повідомляла про те, що “катавасію” з вивезенням сміття (а, точніше, з його невивезенням) створило горезвісне дрогобицьке підприємство КП “Комбінат міського господарства”. На сьогодні, проблема загостристралася не на жарт.

- Мене болить те, що комбінат не виконує своїх обов’язків, зазначених в угоді: не вивозить вчасно сміття, постійно зриває графік. А найстрашніше, дописує космічні суми (зайві куби), - повідомив п. Шагала.

З вересня місяця цього року підприємство з власної ініціативи із невідомих причин мало намір розірвати угоду з головами ОСББ. Але сміття продовжували вивозити (а, точніше, – халтурити). Дехто з голів будинкових об’єднань домовився про вивезення та утилізацію сміття зі стебницьким КП “МВУЖКГ”, де ціни значно нижчі, а рівень обслуговування кращий. Та, не дивлячись на розірвання угоди,  горе-комбінат далі продовжує дописувати стебничанам зайві куби сміття, які з першого вересня ніхто ніколи не вивозив.

Нещодавно, після чергового зібрання з мешканцями будинків, голови ОСББ “Барвінок” п. Шагала, “Лілія” Олег Ригус, “Богдана” Богдана Мицак та “Троянда” Євгенія Грицик мали намір пересвідчитись у махінаціях КП “Комбінат міського господарства”.

- Коли ми розглядали путівки, які нам працівники комбінату показали, виявили неіснуючі рахунки за неіснуючі послуги, - повідомила Євгенія Грицик. - Майже на всіх вищезгаданих об’єднаннях “висить” понад 1600 гривень боргу, а ОСББ “Богдана”, згідно липових путівок, заборгувала підприємству понад дві тисячі гривень.

Хіба не вигідніше таке підприємство, яке є збитковим (за даними дрогобицького міськвиконкому, працівникам комбінату не виплачують заробітної плати більше чотирьох місяців), розформувати? Принаймі такої думки дотримуються дрогобичани та стебничани. А мешканці приватних секторів Дрогобича та Стебника усі, як один, стверджують, що по горло ситі тими байками, якими їх годували комбінатівці: щонайменше раз в тиждень сміттєвози приїжджатимуть під хату і забиратимуть мішки зі сміттям, біля кожної вулиці стоятимуть контейнери зі сміттям і таке інше. А в результаті, маємо сумнозвісну картину: безгосподарні та безвідповідальні халтурники КП “Комбінату міського господарства” більш як за два роки - відтоді, коли було заключено угоду з мешканцями приватних секторів Дрогобича та Стебника, - жодного разу не виконали своїх обіцянок. А от квитанції висилали вчасно. І “вибивали” та продовжують “вибивати” з людей гроші за неіснуючу послугу. Мало того, погрожують стареньким людям, котрі не встають з ліжка і не завжди спроможні оплачувати за неіснуючі послуги аферистів, судовими позовами.

А доведені до відчаю жахливим станом сміттєвузла, за яким закріплені, три господарства (ОСББ “Барвінок”, “Лілія” та “Богдана”), мешканці вул. Грушевського погрожують засипати сміттям стебницьку міську раду.

- Де є троє господарів – там ніколи не буде порядку. Необхідно, аби кожен знайшов місце для встановлення урн для сміття неподалік своїх будинків. Тоді буде порядок. Якщо міська рада не піде назустріч у вирішенні цього питання, доведені до відчаю мешканці обіцяють засипати сміттям міську раду. Терпіти такий безлад несила, на нашу територію кидають мішки зі сміттям усі, кому не лінь. А вивозити його  нема кому. Від зайвих нечистот у підвалах будинків розвелися гризуни – велетеньські щурі. Ми змушені були їх труїти (проводити дезетирацію) самотужки, - розповів Володимир Шагала.

От якби такі щурі окупували міську раду – проблему би вирішили якнайшвидше!

 

Вікторія ЛИШИК

 

Добра новина

 

ДЕНЬ ПОДЯКИ В СТЕБНИКУ

 

Нещодавно в Стебнику в приміщенні Народного дому за сприяння християнської церкви “Добра Новина” (священнослужитель Володимир Кузьмич) та голови Асоціації інвалідів “Серце допомоги” Романа Кіндратишина відбулося християнське свято Подяки Господу. Мета зібрання відображена в його девізі: “Богові подяка за хліб, за мир, за Україну!”.

У своєму виступі священнослужителі церкви “Добра Новина” (старший пастор Володимир Кузьмич та його брат пастор Роман Кузьмич) говорили про важливість вдячності і закликали кожного бути вдячним за ту Божу Благодать, яку Господь посилає кожному з нас. Анатолій Кузьмич наголосив на тому, що насправді наші політики не турбуються про добробут народу, а лише за свої меркантильні інтереси.

- Направду, дуже мало є тих політиків, які роблять щось путнє для народу. Подумайте собі, як то можна віддати стільки грошей на безглузді політичні  реклами і не шукати способу “відбити” затрачені кошти за рахунок політики. Якось неправдоподібно виглядає ситуація з новоспеченими депутатами та держслужбовцями: так сильно рватися допомогати населенню за такі мізерні зарплати та мандати, - зазначив  п. Володимир. - Але попри те, що мільйони українців кажуть, що важко жити в Україні, життя продовжується. Нещодавно мені доводилося бути в Африці (в Кенії), де більшість місцевих мешканців, що живуть у пустелі, не мають документів, не знають, скільки їм років... Більшість населення здебільшого голодує. Аби задурити свій мозок, вони жують цукрову тростину. Глюкоза, яка надходить до мозку, надсилає сигнал про те, що людина сита. Але насправді люди задурюють себе, аби перебити голод. Ми купили бідолашним декілька мішків кукурудзи. Такої, що у нас не хотіли б клювати й кури. Але ці люди щиро дякували нам і за це... Коли я побачив, яку брудну воду п’ють ці люди – то вжахнувся! У нас в калюжах чистіша... Гірко мені стало від роздумів: адже ці люди також створені Богом. І не нарікають на свою долю! Тож хіба не варто нам з серцем, повним подяки до Господа, помолитися за ті дари, які нам Господь посилає з небес? – запитав  п.Кузьмич.

Роман Кіндратишин у своїй промові наголосив на тому, що вірить: Україна підніметься економічно і стане сильною державою. Адже в Бога немає нічого неможливого. Треба тільки вірити.

Підопічні церкви "Добра Новина" благословили новообраного міського голову Василя Пецюха, висловлюючи щирі сподівання, що він буде добрим керівником і розумним господарником.

До глибини душі глядачів пройняло, коли з уст дзвінкоголосої малечі полилися слова вдячності Творцеві. З усією дитячою безпосередністю малюки дякували Месії за те, що у них є чудові батьки, а у батьків є вони  (благословенні Богом діти).

Згодом глядачі мали змогу побачити сценку Господньої притчі “Про милосердя”, у якій ішлося про те, що у скрутну хвилину бідняк першим подав руку ближньому. А заможний у своїй пихатості знехтував проханням бідного. Хоча мав маєтки та кошти. Гадаю, зміст притчі зрозумілий без коментарів...

Окрасою свята був виступ київської співачки Оксамити. З нагоди Дня Подяки Оксамита подарувала присутнім (тим, хто відзначив на початку листопада свій День народження) компакт-диски з піснями зі свого репертуару.

Юні таланти церкви “Добра Новина” радували публіку піснями і танцями. А тим часом невтомний Роман Кіндратишин роздав своїм підопічним (членам Асоціації інвалідів “Серце допомоги”) та дітям-інвалідам товариства “Надія” подарунки. 

Доброта і мир запанували в серці кожного, і кожен вірив, що таке спільне святкування духовно збагатить український народ, буде доброю нагодою до подальшої консолідації суспільства на підвалинах Божого Слова, християнської моралі і любові до ближнього.

 

Вікторія ЛИШИК

 

Брати наші менші

 

ЛЮДСЬКА НЕЛЮДЯНІСТЬ

 

До мене як до керівника Товариства захисту тварин неодноразово надходили скарги від мешканців Стебника, які проживають на вулицях Сковороди і Котляревського, про те, що О.В. стріляє зі зброї по котах і собаках.

Минулого місяця він підстрелив домашню кішку. При обстеженні ветеринарних лікарів було виявлено (і це засвідчив рентгенівський знімок), що у киці є куля від пневматичної гвинтівки. На щастя, бідну тваринку вдалося врятувати.

За такі справи необхідно карати і вилучати зброю.

Люди добрі, не робіть подібних злочинів, бо за все потрібно відповідати!

А на днях у Стебнику, на Кубі, на вулиці Сагайдачного, потруїли собак. Невже таким чином можна розв’язати цю проблему? Кому піднялася рука таке зробити?

Чому вбити, труїти, усипляти, а не стерилізувати, створювати притулки для тварин? Вони не винні, що народжуються на світ. Ми їх єдина надія. Розказати про свої страждання і біди тварини не можуть. Будьмо милосердні до братів наших менших!

 

Наталія ПЕТРИЦИН,

президент Товариства захисту тварин

 

 

ОГОЛОШЕННЯ

 

Віддам у добрі руки котів і кошенят різного окрасу та віку. Телефон 067-4166707.

 

 

ЧЕРЕЗ НЕОБЕРЕЖНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ МАЛО НЕ ЗГОРІВ МОТОЦИКЛ

 

Нещодавно на пункт зв’язку Стебницького підрозділу пожежної частини надійшло повідомлення про те, що на вулиці Куліша в одному з приватних гаражів виникла пожежа, в результаті якої вогнем пошкоджено гараж та мотоцикл марки “ІЖ-Юпітер-3”. Матеріальні збитки становлять більше 20 тисяч гривень. На місце події виїжджала автоцистерна Стебницького підрозділу пожежної частини. За версією вогнеборців, причиною пожежі є необережне поводження з вогнем невстановлених осіб.

 

Вікторія ЛИШИК

 

Не вистачило сил

 

“ІСКРА” СПАЛИЛА “СТЕБНИК”

 

У неділю, 31 жовтня, на день виборів до місцевих органів влади, відбувся останній, двадцять шостий, тур чемпіонату Дрогобиччини з футболу у вищій лізі.

ФК “Стебник” грав на виїзді  з командою “Іскра” (Грушів). Ця команда в окремих іграх може показувати дуже хороший футбол і займала в турнірній таблиці перед останнім туром п’яте місце. Вона входить, якщо брати останні роки, до п’ятірки кращих команд у районі. Це говорить про те, що команда з Грушева може дати бій й обіграти будь-якого суперника, що вона довела в грі з ФК “Підбуж”, обігравши його з рахунком 4:2 на своєму полі.

Ми дуже серйозно підходили до цієї гри. А тут ще підбужани, розписавши наперед гру з Лішнею, повним складом приїхали в Грушів на цю гру. Вони стимулювали господарів (зокрема, пропонували їм гроші за виграш над нашою командою).

Наперед скажу, що наші юнаки на одному подиху обіграли господарів з рахунком 3:0. Подумалось, що є хороший заділ на гру нашої основної команди. На передігровій розминці було видно, що наші хлопці переживають за результат гри. Вони виглядали напруженими, скутими і ніяк не могли вийти з того стану. Вже на перших хвилинах гри це було видно. Старань було дуже багато, але в грі нічого не виходило. Господарі мали мотивацію з подвійною віддачею атакувати наші ворота. А тут наш захист почав припускатись помилок, занервував воротар нашої команди.

Коли господарі забивали гол у наші ворота, в штрафному майданчику було п’ять наших футболістів, які нічого не зробили, щоб завадити нападнику господарів завдати удар по наших воротах.

Через невеликий термін часу в наші ворота був забитий другий м’яч, і знову допустилися помилки захисники і воротар. Наші вболівальники, які масово приїхали на цю гру, почали активно підтримувати свою команду. І це незабаром далося взнаки, коли наша команда моментами почала атакувати і наприкінці першого тайму забила один м’яч у ворота господарів, вселивши в нас надію на другий тайм.

Під час перерви ми поговорили з командою, сказали, що ця гра остання в сезоні, й від результату буде залежати наше місце в турнірній таблиці. Якщо ми хочемо поборотися за чемпіонство, то повинні обов’язково перемагати.

На початку другого тайму наша команда заграла більш активно і перехопила ініціативу, змусивши команду господарів грати в захисті. Нашій команді почали вдаватись швидкісні атаки, наші футболісти почали більш активно грати в середині поля. Це принесло свої плоди. Спочатку ми зрівняли рахунок, а потім вийшли вперед.

Уболівальники і всі ми дуже раділи такому повороту в грі й майже повірили в кінцеву перемогу. Але футбол – це гра, яка продовжується до кінця відведеного часу. За десять хвилин до кінця другого тайму суперник заграв більш активно і спочатку зрівняв рахунок, а під кінець гри забив переможний м’яч у наші ворота. Ми програли в кінцевому результаті з рахунком 4:3. Три м’ячі в нашій команді забив Олександр Куленич.

Ось і закінчився цьогорічний футбольний сезон. Наша команда боролась за чемпіонство до останнього туру. Поступившись команді з Грушева, ми зайняли друге місце, відставши від лідера – команди ФК “Підбуж” на три очки. Другою стала і наша молодіжна команда, відставши від команди “Олімпія” (Раневичі) лише на одне очко.

Більш детальний аналіз виступу наших команд в цьогорічному чемпіонаті читайте в наступних номерах газети.

 

Йосип БАНДУРА,

голова СК “Стебник”

 

Закулісні ігри федерації

 

УВЕЧЕРІ В ФУТБОЛ НЕ ПОГРАЄШ

 

У неділю, 7 листопада, коли мав відбутися фінал за суперкубок району між Підбужем і Дрогобичем, чемпіоном і володарем кубку, мені ранком зателефонував голова Федерації футболу Дрогобиччини Василь Кобильник і сказав, що ми граємо з ФК “Підбуж” “золотий матч” за чемпіонство.

Чому так сталось? В суботу в Доброгостові грали команди другої ліги. В команді з Модрич був гравець, капітан команди, який 31 жовтня грав проти нас за команду Грушева і забив нам два м’ячі. На цій грі був присутній директор ФК “Стебник” Олександр Бодачевський, який і підняв питання перед Василем Кобильником про цього гравця. За словами голови федерації, був терміново проведений виконком, на якому прийняли рішення зарахувати команді з Грушева за підставку поразку. По очках ми зрівнялися з підбужанами. Згідно з регламентом, повинні з ними зіграти гру за перше місце саме в неділю, 7 листопада.

Ми були поставлені перед вибором: або грати за чемпіонство, або без бою зайняти друге місце. Ми добре розуміли, що наша команда до цієї гри не готова, і побоювались, що програємо її з непристойним рахунком. Тому ми доручили старшому тренерові нашої команди Іванові Бішку переговорити з футболістами і прийняти рішення. Це все відбувалося в неділю зранку, а в третій годині дня повинна була вже відбутися ця гра. Часу було обмаль, і рішення треба було приймати миттєво.

Команда прийняла рішення грати. Наші футболісти прекрасно розуміли, що суперник готовий грати, бо вони готувалися до суперфіналу з Дрогобичем, а ми вже були розслаблені, бо для нас сезон закінчився. Але команда проявила силу волі, свої бійцівські якості і вийшла на футбольне поле, аби зіграти цю гру. Суперник був більше підготовлений до матчу як фізично, так і технічно. Впродовж всієї гри він виглядав краще, мав перевагу над нашою командою. Не останню роль у матчі відіграв і моральний бік справи, бо тиск і закулісні ігри, які ми відчули особливо в останніх турах чемпіонату, теж лягав вантажем на нашу команду.

Але ми за підтримки наших відданих уболівальників витримали і звели гру до нічийного результату. Як домовлялися перед грою, відразу мали пробиватися одинадцятиметрові удари. Підбужани були впевнені, що переможуть в основний час і не були готові до пробиття пенальті. Тому й не захотіли їх пробивати. І тут знову федерація футболу в особі Василя Кобильника не дотримала слова й пішла за підбужанами, як і впродовж усього сезону. Було прийняте рішення грати два додаткові тайми по 15 хвилин. Але вже закінчувався світовий день, стало різко темніти, і наша команда відмовилась у таких умовах продовжувати гру. Василь Кобильник сказав, що в такій ситуації команда з Підбужа стає чемпіоном, чим викликав негативну реакцію наших уболівальників і керівництва команди. Він своїм поступком мало не спровокував інцидент між стебничанами і підбужанами. Але всі ми зуміли зберегти ситуацію під контролем, бо розуміли, що в багатьох випадках підбужани виступали організаторами створення подібного і завжди все сходило їм з рук. Василь Кобильник обіцяв зібрати виконком і разом з представниками команд розібратись у цій ситуації.

 

Йосип БАНДУРА,

голова СК “Стебник”

 



Создан 12 ноя 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником